Рішення

від 10.04.2018 по справі 915/115/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Справа № 915/115/18

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФПОСТАЧ" (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197)

до відповідача: Державного підприємства "Науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42а)

про: стягнення 68348,44 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Сорочан В.В. - за довіреністю № 1 від 06.02.2018,

від відповідача: Медюк О.В. - за довіреністю № 17/1-5488 від 17.07.2017.

Суть спору:

13 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФПОСТАЧ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 13.02.2018 (вх. № 1981/18) про стягнення з Державного підприємства "Науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" грошових коштів в загальному розмірі 68348,44 грн., з яких: 55374,93 грн. - основний борг по договору поставки, 8383,36 грн. - пеня, 3521,19 грн. - збитки від інфляції, 1068,96 грн. - 3% річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1762,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7800,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору поставки № 1534 від 15.12.2016, специфікацій № 4 від 20.02.2017, № 6 від 03.03.2017, № 7 від 23.03.2017, № 8 від 27.03.2017, № 9 від 24.04.2017, № 10 від 11.08.2017; видаткових накладних № 441 від 05.05.2017, № 479 від 12.05.2017, № 480 від 23.05.2017, № 513 від 19.05.2017, № 525 від 20.05.2017, № 662 від 21.06.2017, № 987 від 05.09.2017 на загальну суму 55374,93 грн.; акту проведеної звірки взаєморозрахунків від 08.11.2017; неодноразових звернень (листів) до відповідача з приводу погашення заборгованості та відповідей про визнання боргу; претензії № 1 від 01.12.2017; договору від 06.02.2018 про надання правової допомоги, платіжних доручень № 943 від 07.02.2018, № 999 від 23.02.2018 та акту наданих послуг від 13.02.2018; норм статей 610, 612, 712, 525, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 232 Господарського кодексу України, та мотивовані таким: на виконання умов договору поставки позивачем було поставлено відповідачу інструмент на загальну суму 55374,93 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Відповідач мав розрахуватись за товар протягом 20 банківських днів з дня поставки, однак цього не зробив. Заборгованість за договором поставки перед позивачем у зазначеній сумі відповідач визнає.

Відповідач у відзиві № 17/1-2253 від 29.03.2018 зазначає, що всі доводи позивача відповідають дійсності і фактичним обставинам справи, оскільки між сторонами ведуться переговори. Також у відзиві відповідач просить суд врахувати майнові та немайнові інтереси ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект", відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій, передбачених вимогами позивача в даній позовній заяві до мінімального прожиткового розміру. Відносно вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7800,00 грн., відповідач вважає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке: акт наданих послуг від 13.02.2018 у п. 3 містить витрати позивача за зустріч, усну консультацію, ознайомлення з матеріалами 01.02.2017 та 05.02.2017, а договір про надання правової допомоги укладений 06.02.2018, тобто вже після надання зазначених послуг, що спростовує надання даних послуг в рамках договору від 06.02.2018. Окрім того, призначенням платежу в обох із наданих на підтвердження витрат позивача платіжних доручень є надання правової допомоги згідно договору від 06.02.2012, а наданий договір про надання правової допомоги укладений 06.02.2018, що спростовує твердження позивача відносно понесення ним витрат саме за договором від 06.02.2018. Всупереч вищевказаним нормам чинного законодавства України, витрати в сумі 2800,00 грн. позивачем також не підтверджені.

Дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження.

10.04.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2016 року між сторонами був укладений договір поставки № 1534, згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю інструмент (далі - товар), зазначений в специфікації № 1 (специфікаціях), що є додатком (додатками) до цього договору, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п. 1.1).

Загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначаються специфікацією № 1 та іншими специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами (п. 1.2).

Постачальник зобов'язався поставити товар на умовах поставки DAP м. Миколаїв, ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект", пр. Жовтневий, 42а, склад покупця, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS у редакції 2010 року (п. 3.2).

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікації (специфікаціях) і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару (п. 4.1).

Ціна договору визначається сукупністю доданих специфікацій та в подальшому збільшується на суму специфікацій, оформлених на кожну наступну партію товару. Загальна ціна договору не може перевищувати 500000,00 грн. в тому числі ПДВ 83333,33 грн. (п. 4.4 в редакції додаткової угоди № 2 від 24.04.2017).

За умовами пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору:

Оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка). Порядок оплати може змінюватись сторонами з обов'язковим укладанням сторонами додаткової угоди до договору.

Оплата за партію товару відбувається наступним чином: оплата 100% вартості партії товару здійснюється протягом 20-ти банківських днів від дати поставки товару.

Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

У разі потреби, на вимогу будь-якої сторони, протягом 7 (семи) робочих днів сторони зобов'язуються здійснити звірку взаємних розрахунків з наступним оформленням відповідного акту (п. 5.9 договору).

Розділом 7 договору сторони встановили відповідальність.

Так, відповідно до умов п. 7.2, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 10.1).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача визнаного ним боргу по наведеному договору поставки за специфікаціями №№ 4, 6, 7, 8, 9, 10 та відповідних грошових нарахувань за неналежне виконання умов договору у вигляді пені, 3% річних, інфляційних витрат.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору поставки № 1534 від 15.12.2016, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 55374,93 грн. , за оформленими та підписаними сторонами специфікаціями: № 4 від 20.02.2017 на суму 766,80 грн., № 6 від 03.03.2017 на суму 140,88 грн., № 7 від 23.03.2017 на суму 1753,07 грн., № 8 від 27.03.2017 на суму 32620,42 грн., № 9 від 24.04.2017 на суму 23967,18 грн., № 10 від 11.08.2017 на суму 374,58 грн., згідно наступних видаткових накладних:

- № 441 від 05.05.2017 на суму 32620,42 грн. (за довіреністю № 905708/1318 від 03.05.2017);

- № 479 від 12.05.2017 на суму 140,88 грн.;

- № 480 від 23.05.2017 на суму 766,80 грн. (за довіреністю № 905906/1516 від 23.05.2017);

- № 513 від 19.05.2017 на суму 1235,99 грн. (за довіреністю № 905767/1377 від 10.05.2017);

- № 525 від 20.05.2017 на суму 517,08 грн.;

- № 662 від 21.06.2017 на суму 19719,18 грн. (за довіреністю № 906205/1815 від 19.06.2017);

- № 987 від 05.09.2017 на суму 62,43 грн. (за довіреністю № 906709/2319 від 01.09.2017).

Позивач стверджує в позовній заяві, що відповідач свого обов'язку по оплаті товару в сумі 55374,93 грн. , поставленого за вищевказаними видатковими накладними, не виконав.

Ці обставини позивач також підтверджує наданням суду: підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 08.11.2017, направленої відповідачу претензії № 1 від 01.12.2017, листувань до відповідача за вих. № 2410/01 від 24.10.2017, за вих. № 0811/01 від 08.11.2017 (відповідь: повідомлення № 06/5-3079 від 13.11.2017 про заплановане погашення заборгованості на третю декаду листопада 2017 року), за вих. № 1311/01 від 13.11.2017, за вих. № 2911/01 від 29.11.2017 (відповідь: повідомлення № 06/5-3213 від 01.12.2017 про заплановане погашення заборгованості на другу половину грудня 2017 року).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 691 та ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів оплати позивачу заявленої до стягнення суми заборгованості за договором, станом на час прийняття рішення судом, відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Отже, суд задовольняє позов у цій частині.

Як було зазначено судом вище, п. 7.2 договору сторони дійшли згоди, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

У відповідності із наведеними умовами та в зв'язку із простроченням платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача 8383,36 грн. пені.

Після перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми пені за допомогою програми "Законодавство", суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при проведенні розрахунку за видатковою накладною № 987 від 05.09.2017. Так, згідно розрахунку позивача, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 30,04 грн.

Згідно ж розрахунку суду, обґрунтованою сумою пені за цією накладною є 29,55 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, суд задовольняє позов у цій частині стягнення пені в розмірі 8382,87 грн., а в частині стягнення пені в розмірі 0,49 грн. - відмовляє позивачу.

При цьому, викладене у відзиві прохання відповідача зменшити розмір пені задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Виходячи із наведених приписів, беручи до уваги заперечення позивача по даному питанню та враховуючи відсутність будь-яких аргументів та доказів з боку відповідача для зменшення стягуваної суми, суд не вбачає мотивованих та обґрунтованих підстав у даній справі для зменшення розміру пені.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій , а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування 3% річних в розмірі 1068,96 грн., який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок ( за видатковими накладними № 513 від 19.05.2017 та № 525 від 20.05.2017 датою початку розрахунку є 20.06.2017, а не 19.06.2017, як помилково зазначає позивач, у зв'язку чим кількість днів прострочення складає не 240, а 239 днів).

Згідно розрахунку суду, проведеного за допомогою програми "Законодавство", обґрунтованою сумою інфляційних втрат є 3% річних є 1068,82 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Тому суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних в сумі 0,14 грн.

Розрахунок же позивача в частині нарахування інфляційних втрат узгоджуються зі здійсненими судом за допомогою програми "Законодавство" розрахунком, а тому сума до стягнення складає 3521,19 грн.

Отже, враховуючи вищевикладені норми та обставини, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 7800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Розглянувши дану вимогу, суд зазначає таке:

Відповідно до змісту частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

За правилами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У доданому до позовної заяви розрахунку, позивач визначив орієнтовний загальний розмір судових витрат в сумі 9562,00 грн. (= 1762,00 грн. + 7800,00 грн.).

