Рішення
від 05.04.2018 по справі 760/11161/17
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/142/18

Справа №760/11161/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ТОВ Голдберрі Ситницької А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Голдберрі , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_4 та ТОВ Голдберрі ІНФОРМАЦІЯ_1 року в ефірі телеканалу Еспресо у випуску ІНФОРМАЦІЯ_2 передачі ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на веб-сайті Еспресо.TV, власником якого є ТОВ Голдберрі , за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4

Фраза №1, починаючи з 13:17 хвилин по 13:21 хвилин: говорить ІНФОРМАЦІЯ_5

Фраза №2, починаючи з 14:05 хвилин по 14:08 хвилин: говорить ОСОБА_4: ІНФОРМАЦІЯ_6

Зобов'язати ОСОБА_4 та ТОВ Голдберрі не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати поширену ними ІНФОРМАЦІЯ_1 року недостовірну інформацію в ефірі телеканалу Еспресо у випуску ІНФОРМАЦІЯ_2 передачі ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом зачитування тексту резолютивною частини рішення в ефірі програми ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов'язати ОСОБА_4 та ТОВ Голдберрі не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати поширену ними ІНФОРМАЦІЯ_1 року недостовірну інформацію на веб-сайті Еспресо.TV, власником якого є ТОВ Голдберрі , за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.07.2017 року у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.07.2017 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення доказів у справі.

Позивач звертаючись з даним позовом до суду до відповідачів свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 в ефірі телеканалу Еспресо у випуску ІНФОРМАЦІЯ_2 передачі ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка також була розміщена на веб-сайті Еспресо.TV, власником якого є ТОВ Голдберрі , за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, поширив аудіовізуальну інформацію щодо ОСОБА_3, яка не відповідає дійсності, принижує його честь і гідність та порочить ділову репутацію, а саме:

У Фрагменті №1, починаючи з 12:56 хвилин по 13:29 хвилин, говорить: ІНФОРМАЦІЯ_9

Фрагменті №2, починаючи з 13.49 хвилин по 14:39 хвилин, говорить: ІНФОРМАЦІЯ_9У наведеному Фрагменті №1 відповідач ОСОБА_4 називає позивача такий собі ІНФОРМАЦІЯ_13 , що беззаперечно є негативним твердженням, яке спрямоване на створення уявлення у глядачів програми та користувачів мережі Інтернет про позивача, як російського пропагандиста, журналіста, який подає інформацію однобічно та з викривленням інформації про події в Україні.

ТОВ Голдберрі є телемовником, який здійснює професійну діяльність під логотипом Еспресо на підставі ліцензії серії НОМЕР_2 на супутникове (телебачення) та ліцензії серії НОМЕР_3 на багатоканальне мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення. Відповідно до вказаних ліцензій на мовлення телерадіопрограми, що транслюється ТОВ Голдберрі , мають територію розповсюдження в Україні та інших країнах Європи.

Отже, аудіовізуальна інформація, яка поширюється в ефірі телеканалу Еспресо , має досить широке розповсюдження, як на територію України, так і на деякі країни Європи, тому поширення телерадіокомпанією негативної та недостовірної інформації про позивача завдало значної шкоди його особистим немайновим правам.

Крім того, позивач є відеоблогером, канал якого на Youtube за даними ІНФОРМАЦІЯ_10 є найпопулярнішим в Україні і має більше мільйона переглядів та майже мільйон підписників, тому поширення негативної та недостовірної інформації про позивача негативно впливає на його репутацію, як журналіста та медіаблогера.

На початку Фрагменту №1 ОСОБА_4 порівнює позивача ІНФОРМАЦІЯ_11 та стверджує, що аудиторією позивача є саме колабораціоністи. Відповідно до Словника української мови колабораціоніст визначений, як зрадник своєї батьківщини, що співпрацював з фашистськими загарбниками в окупованих ними країнах під час другої світової війни. Тобто, відповідач ОСОБА_4, наводячи приклад позивача, як ІНФОРМАЦІЯ_13 у Фрагменті №2 відносить його до зрадника, який працює проти України та співпрацює з державою, яка окупувала частину території України.

Вважає, що метою застосування ОСОБА_4 такого контексту є створення негативного образу позивача, як зрадника та особи пов'язаної з державою, яка сприймається, як зовнішній ворог України - Російською Федерацією. Інформація наводилась ОСОБА_4 таким чином, що нібито існує загальновідомий факт того, що професійна діяльність позивача, як політичного відеоблогера, журналіста, здійснюється на замовлення Росії чи її структур, інформація, яка подається позивачем, нібито є антиукраїнською та спрямована на поширення російської пропаганди.

