Рішення

від 15.03.2018 по справі 925/1653/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. Черкаси справа № 925/1653/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників учасників справи :

від позивача - Шабанов К.Є. - за довіреністю,

від відповідача - не з явився,

від третьої особи - не з явився,

розглянувши у підготовчому засіданні в місті Черкаси справу

за позовом Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьекоресурс",

третя особа без самостійних вимог - Виконавчий комітет Уманської міської ради

про стягнення 515183 грн. 51 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Відділ з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьекоресурс" про стягнення збитків у вигляді вартості майна на суму 273988 грн. 56 коп. та доходів, які власник міг би отримати за весь час володіння таким майном на суму 241194 грн. 95 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами :

-після закінчення строку дії Договору №3 від 25.01.2005 року, Договору №8 від 01.03.2005 року, Договору №15 від 04.05.2005 року, укладених між Представництвом Фонду державного майна України в м. Умань та ТОВ Уманьекоресурс , відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення орендованого майна;

-рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 січня 2012 року у справі №11/5026/2651/2011 було задоволено позов Відділу комунального майна Уманської міської ради і зобов язано ТОВ Уманьекоресурс повернути із незаконного володіння передане в оренду за вказаним Договорами майно;

-постановою від 27.09.2012 року державного виконавця Уманського міського відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції Пустовойт Л.О. відкрито виконавче провадження ВП №34453846 з примусового виконання наказу №11/5026/2651/2011 Господарського суду Черкаської області, виданого 14 лютого 2012 року на виконання вказаного судового рішення;

-29.09.2017 року державним виконавцем Уманського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Мельником В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану у зв язку з тим, що майно боржника протягом року не було виявлено;

-оскільки державним виконавцем було встановлено, що майно відсутнє, позивачем пред явлено до суду даний позов про стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості майна на суму 273988 грн. 56 коп. та доходів, які власник міг би отримати за весь час володіння таким майном на суму 241194 грн. 95 коп. у вигляді неотриманої орендної плати за період з 2005 по 2017 роки (60926 грн. 23 коп.), неустойки згідно статті 782 ЦК України (121852 грн.46 коп.) та договорної пені у зв язку з несплатою орендної плати (58416 грн. 26 коп.).

Відповідач відзив на позов суду та учасникам справи не надав, третя особа електронною поштою направила до суду пояснення на позов, в яких вказала, що позовні вимоги підтримує.

Ухвалою суду від 22 грудня 2017 року було відкрито провадження у справі №925/1653/17, встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов направлення його копії учасникам справи, запропоновано позивачу у строк до десяти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, зобов'язано третю особу - Виконавчий комітет Уманської міської ради надати суду: пояснення по суті справи у строк до 20.01.2018р., сторонам подати у строк до 15.01.2018 р. попередні (орієнтовні) розрахунки суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом даної справи.

Ухвалою суду від 25 січня 2018 року підготовче засідання у зв язку з неявкою учасників справи та ненаданням ними витребуваних документів було відкладено і призначено на "07" лютого 2018 року, відповідача зобов язано подати до суду відзив на позов із урахуванням вимог частини 8 ст.165 ГПК України та направити його копію учасникам справи, запропоновано позивачу у строк до десяти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, зобов язано третю особу - Виконавчий комітет Уманської міської ради надати суду пояснення по суті справи у відповідності до ст.168 ГПК України у строк до 05.02.2018р.

Ухвалою суду від 07 лютого 2018 року було закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на "22" лютого 2018 року.

Судове засідання 22 лютого 2018 року не відбулося у зв язку з перебуванням головуючої по справі судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 01 березня 2018 року розгляд справи було призначено на 15 березня 2018 року, у судове засідання викликано представників учасників справи.

У судовому засіданні 15 березня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з явилися.

Третя особа згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була належним чином повідомлена про судове засідання 15 березня 2018 року. Ухвала суду від 01 березня 2018 року була отримана уповноваженим представником третьої особи 06 березня 2018 року.

Причини неявки представника відповідача суду не відомі. Ухвали суду направлялись відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і повернуті на адресу суду з відміткою: "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3 в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, відповідач також був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Згідно положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 15 березня 2018 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду на підставі статті 240 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

Рішенням Уманської міської ради від 10.05.1995 р. №2.2-4/22 "Про делегування повноважень представництву Фонду державного майна України у місті" вирішено делегувати представництву Фонду державного майна України в місті повноваження на здійснення державної політики у сфері приватизації майна, що перебуває у комунальній власності міста, а саме: здійснення повноважень орендодавця комунального майна.

Уманською міською радою були прийняті рішення від 22.12.2004 р. №22-40/4, від 24.02.2005 р. №5-43/4, від 27.04.2005 р. №2.16-46/4 "Про дозвіл на передачу майна комунальної власності в оренду на пільгових умовах", згідно яких між представництвом Фонду державного майна України в м. Умань та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уманьекоресурс"були укладені договори оренди майна комунальної власності, а саме:

- №3 від 25.01.2005 р., за яким в оренду було передано майно: автомобіль ГАЗ - 2705/222 - 1 шт. вартістю 37791,67 грн., монітор Samsung - 1 шт. вартістю 2978,34 грн., системний блок - 1 шт. вартістю 40,00 грн., колонки 001 - 1 шт. вартістю 80,00 грн., мишка оптична - 1 шт. вартістю 45,00 грн., безперебійник живлення - 1 шт. вартістю 334,24 грн., модем - 1 шт. вартістю 324,16 грн., принтер Canon 1 шт. вартістю 1110,28 грн., сканер НР 2400 - 1 шт. вартістю 589,04 грн. строком до 31.01.2010 р.;

- №8 від 01.03.2005 р. за яким в оренду було передано майно: автомобіль КО-432-01 на шасі МАЗ -437040-081 №№УЗМ 43704040003517- 1 шт. вартістю 138333,33 грн. строком до 28.02.2010 р.;

-№15 від 04.05.2005 р. за яким в оренду було передано майно: контейнер пластмасовий - 25 шт. 1100 л. вартістю 1166,66 грн. за штуку, контейнер пластмасовий 1100 л. зелений - 25 шт. вартістю 1166,66 грн. за штуку, контейнер пластмасовий 120 л. зелений - 53 шт. вартістю 191,66 грн. за штуку, контейнер пластмасовий 120 л. синій - 55 шт. вартістю 191,66 грн. за штуку, контейнер пластмасовий 120 л. коричневий - 53 шт. вартістю 191,66 грн. вартістю 191,66 грн. за штуку строком до 04.05.2010 р.

Умовами вказаних договорів передбачено обов'язок орендаря повернути балансоутримувачу орендоване майно у разі припинення або розірвання договору в 15-денний термін по акту.

Уманською міською радою 15.09.2006 р. було прийняте рішення №4.8-4/5 про створення відділу комунального майна міської ради. Відповідно до вказаного рішення позивач є правонаступником прав та обов'язків представництва Фонду державного майна України в м. Умань в частині наданих йому повноважень щодо приватизації та оренди майна міської комунальної власності.

18.03.2010 р. Уманська міська рада своїм рішенням №4.7-56/5 припинила дію вказаних договорів оренди у зв'язку з закінченням терміну, на який їх було укладено.

22.04 2010 р. відповідачу було направлено листом №88 копію рішення міської ради від 18.03.2010 р. та запропоновано повернути майно балансоутримувачу. Відповідач орендоване майно не повернув, у зв язку з чим Відділ комунального майна Уманської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про витребування у відповідача із незаконного володіння майна міської комунальної власності, переданого по вказаним договорам.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 січня 2012 року у справі №11/5026/2651/2011 було задоволено позов Відділу комунального майна Уманської міської ради і зобов язано ТОВ Уманьекоресурс повернути із незаконного володіння передане в оренду за вказаним Договорами майно.

Постановою від 27.09.2012 року державного виконавця Уманського міського відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції Пустовойт Л.О. було відкрито виконавче провадження ВП №34453846 з примусового виконання наказу №11/5026/2651/2011 Господарського суду Черкаської області, виданого 14 лютого 2012 року на виконання вказаного судового рішення.

29.09.2017 року державним виконавцем Уманського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Мельником В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану у зв язку з тим, що майно боржника протягом року не було виявлено.

Оскільки державним виконавцем було встановлено, що майно відсутнє, позивачем пред явлено до суду даний позов про стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості майна на суму 273988 грн. 56 коп. та доходів, які власник міг би отримати за весь час володіння таким майном на суму 241194 грн. 95 коп. у вигляді неотриманої орендної плати за період з 2005 по 2017 роки (60926 грн. 23 коп.), неустойки згідно статті 782 ЦК України (121852 грн.46 коп.) та договорної пені у зв язку з несплатою орендної плати (58416 грн. 26 коп.).

Згідно підпункту 7.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Таким чином, позивач вірно визначив спосіб захисту порушеного права власника, подавши до суду позов про стягнення збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Зі змісту ст.224 ГК України , що кореспондується із ст.22 ЦК України вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст.224 ГК України та ст.22 ЦК України , є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011р. у справі №2/121-30/118.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 273988 грн. 56 коп. збитків у вигляді вартості майна підлягає до задоволення, оскільки судом встановлено наявність всіх елементів складу правопорушення: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відповідачем не надано суду доказів того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача доходів, які власник міг би отримати за весь час володіння таким майном у вигляді неотриманої орендної плати за період з 2010 по 2017 роки на суму 60926 грн. 23 коп. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи не є абстрактними, а реально були б ним отримані в разі використання вказаних приміщень. Позивач має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Але вимога позивача про стягнення вказаних доходів базується на розрахунках можливого прибутку у разі використання спірного майна, що є теоретичною, побудованою на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджена документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення , а тому суд вважає, що в позові в частині стягнення доходів, які власник міг би отримати за весь час володіння таким майном у вигляді неотриманої орендної плати за період з 2010 по 2017 роки на суму 60926 грн. 23 коп. необхідно відмовити.

Частиною 1 ст.173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст.283 ГК України ).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України ).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України ).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч.1, 4 ст.285 ГК України ).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За Договором №3 від 25.01.2005 року в оренду було передано майно: автомобіль ГАЗ - 2705/222 - 1 шт. вартістю 37791,67 грн., монітор Samsung - 1 шт. вартістю 2978,34 грн., системний блок - 1 шт. вартістю 40,00 грн., колонки 001 - 1 шт. вартістю 80,00 грн., мишка оптична - 1 шт. вартістю 45,00 грн., безперебійник живлення - 1 шт. вартістю 334,24 грн., модем - 1 шт. вартістю 324,16 грн., принтер Canon 1 шт. вартістю 1110,28 грн., сканер НР 2400 - 1 шт. вартістю 589,04 грн. строком до 31.01.2010 р.;

За Договором №8 від 01.03.2005 р. в оренду було передано майно: автомобіль КО-432-01 на шасі МАЗ -437040-081 №№УЗМ 43704040003517- 1 шт. вартістю 138333,33 грн. строком до 28.02.2010 р.;

За Договором №15 від 04.05.2005 р. в оренду було передано майно: контейнер пластмасовий - 25 шт. 1100 л. вартістю 1166,66 грн. за штуку, контейнер пластмасовий 1100 л. зелений - 25 шт. вартістю 1166,66 грн. за штуку, контейнер пластмасовий 120 л. зелений - 53 шт. вартістю 191,66 грн. за штуку, контейнер пластмасовий 120 л. синій - 55 шт. вартістю 191,66 грн. за штуку, контейнер пластмасовий 120 л. коричневий - 53 шт. вартістю 191,66 грн. вартістю 191,66 грн. за штуку строком до 04.05.2010 р.

Умовами вказаних Договорів передбачено обов'язок орендаря повернути балансоутримувачу орендоване майно у разі припинення або розірвання договору в 15-денний термін по акту.

18.03.2010 р. Уманська міська рада своїм рішенням №4.7-56/5 припинила дію вказаних Договорів оренди у зв'язку з закінченням терміну, на який їх було укладено.

22.04 2010 р. відповідачу було направлено листом №88 копію рішення міської ради від 18.03.2010 р. та запропоновано повернути майно балансоутримувачу. Відповідач орендоване майно не повернув, у зв язку з чим Відділ комунального майна Уманської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про витребування у відповідача із незаконного володіння майна міської комунальної власності, переданого по вказаним договорам.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 січня 2012 року у справі №11/5026/2651/2011 було задоволено позов Відділу комунального майна Уманської міської ради і зобов язано ТОВ Уманьекоресурс повернути із незаконного володіння передане в оренду за вказаним Договорами майно.

Оскільки строк дії вказаних Договорів не продовжувався, вони припинили свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який їх було укладено.

За змістом частини 1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Постановою від 27.09.2012 року державного виконавця Уманського міського відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції Пустовойт Л.О. було відкрито виконавче провадження ВП №34453846 з примусового виконання наказу №11/5026/2651/2011 Господарського суду Черкаської області, виданого 14 лютого 2012 року на виконання вказаного судового рішення.

29.09.2017 року державним виконавцем Уманського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Мельником В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану у зв язку з тим, що майно боржника протягом року не було виявлено.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Частиною 2 ст.785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки відповідач після закінчення строку дії Договорів не повернув і не намагався повернути об'єкти оренди орендодавцю у визначені Договорами строки, суд приходить до висновку про те, що неповернення об'єктів оренди за Договорами відбулося виключно з вини самого відповідача що є умовою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України .

Законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди (аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі №30/190, від 18.04.2011 у справі № 30/191, від 26.11.2011 у справі №5005/2712/2011).

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257 , 258 ЦК України .

Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України ).

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України , є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Згідно пункту 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, окільна на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Позивач нарахував неустойку в розмірі 121852 грн. 46 коп . за період з (лютого-Договір №3, березень - договір №8, травень - договір №15) 2010 року по листопад 2017 року. Суд перевірив розрахунок і встановив, що розмір неустойки обраховано вірно і заявлена позивачем сума неустойки підлягає до стягнення з відповідача.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 58416 грн. 26 коп. пені.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 3.4 Договорів №№3,8,15 сторони обумовили, що за несвоєчасну сплату орендної плати орендареві нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати. Пеня нарахована за період з (лютого-Договір №3, березень - договір №8, травень - договір №15) 2010 року по листопад 2017 року.

Оскільки строк дії вказаних Договорів не продовжувався, вони припинили свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який їх було укладено.

18.03.2010 р. Уманська міська рада своїм рішенням №4.7-56/5 припинила дію Договорів оренди у зв'язку з закінченням терміну, на який їх було укладено.

У зв язку з неповерненням відповідачем орендованого майна Відділ комунального майна Уманської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про витребування у відповідача із незаконного володіння майна міської комунальної власності, переданого по вказаним Договорам.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 січня 2012 року у справі №11/5026/2651/2011 було задоволено позов Відділу комунального майна Уманської міської ради і зобов язано ТОВ Уманьекоресурс повернути із незаконного володіння передане в оренду за вказаним Договорами майно.

Позивачем згідно розрахунку пені нараховувалася за вказаний період орендна плата по припиненим Договорам і у зв язку з її несплатою було нараховано договірну пеню. У Договорах сторони не обумовили нарахування орендної плати після припинення строку дії Договорів до повернення орендованого майна. У зв язку з неповерненням орендованого майна згідно частини 2 ст.785 ЦК України позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Нарахування пені по припиненим Договорам не передбачено ні умовами цих Договорів, ні приписами чинного законодавства. Таким чином, нарахування пені позивачем є безпідставним і відповідно вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги викладене, оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному порядку встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань по Договорах щодо своєчасного повернення орендованого майна.

Судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача відповідно ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 236-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьекоресурс" (20300, Черкаська область, місто Умань, вулиця Мазепи, будинок 1, код ЄДРПОУ 32929540) на користь Виконавчого комітету Уманської міської ради (20300, Черкаська область, місто Умань, площа Соборності, будинок 1, код ЄДРПОУ 04061613, рахунок 35428201032947 в Уманському УДКСУ в Черкаській області, МФО 854018) - 273988 грн. 56 коп. збитків у вигляді вартості майна, 121852 грн. 46 коп. неустойки та 5937 грн. 63 коп. судових витрат.

3.У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ В.В. Потапенко

Повне судове рішення складено 13 квітня 2018 року.

Суддя В.В. Потапенко