Підтверджуючи своє право на стягнення 7800,00 грн., позивач надав суду наступні докази:

- договір про надання правової допомоги від 06.02.2018, відповідно до додатку № 1 до якого замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФПОСТАЧ") та виконавець (адвокат Сорочан Єлисей Васильович) домовились, що за правову допомогу, визначену в п. 2.1 цього договору, замовник сплачує виконавцю винагороду в сумі 5000 грн. у готівковій або безготівковій формі упродовж 10 днів з дня підписання договору (п. 2); замовник сплачує виконавцю винагороду за позитивне судове рішення (прийняте на користь замовника) та/або отриманий позитивний результат в сумі 2800 грн. протягом 3 днів з дня прийняття судового рішення (п. 3); факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (п. 5);

- свідоцтво № 748 від 04.02.2012 про право на заняття адвокатською діяльністю;

- довіреність № 1 від 06 лютого 2018 року на ведення справ у судах;

- копії платіжних доручень № 943 від 07.02.2018 на суму 2500,00 грн. та № 999 від 23.02.2018 на суму 2500,00 грн. про проведену оплату за надання правової допомоги;

- акт наданих послуг від 13 лютого 2018 року.

Дослідивши надані суду вищенаведені докази, суд з'ясував наступне:

1) Договір про надання правової допомоги від 06 лютого 2018 року підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФПОСТАЧ" (замовник) та адвокатом Сорочаном Єлисеєм Васильовичем (виконавець), дійсно має посилання на надання правової допомоги, пов'язаної зі стягненням заборгованості за договором поставки № 1534 від 15.12.2016. Розмір та порядок оплати винагороди виконавця встановлений у додатку № 1 до цього договору та складає в розмірі: 5000 грн. упродовж 10 днів з дня підписання договору (п. 2); замовник сплачує виконавцю винагороду за позитивне судове рішення (прийняте на користь замовника) та/або отриманий позитивний результат в сумі 2800 грн. протягом 3 днів з дня прийняття судового рішення (п. 3)

Водночас, платіжні доручення № 943 від 07.02.2018 та № 999 від 23.02.2018, надані позивачем в якості доказів понесення позивачем витрат у вигляді правової допомоги в загальній сумі 5000,00 грн., мають посилання в призначенні платежу на договір від 06.02.2012, як слушно було зазначено відповідачем у відзиві.

При цьому, у доданій до відповіді б/н від 06.04.2018 (вх. № 4191/18) на відзив довідці за вих. № 01/0604 від 06.04.2018, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФПОСТАЧ" В.В. Агаркова зазначає, що згідно договору з адвокатом Сорочаном Єлисеєм Васильовичем про надання правової допомоги від 06.02.2018, були перераховані кошти за платіжними дорученнями № 943 від 07.02.2018 та № 999 від 23.02.2018; у призначення платежу головним бухгалтером була допущена описка, невірно вказаний рік договору 2012 замість 2018 , що прийнято судом до уваги.

2) Акт наданих послуг від 13 лютого 2018 року на загальну суму вартість послуг, яка складає 5000 грн., містить посилання на договір від 06.02.2018. Водночас, найменування послуги за порядковим № 3 цього акту має такий запис: зустріч, усна консультація, ознайомлення з матеріалами 01.02.2017 та 05.02.2017. Дії в такий період часу не знаходяться у взаємозв'язку із укладеним договором у 2018 році. Разом із тим, акт наданих послуг підписаний замовником без зауважень і заперечень.

3) Що ж стосуються заявлених до стягнення з відповідача 2800,00 грн. (як частини витрат за правову допомогу), то слід вказати таке:

Як зазначалось судом вище, згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки за правилами п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат , то суд дійшов висновку, що позивач фактично не надав належних доказів понесення витрат у зазначеному розмірі. Ця обставина також узгоджується з умовами самого договору про надання правової допомоги, відповідно до якого ця сума коштів сплачується замовником виконавцю протягом 3 днів з дня прийняття судового рішення за позитивне судове рішення (прийняте на користь замовника) та/або отриманий позитивний результат.

Аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність у позивача права заявляти до стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу лише в розмірі 5000,00 грн., як фактично понесених товариством витрат.

З урахуванням вищевикладених обставин та у відповідності до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача на користь позивача фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 126, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42а; ідентифікаційний код 31821381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФПОСТАЧ" (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197; ідентифікаційний код 39710291) заборгованість у розмірі 68347,81 грн., з яких: 55374,93 грн. - основний борг, 8382,87 грн. - пеня, 3521,19 грн. - збитки від інфляції, 1068,82 грн. - 3% річних; судовий збір у розмірі 1761,98 грн. та здійснені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

3. У задоволенні іншої частини позову щодо стягнення з Державного підприємства "Науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" 0,49 грн. пені та 0,14 грн. 3% річних відмовити позивачу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 16 квітня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова