Рішення

від 29.03.2018 по справі 910/2029/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2018Справа № 910/2029/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю Гулівер Інтернешнл

про стягнення 145336,16 грн.,

за участі представників :

від позивача - Кирищук В.П. (представник за довіреністю);

від відповідача - Цурка Н.О. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство Київенерго звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю Гулівер Інтернешнл про стягнення 145336,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої види, внаслідок чого, станом на 01.02.2018, за відповідачем утворилась заборгованість за надані позивачем послуги за період з 01.01.2015 по 01.07.2015 в загальному розмірі 145336,16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 12.03.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 19.03.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 29.03.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 25.03.2018.

07.03.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю Гулівер Інтернешнл надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2018 по справі №910/2029/18, відмовлено у задоволенні заяви Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю Гулівер Інтернешнл про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

19.03.2018 від відповідача через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зокрема зазначив, що відповідач не користується послугами гарячого водопостачання, також зазначив, що у виставленому позивачем рахунку №65863 від 30.06.2015 міститься посилання на укладений між сторонами Договір №13060 від 01.02.2007, проте на той час відповідачу надавались послуги не позивачем, а КП Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району м. Києва, яким в свою чергу було опломбовано встановлені відповідачем заглушки в системі гарячого водопостачання, а відтак надання послуг з гарячого водопостачання позивачем є неможливим.

Також відповідач зазначив, що між сторонами було укладено Договір №8373092-01 від 21.09.2016 на постачання теплової енергії, в якому сторони визначили дату початку його дії з 01.10.2015. Проте позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за період, що не охоплюється умовами укладеного між сторонами договору. Відповідач вказує, що до моменту укладення між сторонами зазначеного договору, жодних інших договірних відносин між сторонами не було, та відповідач не отримував жодних послуг з водопостачання та опалення від позивача.

На підставі викладеного відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Також 19.03.2018 від відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності.

Разом з тим, 19.03.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю Гулівер Інтернешнл надійшла заява про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2018 призначено розгляд справи №910/2029/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго до Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю Гулівер Інтернешнл про стягнення 145336,16 грн. за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 29.03.2018.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Статтею 19 вказаного Закону визначено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Так звертаючись із розглядуваним позовом позивач посилається на те, що за відповідачем станом на 01.02.2018 рахується заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.01.2015 по 01.05.2015 в розмірі 140380,19 грн. та з централізованого постачання гарячої води за період з 01.01.2015 по 01.07.2015.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виставлені відповідачу Акти надання послуг №65863 від 30.06.2015 на суму 789,58 грн., №45155 від 31.05.2015 на суму 960,89 грн., №4572 від 30.04.2015 від 30.04.2015 на суму 851,16 грн., №26318 від 31.03.2015 на суму 35259,88 грн., №5069 від 31.01.2015 на суму 755,18 грн., №42573 від 30.04.2015 на суму 10337,89 грн., №26317 від 31.03.2015 на суму 980,88 грн., №18262 від 28.02.2015 на суму 24712,80 грн., №5067 від 31.01.2015 на суму 70069,62 грн.

В той же час, із наявних в матеріалах справи Актів за спірний період вбачається, що останні підписані лише позивачем, доказів щодо надсилання відповідачу вказаних актів матеріали справи не містять. Також позивачем не надано суду доказів на обгрунтування вартості нарахованих послуг відповідачу за спірний період, зокрема актів зняття показників засобів обліку теплової енергії та постачання гарячої води.

Разом з тим, із наявних в матеріалах справи Актів вбачається, що останні були виставлені позивачу на виконання Договору №13060 від 01.12.2007, проте матеріали справи не містять копії вказаного в актах договору, крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту укладання між сторонами такого договору.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії укладено між сторонами Договору про постачання теплової енергії №8373092-01 від 21.09.2016, вбачається, що позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону. Вказаним договором сторони погодили, що останній набуває чинності з 01.10.2015. В той же час, заявлені позивачем позовні вимоги не охоплюють період, визначений вказаним договором.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивачем надавались, а відповідачем споживались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у зазначеному позивачем розмірі у спірному періоді.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Разом з тим, щодо заявленого Спільним українсько-угорським товариством з обмеженою відповідальністю Гулівер Інтернешнл клопотання про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що враховуючи відмову у задоволенні позову по суті, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 126, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 16.04.2018

Суддя Я.В. Маринченко