Рішення

від 26.03.2018 по справі 761/15497/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15497/17

Провадження № 2/761/3472/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні у заочному порядку в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙСС про визнання правочину нікчемним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙСС , в якому просив визнати нікчемним Договір користування майном з правом викупу №10703 від 06 квітня 2017 року укладений між сторонами; стягнути з Відповідача на користь Позивача сплачені кошти у розмірі 41 000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ ЕНТЕРПРАЙСС було укладено Договір користування майном з правом викупу №10703, за умовами якого останній як постачальник зобов'язався придбати та передати Позивачу на умовах ревардингу у користування майно, а саме трактор Беларус марки МТЗ-82, 2013 року виробництва за ціною 205 000,00 грн., а Позивач зобов'язався прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі. Позивач виконав свої зобов'язання за даним Договором та сплатив початкову суму внеску у розмірі 41 000,00 грн. Між тим, враховуючи, що укладений Договір не відповідає чинному законодавству України, оскільки порушує права Позивача як споживача, містить несправедливі умови, не відповідає за формою чинному законодавству України, Позивач був вимушений звернутися до суду з метою захисту своїх прав шляхом визнання вказаного договору недійсним та повернення сплачених ним коштів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2017 року по вказаній цивільній справі було відкрито провадження за участі сторін.

Представники Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, з підстав зазначених у позові.

Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечення не надав та не просив розглядати справу у його відсутність.

Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи у позовному провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

06 квітня 2017 між ТОВ ЕНТЕРПРАЙСС та ОСОБА_1 було укладено Договір користування майном з правом викупу №10703, за умовами якого Постачальник зобов'язується придбати та передати на визначених договірних умовах у користування майно, а Отримувач забов язується прийняти Товар та сплачувати Фіксовані платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Товаром по даному договору є Трактор Беларус МТЗ-82, 2013 року випуску.

Відповідно до п. 3.2 Договору, вартість товару на момент укладення даного договору та розмір першого ревардингового платежу вказується в додатку №2 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з додатком № 2 до Договору вартість предмета користування складає 205 000,00 грн., щомісячнй платіж складає 8 541,67 грн., а вартість фінансування (20%) 41 000,0 грн.

Розділом 1 Договору визначено, що вартість фінансування розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного договору отримувачем постачальнику при укладенні договору.

Судом встановлено, що 06 квітня 2017р. на виконання умов договору Позивачем було сплачено Відповідачу грошові кошти у розмірі 41 000,0 грн., що підтверджується відповідною квитанцією №51 (а.с. 18).

Як вбачається зі змісту вказаного договору, він є змішаним та містить у собі ознаки договору лізингу, найму та купівлі-продажу транспортного засобу.

Тому правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та Відповідачем, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Закону України Про фінансовий лізинг , а також імперативними нормами Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки договір укладено з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

Віднесення вказаної категорії договорів до змішаних підтверджено правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015р., яка згідно ст. 263 ЦПК України підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3.6. договору передбачено, що постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Крім цього, вказаний договір не містить вказівки, яка саме особа є продавцем та де знаходиться, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

А отже, зазначені умови спірного договору суперечать вимогам частини ч. 1 ст. 808 ЦК України, яка передбачає, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, суд вважає, що в оспорюваному договорі суттєво обмежені права одержувача - позивача по відношенню до постачальника, у разі неналежного виконання останнім обов'язків, передбачених договором та законом.

В порушення ч.2 ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг , п. 4.1.1. спірного договору, передбачає, що постачальник зобов'язаний передати у користування та володіння отримувача товар в порядку, встановленому даним договором.

Крім того, п.4.1.1. договору не передбачає обов'язку постачальника передати товар у власність.

Отже, умовами договору суттєво звужені обов'язки постачальника, повністю виключена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі товару та його належної якості, одночасно значно розширені права постачальника.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За умов ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як встановлено судом вказаний договір користуванням майном нотаріально не посвідчений, а тому є недійсним в силу його невідповідності вимогам закону.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч. 5 вказаної статті у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи зазначену норму Закону (ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ) можна дійти висновку, що несправедливими є зокрема такі умови договору:

- п. 2.3. отримувач має право самостійно обрати ТЗ та продавця ТЗ і несе пов'язані з цим ризики, продавцем ТЗ є особа що як правило, зазначається у специфікації;

- п. 3.4 у разі зміни вартості товару до моменту повної сплати першого ревардингового платежу отримувачем, останній повинен сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі товару постачальником з метою виплати не менше 50% від вартості товару на момент його передачі;

- п. 3.6 постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець, якого не зазначено в договорі.

- п.4.3.3 постачальник має право залишати товар на складі, або в іншому місці зберігання, у випадку прострочення отримувачем сплати щомісячних внесків;

- п.п. 5.4, 8.3, 8.8, 8.13 встановлюють, що розмір віртості фінансування може індексуватися та змінюватися залежно від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуаціїна грошовому ринку, що впливає на вартість предмета договору, проте формули перерахунку цей Договір не передбачає;

- п. 8.14 дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж 12 календарних місяців після підписання акту приймання-передачі товару між постачальником та отримувачем. За дострокову сплату фіксованих платежів, отримувач сплачує штраф за дострокове погашення в розмірі 10% від суми дострокового погашення;

- п. 8.15 у разі відмови отримувача від підписання додаткової угоди та/або акту коригування вартості товару постачальник має право розірвати даний договір, після чого отримувач зобов'язаний повернути постачальнику товар протягом 5 днів, при цьому ревардингові платежі поверненню не підлягають

- п. 12.11 у випадку розірвання договору отримувачем до підписання акта приймання-передачі товару, Постачальник повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми першого ревардингового платежу.

- п. 12.1 за несвоєчасне внесення фіксованих платежів отримувач зобов'язаний сплачувати постачальнику проценти за користування чужими коштами в розмірі 3% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати.

Отже, вказані вище умови договору є несправедливими, оскільки порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у справах № 6-65цс16; № 6-330цс16; № 6-2766цс15.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 06 листопада 2009р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню, слід визнати недійсним договір, укладений 06 квітня 2017р. між сторонами та застосувати наслідки недійсності договору, шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача сплачені ним кошти у розмірі 41 000,0 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, понесені останнім.

Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,141, 263,265,280,285,289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 16, 203, 215, 216, 220, 509, 525, 526, 628, 629, 638, 799, 806, 808 ЦК України; ст. ст. 4, 10, 18 Закону України Про захист прав споживачів ; ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг , суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нікчемним договір користування майном з правом викупу №10703 від 06.04.2017 року, що був укладений між ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙСС .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙСС на користь ОСОБА_1 сплачені за договором №10703 від 06.04.2017 року кошти в сумі - 41 000 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі - 640 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 15.05.2001 року Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області, проживаючий в АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙСС (код ЄДРПОУ 34191485), адреса м.Київ, вул..Зоологічна, 4а, оф.139.

Суддя Осаулов А.А.

Повний текст складено 02.04.2018р.