За допомогою використання відповідачем ОСОБА_4 у відношенні позивача висловів ІНФОРМАЦІЯ_13 у Фрагменті 31 та його…використовують його російські господарі… у Фрагменті №2 глядачам телеканалу Еспресо та користувачам Інтернету нав'язується певний стереотип щодо участі позивача в інформаційній війні Росії проти України.

Враховуючи, що інформація про позивача, поширена відповідачами на телеканалі та висловлена журналістом, який відомий своїм аналітичними статтями на політичні теми, така інформація сприймається, як дійсна та правдива, хоч насправді є дезінформацією, з якою надзвичайно важко боротися. Беззаперечно поширення такої інформації про позивача негативно впливає на його репутацію. Позивач є і залишається громадянином України, українським журналістом, який, висвітлюючи у відеозаписах власне бачення подій, які відбуваються, зокрема, в Україні, Російській Федерації чи Європі, намагається подавати інформацію всебічно, без схильності до тієї чи іншої сторони, та незалежно від приналежності до країни.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ Голберрі в с удовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4 здійснив власний аналіз та співставлення відомої інформації, та висловив судження, яке є нічим іншим, як критичною оцінкою, істинність якої не можна ні довести, ні спростувати у судовому порядку. Ця інформація не є образою, наклепом, неправдивими відомостями, а містить лише суб'єктивну оцінку діяльності позивача.

Позивач для підтвердження своєї позиції використовує лише власне бачення та власні доводи, що не підкріплені фактами. Отже, аргументи позивача фундуються виключно на домислах і жодним чином не можуть вважатися поширеними відповідачами.

На підставі викладеного просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача ОСОБА_4

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача ТОВ Голберрі , дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та/або/членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в ефірі телеканалу Еспресо був здійснений випуск ІНФОРМАЦІЯ_2 передачі ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка також була розміщена на веб-сайті Еспресо.TV, власником якого є ТОВ Голдберрі , за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Як зазначає позивач, у зазначеній передачі відповідач ОСОБА_4 поширив аудіовізуальну інформацію щодо ОСОБА_3, яка не відповідає дійсності, принижує його честь і гідність та порочить ділову репутацію.

У Фрагменті №1, починаючи з 12:56 хвилин по 13:29 хвилин, говорить: ІНФОРМАЦІЯ_11Фрагменті №2, починаючи з 13.49 хвилин по 14:39 хвилин, говорить: ІНФОРМАЦІЯ_11Позивач стверджує, що назва позивача ІНФОРМАЦІЯ_12 створює уявлення про нього як російського пропагандиста, журналіста, який подає інформацію однобічно та з викривленням інформації про події в Україні, на що слід зазначити наступне.

В сюжеті відсутнє значення фактичних обставин про російського пропагандиста або подання інформації однобічно з викривленням інформації . Тобто, в даному випадку очевидним є приписування відповідачам поширення інформації, яку вони не поширювали. При тому, що жодна особа не може бути примушена спростовувати інформацію, яку вона не поширювала.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відтак, принциповим при вирішенні спорів такого характеру є виокремлення з поширеної інформації фактичних даних та відмежування їх від оціночних суджень. Факт - це явище об'єктивної дійсності. Конкретні події, які об'єктивно виникли у минулому, і які існують незалежно від поглядів і ставлень до них інших осіб. У випадку з поширенням фактів суд має перевірити їх істинність та достовірність. Така перевірка здійснюється простим вивченням питання, чи мали певні факти місце в минулому, і чим вони підтверджуються. Натомість, якщо йдеться про оціночні судження, вони такій перевірці підлягати не можуть, що прямо вказано у статті 30 Закону України Про інформацію .

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Іншими словами, оціночне судження - це звичайна думка особи, висловлювання свого особистого ставлення до певних подій, суб'єктивне судження, засноване на здатності людини критично мислити та висловлювати власні думки. Зрозуміло, що оцінити правдивість суб'єктивного судження неможливо саме через те, що воно є суб'єктивним. Перевірці можуть підлягати лише об'єктивні факти, а не суб'єктивні судження.

Слід зазначити, що словосполучення ІНФОРМАЦІЯ_13 не відноситься до фактів. Це звичайне оціночне судження, в основі якого є факт поширення відповідачем ОСОБА_4 інформації та її оцінка певною категорією громадян. А оцінка такого факту завжди носить суб'єктивний характер і в силу закону не може перевірятись на достовірність.

