Рішення

від 11.04.2018 по справі 902/71/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2018 р. Cправа № 902/71/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом : Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до: Мурованокуриловецької районної організації "СОЮЗ. ЧОРНОБИЛЬ. УКРАЇНИ", смт Муровані Курилівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область

про стягнення 25 698,40 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

07.02.2018 р. Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" подано позов до Мурованокуриловецької районної організації "СОЮЗ. ЧОРНОБИЛЬ. УКРАЇНИ" про стягнення 25 698,40 грн заборгованості з яких 12 230,00 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 13 468,40 грн пеня за Договором банківського обслуговування б/н від 28.04.2011 р.

Ухвалою суду від 12.02.2018 р. відкрито провадження у справі № 902/71/18 та призначено справу до розгляду по суті на 13.03.2018 р. Також даною ухвалою у зв'язку із наявністю клопотання позивача вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.03.2018 р. відкладено розгляд справи до 11.04.2018 р.

23.03.2018 р. до суду надійшла заява за підписом ОСОБА_1 в якій остання посилається на те, що не являється керівником юридичної особи та на те, що кредитних коштів на особисті потреби вона не брала тощо.

В судове засідання 11.04.2018 р. представник відповідача повторно не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, надіслані на адресу відповідача та його директора ухвали від 12.02.2018 р. та від 13.03.2018 р. з поміж іншого були отримані відповідачем та його директором, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані : виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду , якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 13.03.2018 р. про відкладення розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

При цьому ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд при цьому звертає увагу на ту обставину, що провадження у справі відкрито ухвалою від 12.02.2018 р., що свідчить про закінчення строку вирішення справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

11.04.2018 р. представником позивача подано до суду супровідний лист б/н від 11.04.2018 р. до якого долучено виписку із системи "Приват 24", а також заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на підписання відповідачем з Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заяви про відкриття поточного рахунку від 28.04.2011 р. згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_2 банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті "http://privatbank.ua", які разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 28.04.2011 р.

За твердженням позивача, Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" було встановлено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок останнього в розмірі 7 500 грн 00 коп .

Однак відповідачем, своїх зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів не виконано, в зв'язку з чим рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2014 р. у справі № 902/1106/14 з нього було стягнуто наявну заборгованість за вказаним договором, що станом на 20.06.2014 р. складає: 20 162 грн 40 коп. за Договором банківського обслуговування б/н від 28.04.2011 р., з яких: 7 500 грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 7 360 грн 00 коп. заборгованості по сплаті відсотків (процентів), 1 738 грн 91 коп. комісії, 3 563 грн 49 коп. пені за період з 31.05.2012 р. по 20.06.2014 р., а також 1 827 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Посилаючись на несплату відповідачем заборгованості згідно вказаного рішення суду у № 902/1106/14, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з останнього 12 230 грн грн 00 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.06.20111 р. по 01.11.2017 р., 13 468 грн 40 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 02.12.2011 р. по 01.11.2017 р. за мінусом сум стягнутих згідно рішення суду від 25.09.2014 р. у справі № 902/1331/14 .

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, матеріалів справи № 902/1106/14, слідує, що 28.04.2011 р. Мурованокуриловецькою районною організацією "СОЮЗ. ЧОРНОБИЛЬ. УКРАЇНИ" (Клієнт, відповідач) підписано з Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк, позивач) заяву про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки на підставі якої ОСОБА_2 було відкрито поточний рахунок № 26001060508027 (а.с. 21, т.1).

За умовами Заяви від 28.04.2011 р. Клієнт банку, підписавши дану заяву погоджується із Умовами та правилами надання банківських послуг (розміщені на сайті www.pb.ua), Тарифами банку, які разом з цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування. Підписавши дану заяву, в порядку діючого законодавства клієнт засвідчує згоду на ведення з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, акті, платежів та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг.

Крім того у ОСОБА_3 вказано, що з її підписанням клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_2 - Договір банківського обслуговування в цілому. Відносини між ОСОБА_2 та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua або інші Інтернет/SMS-ресурс, зазначений ОСОБА_2).

ОСОБА_3 клієнт також погодився, що при укладенні договорів, а також додаткових угод до них Банк та Клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори та угоди до них від імені ОСОБА_2, здійсненого за допомогою засобів копіювання.

