Рішення

від 10.04.2018 по справі 904/649/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2018м. ДніпроСправа № 904/649/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція", м. Дніпро

про стягнення 70970,98 грн

за відсутності у судовому засіданні представників.

СУТЬ СПОРУ:

15.02.2018 Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Вікос" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення основного боргу у сумі 59347,07 грн, пені у сумі 7731,40 грн, інфляційних втрат у сумі 3041,23 грн та 3% річних у сумі 851,28 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання умов договору поставки № 20/15, укладеного між сторонами 01.09.2015.

Ухвалою від 20.02.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) з призначенням судового засідання та викликом сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Від відповідача на адресу господарського суду повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи той факт, що відповідач зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою, на яку судом завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, було направлено ухвали, то суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу приписів ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи норми чинного законодавств, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Тож, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Вікос" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 20/15 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати на умовах даного договору у власність покупцю товар, зазначений у п.2.1 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплати його вартість у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору на умовах цього договору постачальник поставляє, а покупець приймає наступну продукцію: спеції та домішки харчові, оболонку ковбасну натуральну та штучну та іншу супутню продукцію (далі - товар).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що постачальник передає покупцеві товар по видаткових накладних на відпуск товару зі складу постачальника в асортименті та кількості погодженому сторонами. Оформлення видаткової накладної на відпуск товару засвідчує факт погодження сторонами асортименту та кількості товару у партії та засвідчує факт передачі товару покупцеві (його представникові).

Згідно п. 6.2 договору, покупець здійснює оплату вартості партії отриманого товару у розмірі 100 % загальної вартості партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати одержання товару у постачальника за видатковою накладною на відпуск товару зі складу постачальника.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 271800,79 грн, що підтверджено видатковими накладними за період з 18.09.2015 по 03.10.2017, а саме:

Видаткова накладна № ВК-0001858 від 18.09.15;

Видаткова накладна № ВК-0001976 від 30.09.15;

Видаткова накладна № ВК-0002120 від 20.10.15;

Видаткова накладна № ВК-0002159 від 23.10.15;

Видаткова накладна № ВК-0002226 від 02.11.15;

Видаткова накладна № ВК-0002353 від 19.11.15;

Видаткова накладна № ВК-0002470 від 27.11.15;

Видаткова накладна № ВК-0002601 від 08.12.15;

Видаткова накладна № ВК-0002606 від 08.12.15;

Видаткова накладна № ВК-0002626 від 11.12.15;

Видаткова накладна № ВК-0002656 від 14.12.15;

Видаткова накладна № ВК-0002665 від 14.12.15;

Видаткова накладна № ВК-0002718 від 15.12.15;

Видаткова накладна № ВК-0002736 від 17.12.15;

Видаткова накладна № ВК-0002747 від 18.12.15;

Видаткова накладна № ВК-0000001 від 11.01.16;

Видаткова накладна № ВК-0000002 від 11.01.16;

Видаткова накладна № ВК-0000088 від 19.01.16;

Видаткова накладна № ВК-0000169 від 27.01.16;

Видаткова накладна № ВК-0000192 від 29.01.16;

Видаткова накладна № ВК-0000222 від 02.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000278 від 08.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000288 від 09.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000303 від 10.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000315 від 11.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000325 від 15.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000355 від 17.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000359 від 18.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000374 від 22.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000438 від 29.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000439 від 29.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000440 від 29.02.16;

Видаткова накладна № ВК-0000495 від 11.03.16;

Видаткова накладна № ВК-0000496 від 11.03.16;

Видаткова накладна № ВК-0000586 від 23.03.16;

Видаткова накладна № ВК-0000605 від 25.03.16;

Видаткова накладна № ВК-0000625 від 28.03.16;

Видаткова накладна № ВК-0000661 від 31.03.16;

Видаткова накладна № ВК-0000666 від 31.03.16;

Видаткова накладна № ВК-0000706 від 06.04.16;

Видаткова накладна № ВК-0000749 від 12.04.16;

Видаткова накладна № ВК-0000772 від 14.04.16;

Видаткова накладна № ВК-0000784 від 15.04.16;

Видаткова накладна № ВК-0000830 від 20.04.16;

Видаткова накладна № ВК-0000906 від 25.04.16;

Видаткова накладна № ВК-0000907 від 25.04.16;

Видаткова накладна № ВК-0000919 від 26.04.16;

Видаткова накладна № ВК-0000959 від 29.04.16;

Видаткова накладна № ВК-0000961 від 29.04.16;

Видаткова накладна № ВК-0000974 від 29.04.16;

Видаткова накладна № ВК-0001011 від 10.05.16;

Видаткова накладна № ВК-0001045 від 13.05.16;

Видаткова накладна № ВК-0001109 від 23.05.16;

Видаткова накладна № ВК-0001153 від 26.05.16;

Видаткова накладна № ВК-0001154 від 26.05.16;

Видаткова накладна № ВК-0001214 від 31.05.16;

Видаткова накладна № ВК-0001249 від 03.06.16;

Видаткова накладна № ВК-0001270 від 07.06.16;

Видаткова накладна № ВК-0001296 від 10.06.16;

Видаткова накладна № ВК-0001307 від 13.06.16;

Видаткова накладна № ВК-0001364 від 17.06.16;

Видаткова накладна № ВК-0001389 від 21.06.16;

Видаткова накладна № ВК-0001439 від 29.06.16;

Видаткова накладна № ВК-0001440 від 29.06.16;

Видаткова накладна № ВК-0001535 від 07.07.16;

Видаткова накладна № ВК-0001536 від 07.07.16;

Видаткова накладна № ВК-0001663 від 20.07.16;

Видаткова накладна № ВК-0001664 від 20.07.16;

Видаткова накладна № ВК-0001665 від 20.07.16;

Видаткова накладна № ВК-0001666 від 20.07.16;

Видаткова накладна № ВК-0001676 від 22.07.16;

Видаткова накладна № ВК-0001709 від 27.07.16;

Видаткова накладна № ВК-0001710 від 27.07.16;

Видаткова накладна № ВК-0001766 від 01.08.16;

Видаткова накладна № ВК-0001822 від 08.08.16;

Видаткова накладна № ВК-0001840 від 09.08.16;

Видаткова накладна № ВК-0001881 від 16.08.16;

Видаткова накладна № ВК-0001927 від 22.08.16;

Видаткова накладна № ВК-0001929 від 22.08.16;

Видаткова накладна № ВК-0001961 від 26.08.16;

Видаткова накладна № ВК-0001984 від 29.08.16;

Видаткова накладна № ВК-0001988 від 30.08.16;

Видаткова накладна № ВК-0002106 від 08.09.16;

Видаткова накладна № ВК-0002127 від 09.09.16;

Видаткова накладна № ВК-0002128 від 09.09.16;

Видаткова накладна № ВК-0002208 від 20.09.16;

Видаткова накладна № ВК-0002225 від 21.09.16;

Видаткова накладна № ВК-0002235 від 22.09.16;

Видаткова накладна № ВК-0002292 від 29.09.16;

Видаткова накладна № ВК-0002296 від 29.09.16;

Видаткова накладна № ВК-0002326 від 30.09.16;

Видаткова накладна № ВК-0002398 від 10.10.16;

Видаткова накладна № ВК-0002399 від 10.10.16;

Видаткова накладна № ВК-0002458 від 18.10.16;

Видаткова накладна № ВК-0002460 від 18.10.16;

Видаткова накладна № ВК-0002461 від 18.10.16;

Видаткова накладна № ВК-0002463 від 18.10.16;

Видаткова накладна № ВК-0002522 від 25.10.16;

Видаткова накладна № ВК-0002523 від 25.10.16;

Видаткова накладна № ВК-0002546 від 27.10.16;

Видаткова накладна № ВК-0002567 від 31.10.16;

Видаткова накладна № ВК-0002630 від 07.11.16;

Видаткова накладна № ВК-0002694 від 14.11.16;

Видаткова накладна № ВК-0002745 від 18.11.16;

Видаткова накладна № ВК-0002754 від 21.11.16;

Видаткова накладна № ВК-0002755 від 21.11.16;

Видаткова накладна № ВК-0002812 від 25.11.16;

Видаткова накладна № ВК-0002814 від 25.11.16;

Видаткова накладна № ВК-0002815 від 25.11.16;

Видаткова накладна № ВК-0002837 від 29.11.16;

Видаткова накладна № ВК-0002846 від 30.11.16;

Видаткова накладна № ВК-0002875 від 05.12.16;

Видаткова накладна № ВК-0002880 від 06.12.16;

Видаткова накладна № ВК-0002922 від 08.12.16;

Видаткова накладна № ВК-0003033 від 14.12.16;

Видаткова накладна № ВК-0003072 від 16.12.16;

Видаткова накладна № ВК-0003103 від 20.12.16;

Видаткова накладна № ВК-0003105 від 20.12.16;

Видаткова накладна № ВК-0003190 від 26.12.16;

Видаткова накладна № ВК-0003191 від 26.12.16;

Видаткова накладна № ВК-0003192 від 26.12.16;

Видаткова накладна № ВК-0003262 від 30.12.16;

Видаткова накладна № ВК-0000010 від 10.01.17;

Видаткова накладна № ВК-0000077 від 13.01.17;

Видаткова накладна № ВК-0000276 від 31.01.17;

Видаткова накладна № ВК-0000370 від 10.02.17;

Видаткова накладна № ВК-0000371 від 10.02.17;

Видаткова накладна № ВК-0000372 від 10.02.17;

Видаткова накладна № ВК-0000474 від 20.02.17;

Видаткова накладна № ВК-0000475 від 20.02.17;

Видаткова накладна № ВК-0000476 від 20.02.17;

Видаткова накладна № ВК-0000539 від 24.02.17;

Видаткова накладна № ВК-0000685 від 28.02.17;

Видаткова накладна № ВК-0000661 від 09.03.17;

Видаткова накладна № ВК-0000689 від 10.03.17;

Видаткова накладна № ВК-0000740 від 16.03.17;

Видаткова накладна № ВК-0000871 від 29.03.17;

Видаткова накладна № ВК-0000875 від 29.03.17;

Видаткова накладна № ВК-0000970 від 06.04.17;

Видаткова накладна № ВК-0001060 від 13.04.17;

Видаткова накладна № ВК-0001104 від 19.04.17;

Видаткова накладна № ВК-0001203 від 28.04.17;

Видаткова накладна № ВК-0001263 від 05.05.17;

Видаткова накладна № ВК-0001393 від 18.05.17;

Видаткова накладна № ВК-0001414 від 22.05.17;

Видаткова накладна № ВК-0001485 від 26.05.17;

Видаткова накладна № ВК-0001579 від 06.06.17;

Видаткова накладна № ВК-0001749 від 22.06.17;

Видаткова накладна № ВК-0001750 від 22.06.17;

Видаткова накладна № ВК-0001822 від 27.06.17;

Видаткова накладна № ВК-0001919 від 07.07.17;

Видаткова накладна № ВК-0002026 від 18.07.17;

Видаткова накладна № ВК-0002211 від 07.08.17;

Видаткова накладна № ВК-0002760 від 03.10.17.

Відповідач частково виконав умови договору, сплативши за поставлений товар позивачу 212453,72 грн, що підтверджується довідкою обслуговуючого банку від 20.11.2017 № Д1-В9/02-735, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем на загальну суму 59347,07 грн.

Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, нарахувавши при цьому на загальну суму боргу, що мала місце станом на 22.08.2017, тобто починаючи з моменту прострочення зобов'язання за передостанньою поставкою товару за видатковою накладною № ВК-0002211 від 07.08.2017, пеню, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач позов не визнав та не спростував.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та останнім не оспорений.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За отриманий товар відповідач мав здійснити оплату не пізніше 14 календарних дні з дати одержання товару за видатковою накладною, але в порушення умов договору не провів оплату у повному обсязі, тобто не виконав взятих на себе зобов'язань, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у загальній сумі 59347,07 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до суду, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у загальній сумі 7731,40 грн за загальний період з 22.08.2017 по 12.02.2018, вимоги про стягнення якої суд залишає без розгляду з огляду на наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Викладена правова норма кореспондуються із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 3 якого визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 11.2 договору встановлено, що у разі порушення покупцем строку оплати отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми заборгованості за увесь час порушення зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, пеня нарахована позивачем на загальну суму боргу, що виникла з різних поставок за різними накладними за загальний період з 22.08.2017 по 12.02.2018, а не за кожною накладною окремо, в результаті чого ухвалою від 15.03.2018 судом було зобов'язано позивача надати належний розрахунок пені окремо за кожною накладною з урахуванням положень ст. 232 ГК України, в якому зазначити перелік накладних, товар за якими є неоплаченим.

Однак, позивач не виконав вимоги суду, його представник у засіданні не з'явився, а доказів наявних в матеріалах справи на час прийняття цього рішення не достатньо для здійснення належного розрахунку судом, оскільки з довідки обслуговуючого банку, що додана до позовної заяви, у призначенні платежу не вказано номер конкретної видаткової накладної, за якою здійснюється оплата, а лише має місце посилання на договір. Разом з тим, часткові платежі, здійснені відповідачем, не відповідають повним сумам поставки за кожною накладною, з чого можна зробити висновок, що відповідач проводив оплату позивачу частковими платежами. А відтак, визначити конкретну суму боргу за кожним простроченим відповідачем зобов'язанням з оплати товару, на кожну з якої і слід нараховувати пеню, не представляється можливим, тому суд не в змозі при вирішенні спору по суті здійснити власний розрахунок пені за кожною видатковою накладною окремо.

Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Тож, враховуючи правові норми чинного законодавства та беручи до уваги відсутність належних доказів в матеріалах справи для здійснення розрахунку пені через невиконання позивачем вимог ухвали суду, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 7731,40 грн.

Окрім того, як зазначалося вище у цьому рішенні, позивач також нарахував на загальну суму боргу, що мала місце станом на 22.08.2017, тобто починаючи з моменту прострочення зобов'язання за передостанньою поставкою товару за видатковою накладною № ВК-0002211 від 07.08.2017, інфляційні втрати у сумі 3041,23 грн та 3% річних у сумі 851,28 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат у сумі 3041,23 грн за період з листопада 2017 року по грудень 2017 року включно та 3% річних у сумі 851,28 грн за період з 22.08.2017 по 12.02.2018, суд дійшов висновку про те, що інфляційні втрати розраховані вірно і підлягають до стягнення з відповідача у заявленій позивачем сумі, але суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком 3% річних та зазначає наступне.

Позивач 3% річних заявляє за період з 22.08.2017 по 12.02.2018, що є його правом. Загальна ж сума боргу станом на 22.08.2017 складала 60758,93 грн. Як вбачається з поданої позивачем банківської довідки, що підтверджує надходження коштів по його рахунку, останній платіж відповідач здійснив 02.10.2017 в розмірі 3000,00 грн, в результаті чого загальна сума боргу зменшилась та склала 57758,93 грн. Наступного ж дня позивач здійснив останню поставку товару відповідачу за видатковою накладною № ВК-0002760 від 03.10.2017 на суму 1588,14 грн, строк прострочення виконання зобов'язання за якою настав через 14 календарних днів, тобто 18.10.2017. А відтак, загальна сума заборгованості збільшилася з 18.10.2017 та складає 59347,07 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок суми 3% річних, за яким до стягнення з відповідача підлягає 841,79 грн.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 59347,07 грн, 3% річних у сумі 841,79 грн та інфляційних нарахувань у сумі 3041,23 грн; в частині вимоги щодо стягнення пені у сумі 7731,40 грн, то суд залишає її без розгляду; в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених вимог покладаються 1569,82 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 226 ч. 1 п. 4, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція" (м. Дніпро, вул. Робоча, 23в, кім. 209; ідентифікаційний код 38753898) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Вікос" (м. Київ, вул. Деревообробна, 5; ідентифікаційний код 20611875) основний борг у сумі 59347,07 грн, 3% річних у сумі 841,79 грн, інфляційні нарахування у сумі 3041,23 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1569,82 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Вимогу в частині стягнення пені у сумі 7731,40 грн залишити без розгляду.

4. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.04.2018.

Суддя ОСОБА_1