Рішення

від 22.03.2018 по справі 910/21222/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2018Справа № 910/21222/17

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Веріас до 1) Товариство з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт-Україна , 2) Приватне підприємство Транс-Атлас третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна про стягнення 1355545,12 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаНовік В.І. - представник від відповідача-1Гайдукевич І.І. - директор; Пиш'єв І.М. - представник від відповідача-2Мазур Д.Г. - представник від третьої особиБугаєнко Ю.М., Хісорієв Р.З. - представники

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Веріас звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт - Україна та Приватного підприємства Транс-Атлас 1355545,12 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення на підставі договору №5 від 14.04.2014 транспортного експедирування, укладеного між позивачем та відповідачем-1, відбулось пошкодження вантажу, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Веріас . Враховуючи, що для виконання умов договору №5 від 14.04.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт - Україна було замовлено у Приватного підприємства Транс-Атлас здійснення транспортного обслуговування вантажів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідачів солідарно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/21222/17 та призначено справу до розгляду.

15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 18.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та відкладено підготовче засідання у справі на 07.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про передачу справи за виключною підсудністю до Господарського суду Волинської області.

У підготовчому засіданні 07.02.2018 оголошено перерву до 21.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2018.

В судовому засіданні 07.03.2018 оголошено перерву до 22.03.2018.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт-Україна проти позову заперечує. У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що вина Товариства з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт-Україна у заданні збитку відсутня та солідарний обов'язок у таких випадках не передбачений. Крім того, відповідач-1 зазначає, що перевезення, із неналежного виконання якого виник спір, здійснювалось у міжнародному сполученні, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, відповідно до ст. 17 якої перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку. Таким чином, за твердженням відповідача-1, відповідальність за пошкодження вантажу, що сталося під час здійснення перевезення Приватним підприємством Транс-Атлас несе саме вказане підприємство.

Відповідач-2 - Приватне підприємство Транс-Атлас проти позову заперечує. У відзиві на позовну заяву відповідач-2 зазначає, що замовником подано заявку на перевезення вантажу і підписано договір з надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування тільки з відповідачем-1, відповідно між ними наявні господарські зобов'язання по перевезенню вантажу та його оплати, а між перевізником і замовником такі зобов'язальні правовідносини відсутні. Тому, відповідач-2 стверджує, що відповідальність за заподіяні збитки покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт-Україна . При цьому, відповідач-2 зазначає, що позивачем не доведено сукупності усіх умов, що є підставою для цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, зокрема, не доведено розміру заявлених до стягнення збитків внаслідок пошкодження вантажу при перевезенні.

Третя особа проти позову заперечує. У поданому суду відзиві третя особа повідомила, що 23.09.2016 між відповідачем-2 та Приватним підприємством Транс-Атлас було укладено договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника №312.994105293.20083. Листом від 03.01.2018 позивача було повідомлено про можливу виплату страхового відшкодування безпосередньо власнику вантажу лише при умові, що останній надасть страховику можливість провести огляд залишків пошкодженого вантажу. Однак, такої можливості представнику страхової компанії позивачем надано не було, тому на даний час у страховика відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.

В судовому засіданні представник третьої особи підтримав подане 21.03.2018 клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи, а саме: звіту №858140318 про оцінку вартості залишків пошкоджених внаслідок ДТП товарів.

За приписами ч.3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

При цьому, за змістом ч.ч. 4, 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч.8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки Звіт №858140318 про оцінку вартості залишків пошкоджених внаслідок ДТП товарів подано третьою особою після закінчення встановленого для цього строку, з клопотанням про встановлення додаткового строку для подання вказаного доказу в порядку ч.5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України третя особа до суду не зверталася, у відповідності до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Звіт №858140318 про оцінку вартості залишків пошкоджених внаслідок ДТП судом до розгляду не приймається.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт-Україна (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Веріас (замовник) було укладено договір транспортного експедирування №5 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору експедитор, діючи в межах даного договору приймає на себе обов'язки від свого імені за плату і за рахунок замовника організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу у міжнародному і міжміському сполученнях автомобільним (морським, авіа) транспортом, з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення за маршрутом вказаним в разовому замовленні (заявці), яке може бути отримане по факсу і має юридичну силу нарівні з оригіналом (надалі - послуги транспортного експедирування).

Згідно з п. 1.2 Договору експедитор на виконання даного договору зобов'язаний від свого імені і за рахунок замовника забезпечити перевезення найманим транспортом засобами перевізника; вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, в тому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до транспортного процесу.

У п. 1.3 Договору зазначено, що взаємовідносини сторін по даному договору регулюються Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (CMR 1970 з подальшими змінами і доповненнями), Конвенцією про міжнародне перевезення вантажів з використанням книжки МДП (TIR, 1975), Конвенцією про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR), умовами даного Договору, чинним законодавством України та іншими нормативно-правовими актами України.

У відповідності до Договору транспортного експедирування №5 від 14.04.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Веріас було замовлено послуги, пов'язані з перевезенням вантажу у міжнародному та міжміському сполученнях автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення за маршрутом, вказаним в разовому замовленні (заявці) від 10.03.2017.

10.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт-Україна (експедитор) та Приватним підприємством Транс-Атлас (як перевізником) було укладено договір транспортного експедирування №10-03/2017, за умовами якого експедитор замовляє від свого імені за плату та за рахунок замовника, а перевізник приймає на себе обов'язки здійснювати транспортне обслуговування вантажів автомобільним транспортом по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору - послуги). Виконуючи обов'язки за цим договором згідно умов п. 1.1, перевізник уповноважений здійснювати всі необхідні дії для доставки вантажу до місця призначення на підставі замовлення на перевезення, яке є додатком до даного договору.

На підставі Договору транспортного експедирування №10-03/2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт-Україна було замовлено у Приватного підприємства Транс-Атлас здійснити транспортне обслуговування вантажів автомобільним транспортом по території України та Польщі за рахунок замовника (ТОВ ТД Веріас ).

Як свідчать обставини справи та не заперечується сторонами, з метою доставки вантажу замовника (ТОВ ТД Веріас ) на митницю з м. Кети, м. Пружков (Польща) до м.Києва згідно CMR А №423307, CMR А №436077, ПП100000/2017/815267, 100000/2017/815265 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт-Україна Приватним підприємством Транс-Атлас було надано автомобільний транспорт марки РЕНО, державний номер НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8.

17.03.2017 на автодорозі Київ - Ковель 266 км + 158 м сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: водій ОСОБА_8, керуючи автомобілем марки Renault Magnum, державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом, державний номер НОМЕР_2, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, в результаті чого здійснив з'їзд в кювет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Наведене встановлено постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2017 у справі №159/1504/17, якою ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом, державний номер НОМЕР_2, 17.03.2017 Приватним підприємством Транс-Атлас було надано інший транспортний засіб марки Рено, державний номер НОМЕР_3 з причепом, державний номер НОМЕР_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді та подальшому перевантаженні було пошкоджено 29 паллет з 32 паллет вантажу, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Веріас , у зв'язку з чим позивачу завдано збитків на загальну суму 1355545,12 грн. Вважаючи неможливим визначити частку відповідальності кожного з відповідачів окремо, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідачів суми збитків солідарно.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем-1 Договір №5 від 14.04.2014 є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічне положення міститься у ст. 314 Господарського кодексу України.

При цьому, правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 (надалі - Конвенція). 01.08.2006 Верховною Радою України був прийнятий Закон України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу .

Відповідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Як свідчать матеріали справи, вантаж був прийнятий перевізником до перевезення без будь-яких зауважень щодо його стану та/або кількості.

20.03.2017 водієм перевізника, страховим комісаром Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна та уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Веріас були підписані акти про пошкодження вантажу №01200317 та №02200317, якими визначена причина пошкодження та зазначений характер пошкоджень вантажу, визначена кількість пошкодженого товару.

Експертним висновком Київської торгово-промислової палати №І-891 від 23.05.2017 підтверджується, що пакувальний матеріал для харчових продуктів, пред'явлений експерту (а саме: 48 рулонів, згідно маркуванню, паперу самосклеювального, арт. ВС939, загальна площа 19013,75 кв.м, маса нетто - 2850,26 кг, які знаходились на 5-ти дерев'яних піддонах та були обгорнуті прозорою стрейч плівкою; 259 рулонів, згідно документів, алюмінієвої фольги на паперовій основі, загальна маса нетто 15478,6 кг, які знаходились на 24-х дерев'яних піддонах та були обгорнуті прозорою стрейч плівкою) не підлягає використанню за прямим призначенням, а саме: в якості харчової упаковки.

Відповідно до звіту №1965-7 про незалежну оцінку вартості пошкодженого майна, товару, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Гармідаровою Юлією Петрівною (замовник - ТОВ Торговий дім Веріас ), вартість збитку, завданого через пошкодження вищевказаного товару, складає 1355545,12 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано, що в ході перевезення належного Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Веріас вантажу, який прийнято відповідачем-1 до організації перевезення на підставі Договору транспортного експедирування №5 від 14.04.2014 та заявки від 10.03.2017, мало місце пошкодження вантажу, у зв'язку з чим позивачу завдано збитків у розмірі 1355545,12 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Як встановлено судом, для виконання своїх зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем-1 Договором транспортного експедирування №5 від 14.04.2014 та перевезення вантажу у міжнародному та міжміському сполученнях автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення за маршрутом, вказаним в разовому замовленні (заявці) від 10.03.2017, Товариством з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт-Україна було залучено Приватне підприємство Транс-Атлас .

Суд відзначає, що в силу ч. 2 ст. 932 Цивільного кодексу України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 3 Конвенції встановлено, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Так само, ч. 3 ст. 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність визначено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, положеннями ст.3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, ч. 2 ст. 932 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , визначено, що саме експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору навіть у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб.

Отже, відповідальним перед клієнтом лишається експедитор, який, в свою чергу, має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов'язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством.

В рамках даної справи позивач просить стягнути заявлену суму збитків з відповідачів солідарно.

Водночас, згідно з положеннями ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Правовідносини щодо перевезення ватажу, у зв'язку з пошкодженням якого позивачем заявлено до стягнення суму збитків, виникли між позивачем та відповідачем-1 на підставі Договору транспортного експедирування №5 від 14.04.2014 (та відповідної заявки).

В свою чергу, позивач та відповідач-2 у договірних відносинах не перебувають.

Позивачем не наведено ані норм законодавства, ані положень укладеного між сторонами Договору, на підставі яких у відповідачів виникав би солідарний обов'язок відшкодувати завдану в ході перевезення вантажу шкоду.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується факт завдання позивачу збитків у розмірі 1355545,12 грн внаслідок пошкодження вантажу при його перевезенні, враховуючи, що перевезення вантажу здійснювалося в рамках договору транспортного експедирування, укладеного між позивачем та відповідачем-1, а також з огляду на положення ст.3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, ч. 2 ст. 932 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт - Україна збитків у розмірі 1355545,12 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, наявності підстав для стягнення суми збитків з відповідача-2 - Приватного підприємства Транс-Атлас позивачем не доведено, в тому числі не доведено виникнення у відповідачів солідарного обов'язку із відшкодування завданої шкоди, а тому у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Веріас до Приватного підприємства Транс-Атлас суд відмовляє.

Посилання третьої особи на ненадання позивачем можливості оглянути пошкоджене майно з метою встановлення вартості залишків майна судом до уваги не приймаються, оскільки питання наявності або відсутності підстав для виплати суми страхового відшкодування (та її розміру) за договором страхування (з огляду на правову природу заявлених в рамках даної справи вимог - стягнення збитків у зв'язку із неналежним виконанням умов договору транспортного експедирування) не входить до предмету доказування у даній справі.

Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення вимог по відношенню до відповідача-1 та про відмову у задоволенні позову до відповідача-1 з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача-1 в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 73, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково - по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт-Україна .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ферум Фрахт - Україна (03194, м.Київ, бульвар Кольцова, будинок 1-А, ідентифікаційний код 33549686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Веріас (04074, м.Київ, вулиця Резервна, будинок 8, ідентифікаційний код 33346828) збитки у розмірі 1355545 (один мільйон триста п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн 12 коп. та судовий збір у розмірі 10166 (десять тисяч сто шістдесят шість) грн 59 коп.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Веріас до Приватного підприємства Транс-Атлас відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 16.04.2018.

Суддя Ю.М. Смирнова