Рішення

від 01.03.2018 по справі 804/683/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року Справа № 804/683/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Туренко К.М.

за участю:

представника позивача Лагоди О.А.

представників відповідача Волькіса М.О., Шахової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Іноземного підприємства АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2017 року № 0015821403, № 0015801403, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Іноземного підприємства АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2017 року № 0015821403, № 0015801403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, протиправними, складеними з порушеннями законодавства та такими, що порушують права Іноземного підприємства АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД як платника податків. За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, операції між позивачем і рядом контрагентів позивача - ТОВ Палот Інжинірінг , ТОВ Айрокрістен , ТОВ Кас Партнер , ТОВ Пейсмен , ТОВ БРЕАП , ТОВ Стройтекст , ТОВ Черус Про , ТОВ Омела Пак , ПФ Каскад ТСВ , ТОВ Маестро Груп , ТОВ Феррогрупп , ТОВ Міракс плюс , ТОВ Бізнес Інформа , ТОВ Санжей Груп носять нереальний характер.

Проте, на думку позивача, враховуючи факти наявності відповідної правосуб'єктності у контрагентів, руху активів, наявності зв'язку між господарською діяльністю позивача і фактом придбання товарів та понесенням інших витрат у діяльності позивача, висновки податкового органу про нереальність операцій з контрагентами позивача - ТОВ Палот Інжинірінг , ТОВ Айрокрістен , ТОВ Кас Партнер , ТОВ Пейсмен , ТОВ БРЕАП , ТОВ Стройтекст , ТОВ Черус Про , ТОВ Омела Пак , ПФ Каскад ТСВ , ТОВ Маестро Груп , ТОВ Феррогрупп , ТОВ Міракс плюс , ТОВ Бізнес Інформа , ТОВ Санжей Груп є безпідставними.

Позивач зауважив, що відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом виконаний поверхневий аналіз попередніх ланцюгів постачання, лише за місяць, в якому придбавалися товари позивачем, що не може бути, на думку позивача, підставою для визначення реальності операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Позивач висновки, які викладені у акті перевірки, вважає необґрунтованими та протиправними, такими, що зроблені без врахування документів, наданих під час перевірки, без урахування пояснень, наданих під час перевірки, відповідно повідомлення-рішення, що прийняті на їх підставі, є такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав відзив на адміністративний позов, заперечення на відповідь на відзив, в яких свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ІП АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. (наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.07.2017 року№3468-п, період перевірки - з 27.07.2017 року по 11.08.2017).

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2017 р. №9372/04-36-14- 03/35396069.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області встановлено порушення:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 338 046 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 2 098 760 грн., за 2015 рік в сумі 526 912 грн., за 2016 рік в сумі 1 712 374 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 941 389 грн.;

- п. 171.1 ст. 171, п.168.3 ст.168, пп.14.1.180 п.14.1, ст. 14, п.п. а п.176.2 ст.176, 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу №2755-УІ від 02.12.10р. несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб у сумі 75 294,91 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.10.2017 №0015821403 про донарахування 2 395 470 грн. податку на додану вартість та застосування 1 197 735 грн. штрафних санкцій, №0015801403 про донарахування 4 338 046 грн. податку на прибуток та застосування 952 783,50 грн. штрафних санкцій.

Позивачем в адміністративному порядку була подана скарга (вх. № 51500/6 від 01.11.2017 року) на вищевказані податкові повідомлення-рішення, але рішенням Державної Фіскальної служби України від 14.12.2017 року, скарга залишена без задоволення.

З акту перевірки вбачається, що, на думку ДФС, перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товару та послуг між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Феррогруп" (код 33446725), ТОВ "Палот Інжиніринг" (код 38529072), ТОВ "Айрокрістен" (код 39163830), ТОВ "Кас Партнер" (код 40221077), ТОВ "Пейсмен" (код 39733440), ТОВ "Санжей Груп" (код 39902462), ТОВ "Бреап" (код 38905415), ТОВ "Біз-Інформа" (код 40004539), ТОВ "Міракс-Плюс" (код 40111774), ПФ Каскад ТСВ (код 25609699), ТОВ "Омела-Пак" (код 32816325), ТОВ "Маестро Груп" (код 39084774), ТОВ "Черус Про" (код 39852087), ТОВ "Стройтекст" (код 39746899).

З акту перевірки вбачається, що згідно аналізу баз даних ДФС та поданої вищезазначеними контрагентами звітності встановлено наступне: ТОВ "Палот Інжиніринг", ТОВ "Айрокрістен", ПФ Каскад ТСВ , ТОВ "Кас Партнер", ТОВ "Пейсмен", ТОВ "Міракс-Плюс", ТОВ "Черус Про", ТОВ "Біз-Інформа", ТОВ "Санжей Груп" за період взаємовідносин з ІП Агбор Інжинірінг ЛТД звітність з податку на прибуток не подавалась та відповідно податок на прибуток до бюджету не сплачувався, звіт про фінансові результати за формою №2 не подано.

У ТОВ "Палот Інжиніринг", ТОВ "Айрокрістен", ПФ Каскад ТСВ , ТОВ Омела-Пак , ТОВ "Бреап", ТОВ "Кас Партнер", ТОВ "Пейсмен", ТОВ "Санжей Груп", ТОВ "Міракс-Плюс", ТОВ "Маестро Груп", ТОВ "Черус Про" встановлено відсутність складських приміщень, виробничих фондів, трудових ресурсів, витрат на ведення господарської діяльності.

Згідно даних ЄРПН встановлено відсутність придбання вищезазначеними контрагентами послуг з оренди складських приміщень, а також згідно даних податкової звітності у платників податків відсутні власні виробничі, складські та будь-які інші приміщення, за якими б відбувалось відвантаження ТМЦ на адресу покупців, в т.ч. на адресу ІП "Агбор Інжинірінг ЛТД".