Судом встановлено, що долучені позивачем до матеріалів даної справи Умови та правила надання банківських послуг, а також ОСОБА_2 банку за своїм змістом є відмінними (різняться) з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що містяться у справі № 902/1106/14 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Мурованокуриловецької районної організації "СОЮЗ. ЧОРНОБИЛЬ. УКРАЇНИ" про стягнення 20 162 грн 40 коп. заборгованості згідно Договору банківського обслуговування б/н від 28.04.2011 р.

Порівнявши редакції та зміст Умов та правил надання банківських послуг, а також ОСОБА_2 банку судом виявлено відмінність у наступному:

- розмір відсоткової (процентної) ставки річних за користування кредитом (у даній справі розмір відсоткової ставки згідно п. 3.2.1.4.1.3. Умов та правил у разі непогашення кредиту впродовж 90-а днів становить 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості, тоді як згідно Умов та правил, які наявні в справі № 902/1106/14 її розмір згідно із п. 3.18.4.1.3. Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90-а днів становить 48 % річних );

- строк нарахування неустойки (у даній справі згідно із п. 3.2.1.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15-ти років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом, тоді як у справі № 902/1106/14 нарахування останньої у відповідності до п.3.18.5.4. Умов здійснюється протягом 3-ох років );

- згідно із витягу ОСОБА_2 банку, що наявні в справі, у них відсутнє визначення розміру відсоткової ставки у випадку непогашення кредиту на протязі 90-а днів та значаться відсотки у разі непогашення кредиту упродовж 30-ти днів , зокрема, на рівні 64 % річних , в той же час згідно Умов та правил, які наявні в справі № 902/1106/14 розмір відсотків у разі непогашення кредиту впродовж 90-а днів становить 48 % річних ;

- розмір комісії за користування кредитним лімітом (у даній справі розмір комісії за користування кредитним лімітом згідно п. 3.2.1.4.4 становить 0,9 % річних від максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, при цьому сума стягуваної комісії не менше 200 грн , тоді як згідно Умов та правил, які наявні в справі № 902/1106/14 її розмір згідно із п. 3.18.4.4. становить 0,9 % річних від максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць) тощо.

Також, як слідує зі змісту Умов та правил долучених позивачем до даної справи, останні були розроблені ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" у 2014 р., враховуючи наявність у них п. 3.2.1.8. Програма "Кредитні канікули" та п. 3.2.1.8.2. відповідно до якого термін проведення програми з 01.04.2014 р. до закінчення антитерористичної операції (АТО) на Південному Сході України, проведення якої не мало місце на момент підписання заяви відповідачем від 28.04.2011 р. про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також ОСОБА_2 банку.

Сукупність вищевказаних обставин переконливо свідчить про відмінність змісту Умов та правил, а також ОСОБА_2 банку наявних у даній справі виходячи яких позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню, проценти та комісію з Умовами та правилами, а також Тарифами банку, що містяться в справі № 902/1106/14.

При цьому, доказів того, що відповідач на момент підписання заяви від 28.04.2011 р. приєднувався, а відтак і погоджувався саме із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку долученим позивачем до позову у даній справі матеріали останньої не містять , доказів протилежного позивачем не надано , окрім того приєднання останнім до вказаних Умов та правил спростовується вищенаведеним.

В той же час, вказане вище рішення у справі № 902/1106/14 є таким, що набрало законної сили згідно із ст. 85 ГПК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення) - 14.10.2014 р.

14.10.2014 р. на виконання вищевказаного рішення суду у справі № 902/1106/14 видано наказ.

Докази оскарження та скасування зазначеного рішення суду в матеріалах справи відсутні, а іншого судом не встановлено.

З огляду на вказане, обставини встановлені рішення суду у справі № 902/1106/14 в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними при розгляді даної справи, в тому числі стосовно приєднання відповідача до Умов та правил, а також ОСОБА_2 банку із зазначеними в останніх розмірами процентних ставок та строків нарахування пені, що містяться у вказаній справі (№ 902/1106/14) - в редакції наведеній вище.

Крім того, згідно із п. 3.18.1.16. Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій , що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_2 через верифікований номер телефону , який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису . Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод в письмовій формі.

Таким чином зміст Умов та правил надання банківських послуг наявних в матеріалах справи № 902/1106/14 свідчить про те, що підписання договорів та угод між сторонами допускається двома способами :

1. шляхом використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису;

2. шляхом підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_2 через верифікований номер телефону.

Разом з тим доказів підписання відповідачем договорів (угод) в порядку визначеному п.3.18.1.16. Умов, зокрема погодження та підписання останнім Умов та правил в редакції долученій позивачем до даної справи (№ 902/71/18), в даній справі відсутні та позивачем не надано .

Відтак, враховуючи викладене в своїй сукупності, судом при розгляді даної справи при здійснені перевірки обґрунтованості та правильності заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум заборгованостей по процентам, пені та комісії беруться до уваги Умови та правила, а також ОСОБА_2 банку, наявні в справі № 902/1106/14.

Пунктом 3.18. Умов та правил (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) надання банківських послуг та тарифами ОСОБА_2 регулюються взаємовідносини між Клієнтом та ОСОБА_2 щодо умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів.

Згідно п. 3.18.1.1. Умов та правил (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок (Кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (Ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 та Клієнта.

Відповідно до п. 3.18.1.3. зазначених вище Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14), кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Ліміт може бути змінений ОСОБА_2 в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами ОСОБА_2. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться ОСОБА_2 в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 і Клієнта (п. 3.18.1.6. Умов в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14).

Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться ОСОБА_2 протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, чи у будь-якій іншій формі - "Угода").

Відповідно до п. 3.18.2.3.1. Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) сторони в порядку ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України дійшли висновку до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути збільшена ОСОБА_2, у випадку якщо збільшується облікова ставка НБУ на 1 і більше пунктів, і/чи курс гривні до іноземної валюти1 групи класифікатора іноземних валют збільшується на 5 чи більше процентів, і/чи вартість ресурсів на міжбанківському валютному ринку збільшується на 5 чи більше процентів. Сторони домовились, що збільшення процентної ставки починає діяти після того, як погасить наявну перед ОСОБА_2 заборгованість в порядку і строки, передбаченому "Умовами та правилами надання банківських послуг". ОСОБА_2 повідомляє клієнта про настання подій, закріплених даним пунктом, на свій вибір або в письмовій формі , або шляхом встановлених засобів електронного зв'язку ОСОБА_2 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, smsповідомлення чи інших).

За змістом п. 3.18.2.3.4 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) при настанні будь-яких із наступних подій, зокрема, отримання від клієнта незгоди на збільшення розміру процентної ставки , зміни періодичності сплати платежів по кредиту, отримання від Клієнта незгоди на зміну ліміту, Банк на свій розсуд має право : а) змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати за його користування, виконання інших зобов'язань по кредиту в повному обсязі шляхом направлення повідомлення або б) розірвати угоду з кредитування в судовому порядку або в) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання угоди з кредитування з направленням клієнту повідомлення .

Відповідно до п. 3.18.4.1 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно із п. 3.18.4.1.1 Умов (в редакції, що міститься у справі № 902/1106/14) за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує ОСОБА_2 за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних , починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14).

Пунктом 3.18.4.1.3 зазначених Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) встановлено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Цим же пунктом Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, Клієнт сплачує ОСОБА_2 відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права ОСОБА_2 на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує ОСОБА_2 пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14).

Згідно із п. 3.18.4.2.Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) у відповідності до ст. 212 ЦК України при порушення Клієнтом будь-яких зобов'язань передбачених п. 3.18.1.1., 3.18.1.6., 3.18.2.2.3., 3.18.2.2.4., 3.18.2.2.5., 3.18.2.3.4, 3.18.2.2.17, Клієнт сплачує ОСОБА_2 проценти в розмірі вказаному у п. 3.18.1.13 (за виключенням випадку реалізації ОСОБА_2 права зміни умов встановленого п. 3.18.1.8).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 Умов в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14).

У відповідності до п.3.18.4.4 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) Клієнт сплачує ОСОБА_2 винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.18.4.9. Умов розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо при закриті банківського дня, за кількість днів користування кредитним коштами, виходячи із 360 днів в році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається. Нарахування процентів здійснюється по дату оплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10 Умов в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14).

Пунктом 3.18.6.1 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до ОСОБА_2 заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк 28.04.2011 р. встановив Клієнту кредитний ліміт на рахунок № 26001060508027 в розмірі 7 500 грн 00 коп. , що стверджується довідкою позивача вих. № 08.7.0.0.0/171117105638 від 17.11.2017 р. (а.с.36, т. 1).

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку заяві від 28.04.2011 р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, суд прийшов до висновку, що між сторонами при обопільному підписанні зазначеної заяви виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.

Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У ст. 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У ч. 1 ст. 1066 ЦК України зазначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У ч. 1 ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку від 28.04.2011 р., містить істотні умови змішаного договору - кредитного договору та договору банківського рахунку.

Також суд вважає, що підписання сторонами Умов та правил надання банківських послуг є дотриманням письмової форми такого змішаного договору.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримував від позивача кредитні кошти в межах кредитного ліміту і станом на 20.06.2014 р. повинен був повернути останньому кошти сумі 7 500 грн 00 коп. , що підтверджується банківською випискою щодо руху коштів відповідача по рахунку за період з 27.06.2012 р. по 17.11.2017 р. та розрахунком заборгованості станом на 01.11.2017 р. (а.с. 42-44, т. 1)

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2014 р. у справі № 902/1106/14 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Мурованокуриловецької районної організації "СОЮЗ. ЧОРНОБИЛЬ. УКРАЇНИ" про стягнення 20 162 грн 40 коп. заборгованості згідно Договору банківського обслуговування б/н від 28.04.2011 р. позов задоволено повністю - стягнуто з відповідача на користь позивача наявну заборгованість за вказаним договором, що станом на 20.06.2014 р. складає: 20 162 грн 40 коп. за Договором банківського обслуговування б/н від 28.04.2011 р., з яких: 7 500 грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 7 360 грн 00 коп. заборгованості по сплаті відсотків (процентів), 1 738 грн 91 коп. комісії, 1 781 грн 00 коп. пені за період з 31.05.2012 р. по 20.06.2014 р., а також 1 827 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору (а.с. 37-40, т. 1).

14.10.2014 р. на виконання вищевказаного рішення суду у справі № 902/1106/14 видано наказ (а.с. 41, т. 1).

Як зазначалось вище, на момент розгляду даної справи рішення суду у справі № 902/1106/14 є таким, що набрало законної сили згідно із ст. 85 ГПК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення) - 14.10.2014 р.

Вказаним рішенням суду у справі № 902/1106/14 встановлено та підтверджено обґрунтованість заявленого позивачем позову про стягнення заборгованості згідно Договору банківського обслуговування б/н від 28.04.2011 р.

Таким чином, як вказувалось вище, обставини відносно укладення між сторонами Договору банківського обслуговування, його виконання та підтвердження наявності заборгованості відповідача, змісту Умов та правил, а також ОСОБА_2 банку із зазначеними в останніх розмірами процентних ставок та строків нарахування пені згідно даного договору в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиціальними для розгляду цієї справи і не потребують доведення.

З матеріалів справи слідує, що стягнуту згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2014 р. у справі № 902/1106/14 заборгованість за кредитом відповідачем не сплачено.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

13.07.2017 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату наявної заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 28.04.2011 р. (а.с. 45-47, т. 1).

У зв'язку з несплатою відповідачем наявної заборгованості за Договором стягнутої з останнього на користь позивача згідно рішення суду від 02.10.2011 р. у справі № 902/1106/14, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитом в сумі 12 230 грн грн 00 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 21.06.2014 р. по 01.11.2017 р., 13 468 грн 40 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 21.06.2014 р. по 01.11.2017 р. за мінусом сум стягнутих згідно рішення суду від 02.10.2014 р. у справі № 902/1106/14 .

З огляду на вказане, суд дійшов наступних висновків відносно заявлених позивачем до стягнення процентів та пені .

Так, щодо заявлених позивачем до стягнення 12 230 грн грн 00 коп. процентів за користування кредитом суд зазначає слідуюче.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 3.18.4.9. Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) встановлено, що розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості по кредиту.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника , поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155 (Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові.

Зазначений висновок викладений в постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 11.10.2017 р. у справі № 6-1374цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 р. у справі № 754/12805/15-ц , від 28.03.2018 р. у справі № 389/3409/16-ц .

Таким чином, у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо) та дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі №165/260/16-ц та від 06.03.2018 р. у справі № 754/12805/15-ц ).

Водночас як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 28.04.2011 р. станом на 01.11.2017 р., останнім нараховано відповідачу проценти взявши за основу відсоткову ставку їх нарахування в розмірі 24 % по пільговому періоду та 48 % річних по простроченому тілу кредиту.

В той же час матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження факту повідомлення відповідача банком про зміну (підвищення) процентної ставки до 56 % відсотків та зміну розміру комісії .

Так, в справі відсутні докази приєднання відповідача до Умов та правил надання банківських послуг в редакції долученій позивачем до позовної заяви, а також погодження сторонами відсоткової ставки у новому підвищеному розмірі та зміни розміру комісії.

Зокрема, з урахуванням того, що Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, судом не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови є складовою частиною укладеного між сторонами Договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач , підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи погоджено відповідачем можливість односторонньої зміни умов Договору позивачем.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі N 6-2320цс16.

При цьому Умовами та правилами надання банківських послуг в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14, які судом взято за основу з огляду на приписи ч.4 ст.75 ГПК України у даній справі, не передбачають повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки шляхом розміщення повідомлення в системі "Приват 24".

Також слід зазначити , що за змістом п. 3.18.1.16. Умов (в редакції, що міститься у справі № 902/1106/14) при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій , що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_2 через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису . Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод в письмовій формі.

Як вказувалось вище, доказів підписання відповідачем договорів (угод) в порядку визначеному вказаним п. 3.18.1.16. Умов сторонами не надано та зазначені докази в матеріалах справи відсутні .

Крім того, виходячи зі змісту п. 3.18.2.3.1. Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених даним пунктом, зокрема збільшення процентної ставки , на свій вибір або в письмовій формі, або шляхом встановлених засобів електронного зв'язку ОСОБА_2 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, smsповідомлення чи інших).

В свою чергу п. 3.18.2.3.4 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) визначено, що при настанні будь-яких із наступних подій, зокрема, отримання від клієнта незгоди на збільшення розміру процентної ставки , зміни періодичності сплати платежів по кредиту, отримання від Клієнта незгоди на зміну ліміту, Банк на свій розсуд має право : а) змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати за його користування, виконання інших зобов'язань по кредиту в повному обсязі шляхом направлення повідомлення або б) розірвати угоду з кредитування в судовому порядку або в) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання угоди з кредитування з направленням клієнту повідомлення.

З наведеного слідує обов'язковість повідомлення клієнта банку (позичальника) про зміну розміру процентної ставки та наявність волевиявлення останнього на зміну ОСОБА_2 процентної ставки за результатами якого Банк (позикодавець) наділений свободою розсуду із вчинення дій визначених п.3.18.2.3.4. Умов, а саме за відсутності згоди Клієнта на збільшення розміру процентної ставки на дострокове повернення кредиту або на одностороннє розірвання договору чого останнім здійснено не було.

Окрім того, варто також зауважити, що виходячи зі змісту ст. 1056-1 ЦК України, її норми стосовно письмового порядку повідомлення відповідача про зміну (підвищення) процентної ставки є імперативною.

До того ж, з урахуванням вищенаведеного, визначальне місце при з'ясуванні факту повідомлення позичальника про зміну процентної ставки та зміни розміру комісії має не лише факт повідомлення останнього, а й отримання (ознайомлення) останнього із вказаним змінами.

Розміщення позивачем повідомлення в системі в системі "Приват 24" не може свідчити про вчинення зазначених дій.

Надана банком виписка із системи "Приват 24" в якості доказу повідомлення відповідача про зміну (збільшення) процентної ставки з 48 % до 56 % річних судом оцінюється критично, позаяк позивачем не надано достовірних та належних доказів реєстрації відповідача в системі "Приват 24", а іншого позивачем не доведено та не надано.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Натомість в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України належних доказів на підтвердження обставин повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки до 56 % ОСОБА_2 та зміни розміру комісії та реєстрації відповідача в системі "Приват 24" не надано.

Аналогічних висновку стосовно відсутності підстав для стягнення процентів розрахованих виходячи з підвищеної ставки процентів річних за відсутності доказів повідомлення позичальника про зміну (підвищення) процентної ставки викладено в постановах Вищого господарського суду України від 12.10.2016 р. у справі № 914/4229/15, від 10.08.2016 р. у справі № 910/17877/15 .

За результатами здійсненого судом розрахунку заявлених позивачем до стягнення процентів, з урахуванням вищевикладеного, судом отримано їх в сумі 12 300 грн 00 коп., в той час як позивачем заявлено до стягнення 12 230 грн 00 коп. які і підлягають стягненню з відповідача за відсутності заяви позивача з цієї позовної вимоги про збільшення розміру позовних вимог.

Розглядаючи вимоги про стягнення 13 468 грн 40 коп. пені суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.18.5.1 вказаних вище Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом передбачених п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3. строків повернення кредиту передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди (комісії) передбачених п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6 Клієнт сплачує ОСОБА_2 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації ОСОБА_2 права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує ОСОБА_2 пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно п. 3.18.5.4 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14) нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Разом з тим, із долученого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 28.04.2011 р. станом на 01.11.2017 р. позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 06.06.2012 р. по 01.11.2017 р., тобто нараховано останню на протязі майже 5,5 років .

На підтвердження обґрунтованості нарахування пені за вказаний період останній посилається на п. 3.2.1.5.4. Умов та правил, які ним долучено до матеріалів даної справи.

Зокрема, згідно із п. п. 3.2.1.5.4. Умов (в редакції долученій до даної справи) нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

В свою чергу, як зазначалось судом вище, в матеріалах справи відсутні жодні докази,, а позивачем не доведено протилежного, стосовно того, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами Договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач , підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Разом з тим, п. 3.18.5.4 Умов в редакції, що містяться у справі № 902/1106/14, які судом взято за основу при перевірці обґрунтованості заявлених позивачем до стягнення сум пені, процентів та комісії враховуючи набрання рішенням у зазначеній справі законної сили, визначено, що нарахування неустойки здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Врахувавши викладене та встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту і процентів за користування кредитними коштами згідно з укладеним сторонами Договором, суд самостійно здійснивши власний розрахунок пені, який з врахуванням викладеного вище обмежено строком нарахування в кількості 3 років отримав 11 259 грн 58 коп. пені складовими якої є наступні значення пені:

- 2 565 грн 82 коп. - пеня на тіло кредиту нарахована за період з 21.06.2014 р. по 06.06.2015 р. (початок нарахування пені на тіло кредиту згідно розрахунку наданого позивачем починається з моменту прострочення сплати тіла кредиту, а саме з 06.06.2012 р., таким чином 3-річний строк нарахування пені по тілу припиняється 06.06.2015 р., а тому коректним буде розрахунок пені з 21.06.2014 р. (дата наступна за кінцевою датою наведеною у розрахунку пені в справі № 902/1106/14) до 06.06.2015 р. (кінцева дата 3-річного строку нарахування пені на тіло кредиту);

- 7 159 грн 40 коп. - пеня на проценти за користування кредитом нарахована за період з 21.06.2014 р. по 01.11.2017 р. (початок нарахування пені на проценти за користування кредитом з 21.06.2014 р. (дата наступна за кінцевою датою наведеною у розрахунку пені в справі № 902/1106/14) до 01.11.2017 р. (кінцева дата нарахування пені на проценти за користування кредитом згідно розрахунку позивача) з урахуванням 3-річного обмеження на строк нарахування пені на проценти окремо за кожен період;

- 1 534 грн 35 коп. - пеня на комісію нарахована за період з 21.06.2014 р. по 01.11.2017 р. (початок нарахування пені на комісію з 21.06.2014 р. (дата наступна за кінцевою датою наведеною у розрахунку пені в справі № 902/1106/14) до 01.11.2017 р. (кінцева дата нарахування пені на комісію згідно розрахунку позивача) з урахуванням 3-річного обмеження на строк нарахування пені на комісію окремо за кожен період.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення пені в наведеному вище розмірі - 11 259 грн 58 коп., а в решті заявленої до стягнення пені в розмірі 2 208 грн 82 коп. слід відмовити як заявленої безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені та процентів за користування кредитом, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Доводи відповідача наведені у його заяві, яка надійшла до суду 23.03.2018 р. є юридично неспроможними, оскільки не спростовують обгрунтованості та правомірності заявленого позову, а також фактів встановлених під час розгляду справи № 902/1106/14, які мають характер преюдиційних для розгляду даної справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" з урахуванням вищевикладених мотивів стосовно часткової відмови в задоволенні пені.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

11.04.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Мурованокуриловецької районної організації "СОЮЗ. ЧОРНОБИЛЬ. УКРАЇНИ", вул.Леніна, 76, смт Муровані Курилівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23400 (ідентифікаційний код - 26244337) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001 (ідентифікаційний код - 14360570) - 12 230 грн 00 коп. - заборгованості за відсотками, 11 259 грн 58 коп. - пені, 1 610 грн 55 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 2 208 грн 82 коп. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 16 квітня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001.

3 - представнику позивача ОСОБА_4 - вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094.

4 - відповідачу - вул. Леніна, буд. 76, смт Муровані Курилівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23400.