Ухвала

від 12.04.2018 по справі 814/281/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

12 квітня 2018 р. Справа № 814/281/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 треті особи:Єланецька районна державна адміністрація Миколаївської області, вул. Паркова, 15-А, смт. Єланець, Миколаївська область, 55500 про:визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру щодо припинення договору оренди землі загальною площею 15,0 га з кадастровим номером НОМЕР_1, укладеного 10.11.2003 року між Єланецькою районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_1, зареєстрованого ДП "Єланецький РЦ ДЗК" 17.11.2003 року, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди зроблено запис № 30;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру розглянути питання про поновлення строку дії договору оренди землі загальною площею 15,0 га з кадастровим номером НОМЕР_1, укладеного 10.11.2003 року між Єланецькою районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_1, зареєстрованого ДП "Єланецький РЦ ДЗК" 17.11.2003 року, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди зроблено запис № 30.

Ухвалою суду від 12.02.2018 року відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтував тим, що 10.11.2003 року між ним та Єланецькою районною державною адміністрацією Миколаївської області було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 15,0 га з кадастровим номером НОМЕР_1. Термін дії договору складав 14 років, тобто до 17.11.2017 року. В подальшому, 17.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру з заявою про бажання поновити договір оренду земельної ділянки та проектом додаткової угоди, але відповідач відмовив йому в їх прийнятті у зв'язку з нестачею додаткових документів.

19.07.2017 року позивач подав до ГУ Держгеокадастру про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки. Наказом відповідача від 26.07.2017 року таку згоду було надано.

18.10.2017 року позивач отримав від ГУ Держгеокадастру лист-роз'яснення з умовами поновлення договору оренди земельної ділянки, з якими позивач погодився. 23.10.2017 ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача з проектом додаткової угоди, але листом від 31.10.2017 року відповідач відмовив йому у поновленні договору оренди землі. 09.11.2017 року позивач знов звернувся з заявою про укладання додаткової угоди, на яку 01.12.2017 року отримав відмову.

Позивач зазначає, що відповідач мав у місячний термін розглянути наданий ним лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, які позивачем надано ще 17.11.2017 року, тобто за три місяці до завершення дії договору та прийняти рішення. Але відповідачем рішення прийнято не було та протиправно відмовлено позивачу у реєстрації наданого листа з проектом додаткової угоди. Позивач вважає рішення відповідача про відмову йому у продовженні договору оренди землі незаконним.

Відповідач надав відзив на позов, в якому вказав, що лист-повідомлення ОСОБА_1 повинен був надійти до ГУ Держгеокадастру не пізніше 17.09.2017 року. Відповідачем відмовлено позивачу в поновленні договору оренди на законних підставах. Також ГУ Держгеокадастру зазначило, що на підставі вимог ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Враховуючи викладене, позивач після спливу дії договору оренди повинен був повернути земельну ділянку у розпорядження держави. Відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.

13.03.2018 року від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності та прийняття рішення в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач вважає протиправними дії ГУ Держгеокадастру щодо припинення договору оренди землі загальною площею 15,0 га з кадастровим номером НОМЕР_1, укладеного 10.11.2003 року між Єланецькою районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_1, зареєстрованого ДП "Єланецький РЦ ДЗК" 17.11.2003 року, та просить суд зобов'язати відповідача розглянути питання про поновлення строку дії договору оренди землі загальною площею 15,0 га з кадастровим номером НОМЕР_1, укладеного 10.11.2003 року.

Частиною 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельне законодавство базується, зокрема, на таких принципах: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Між тим, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

Аналіз вище вказаних положень свідчить про те, що у випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

У той же час, правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем щодо продовження дії договору оренди, є правовідносинами, що пов'язані та витікають з виконання господарського договору оренди землі, тобто відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень відносно позивача, оскільки діють як сторони господарського договору, у зв'язку з чим, спір щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо поновлення договору оренди, є підвідомчими господарським судам.

У справі, що розглядається, відповідач, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст. 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - Єланецька РДА Миколаївської області - владних управлінських функцій не здійснює.

Відповідно до пункту 1 ч. 1. ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому, суд відмічає, що спори предметом яких є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, не підлягають розгляду за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11.11.2014 року у справі № 21-493а14, від 29.09.2015 року у справі № 21-345а15, від 10.11.2015 року у справі № 21-2319а15, від 26.01.2016 року у справах № 21-3367а15, 21-5523а15, від 01.03.2016 року у справі № 21-3174а15 суд дійшов висновку, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст.ст. 194, 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034) - закрити.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Ухвала підписана суддею 12.04.2018 року.

Суддя Н. В. Лісовська