В акті зазначено, що підприємства ТОВ "Омела-Пак", ПФ Каскад ТСВ , ТОВ "Айрокрістен", ТОВ "Кас Партнер", ТОВ "Пейсмен", ТОВ "Міракс-Плюс" до ДПІ за місцем реєстрації податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів ДФС (форма Д4), повідомлень про прийняття працівників на роботу за весь період діяльності взагалі не подавали (на підприємствах відсутні трудові ресурси).

Згідно з поданими звітами за формою 1-ДФ на підприємствах працювало: ТОВ "Бреап" - 5 осіб; ТОВ "Санжей Груп" - 1 особа; ТОВ "Черус Про" - 1 особа; ТОВ "Феррогрупп"- 16 осіб; ТОВ "Біз-Інформа" - 4 особи; ТОВ "Стройтекст" - 5 осіб.

Згідно з умовами укладених договорів та наданих до перевірки первинних документів, перевіряючими встановлено, що ІП Агбор Інжинірінг ЛТД отримано від контрагентів модернізовані циліндри, гайки гідравлічні, металеві рукава та інше устаткування.

Перевіряючими зазначено, що суми податку на додану вартість по даним операціям включено до податкового кредиту відповідного періоду, вартість обладнання та послуг з перевезення вантажу включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

З акту перевірки вбачається, що в ході проведеного аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) перевіряючими не встановлено придбання ідентичних товарів, послуг підприємствами ТОВ "Феррогруп", ТОВ "Палот Інжиніринг", ТОВ "Айрокрістен", ТОВ "Кас Партнер", ТОВ "Пейсмен", ТОВ "Санжей Груп", ТОВ "Бреап", ТОВ "Біз-Інформа", ТОВ "Міракс-Плюс", ПФ Каскад ТСВ , ТОВ "Омела-Пак", ТОВ "Маестро Груп", ТОВ "Черус Про", ТОВ "Стройтекст", що в подальшому реалізовано ІП Агбор Інжинірінг ЛТД .

На думку перевіряючих, асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій. Відсутнє придбання товарів, які постачались далі по ланцюгу постачання. Відсутнє придбання товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, не встановлено придбання послуг по оренді землі, складських приміщень, навантажувально-розвантажувальних робіт та інше.

Враховуючи викладене, перевіряючі дійшли висновків, про здійснення ІП Агбор Інжинірінг ЛТД нереальних господарських операцій з товаром у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг у попередніх ланках постачання та/або реального задекларованого виробництва, та про те, що відповідні операції направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток та завищення податкового кредиту ІП Агбор Інжинірінг ЛТД .

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно з реєстром суб'єктів фіктивного підприємництва, по підприємству ТОВ Омела-Пак 05.01.2016 року внесено ознаку фіктивності зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність та внесено інформацію до реєстру СФП. Також, в реєстрі наявні посилання щодо допиту директора і засновника ОСОБА_5, який повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві та допиту засновника ОСОБА_6, яка повідомила про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства. Первинні документи (рахунок-фактура, видаткові накладні), підписані ОСОБА_7 - менеджером, який згідно з звітом 1-ДФ та Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за період з 01.01.2014 по 31.03.2015 працював на підприємстві. Директор та керівник - ОСОБА_5, який рахується директором та керівником до сьогодні.

По підприємству ТОВ Кас Партнер 05.05.2016 року також внесено ознаку до реєстру СФП, зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Кримінальне провадження №32015100040000106 від 04.12.2015 за ч.3 ст.212, протокол допиту громадянина ОСОБА_8, який повідомив про не причетність до реєстрації та ведення діяльності підприємства. Первинні документи та декларації підписані ОСОБА_8 Директор та керівник - ОСОБА_8, який рахується директором та керівником на даний час.

За перевіряємий період у ІП Агбор Інжинірінг ЛТД було проведено позапланову перевірку по взаємовідносинах з ТОВ "Палот Інжиніринг" за березень 2014 року. В ході перевірки перевіряючими встановлено відсутність факту реального одержання (купівлі) контрагентами відповідного товару від інших суб'єктів господарювання, що свідчить про недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доводить неможливість введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення контрагентами первинного постачання (продажу) першому в ланцюгу ІП Агбор Інжинірінг ЛТД .

Актом перевірки від 08.07.2014 №2417/22-03/35396069 донараховано суму ПДВ 211 330 грн. Підприємство ІП "Агбор Інжинірінг ЛТД", не погодившись з висновками акту перевірки, звернулось до суду. Постановою ДОАС від 17.09.2014 по справі 804/11198/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Підприємство звернулось до апеляційного суду з вимогами скасувати Постанову першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача. Ухвалою ДААС від 01.12.2015 апеляційну скаргу ІП "Агбор Інжинірінг ЛТД" залишено без задоволення. За рішеннями суду підприємство сплатило грошові кошти по акту у повному обсязі.

Також, в ході проведення перевірки було встановлено, що виписані ТТН на постачання товару від ТОВ "Палот Інжиніринг" № 76, № 156, від ТОВ Айрокрістен № 424, № 423 та від ПФ Каскад ТСВ № 7, № 6, № 5 до ІП Агбор Інжинірінг ЛТД не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, відсутня конкретна адреса навантаження, що не дає змогу встановити місце розташування складських приміщень та кому вони належать, відсутність підписів водія, відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоотримувача, що ставить, на думку перевіряючих, під сумнів факт перевезення товару.

В акті первіряючими зазначено, що ІП Агбор Інжинірінг ЛТД при укладанні договорів з вищезазначеними контрагентами не мало підтверджень їх ділової репутації, гарантій виконання зобов'язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду та інших ознак комерційної привабливості для обрання ІП Агбор Інжинірінг ЛТД саме їх.

Враховуючи наведене вище, перевіряючі дійшли висновків, що задекларовані господарські операції із придбання у ТОВ "Феррогруп", ТОВ Палот Інжиніринг , ТОВ "Айрокрістен", ТОВ "Кас Партнер", ТОВ "Пейсмен", ТОВ "Санжей Груп", ТОВ "Бреап", ТОВ "Біз-Інформа", ТОВ "Міракс- Плюс", ПФ Каскад ТСВ , ТОВ "Омела-Пак", ТОВ "Маестро Груп", ТОВ "Черус Про", ТОВ "Стройтекст" до ІП Агбор Інжинірінг ЛТД в дійсності не відбулися. Надані ІП Агбор Інжинірінг ЛТД первинні документи, не опосередковувалися реальним рухом активів. Отже, неможливо підтвердити реальність фінансово-господарських взаємовідносин ІП Агбор Інжинірінг ЛТД з зазначеними підприємствами в частині придбання товарів (послуг). Вказані вище обставини свідчать про не підтвердження реального здійснення господарських операцій.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно доп.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виговленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

З матеріалів справи встановлено, та зазначено представником позивача, що Іноземне підприємство АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД створене та зареєстроване 06.09.2007 р., податковий номер 35396069; основні види діяльності 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування, 42.99 будівництво інших споруд; 46.69 оптова торгівля машинами й устаткуванням, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії. Підприємство в основному орієнтовано на металургійну промисловість, виконує інжиніринг, поставки металургійного обладнання, а також проектування, монтаж вузлів автоматизації, проектування для металургійного виробництва. У період, якій перевірявся, кількість працюючих складала від 81 до 15 осіб. Підприємство має основні фонди, орендує офісні та складські приміщення, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не спростовано представником відповідача, що позивачем до перевірки було надано договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспорті накладні, що, в свою чергу, підтверджує рух активів та зміну майнового стану.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність у зазначених контрагентів -постачальників об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу є безпідставним і незаконним, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Така позиція суду узгоджується із позицією, висловленою Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 20.04.2016 по справі № К/800/27308/15.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, та не спростовано представниками відповідача, на підприємствах ТОВ Бреап , ТОВ Санжей Груп , ТОВ Черус Про , ТОВ Феррогрупп , ТОВ Бінес Інформа , ТОВ Стройтекст були працівники, основні засоби, підприємства подавали звітність про фінансові результати

Висновки відповідача про нереальність операцій позивача побудовані на тому, що контрагенти позивача ТОВ Омела Пак , ПФ Каскад ТСВ , ТОВ Айрокрістен , ТОВ Кас Партнер , ТОВ Пейсмен , ТОВ Міракс плюс не подавали звітів про суми нарахованої заробітної плати єдиного внеску, повідомлень про прийняття працівників на роботу. Відповідач надав скрін-копії відомостей системи податковий блок по облікових картках зазначених контрагентів.

Однак, доводи відповідача з цього приводу спростовуються наступним.

З матеріалів справи вбачається, що в поданих відповідачем разом з відзивом документах наявні записи (відомості) про нарахування єдиного внеску та подання звітів про суми нарахованої заробітної плати контрагентів ТОВ Кас Пертнер , ТОВ Пейсмен , ТОВ Санжей Груп , ТОВ Біз Інформа , ТОВ Черус Про , ТОВ Міракс Плюс , ТОВ Каскад ТСВ , ТОВ Айрокрістен , ТОВ Палот Інжинірінг .

Суд зазначає, що подані копії (витяги) з системи податковий блок не є інформативними і не доводять відсутність проведення операцій позивача із зазначеними контрагентами.

Отже, висновки відповідача є, на думку суду, безпідставними, оскільки це ніяк не впливає на господарські відносини з позивачем та не є підставою для відмови у праві на податковий кредит, а також, відповідно, включення вартості придбаних у цих контрагентів товарів до складу витрат.

Щодо посилання відповідача на невідповідність придбаного асортименту реалізованій продукції, суд зазначає, що, як було з'ясовано під час судового розгляду справи, податковим органом не була встановлена відсутність придбання товарів контрагентами позивача. Відсутні акти перевірок контрагентів; аналіз попередніх ланцюгів постачання контрагентами виконаний лише за місяць, в якому придбавалися товари позивачем, на підставі даних інформаційних баз відповідача, а саме, на підставі реєстру податкових накладних що, на думку суду, не може бути підставою для визначення реальності операцій між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки ці факти податковим органом повністю не досліджені.

Обґрунтовуючи нереальність операцій з контрагентами позивача, відповідачем стверджується про припинення/ліквідацію, перебування в стадії припинення деяких контрагентів позивача.

Суд зазначає, що посилання в акті на факти припинення/ліквідації, перебування в стадії припинення деяких контрагентів позивача не є допустимими доказами у справі у розумінні ст. 70 КАС України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в акті перевірки зазначається, що такі припинення/ліквідації встановлені на момент проведення перевірки, тобто станом на 11.08.2017 року.

Твердження відповідача щодо відсутності підтвердження ділової репутації контрагентів позивача, а також гарантії виконання зобов'язань, доказів наявності необхідних ресурсів, як підставу для реальності операцій, на думку суду, є безпідставними, оскільки отримання зазначених підтверджень законодавством не передбачено.

Відповідачем не встановлено жодним чином відсутність дієздатності контрагентів позивача. Як вбачається з відомостей, викладених в акті, всі зазначені контрагенти ІП АГБОР ІНЖИНІРІНГ були належним чином зареєстровані, в тому числі, як платники відповідного податку, мали необхідні дозвільні документи для виконання доручених робіт, на дату здійснення господарських операцій не перебували в стані припинення, тобто мали відповідну правосуб'єктність.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, представником позивача підтверджено та не спростовано представниками відповідача, що податковим органом невірно визначена сума витрат за відповідні періоди під час аналізу в процесі перевірки.

Судом встановлено, що податковим органом донарахована сума податку на прибуток в результаті зниження задекларованих витрат позивача за відповідні періоди на суми товарів, в тому числі, яка не була включена у звіт про фінансові результати.

