Рішення

від 17.04.2018 по справі 927/14/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2018 Справа № 927/14/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., при секретарі судового засідання Мацюк О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Паритет-Агроінвест"

про стягнення 20 589, 50 грн.

Представники сторін не з'явились

встановив:

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Паритет-Агроінвест" про стягнення 20 589,50 грн., у тому числі 15500,20 грн. основного боргу за товар - біологічний препарат Ризогумін, поставлений за накладною № 211 від 28.04.2017р., 2836,57 грн. пені, 1805,01 грн. штрафу, 233,13 грн. - 3 % річних, 934,61 грн. – інфляційних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі усного договору за накладною № 211 від 28.04.2017р. він поставив відповідачу товар на загальну суму 31000,00 грн., за який відповідач сплатив лише 15499,80 грн.; заборгованість в сумі 15500,20 грн. відповідачем не сплачена. В зв'язку з простроченням виконання зобов'язання відповідачу було нараховано також пеню та 7 % штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, 3 % річних та інфляційні на підставі ст. 625 ЦК України.

За даним позовом ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.01.2018р. порушено провадження у справі № 927/14/18, призначено підготовче засідання у справі на 20.02.2018р. та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Зокрема було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач відзив на позов суду не надав, встановлений судом строк для подання відзиву закінчився.

Згідно ст.113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.

Згідно ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п‘ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою від 20.02.2018р., суд відкладав підготовче засідання до ст. 183 ГПК України.

За ухвалою від 15.03.2018р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 27.03.2018р., суд відкладав судове засідання до ст. 202 ГПК України

Про час і місце розгляду справи по суті сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 28.03.2018р.

Позивач надав клопотання (вхід. № 3743 від 12.04.03.2018р.) про розгляд справи по суті без участі його представника. Клопотання задоволено судом.

Відповідач про час та місце проведення судового розгляду по суті повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 28.03.2018р. Про причини неявки в судове засідання відповідач не повідомив. Неявка відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

На підставі усної угоди купівлі-продажу між Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Паритет-Агроінвест" (відповідачем), позивач поставив відповідачу товар (біологічний препарат Ризогумін у кількості 100 кг) на загальну суму 31000,00 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною № 211 від 28.04.2017р. на суму 31000,00 грн., та довіреністю відповідача № 21 від 28.04.2017р. (в копіях; а.с.8-9).

На оплату вказаного товару позивач виписав відповідачу рахунок № 274 від 27.04.2017р. (копія - а.с.10).

Відповідач за одержаний товар розрахувався частково, сплативши 15499,80 грн., що підтверджується випискою банку позивача по особовому рахунку від 10.05.2017р. (в копії, а.с.11).

Заборгованість в сумі 15500,20 грн. відповідачем не сплачена.

За ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Надані в матеріали справи рахунок позивача з зазначенням кількості, ціни та загальної вартості товару, двостороннє підписана накладна, видана відповідачем довіреність своєму представнику на одержання товару від позивача, часткова оплата відповідачем за товар, свідчать про те, що між сторонами в даному випадку склалися правовідносини купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власністьдругій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

В порушення вказаних правових норм відповідач вартість товару на суму 15500,20 грн. не оплатив.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем були порушені права позивача за захистом яких мало місце звернення до суду; а аналіз наведених у позові аргументів та поданих позивачем доказів свідчить про наявність підстав для задоволення позову в частині основного боргу.

Отже, позовні вимоги про стягнення 15500,20 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України прохає стягнути з відповідача 2836,54 грн. пені за період 29.04.2017р. – 28.10.2017р. та 1805,01 грн. – 7 % штрафу, нарахованого за період 29.04.2017р. – 28.10.2017р. (розрахунок - а.с.12).

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивачем не враховано, що штрафні санкції передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за № 14 від 17.12.2013р.»).

Отже, застосування позивачем ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій є помилковим, оскільки в даному випадку до відповідача заявлено вимоги про виконання грошового зобов'язання.

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною першою ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру штрафних санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Так як договір між сторонами не укладався, умови застосування пені та штрафу сторонами не узгоджувалися.

З огляду на викладене, позов в частині для стягнення 1805,01 грн. штрафу та 2836,54 грн. пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 233,13 грн. - 3% річних за період 29.04.2017р. - 28.10.2017р. та 934,61 грн. - інфляційних за період 28.04.2017р. - 28.10.2017р. (розрахунок - а.с.13).

При перевірці правильності нарахувань судом інфляційних та 3% річних встановлено, що заявлені суми не перевищують розрахункову.

Отже, вимоги в частині стягнення 934,61 грн. інфляційних та 233,13 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 1600,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 19.12.2017р. № 1338 (а.с.7).

Відповідно до ч. 2 ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Паритет-Агроінвест" (вул. Конституції, буд. 3, м. Полтава, Полтавська область, 36020; ідентифікаційний код 38170673) на користь Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (вул. Шевченка, буд. 97, м. Чернігів, 14027; ідентифікаційний код 00497360) 15500грн. 20 коп. основного боргу, 233грн. 13 коп. - 3% річних, 934грн. 61 коп. – інфляційних, 1296 грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині – у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 17.04.2018р.

Суддя Т. М. Безрук