Відтак, на думку суду, ОСОБА_4 здійснив власний аналіз та співставлення відомої інформації, та висловив судження, яке є нічим іншим, як критичною оцінкою, істинність якої не можна ні довести, ні спростувати у судовому порядку. Ця інформація не є образою, наклепом, неправдивими відомостями, а містить лише суб'єктивну оцінку діяльності позивача.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

При цьому, позивач не обґрунтовує відповідність чи не відповідність дійсності фрази ІНФОРМАЦІЯ_13 стосовно своєї особи, а зосереджується виключно на її негативному характері, тобто апелює до певного емоційного сприйняття. Це додатково підтверджує, що йдеться про оціночне судження, адже емоції завжди суб'єктивні і засновуються на оцінці того чи іншого факту. При цьому, в поширеній інформації ці емоції не нав'язувались глядачам, тож про те, чи може фраза ІНФОРМАЦІЯ_13 мати позитивне чи негативне емоційне забарвлення, то справа індивідуальна для кожного.

Право на висловлення суб'єктивної позиції здійснене цілком у межах свободи вираження поглядів, гарантовані статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, жодна із підстав обмеження такої свободи, вичерпно визначених цією ж статтею, не наявна.

Згідно зі ст. 1 Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у ЗМІ, плюралістична демократія та свобода політичних дебатів вимагають, щоб громадськість була проінформованою про питання суспільної важливості, що включає право ЗМІ поширювати негативну інформацію та критичні думки стосовно політичних діячів та посадових осіб, якому кореспондує право громадськості отримувати таку інформацію.

Визначення політичних діячів надано цією ж самою Декларацією, а саме - фізичні особи, які є кандидатами, або були обрані, або звільнились з посад у політичних органах, займають політичну посаду на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівні, або здійснюють політичний вплив.

Враховуючи надані позивачем докази популярності каналу Youtube позивача на кількісні показники його підписників, а також приймаючи до уваги політичний характер поширюваної позивачем інформації можна дійти висновку, що позивач має певний політичний вплив на свою аудиторію, а тому відповідно до Декларації Комітету Міністрів Ради Європи відноситься до політичних діячів.

Окремо слід звернути увагу на те, що позивач у позовній заяві здійснює тлумачення слів відповідача ОСОБА_4, а не констатує реальне сказане на підставі цитування, а тому виходить за межі поширеної відповідачами інформації.

Так, теза діяльність позивача, як журналіста, здійснюється на замовлення та в інтересах держави-агресора , якою він обґрунтовує свої позовні вимоги, взагалі відсутня у відео, яке позивач просить спростувати.

Так само, у позовній заяві позивач стверджує, що ОСОБА_4 порівнює позивача з певною частиною людей, які є колабораціоністами у власній країні і вважають, що у всьому вина Майдан і влада та стверджує, що аудиторією позивача є саме колабораціоністи , однак зазначена інформація не поширювалась відповідачем ОСОБА_4

Позивач, на власний розсуд, здійснив перекручування змісту інформації, в результаті чого навів у позовній заяві спотворене формулювання, яке не поширювалось відповідачем ОСОБА_4 в телевізійному ефірі.

Натомість слова ОСОБА_4 величезну кількість передплатників, глядачів у Youtube і зовсім не тільки російських свідчить саме на користь констатації широкого розголосу діяльності позивача. Тому, в контексті ствердного визнання вказаних показників прихильності аудиторії позивача вкрай некоректно домислювати, що ОСОБА_4 міг назвати таку значну кількість людей недостатньо свідомими чи розбірливими у споживаній інформації, - як це робить позивач.

Позивач для підтвердження своєї позиції використовує лише власне бачення та власні доводи, що не підкріплені фактами. Отже, аргументи позивача формуються лише на власних домислах і жодним чином не можуть вважатися поширеними відповідачами.

Одночасно, наявне у відео поняття ІНФОРМАЦІЯ_13 саме по собі не містить негативного навантаження, а набуває такого лише в інтерпретації позивача.

Невід'ємними елементами юридичного складу правопорушення у даній категорії справ є поширення недостовірної інформації та порушення прав внаслідок її поширення.

Натомість поширена відповідачем ОСОБА_4 інформація сама по собі не порушує особистих немайнових прав позивача, оскільки в ній не стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства або вчинення аморальних дій. Відтак така негативна оцінка певних фактів щодо позивача, надана самим позивачем в позовній заяві. Будь-яких інших доказів негативного відображення цієї інформації немає.

Щодо фрази ІНФОРМАЦІЯ_14 то слід зазначити наступне.

Встановлено, що позивачем наведено зазначену цитату неповно.

Відповідачем ОСОБА_4 було сказано: ІНФОРМАЦІЯ_15

Тобто, в поширеній інформації прямо зазначається про умовність даного твердження, оскільки використання словосполучення умовно кажучи саме про це і вказує, що йдеться не про об'єктивний факт, а про умовну оцінку.