Так, податковим органом до складу завищених витрат в 2014 та 2016 році було включено вартість товарів, які реалізовані позивачем в 2017 році, тобто їх собівартість не врахована під час формування звітності за відповідні періоди 2014 та 2016 року, а також вартість товарів, які знаходилися на основних фондах або складських залишках (відомості облікових рахунків наявні в матеріалах справи).

Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. До складу витрат належить собівартість реалізованих товарів, яка складеться з первісної вартості запасів, що придбані за плату.

Так, з них по взаємовідносинам з ТОВ Палот Інжинірінг на сторінці 9 акту значено, що згідно бухгалтерських рахунків 205, 23, 26, 281 станом на 31.12.2016 року товар, отриманий від ТОВ ПАЛОТ ІНЖИНІРІНГ , реалізований повністю. Проте представником позивача було зазначено, що це не відповідає дійсності.

Представником позивача було зауважено, та підтверджується матеріалами справи, що товар, поставлений за накладними №808140 від 08.08.2014 р. на суму 1800000,0 грн., №808340 від 08.08.2014 р. на суму 810 000,0 грн. знаходиться на залишках, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями відомостей по рахунках №205, 281, видатковими накладними.

Судом з'ясовано та підтверджено представником позивача, що товар, поставлений за видатковою накладною №808240 від 08.08.2014 р. на суму 2800000,0 грн., був реалізований 06.01.2017 року в адресу ПАТ Алчевський металургійний комбінат відповідно до договору № АМК24292013пст від 22.11.2013 р., що підтверджується копіями видаткової накладної, довіреністю про отримання ТМЦ, а також товарно-транспортними накладними, які долучені до матеріалів справи.

Встановлено, що товар, поставлений за видатковою накладною №808440 на суму 569998,82 грн., не був реалізований і є в наявності на складських залишках, що підтверджується відомістю по рахунку №281.

Товар, поставлений відповідно до накладної №140440 від 14.04.2014 року в наявності на рахунку основні фонди, що підтверджується відомістю по рахунку, долученою до справи.

Також, судом встановлено, що за період 01.01.216р. - 31.12.2016р. у звіті про фінансові результати задекларовано 12 794 000,0 грн. - собівартість реалізованої продукції. Контролюючий орган включив до суми завищених витрат вартість товарів, які реалізовані платником в 2017 році, тобто їх собівартість не була врахована податковим органом під час формування звітності.

Так, товари, отримані від ТОВ ФЕРРОГРУПП , були реалізовані у 2017 році. Вартість цих товарів не була включена в звіт про фінансові результати 2016 року, проте, як з'ясовано в судовому засіданні, відповідач включив їх до суми нарахованих податкових зобов'язань за 2016 рік з податку на прибуток.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податковим органом невірно була визначена сума витрат за відповідні періоди під час аналізу в процесі перевірки, як наслідок, розрахунок суми донарахувань з податку на прибуток є необґрунтованим.

Також, суд не бере до уваги посилання податкового органу на помилки у товарно-транспортних накладних та неможливість підтвердження транспортування товару від продавця до позивача, пояснення осіб щодо транспортування товару, оскільки це не впливає на оцінку правовідносин між позивачем та вказаними підприємствами та не свідчить про нереальність господарських операцій між ними, оскільки за умовами вищезазначених договорів постачання позивач не був учасником транспортного процесу та умови укладення та виконання згаданих договорів не передбачали ані здійснення позивачем контролю за перевезенням товару, ані проведення ним розрахунків за перевезення вантажу.

Така позиція суду узгоджується із позицією, висловленою Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 20.04.2016 по справі № К/800/27308/15, позиція Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/36463/16

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в товарно-транспортних накладних наявні всі необхідні відомості для виконання договору транспортування товару.

Посилання фіскального органу в акті перевірки на наявність кримінальних проваджень та на свідчення посадових осіб контрагентів позивача в межах кримінальних проваджень щодо їх непричетності до здійснення господарських операцій, не повинні братись судом до уваги, оскільки в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на викладене, суд вважає, що окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок, визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України. Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих тощо не віднесені до такого переліку. Відповідно до положень КПК України підставами для висновків суду є відомості отримані судом під час судового засідання, і суд не в праві обгрунтовувати свої рішення показаннями даними слідчому або прокурору, тобто протокол допиту сам по собі не є доказом навіть в межах власне кримінального провадження.

Суд зазначає, що саме по собі порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва контрагентів платника податків без доведеності фіскальним органом, на підставі належних та допустимих доказів здійснення контрагентом протиправної, злочинної діяльності, що спрямована на формування необгрунтованих податкових вигод, та без доведення обізнаності платника податків про незаконний характер діяльності контрагентів, не може бути належним доказом протиправного формування платником податків даних податкового обліку. Заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області в акті перевірки ставить під сумнів реальність (дійсність) операцій позивача з контрагентами та, як наслідок, реальність (дійсність) настання правових наслідків.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.204 Цивільного Кодексу України Презумпція правомірності правочину правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Проте в Акті перевірки відсутнє посилання на судове рішення щодо визнання угод недійсними.

Суд зазначає, що наведені в акті перевірки факти не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, є не реальними.

Судом під час судового розгляду встановлено, що всі господарські операції були проведені в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При укладанні договорів, зазначених в акті, сторонами були виконані необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи.

Суд зосереджує увагу на те, що відповідно до Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також, стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого, покладається на органи державної податкової служби. З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нереальність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Тому, будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків, є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст.6, 19 Конституції України, ст.ст.20, 21 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція була висловлена Міністерством доходів і зборів України у листі від 27.05.2013 №3642/6/99-99-19-04-01-15 Щодо права органів ДПС України встановлювати факт недійсності/нікчемності правочинів .

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю (постанова ВАСУ від 11.02.2015 року в справі № К/800/1217/13).

