Рішення

від 03.04.2018 по справі 917/2161/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018 Справа № 917/2161/17

за позовною заявою публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ, Шевченківський район, вул.Кудрявська, 26/28, ідент. код 30019775 в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецбудмонтаж" публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", Харківська область, Красноградський район, м.Красноград, вул.Українська, буд.45, ідент. код 33601981

до приватного підприємства "ІКАР-М" (36009, м.Полтава, Октябрський район, вул.Зіньківська, буд.16, кв.15, ідент. код 23558348)

про стягнення 150091,70 грн.

Суддя Іванко Лідія Андріївна

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін:

від позивача: Демяник С.М., дов.№2-412д від 02.01.2018 року

від відповідача: не з'явилися

Розглядається позовна заява публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецбудмонтаж" публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до приватного підприємства "АНП" про стягнення 150091,70 грн. заборгованості за Договором поставки № 51/14 від 06.06.2014 року, з яких:79790,66 грн. основного боргу, 63513,37 грн. індекс інфляції, 6787,67 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження.

13.02.2018 року за результатами проведення підготовчого засідання, суд виніс ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до

судового розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Полтавської області 05.03.2018 року замінено відповідача у справі № 917/2161/17 - приватне підприємство "АНП" на правонаступника - приватне підприємство "ІКАР-М" (м.Полтава, вул.Зіньківська,16 кв.15, ідентифікаційний код 23558348) (Витяг арк. спр.: 181-187).

Ухвала суду від 15.03.2018р. направлялася відповідачу на адресу: м.Полтава, вул.Зіньківська, 126 кв.15 та поверталася з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .

Позивач в судовому засіданні подав клопотання про заміну місцезнаходження відповідача, оскільки 30.03.2018р. ним отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з якої вбачається, що 27.02.2018р. проведено внесення змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, зміна місцезнаходження: Харківська область, Красноградський район, с.Маховик, вул.Зайцева,22.

Суд зазначає, що у відповідності до положень ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про змін місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його неналежним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 03.04.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

06.06.2014. між ПАТ Укргазвидобування в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт Укргазспецбудмонатд (надалі - позивач, покупець) та приватне підприємство АНП (надалі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки №51/14 за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є невід'ємною частиною договору, а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату.

У відповідності до п.4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах, зазначених у специфікації.

В п.5.1.договору зазначено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

Згідно п.6.3.1. постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату за товар на суму 679 676, 55грн., а саме:

- платіжне доручення №76 від 24.07.2014р. на суму 130000,00 грн.;

- платіжне доручення №52 від 16.10.2014р. на суму 118 729,55 грн.;

- платіжне доручення №94 від 23.10.2014р. на суму 290 000,00 грн.;

- платіжне доручення №46 від 17.11.2014р. на суму 140 947,00 грн.

Відповідно в свою чергу поставив позивачу: за Специфікацією №1 до Договору №51/14 від 06.06.2014р.

- відповідно до видаткової накладної №1 від 27.06.2014р. 207,00 тонн щебню на суму 26 889,30 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №2 від 27.06.2014р. 69,00 тонн відсіву гранітного на суму 5 971,54 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №3 від 30.07.2014р. 138,00 тонн щебню на суму 17 926,20 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №12 від 17.10.2014р. 138,00 тонн щебню на суму 18 686,58 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №13 від 20.10.2014р. 69,00 тонн відсіву гранітного на суму 6 351,45 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №15 від 24.10.2014р. 345,00 тонн щебеню на суму 46716,45 грн. з ПДВ та 69,00 тонн відсіву гранітного на суму 6 351,45 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №16 від 28.10.2014р. 483,00 тони щебеню на суму 65 403,03 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №17 від 01.11.2014р. 207,00 тонн відсіву гранітного на суму 19 054,35 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №18 від 01.11.2014р. 483,00 тони щебню на суму 75 980 73 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №23 від 27.11.2014р. 276,00 тонн відсіву гранітного на суму 25 405, 80 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №27 від 22.12.2014р. 207,00 тонн щебню на суму 32 563,17 грн. з ПДВ.

За специфікацією №2 до Договору №51/14 від 06.06.2014р.:

- відповідно до видаткової накладної №19 від 03.11.2014р. 207,00 тонн щебню на суму 28 721,25 грн. з ПДВ.

За Специфікацією №3 до Договору №51/14 від 06.06.2014р.:

- відповідно до видаткової накладної №4 від 30.07.2014р. 210,00 тонн щебню, на суму 28 992,60 грн. з ПДВ.;

- відповідно до видаткової накладної №5 від 13.08.2014р. 140,00 тонн щебню на суму 17 988,60 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №14 від 21.10.2014 р. 69, 00 тонн відсіву гранітного на суму 5589,00 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №28 від 02.11.2014р. 345,00 тонн щебню, на суму 49 110,75 грн. з ПДВ.;

- відповідно до видаткової накладної №20 від 03.11.2014р. 138,00 тонн щебню на суму 17 731,62 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №21 від 19.11.2014р. 138,00 тонн відсіву гранітного на суму 11 178,00 грн. з ПДВ;- відповідно до видаткової накладної №22 від 26.11.2014р. 138,00 тонн відсіву гранітного на суму 11 178,00 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №24 від 03.12.2014р. 557,00 тонн щебеню на суму 71 568,93 грн. з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №26 від 04.12.2014р. 69,00 тонн щебню на суму 8 865,81 грн. з ПДВ.

Всього відповідачем за договором поставлено товару на суму 599 885,89 грн.

Таким чином, внаслідок поставки товару в кількості меншій, ніж оплачено позивачем, заборгованість відповідача складає 79 790,66 грн. та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. по 31.10.2017р. (арк. спр. 129-130).

Такі обставини, на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку.

Крім цього, позивач, керуючись ст.625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 6787, 67 грн. - 3% річних та 63513, 37 грн. інфляційних, в зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

У статті 509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання виникають із підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Суд, при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами про договір поставки.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач здійснив передоплату в розмірі 679676,55 грн. зазначені кошти отримано відповідачем .

Таким чином, у відповідача, внаслідок оплати продукції, виник кореспондуючий обов'язок поставити її.

Проте, відповідач своїх зобов'язань по поставці цього товару не виконав належним чином, здійснив поставку продукції не в повному обсязі. При цьому, не повернув позивачу сплачені ним кошти за недопоставлену продукцію в розмірі 79790,66 грн.

У відповідності до ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Нормою частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 79790,66 грн. - сплачених позивачем коштів за неотриманий товар є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростовано.

Окрім вимоги про повернення суми попередньої оплати, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 67873,67 грн. - річних та 63513,37 грн. - інфляційних нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України.

За ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов"язання.

Відповідно до п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" обов"язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (ст.1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК України. Аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ №3-133 ГС 17 від 18.10.2017р.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 63513,37 грн. та 3 % річних в розмірі 6787,67 грн. нарахованих на попередню оплату є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "ІКАР-М" (36009, м.Полтава, Октябрський район, вул.Зіньківська, буд.16, кв.15, ідент. код 23558348) на користь публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (м.Київ, Шевченківський район, вул.Кудрявська, 26/28, ідент. код 30019775) в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецбудмонтаж" публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Харківська область, Красноградський район, м.Красноград, вул.Українська, буд.45, ідент. код 33601981) 79790,66 грн. основного боргу, 1600 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.04.2018 року.

Суддя Іванко Л.А.