Рішення

від 17.04.2018 по справі 910/1595/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2018Справа № 910/1595/18 За позовом Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"

до Дочірнього підприємства "Спецсервіс-Центр"

про стягнення 34220,23грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" до Дочірнього підприємства "СПЕЦСЕРВІС-ЦЕНТР" про стягнення 34220,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно виконав свої грошові зобов'язання з оплати послуг згідно договору зберігання № 25 від 14.04.2017, в зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню та 3% річних, які просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою суду від 19.02.2018 відкрито провадження у справі № 910/1595/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 4571227 7 отримав ухвалу суду від 19.02.2018 про відкриття провадження у справі 15.03.2018 проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 19.02.2018 про відкриття провадження у справі № 910/1595/18.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.04.2017 між Державним підприємством "Бердянський морський торговельний порт" (зберігач) та Дочірнім підприємством "Спецсервіс-Центр" (поклажодавець) укладено договір зберігання № 25.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, за умовами цього Договору та керуючись вимогами Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998р. №1340 "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, та розпорядження ним" Поклажодавець, що діє за дорученням та на підставі Договору про реалізацію безхазяйного майна №3 від 09.11.16 між Бердянською об'єднаної державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області та Дочірнім підприємством "Спецсервіс-Центр", передає Зберігачу, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання майно з дати прийняття "Зберігачем" за Актом №3 опису, оцінки та передачі майна від 29.12.16р., та зобов'язується повернути Поклажодавцеві у схоронності наступний вантаж: вугілля марки АКО у кількості 1826 тон загальною оціночною вартістю 2202156,00 грн; шлам вугільний 1896,973 тони, загальною вартістю 343353,00 грн. Поклажодавець передає майно "Зберігачу" за Актом №3 опису, оцінки та передачі майна від 29.12.16 .на термін - до вивозу майна з території Зберігача. Поклажодавець зобов'язується компенсувати витрати ДП "БМТП" за зберігання майна з моменту його виявлення до моменту оформлення Акту №3 опису, оцінки та передачі майна від 29.12.16р., розрахунок визначається у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору, та сплачує послуги зі зберігання майна у відповідності до умов договору.

Згідно п. 3.1. договору, поклажодавець сплачує авансовий платіж за послуги надані Зберігачем із зберігання майна та/або компенсує витрати по збереженню майна протягом 2 робочих днів в залежності від виставленого рахунку Зберігачем, в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн.

Згідно п. 3.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.05.2017), решту суми, передбачену додатком № 1 до даного договору та виставленим рахунком за послуги по зберіганню майна з моменту оформлення акту № 3 опису, оцінки та передачі майна від 29.12.2016, Поклажодавець сплачує Зберігачу у строк до 30.06.2017 року включно.

Додатком № 1 до договору визначено розмір витрат, які підлягають компенсації ДП "БМТП" окремо по шламу вугільному (148 578,52 грн.) та вугіллю АКО (569 927,42 грн.).

Актом №3 від 29.12.2016 (затверджений 30.12.2016) опису, оцінки та передачі майна у складі представників Бердянської ОДПІ та Бердянського морського торговельного порту, представника ДП Спецсервіс-Центр проведено опис та передачу майна на реалізацію: вугілля марки АКО 1826 т., загальна вартість 2202156,00 грн., шлам вугільний 1896,973 т. на загальну вартість 343352 ,00 грн., всього 2545508,00 грн.

Також позивачем наданий Акт №1708010100 від 14.04.2017 здачі-прийняття виконаних робіт, послуг (за рахунком №1708010100 від 14.04.2017) на суму 1007378,86 грн. з ПДВ; Акт №1708013600 від 27.06.2017 здачі-прийняття виконаних робіт, послуг (за рахунком №1708013600 від 26.06.2017) на суму 84987,26 грн.; Акт №1708010101 від 26.04.2017 здачі-прийняття виконаних робіт, послуг (за рахунком №1708010101 від 26.04.2017) на суму 11 306,44 грн.

На виконання умов договору, на адресу відповідача були направлені акти виконаних робіт та три рахунки:

-№ 1708010100 від 14.04.2017 на суму 1 007 378,86 грн,

-№ 1708010101 від 26.04.2017 на суму 11 306,44 грн,

-№ 1708013600 від 26.06.2017 на суму 84 987,26 грн.

Відповідачем був частково сплачений рахунок № 1708010100 від 14.04.2017, що підтверджується банківською випискою від 18.04.2017 на суму 200 000,04 грн, та банківською випискою від 30.05.2017 на суму 50 004,00 грн. Загальна сплачена сума склала 250004,00 грн. Інші 2 рахунки станом на 05.02.2018 залишаються несплаченими.

Вказані вище обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2017, яке набрало законної сили Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 910/14631/17 за позовом Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" до Дочірнього підприємства "Спецсервіс-Центр" про стягнення 872274,38 грн.

Крім того, вказаним рішенням з урахуванням ухвали про виправлення описки в рішенні суду від 13.11.2017 вирішено: стягнути з Дочірнього підприємства "Спецсервіс-Центр" на користь Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" 853668 грн. 52 коп. - основного боргу, 52279 грн. 34 коп. - пені, 6273 грн. 53 коп. - 3% річних та 13388 грн. 63 коп. - суму судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обставини щодо існування у відповідача перед позивачем заборгованості за послуги надані за договором № 25 від 14.04.2017 у сумі 853688,52 грн не доводяться при розгляді даної справи.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначено позивачем у позовній заяві та не заперечено відповідачем, рішенням суду у справі № 910/14631/17 стягнуто з відповідача пеню та 3% річних за період до 01.10.2017.

Оскільки, рішення суду у справі № 910/14631/17 не було виконано відповідачем, сума боргу не була сплачена, позивач нарахував на суму боргу у розмірі 853688,52 грн пеню у розмірі 30661,12 грн та 3% річних у розмірі 3559,11 грн за період з 01.10.2017 по 31.12.2017, які і є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до п. 7.3, 7.4 договору договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного його виконання Сторонами. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору розповсюджуються на взаємовідносини, які виникли з 25.03.2015 року. Повне виконання умов цього договору підтверджується відповідними документами, зазначеними у п. 3.5.цього Договору.

Доказів припинення договору № 25 від 14.04.2017 суду не надано.

Окрім того, додатковою угодою №1 до договору про зберігання майна №25 від 14.07.2017 у п.3.8, 3.9 вказано, Поклажодавець визнає суму боргу перед Зберігачем за договором № 25 від 14.04.2017р, яка станом на 25.05.2017 року складає 818685,26грн. та зобов'язується сплатити зазначену заборгованість:

- 50 000,00 грн, в тому числі ПДВ - до 31.05.2017р. включно;

- 768 685,26грн, в тому числі ПДВ - до 30.06.2017р. включно.

При цьому, в період з 15.05.2017р. по 25.05.2017р. включно, Зберігач не застосовує до Поклажодавця вимоги умов п.4.3, данного договору. Оплата послуг за зберігання за рахунками, які будуть виставлені в період з 26.05.17р. і до моменту вивозу Поклажодавцем з території Зберігана Майна, визначеного п.1.1. договору № 25 від 14.04.2017, здійснюється Поклажодавцем протягом 30 календарних днів з моменту виставлення рахунка Зберігачем.

Тобто уклавши додаткову угоду сторони погодили інший строк виконання грошових зобов'язань відповідачем, ніж то було передбачено умовами основного договору, а відповідно погодили інший строк з якого нараховуються штрафні санкції, у випадку прострочення відповідача.

Пунктом 4.3 договору у разі затримки оплати платежів за надані послуги, поклажодавець на вимогу зберігача, оплачує останньому суму боргу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, до моменту повного погашення заборгованості.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені визнаються судом обґрунтованими.

Згідно перерахунку суду сума пені (за заявлені періоди) є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума пені підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 30661,12 грн.

Окрім цього, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 3559,11 грн - 3% річних (за заявлені періоди).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а суму 3% річних у розмірі 3559,11 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 165, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Спецсервіс-Центр" (01133, м. Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7; ідентифікаційний код: 38545769) на користь Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (71112, Запорізька обл., місто Бердянськ, вулиця Горького, будинок 13/7; ідентифікаційний код 01125761) пеню у розмірі 30661 (тридцять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 12 коп, 3% річних у розмірі 3559 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 11 коп, судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко