Рішення

від 12.04.2018 по справі 924/61/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2018 р.Справа № 924/61/18 м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Виноградова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Фрея В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Ремтехналадка", м. Полтава

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кванті", м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 110000,00 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Пісемський Р.О. - директор

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: приватне підприємство "Ремтехналадка", м. Полтава звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кванті", м. Нетішин Хмельницької області 110000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог, посилаючись на приписи ст. 1212 ЦК України, зазначає, що кошти в сумі 110000,00 грн., є такими, що набуті без достатніх правових підстав, вказуючи на невиконання жодних робіт за умовами вказаного в призначенні платежу договору чи на будь-яких інших правових підставах.

Позивач представника у судове засідання не направив, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 20.03.2018р., 30.03.2018р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 30.03.2018 р. №9) проти позову заперечив. Пояснив, що між сторонами існували договірні відносини. Зокрема, на електронну адресу позивача відповідачем було надіслано договір підряду №10Р/1 від 11.07.2018 р., після отримання якого позивач сплатив кошти в сумі 110000,00 грн. з призначенням платежу: "за роботи згідно договору №10Р/1 від 11.07.2017 р.". Твердження позивача щодо помилкового зарахування коштів вважає безпідставним, оскільки позивач перераховуючи кошти, послався на договір №10Р/1 від 11.07.2017 р., в період з 14 липня по 23 серпня 2017 р. відповідач виконав низку робіт на об'єкті, зазначеному в договорі підряду, про що свідчать акти виконаних робіт КБ-2 та довідка КБ-3, також однією з умов договору підряду є сплата замовником авансу перед початком робіт. При цьому посилається на положення ст. ст. 639, 640, 642 ЦК України. Просить в позові відмовити, стверджуючи, що кошти, перераховані на рахунок відповідача, не можуть мати характеру "помилково перерахованих" з огляду на дії сторін та правовідносини, які виникли між сторонами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до наявних матеріалів справи позивачем електронною поштою з адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 (ОСОБА_2) 03.07.2017р. було надіслано відповідачу на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_1) проект договору підряду №34.1.BF від 16.03.2017 р., умовами якого передбачено, що замовник (приватне багатопрофільне підприємство "Ремтехнал") доручає, а підрядник (товариство з обмеженою відповідальністю "Кванті") зобов'язується за завданням замовника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс робіт з бетонування на об'єкті "Будівництво логістичного центру ПАТ "Славутський комбінат будфарфор" з вбудованим адміністративно-побутовим корпусом та будівлі служби розвитку нових видів продукції з механічною службою за адресою: 30002, Хмельницька область, м. Славута, вул. Козацька, 136" (об'єкт), відповідно до умов цього договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі являються невід'ємною частиною договору, ліквідувати недоробки та дефекти, що виявлені в ході виконання робіт, приймання робіт замовником або протягом гарантійного строку та передати закінчені роботи замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Відповідачем 03.07.2017 р. з адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_1) надіслано на адресу електронної пошти позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1 (ОСОБА_2) банківські реквізити, а 11.07.2017 р. - проект договору підряду №10Р/1 від 11.07.2017 р., відповідно до якого підрядник (відповідач) зобов'язується виконати комплекс робіт з бетонування на об'єкті "Будівництво логістичного центру ПАТ "Славутський комбінат будфарфор" з вбудованим адміністративно-побутовим корпусом та будівлі служби розвитку нових видів продукції з механічною службою за адресою: 30002, Хмельницька область, м. Славута, вул. Козацька, 136. Замовник (приватне багатопрофільне підприємство "Ремтехнал") зобов'язується прийняти закінчені роботи та оплатити по факту виконання.

Також проектом вищезазначеного договору визначено, що загальна вартість робіт за даним договором становить 397900,00 грн., в т.ч. ПДВ (п. 2.1). Здача-приймання виконаних робіт здійснюється відповідно до діючих нормативних актів і правил, оформляється актами прихованих робіт і актами приймання-передачі виконаних робіт (типова форма КБ-2в) з врахуванням умов затвердженого "Положення "Про оформлення документів при підписанні підрядним організаціям "Актів приймання виконаних робіт "форми КБ-2в" та "Довідки" про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 (п. 3.1). Перед початком робіт замовник сплачує аванс підряднику: 30% від загальної вартості робіт, що складає 119190,00 грн. в т.ч. ПДВ, далі розрахунки згідно актів виконаних робіт (п. 4.2).

При цьому позивачем згідно з платіжним дорученням №734 від 14.07.2017 р. перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Кванті" кошти в сумі 110000,00 грн. з призначенням платежу "за роботи згідно договору №10Р/1 від 11.07.2017 р., в т.ч. ПДВ 20% - 18333,33 грн.". Платіжне доручення містить відмітку банку про проведення платежу 14.07.2017 р.

У подальшому позивач з адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 (ОСОБА_2) надіслав відповідачу на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_1) листа №23/08-1 від 23.08.2017 р. з проханням повернути помилково перераховані кошти платіжним дорученням №734 від 14.07.2017 р. у сумі 110000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

У матеріали справи надано, зокрема, підписані відповідачем акт №1 приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2018 р., складені з посиланням на договір №10Р/1 від 11.07.2017 р., витяг з ЄДРЮО, ФОП та ГФ від 19.02.2018 р., згідно з яким 02.10.2017 р. було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів приватного підприємства "Ремтехналадка", зокрема, зміну повного та скороченого найменування.

Позивач, вважаючи, що сплачені ним відповідачу кошти в сумі 110000,00 грн. набуті останнім без достатньої правової підстави, просить їх стягнути з відповідача, посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 110000,00 грн., посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, як такі, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно із статтями 177, 190, 192 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, майно, речі, у тому числі гроші.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Тобто, під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України (позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 02.10.2013 р. у справі №688цс13).

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України (позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 22.01.2013 р. у справі №5006/18/13/2012, постанові від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанові від 07.06.2017 р. у справі №923/1233/15).

Наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред'явлення позову в порядку ст. 1212 ЦК України, У такому випадку права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано відповідачу кошти в сумі 110000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №734 від 14.07.2017 р. При перерахуванні коштів позивачем зазначено призначення платежу "за роботи згідно договору №10Р/1 від 11.07.2017 р., в т.ч. ПДВ 20% - 18333,33 грн.".

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідачем 11.07.2017 р. позивачу електронною поштою надсилався проект договору підряду №10Р/1 від 11.07.2017 р., у якому було зазначено, що підрядник (відповідач) зобов'язується виконати комплекс робіт з бетонування на об'єкті "Будівництво логістичного центру ПАТ "Славутський комбінат будфарфор" з вбудованим адміністративно-побутовим корпусом та будівлі служби розвитку нових видів продукції з механічною службою за адресою: 30002, Хмельницька область, м. Славута, вул. Козацька, 136. Замовник (приватне багатопрофільне підприємство "Ремтехнал") зобов'язується прийняти закінчені роботи та оплатити по факту виконання. Умовами проекту також передбачена, зокрема, сплата замовником підряднику авансу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому у статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Нормами статтей 206, 207 ЦК України врегульовано вимоги до усних та письмових правочинів.

Зокрема, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦК України). У ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існував обмін електронними листами щодо направлення реквізитів, проектів договорів. У подальшому, отримавши проект договору №10Р/1 від 11.07.2017р., позивачем здійснено перерахування відповідачу коштів в сумі 110000,00 грн. платіжним дорученням №734 від 14.07.2017 р. із посиланням - за роботи згідно договору №10Р/1 від 11.07.2017 р.", який зазначено в призначенні платежу та який надсилався відповідачем позивачу. Тобто поведінка сторін засвідчувала їх волю на створення правової підстави для набуття (збереження) майна.

Судом враховуються положення ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідно до яких якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З аналізу у сукупності доказів, поданих в матеріали справи, вищенаведених положень законодавства вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, характерні для підрядних зобов'язань і кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім за наявності правової підстави та у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також правовідносини, які виникли між сторонами, суд доходить висновку, що заявлені до стягнення кошти в сумі 110000,00 грн. не можуть бути стягнуті в порядку приписів ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті. При цьому правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог.

Крім того судом звертається увага, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на невиконання робіт за договором, який зазначений у призначенні платежу платіжного доручення №734 від 14.07.2017 р.

Щодо посилань позивача на положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" суд звертає увагу на те, що цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами, тобто регулює процедурні питання щодо функціонування платіжних систем.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові приватного підприємства "Ремтехналадка", м. Полтава до товариства з обмеженою відповідальністю "Кванті", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 110000,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 16.04.2018 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (пр-т Першотравневий, 19, оф. 12, м. Полтава, 36011), 3 - відповідачу (вул. Набережна, буд. 11, кв. 54, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100). Всім рек. з пов. про вруч.