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів з контрагентами Іноземного підприємства АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД , та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, неправомірними, виходячи з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ Палот Інжинірінг , ТОВ Айрокрістен , ТОВ Кас Партнер , ТОВ Пейсмен , ТОВ БРЕАП , ТОВ Стройтекст , ТОВ Черус Про , ТОВ Омела Пак , ПФ Каскад ТСВ , ТОВ Маестро Груп , ТОВ Феррогрупп , ТОВ Міракс плюс , ТОВ Бізнес Інформа , ТОВ Санжей Груп відбувались на підставі наступних договорів.

Так, з ТОВ ПАЛОТ ІНЖИНІРІНГ в 2014 році позивачем були укладені договори поставки: №010440 від 01.04.2014р., №151040 від 15.10.2013 року, №300740 від 30.07.2013 року, № 160140 від 16.01.2014 року.

Відповідно до договору №010440 від 01.04.2014р. в адресу позивача були поставлені товари, згідно погодженої Сторонами специфікації та додаткової угоди до договору, а саме - циліндр гідравлічний та блок управління до нього згідно видаткової накладної від 08.08.2014 р. на суму 5250 000,0 грн. (копія видаткової накладної №808240 від 08 серпня 2014р.). Гідравлічний циліндр являє собою складне Базис поставки відповідно до укладеного договору СРТ відповідно до Інкотермс 2010, відповідно до цих умов, Продавець повинен поставити товар в місце, погоджене із Покупцем, відповідно до базису поставки, транспортні витрати, в тому числі, вантажно-розвантажувальні операції покладаються на Продавця (відповідно до договору перевезення).

Зазначений товар був прийнятий ОСОБА_9 (який працював на підприємстві позивача на посаді начальника відділу) на складі позивача в м. Дніпро, приміщення орендується позивачем у приватних осіб.

Судом встановлено, та зазначено представником позивача, що виробничі та адміністративні приміщення позивачем орендуються у приватних осіб і являють собою частини комплексу нежитлових будівель і споруд промислової зони, відокремлених огорожею, у зв'язку з чим позивачем не встановлюється пропускний режим на територію, тому записи про в'їзд і виїзд автомобілів на територію позивачем не ведуться.

За поставлений товар позивачем були сплачені грошові кошти частинами, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку позивача від 08.04.2014 р., 1004.2014 р., 11.04.2014 р., 14.042014 р., 18.04.2014 р., 24.04.2014 р., 29.04.2014р.

Представник позивача пояснив, що зазначений товар тривалий час знаходився на складі позивача у зв'язку із тим, що призначався для ПАТ Алчевський металургійний комбінат і був поставлений лише у 2017 році, що підтверджується видатковою накладною від 06.01.2017 р., товарно-транспортними накладними №№1, 2 від 06.01.2017 р., довіреністю на приймання товару на ім'я ОСОБА_10, начальника цеха ПАТ Алчевський металургійний комбінат , копії яких наявні в матеріалах справи. Замовником перевезення був ПАТ Алчевський металургійний комбінат .

Відповідно до Договору поставки №151040 від 15.10.2014 р., поставки товару відбувалася відповідно до специфікацій, а саме: металургійного обладнання - гідроблоків згідно креслень замовника, гідравлічних циліндрів, поставка яких підтверджується видатковою накладною № 808440 від 08.08.2014 р. на суму 570 000,0 грн., видатковою накладною № 808340 від 08.08.2014 р. на суму 810 000,0 грн. Товар був прийнятий начальником відділу збуту ОСОБА_9 на складі позивача. Розрахунки за товар підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача від 28.03.2014 р., 30.03.2014 р., 31.03.2014 р.

Представником позивача було зауважено, що товар, в силу настання обставин військово-політичного характеру, не був поставлений позивачем кінцевому Покупцю і наявний на складських залишках, що, в свою чергу, підтверджується відомостями бухгалтерських рахунків позивача.

За Договором поставки товару №300740 від 30.07.2013 р., укладеним між позивачем та ТОВ Палот інжинірінг в період, що перевірявся, був поставлений товар відповідно до виставлених рахунків на умовах СРТ склад Покупця.

Згідно видаткової накладної №130140 від 13 січня 2014 р. поставлені товари на суму 512 040,0 (гайка , кільце для металургійного обладнання згідно креслень позивача). Товар був прийнятий за довіреністю начальником відділу збуту ОСОБА_9, на складі позивача в м. Дніпро.

Відповідно до умов договору поставлені наступні товари - гайка гідравлічна за кресленням Покупця на суму 326400,00 грн., згідно накладної №230 від 23 січня 2014 р., товар прийнятий за довіреністю начальником відділу збуту ОСОБА_9, на складі позивача в м. Дніпро.

Згідно видаткової накладної №250240 від 25.02.2014р. поставлені товари (компенсатор гумовий, гайка гідравлічна, за кресленнями Покупця та каталожні позиції) на суму 464 640,0 грн., прийняті на складі позивача начальником відділу збуту ОСОБА_9 згідно довіреності №20 від 25.02.2014 р., доставку товарів замовляв позивач, що підтверджується товарно-транспортною накладною №156 від 25.02.2014 р. Перевізник ТОВ ГІДРОТЕХ ТРАНС .

На суму 26 880,0 грн. згідно видаткової накладної №240340 від 24.03.2014 р. були поставлені металеві рукава високого тиску. Товар прийнятий на складі позивача в м. Дніпро начальником відділу збуту ОСОБА_9 згідно довіреності від 24.03.2014 р. Доставка товару підтверджується долученою до матеріалів справи товарно-транспортною накладною від 24.03.2014 р. №46.

14 березня 2014 р. на адресу позивача поставлений товар на суму 643 200,0 грн. (гідравлічні циліндри відповідно до креслень Покупця), що підтверджується видатковою накладною №140 від 14.03.2014 р., товари прийняті начальником відділу збуту ОСОБА_9 згідно довіреності №21 від 14.03.2014 р., доставка товарів здійснена на склад позивача згідно товарно-транспортної накладної № 54 від 14.03.2014 р.