Характер використання мовних засобів вказує на переконання саме у формі оціночних суджень. Відтак, слово умовний в українській мові має, зокрема, наступні значення:

Умовний - який визначається ставленням кого-небудь до чогось; який в інших обставинах, у сприйнятті когось іншого може вважатися не таким; відносний; який не відповідає дійсності, не такий, яким є насправді, формальний; несправжній, фіктивний.

Саме в такому значенні ОСОБА_4, Європейський суд з прав людини визначив, що стаття 10 Конвенції захищає не лише висловлені відомості і судження, але й форму в якій це робиться. В той же час суд підкреслив, що свобода слова застосовується не тільки стосовно інформації та ідей, що схвально сприймаються у суспільстві або розглядаються як необразливі чи не варті уваги, але й стосовно тих, які шокують, ображають та викликають занепокоєння у державі чи частини населення. Крім того, свобода журналіста включає право на можливу долю перебільшення і, навіть, провокації.

Слід звернути увагу і на той факт, що позивач є публічним діячем, який в силу його статусу піддається вищому ступеню уваги, критики та оцінки з боку громадськості та медіа. При цьому, будучи публічним діячем, позивач повинен бути готовим до такого рівня уваги та критики до своєї особи, на що звертає увагу Верховний Суд України, так і Європейський суд з прав людини у своїй численній практиці.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 визначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

З огляду на це, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Позивач помилково в обґрунтування недостовірності інформації посилається на її негативність. Презумпція, що негативна інформація вважається недостовірною, була виключена зі статті 277 ЦК України Законом України від 27.03.2014 року №1170-VІІ.

З цих підстав не може застосовуватись п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1, оскільки воно зроблено на роз'яснення норм частини 3 ст. 277 ЦК України, яка виключена.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , згідно з положеннями статті 277 ЦК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Посилання позивача на те, що характер використання мовностилістичних засобів вказує на поширення ОСОБА_4, чітко слідує, що значення слова умовно розкривається через посилання на основне слово, з яким воно етимологічно пов'язане, а саме умовний . Цим словником визначено, що умовно застосовується, зокрема, у четвертому значенні, а саме Який визначається ставлення кого-небудь до чогось; який інших обставин у сприйнятті когось іншого може вважатися не таким. Який не відповідає реальній дійсності, не такий, який є насправді; формальний.

Отже, те, що визначається ставленням до чогось не може вважатися твердженням.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 має гарантовану п. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, свободу вираження поглядів, яка становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. Саме в межах такої свободи вираження поглядів ним і реалізовано це право в межах власних суб'єктивних оцінок.

Такі оцінки відповідачем висловлені правомірно, адже базуються на фактологічній основі.

Так, ЄСПЛ у справі Нова газета і Бородянський проти Російської Федерації від 28.03.2013 року визначив, що мінімально фактичною основою для висловлювань, що містять оціночні судження, є загальновідомі факти, підтвердження висловлення певним джерелом та незалежне дослідження.

У справі містяться роздруківки з мережі Інтернет, у яких йдеться про виступи позивача на російських телеканалах і позивачем не спростовано зазначену інформацію, а відтак відповідач ОСОБА_4 мав всі підстави вважати, що така інформація є достовірною. Саме оцінку відомостей з численних інформаційних джерел надав відповідач у прямому ефірі програми.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вищезазначені висловлювання ОСОБА_4 є його особистою думкою та сформованим переконанням, не містять будь-яких фактичних неправдивих даних, не несуть будь-якого негативного навантаження і, відповідно, враховуючи контекст і характер застосованих мовних засобів та стилістичних прийомів, жодним чином не посягають на честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , ст. 30 Закону України Про інформацію , ст.ст. 277, 297 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Голдберрі , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач:ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: ТОВ Голдберрі , код ЄДРПОУ 35920776, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Адама Міцкевича, 10 оф. 32;

Відповідач: ОСОБА_4, місце проживання: 03061, АДРЕСА_1.

Суддя

Дата ухвалення рішення05.04.2018
Оприлюднено18.04.2018

Судовий реєстр по справі —760/11161/17

Постанова від 17.04.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 17.04.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 10.04.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 22.12.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Постанова від 14.11.2018

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шахова Олена Василівна

Ухвала від 08.10.2018

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шахова Олена Василівна

Ухвала від 06.06.2018

Цивільне

Апеляційний суд міста Києва

Семенюк Тетяна Анатоліївна

Ухвала від 29.05.2018

Цивільне

Апеляційний суд міста Києва

Семенюк Тетяна Анатоліївна

Рішення від 05.04.2018

Цивільне

Солом'янський районний суд міста Києва

Оксюта Т. Г.

Рішення від 05.04.2018

Цивільне

Солом'янський районний суд міста Києва

Оксюта Т. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні