Рішення

від 11.04.2018 по справі 906/79/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/79/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

секретар судового засідання: Гекалюк О.І

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.02.2018р,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Термоізоляція" (м.Харків)

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (м.Радомишль, Житомирська область)

про стягнення 204629,02 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Термоізоляція" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення 204629,02грн з яких: 197900,40грн основної заборгованості, 5573,75грн пені та 1154,87грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.02.2018р прийнято позовну заяву ТОВ "Виробниче підприємство "Термоізоляція" до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено на 01.03.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.03.2018р, враховуючи неявку представників сторін, а також з метою повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, підготовче засідання відкладено на 22.03.2018р.

Господарським судом Житомирської області ухвалою від 22.03.2018р було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.04.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2018р позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 204629,02грн з яких: 197900,40грн основної заборгованості, 5573,75грн пені, 1154,87грн 3% річних та судовий збір.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвал суду від 12.02.2018р, від 01.03.2018р, від 22.03.2018р не виконав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000229707772 про вручення 26.03.2018р відповідачу рекомендованого листа (а.с. 64).

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2017р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Термоізоляція" (позивач/виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (відповідач/замовник) було укладено договір підряду №03/04/17 (далі - договір, а.с.9-13), відповідно до п.1.1 якого при виконанні даного договору сторони керуватимуться будівельними нормами і правилами та іншими чинними законодавчими і нормативними актами, що відносяться до будівництва, а також даним договором.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У п.2.1 договору сторони обумовили, що виконавець бере на себе зобов'язання своїми і залученими силами та засобами, з використанням власних матеріалів виконати необхідний комплекс робіт з обшивки зовні профлистом форфасів 573л. кожен. (4 шт.), у т.ч.:

- монтаж бандажів із сталі, для кріплення додаткового шару ізоляції та покрівельного шару,

- монтаж додаткового шару ізоляції товщиною 30 мм, з матів мінераловатних, з покриттям із алюмінієвої фольги,

- монтаж профільного листа РР20 з покриттям поліестер, на верхній та циліндричній поверхнях форфасів (з забезпеченням герметичності обшивки для запобігання затікання води та пошкодження обшивки морозом. Колір обшивки буде відповідати існуючому кольору ємностей ЦКТ та мати червону полосу (RAL 3020) на відстані один метр від верху ємності), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Згідно з пунктом 2.2 договору, роботи будуть проводитись на підприємстві, що розташоване за адресою: Житомирська обл., м.Радомишль, вул.Микгород, 71, ПАТ "ПБК" Радомишль" (надалі - "об'єкт").

Відповідно до п.3.1 договору, орієнтована вартість робіт, здійснюваних за даним договором відповідно до п.2.1. складає 395 800 грн. 80 коп. (триста дев'яносто п'ять тисяч вісімсот грн. 80 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 65 966 грн. 80 коп. (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість грн. 80 коп.).

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що після підписання договору замовник протягом 5-ти банківських днів перераховує виконавцю аванс в розмірі 50% від суми договору, що становить 197 900 грн. 40 коп. (сто дев'яносто сім тисяч дев'ятсот грн. 40 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 32983,40 грн.

Наступні платежі за цим договором оплачуються замовником протягом 10-ти банківських днів після отримання та підписаних обома сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 4.4 договору сторони погодили, що перехід права власності на роботи та матеріали до замовника відбувається з моменту підписання замовником остаточного акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з п.6.1 договору, приймання-передача кожного етапу виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-№ 2 та КБ-№ 3), інші акти не передбачаються.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що замовник протягом 5-ти робочих днів від дня одержання акту зобов'язаний відправити виконавцю підписаний акт приймання-передачі робіт або мотивовану відмову від приймання робіт.

Строк виконання робіт становить 30 (тридцять) робочих днів з моменту здійснення замовником платежу, передбаченого п.4.1. даного договору (пункт 11.1 договору).

Відповідно до пункту 11.2. договору, сторони дійшли згоди, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання двома сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31 грудня 2017 року, включно, але в будь-якому разі до повною виконання сторонами всіх своїх зобов'язань по договору, у тому числі, гарантійних зобов'язань виконавця.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов договору №03/04/17 від 03.04.2017р, відповідачем 03.08.2017р було перераховано позивачу попередню оплату в сумі 197900,40грн у т.ч. ПДВ -32983,40грн (50% від загальної вартості робіт), що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1566 від 03.08.2017р (а.с.18).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були виконані передбачені договором №03/04/17 від 03.04.2017р роботи на загальну суму 395800,80грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств довідкою від 10.11.2017р про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форми КБ-3) за листопад 2017 року та актом №174/11 прийому-передачі виконаних робіт до договору підряду №03/04/17 від 03.04.2017р (а.с.14-16).

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахуванням погоджених сторонами в п.4.2 договору строків проведення розрахунків за виконані роботи, відповідач мав провести остаточний розрахунок протягом 10-ти банківських днів після отримання та підписаних обома сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Зважаючи на те, що акт прийому-передачі виконаних робіт до договору підряду №03/04/17 від 03.04.2017р, підписано сторонами 10.11.2017, відповідач мав провести остаточний розрахунок у строк до 24.11.2017р.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором підряду №03/04/17 від 03.04.2017р в частині остаточного проведення розрахунків на суму 197900,40грн за виконані позивачем роботи належним чином та у повному обсязі не виконав.

Позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу №510 від 19.12.2017р, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Термоізоляція" просило відповідача погасити заборгованість у сумі 197900,40грн, пеню в розмірі 1632,00грн та 3% річних в сумі 357,85грн (а.с.33-34) (докази надіслання та отримання відповідачем - а.с.35-36). Однак, відповідач відповіді на зазначену претензію-вимогу позивача не надав, розрахунки з позивачем не провів.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, листом надісланим на електронну пошту позивача 16.02.2018р, відповідач пропонував врегулювати спір в досудовому порядку шляхом сплати суми основного боргу в розмірі 197900,40грн до 01.03.2018р (а.с.59).

У відповідь на дане звернення, позивач листом за вих.№35-Э-19/02 від 19.02.2018р повідомив відповідача про те, що ТОВ "Виробниче підприємство "Термоізоляція" зацікавлене у мировому вирішенні спору за умови сплати відповідачем: 197900,40грн основного боргу, 5573,75грн пені, 1154,87грн 3% річних та 3070,00грн судових витрат до 23.02.2018р (а.с.58).

Оскільки відповідач не здійснив розрахунки за договором №03/04/17 від 03.04.2017р в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

На час розгляду справи, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за виконані роботі у встановлений строк не виконав, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 197900,40грн.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 197900,40грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 5573,75грн пені та 1154,87грн 3% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 8.5 договору, сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати робіт передбачених цим договором замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діятиме у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач, керуючись умовами п.8.5 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 5573,75грн. Пеня нарахована за період з 27.11.2017р по 05.02.2018р на суму заборгованості в розмірі 197900,40грн в розмірі однієї облікової ставки НБУ (розрахунок а.с.4).

Перевіривши здійснене позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5573,75грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми та умов п.8.7 договору, згідно з яким, за невиконання вказаних в договорі умов та зобов'язань сторони несуть майнову та іншу відповідальність відповідно до діючого законодавства, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1154,87грн, нарахованих за період з 27.11.2017р по 05.02.2018р на суму заборгованості в розмірі 197900,40грн (розрахунок а.с.4).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1154,87грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 197900,40грн основного боргу, 5573,75грн пені та 1154,87грн 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська область, Радомишльський район, м.Радомишль, вул. Микгород , буд.71; ідентифікаційний номер 05418365)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Термоізоляція" (61072, Харківська область, м.Харків, проспект Науки, буд.56; ідентифікаційний код 31644934):

- 197 900,40грн основного боргу,

- 5 573,75грн пені,

- 1 154,87грн 3% річних,

- 3 069,44грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.04.18

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2 - позивачу за адресою (61072, м.Харків, проспект Науки, буд.56)(рек. з пов.),

3 - відповідачу (рек. з повід.).