14 квітня 2014 р. на адресу позивача був поставлений товар - металеві рукава високого тиску згідно замовлення Покупця що підтверджується видатковою накладною №140440 від 14.04.2014 р. Товар був доставлений на склад позивача автомобільним транспортом, що підтверджується ТТН №76 від 14.04.2014 р. прийнятий начальником відділу ОСОБА_9 згідно довіреності.

Видаткова накладна №310340 від 31 березня 2014 р. - поставлений ноутбук Apple 15.4, прийнятий ОСОБА_11, якій на той час працював системним адміністратором позивача. Зазначений ноутбук використовувався у діяльності позивача, відноситься до основних фондів позивача згідно відомостей бухгалтерського рахунку, наявному в матеріалах справи.

Розрахунки за поставлені товари підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача від 24.03.2014 р., 27.03.2014, 07.05.2014 р.

Отримані товари було реалізовано в адресу ПАТ МК Азовсталь :

13.01.2014 р. - згідно умов договору №088М/191 від 02.09.2011 р., що підтверджується видатковою накладною №6 від 13.01.2014 р., довіреністю на ім'я ОСОБА_12, товарно-транспортною накладною;

24.01.2014 р. - згідно умов договору №88єн від 14.10.2013 р., що підтверджується видатковою накладною №12 від 24.01.2014 р., довіреністю на ім'я ОСОБА_13, товарно-транспортною накладною;

25 лютого 2014 року - відповідно до умов договору №089 ЛМ/316-161 від 26.06.2013 р., що підтверджується видатковою накладною №23, довіреністю на ім'я ОСОБА_14, виданої 24.02.2014 р.№07866, товарно-транспортною накладною (далі по тексту ТТН) №93 від 25.02.2014 р., а також видатковою накладною №22 від 25.02.2014 р., довіреності на ім'я ОСОБА_13, ТТН №92 від 25.02.2014 р.;

17 березня 2014 р. - відповідно до умов договору №088єн-85 від 14.10.2013 р. , що підтверджується видатковою накладною №30 від 17.03.2014 р., довіреністю на ім'я ОСОБА_13, товарно-транспортною накладною №132 від 17.03.2014 р.

Встановлено, що товар також був реалізований в адресу ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського : відповідно до укладеного договору поставки №13-2319-02 від 18.12.2013 р., що підтверджується видатковою накладною №31 від 26.03.2014 р., довіреністю від 24.03.2014 р., на ім'я ОСОБА_15, товарно-транспортною накладною №151 від 26.03.2014 р., а також видатковою накладною №34 від 15.04.2014 р., довіреністю на ім'я ОСОБА_15 №435/02 від 11.04.2014р., ТТН №199 від 15.04.2014 р.

Відповідно до договору поставки №160140 від 15.01.2014 р. ТОВ Палот Інжинірінг була здійснена поставка металоконструкцій резервуарів на суму 1 800 000,0 грн. згідно видаткової накладної №808140 від 8 серпня 2014 року, які, як було встановлено, обліковуються на цей час на складських залишках по рахунку будівельні матеріали , що підтверджується відомостями по рахунку, які наявні в матеріалах справи.

Зазначені металоконструкції придбавалися з метою виконання договірних зобов'язань за договором між позивачем та ПАТ Кримтеплоелектроцентраль . Позивачем, свого часу, було укладено договір, згідно якого він зобов'язався здійснити модернізацію системи живлення котлів Камиш-Бурунської ТЕЦ з заміною бака. Використання вказаних конструкцій металевих резервуарів передбачено технічним завданням, копія якого наявна в матеріалах справи.

Розрахунки за поставлені металеві конструкції резервуарів підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача від 22.01.2014 р.

Також протягом 2014 р. позивач укладав договір з ТОВ БРЕАП на виконання будівельних робіт в якості субпідрядника на об'єкті ПАТ Кримтеплоелектроцентраль . Кошторисна вартість робіт складала 1 900 000,0 грн. Роботи були виконані і прийняті позивачем відповідно до актів форми кб-2. Роботи виконувались в рамках проекту модернізації системи живлення котлів Камиш-бурунської ТЕЦ, згідно договору, укладеного між позивачем та ПАТ Кримтеплоелектроцентраль №3914 від 17.01.2014 р.

З Приватною фірмою Каскад ТСВ був укладений договір поставки товарів №М05/14 від 23.05.14.

Поставка товару здійснена відповідно до видаткових накладних № 1578 від 21.07.2014 р. на суму 242 160,0 грн.; № 1579 від 22.07.2014 р. на суму 242 160,0 грн.; № 1580 від 23.07.2014 р. на суму 176 640,0 грн.; № 1581 від 24.07.2014 р. на суму 261 120,0 грн.; доставка товарів згідно ТТН № 4 від 21.07.2014 р., № 5 від 22.07.2014 р.; № 6 від 23.07.2014 р., № 7 від 24.07.2014 р. Товари прийняті на складі позивача начальником відділу збуту ОСОБА_9 згідно довіреності.

Розрахунки за договором підтверджуються банківськими виписками від 11.09.2014 р., 19.09.2014р., звітом про дебетові операції за червень 2015 р.

Отриманий товар був реалізований позивачем в адресу ПАТ МК Азовсталь згідно видаткової накладної №52 від 24.07.2014 р., довіреності на ім'я ОСОБА_14, ТТН № 349 від 24.07.2014 р.; видаткової накладної №53 від 24.07.2014 р., довіреності на ім'я ОСОБА_13, ТТН № 349 від 24.07.2014 р.

Також товари позивачем реалізовані в адресу ПАТ ДМК ім. Дзержинського згідно видаткової накладної №54 від 25.07.2014 р., довіреності на ім'я ОСОБА_17, ТТН № 355 від 25.07.2014 р.; видаткової накладної №55 від 25.07.2014 р., довіреності на ім'я ОСОБА_17, ТТН № 354 від 25.07.2014 р..

З ТОВ Омела-Пак позивачем був укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, шляхом замовлення та оплати рахунку, внаслідок якого позивачем була придбана плівка пузирчата 2-шарова (відповідно накладної № 000-000239 від 31.07.2014 р.) на суму 354,0 грн., оплата підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 30.07.2014 р., плівка була використана для пакування обладнання, що поставлялось позивачем.

З ТОВ Айрокрістен був укладений договір поставки товарів згідно специфікації №7/25 від 25.07.2014 р., поставка товарів здійснена відповідно до видаткової накладної №129 від 18.08.2014 р. на суму 261 120,0 грн., ТТН №424 від 18.08.2014 р., видаткової накладної №128 від 18.08.2014 р. на суму 261 120,0 грн., ТТН 423 від 18.08.2014 р., розрахунки підтверджені виписками з банківського рахунку позивача, долученими до матеріалів справи.

Товари (гідравлічні гайки за кресленнями Покупця) були реалізовані в адресу ПАТ МК Азовсталь , що підтверджується видатковими накладними №1 від 20 січня 2015 р., довіреністю на ім'я ОСОБА_18, ТТН №128 від 20.01.2015 р., видатковою накладною №2 від 11.02.2015 р., довіреністю на ім'я ОСОБА_18, ТТН нової пошти №59998016359112 від 11.02.2015 р.

Протягом 2015 року позивач укладав договір поставки з ТОВ Пейсмен №170815 від 17.08.2015 року, згідно якого в адресу позивача поставлені товари (металеві рукава високого тиску різни типів) на суму 332 134,73 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН0001237 від 25.09.2015 р. Розрахунки за договором підтверджені випискою з банківського рахунку позивача від 25.01.2016 р.

Придбані товари були реалізовані позивачем в адресу ПАТ Дніпровській металургійний комбінат ім. Дзержинського згідно видаткової накладної №24 від 20.10.2015 р., довіреності на ім'я ОСОБА_15, ТТН віл 20.10.2015 р. №6рн24. , №26 від 27.11.2015 р., довіреності на ім'я ОСОБА_15, ТТН віл 27.11.2015 р. №6рн25.

З ТОВ СТРОЙТЕКСТ укладений договір №11 від 15.06.2015 р. на виконання інжинірингу АСУ та опрацювання технічного завдання (розробка проектно-конструкторської документації). Узгоджена вартість робіт за договором - 216 720,0 грн. Обсяг робіт складався з двох етапів. Виконання робіт підтверджується актами приймання-передачі робіт від 25.08.2015 р. на суму 125 760,0 грн. та від 28.08.2015 р. на суму 90 960,0 грн., а також актами приймання-передачі результатів робіт №№ 1, 2, які складено з боку позивача - директором ОСОБА_19, з боку Виконавця робіт - директором ОСОБА_20 Розрахунки за договором підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача від 21.10.2015 р., 15.12.2015 р.

Під час судового розляду з'ясовано, що документація опрацьовується позивачем за замовленням компанії AGBOR Engineering Ltd, Великобритания для АО Узметкомбинат г. Бекабад, Узбекістан. Проте, як було з'ясовано, вказані послуги ще не були реалізовані, тому доходів позивач з них не отримував. Однак, як було зазначено представником позивача та не спростовано представниками відповідача, та вбачається з матеріалів справи, податковим органом ця сума була включена до складу не підтверджених, на думку відповідача, витрат, внаслідок чого, останнім було безпідставно донараховані зобов'язання з податку на прибуток.

З ТОВ МАЕСТРО ГРУП позивачем був укладений договір поставки товарів відповідно до угодженої специфікації №020315 від 02.03.2015 р. Основні умови поставки були погоджені сторонами відповідно до правил Інкотермс, 2010 - DDP, тобто товар поставляється на склад покупцю готовий до розвантаження.

Позивачу були поставлені товари (циліндри для металургійного виробництва) на суму 2 963 890,82, з них: на суму 997 550,18 грн. відповідно до видаткової накладної №5 від 08.04.2015 р., на суму 459 723,60 грн. згідно накладної №20 від 21.07.2015 р.; на суму 301 536,0 грн. - згідно накладної №12 від 14.08.2015 р.; на суму 1 205 081,04 грн. - згідно накладної №16 від 16 вересня 2015 р.

Розрахунки підтверджуються виписками з банківських рахунків позивача від 17.07.2015р., 21.07.2015р., 23.07.2015р., 31.11.15р., 01.02.16р., 24.03.16р., 25.03.16р., 21.06.16р., 18.05.16р., 31.05.16р., 14.06.16р., 18.07.16р., 22.07.16р., 26.07.16р., 01.08.16р., 10.08.16р., 05.09.16р., 18.11.16р.

Приймання товарів здійснювалось на складі позивача начальником відділу збуту ОСОБА_9

Отримані товари позивач реалізував в адресу ПАТ МК Азовсталь , що підтверджується видатковими накладними №9 від 15.04.2015 р., №15 від 23.07.2015 р., №23 від 18.09.2015 р., довіреностями на ім'я ОСОБА_21, виданими 08.04.2015р., 21.07.2015р., 15.09.15 р., ТТН №2-РН9 від 15.04.2015, № 4рн15 від 23.07.2015., №6-рн23 від 18.09.2015 р., а також в адресу ПАТ ДМКД згідно видаткових накладних №21 від 17.08.2015р., №22 від 31.08.15р., довіреностей на ім'я ОСОБА_15, виданих 13.08.2015 р. і 23.08.15р., ТТН №5рн21 від 17.082015 та № 6-рн22 від 31.08.15р.

Протягом 2016 року позивачем були укладені договори з наступними контрагентами.

ТОВ Черус Про - договір поставки товарів №03/03 від 19.04.2016р., згідно якого в адресу позивача поставлені товари - компенсатор гумовий різних типів, відповідно до накладних, датованих 20.04.2016р. №№0420/1 та 0420/2.

Товари позивачем були реалізовані в адресу ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь згідно накладної №7 від 21.04.2016 р., довіреності на ім'я ОСОБА_14

З ТОВ МІРАКС-ПЛЮС - укладений договір поставки 01.03.2016 р. №03/01, відповідно до якого був поставлений товар - гумові компенсатори згідно видаткової накладної №МП-031003 від 10.03.2016 р. на суму 325 049,28 грн. Доставка товару здійснена згідно договору транспортних перевезень, укладеного позивачем з ТОВ Біз-Інформа . Розрахунки за договором підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача від 11.03.2016 р., 29.03.2016 р., станом на 31.12.2017 р.

Отриманий товар був реалізований в адресу ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь відповідно до видаткової накладної №2 від 11.03.2016 р. та довіреності на ім'я ОСОБА_14

З ТОВ Біз-Інформа позивачем укладався також договір транспортного перевезення №60 від 01.03.2016 р., згідно якого виконувались перевезення за замовленнями позивача. Надані послуги підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями актів виконаних робіт, замовленнями, прийнятими для виконання, видатковими накладними. Вартість наданих послуг згідно замовлень склала 12 600,0 грн.

Іноземним підприємством АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД з ТОВ Кас Партнер укладався договір поставки, згідно якого в адресу позивача були поставлені товари на суму 391 219,20 (гайки гідравлічні) відповідно до видаткової накладної №РН-0407/01 від 07.04.2016 р. Транспортування товару здійснено згідно договору транспортних перевезень, укладеного позивачем з ТОВ Біз-Інформа . Розрахунки за поставлені товари підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача від 14.06.2016 р., 10.05.2016р., 16.05.2016р., 05.05.2016 р., 24.04.2016 р.

Поставлені товари реалізовані позивачем в адресу ПАТ МК Азовсталь , згідно видаткової накладної №6 від 08.04.2016 р., довіреності на ім'я ОСОБА_22, виданої 4 квітня 2016 р., ТТН №10 від 08.04.2016 р.

З ТОВ Санжей Груп укладений договір поставки товарів 15.03.2016 р. №03/02, обсяг поставок визначений сторонами у специфікаціях до договору. 18 березня 2016 р. в адресу позивача поставлений товар на суму 281 909,12 згідно видаткової накладної б/н від 18.03.2016 р. Розрахунки за придбаний товар, відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, здійснені 13.04.2016р., та 22.07.2016р. новому кредиторові після повідомлення про поступлення права вимоги боргу ТОВ Санжей Груп на користь ТОВ БРОМ ІНВЕСТ ПЛЮС .

Придбані товари реалізовані в адресу ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського згідно накладної №4 від 30.03.2016 р., прийняті за довіреністю ОСОБА_15, ТТН №7 від 30.03.2016 р.

З ТОВ Феррогрупп укладений договір №160615 від 15.06.2016 р. на поставку обладнання. Умови поставки сторони погодили відповідно до Інкотермс 2010 - DDP склад Покупця. Предмет поставки модернізована установка гідравлічного циліндру з блоком керування. Вартість поставленого товару склала 10 080 000,0 грн. Поставка відбулась на склад позивача 30.12.2016 р., що підтверджується видатковою накладною №387 від 30.12.2016р., товарно-транспортною накладною №75 від 30.12.2016 р.

Розрахунки за договором підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями виписок з банківського рахунку позивача від 30.06.2016 р., 20.10.2016р., 21.10.2016р., 24.10.16р., 25.10.16р., 27.10.26р., 27.10.2016р., 13.02.17 р.

Отримане обладнання було реалізоване в 2017 році в адресу ПАТ Алчевський металургійний комбінат згідно видаткової накладної №1 від 06.01.2017 р., товарно-транспортної накладної №7 від 06.01.2017 р., довіреності на ім'я ОСОБА_10, виданої 04.01.2017 р.

Тобто, як було встановлено під час судового розгляду, зазначена сума позивачем до складу витрат у звіті про фінансовий результат за 2016 рік не була включена. Однак, відповідач під час перевірки не врахував це і включив до складу не підтверджених, на його думку, витрат, внаслідок чого останнім безпідставно донараховані зобов'язання з податку на додану вартість за 2016 рік.

Крім того, судом з'ясовано, що ТОВ Феррогрупп має достатні активи для виготовлення і поставки зазначеного обладнання.

Отже, доказом реальності операцій з придбання товарів, робіт є встановлені судом під час судового розгляду факти подальшої реалізації товарів, робіт на адресу інших контрагентів та факти використання придбаних товарів, результатів робіт у власному виробництві.

Таким чином, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, видатковими накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, іншими документами про виконання відповідних дій (товарно-транспортні накладні), копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги ПКУ та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеними контрагентами.

Відповідно до положень п.36.1, 36.5, 38.1, 44.1, 47.1, 49.2 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, жодна особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. Тобто, платник податку, яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов'язаний нести відповідальність за дії інших осіб.

Правомірність саме такого підходу підтверджується і позицією Верховного Суду.. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі №21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту .

У рішенні від 31.01.2011 у справі №21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності .

Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії . При цьому у п.23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що фактичне здійсненне господарських операцій між позивачем та контрагентами повністю відповідає частині другій статті 207 Цивільного Кодексу України , статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44 , статті 201 Податкового кодексу України , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містить у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові - повідомлення рішення прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що податкові - повідомлення рішення від 02.10.2017 року № 0015821403, № 0015801403 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України , ст.ст. 242-246 , 25 0Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Іноземного підприємства АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2017 року № 0015821403, № 0015801403 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 року № 0015821403;

- податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 року № 0015801403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Іноземного підприємства АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД (код ЄДРПОУ 35396069) судові витрати у розмірі 133260,52 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 06.03.2018 року.

Суддя В.В. Кальник