Рішення

від 10.04.2018 по справі 926/3720/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

10 квітня 2018 року Справа № 926/3720/17

За позовом Малого приватного підприємства ГЕКОН

до Комунального підприємства Чернівціводоканал

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 29302,77 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Білоус Н.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 (доручення від 28.11.2017 року)

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 42/18 від 24.01.2018 року)

Суть спору: Мале приватне підприємство ГЕКОН звернулося з позовом до Комунального підприємства Чернівціводоканал про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 29302,77 грн.

Дані позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26.02.2015 року Господарським судом Чернівецької області у справі № 926/1834/14 прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 194706,00 грн. основної заборгованості та 54128,27 грн. інфляційних втрат, 12370,50 грн. три проценти річних, а 31.03.2016 року у справі № 926/364/16 прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 63596,35 грн. інфляційних втрат та 5873,19 грн. три проценти річних, однак відповідач грошове зобов'язання згідно вказаних рішень в повному обсязі не виконав, а тому позивачем нараховано останньому інфляційні втрати у сумі 22073,20 грн. та три проценти річних у сумі 7229,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 29.09.2016 року по 14.11.2017 року.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2017 року.

29.11.2017 року відповідач подав суду відзив на позов, в якому зазначив, що не погоджується з проведеним розрахунком позовних вимог позивача та надав власний розрахунок, згідно якого визнає позовні вимоги частково у сумі 15064,90 грн. інфляційних втрат та 2104,00 грн. трьох процентів річних.

12.01.2018 року позивач подав суду письмову заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд прийняти до розгляду означену заяву та стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати у сумі 23992,61 грн. та три проценти річних у сумі 5643,85 грн. за період з 01.01.2017 року по 14.11.2017 року.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, ухвалою від 15.01.2018 року суд встановив, що справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 05.02.2018 року.

01.02.2018 року відповідач надав суду відзив на подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що не погоджується з проведеним розрахунком позовних вимог позивача та надав власний розрахунок, згідно якого визнає позовні вимоги частково у сумі 6234,78 грн. інфляційних втрат та 1295,00 грн. трьох процентів річних за період з 01.01.2017 року по 14.11.2017 року.

Ухвалою від 05.02.2018 року суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог та відклав підготовче засідання на 23.02.2018 року.

Ухвалою від 23.02.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.03.2018 року.

У судовому засіданні 07.03.2018 року було оголошено перерву до 26.03.2018 року.

Ухвалою від 26.03.2018 року суд відклав розгляд справи по суті на 10.04.2018 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

17.12.2012 року між сторонами було укладено однотипні договори за №№ 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58 на підставі яких відповідач, як замовник, доручив, а позивач, як підрядник, прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт щодо облаштування багатоквартирних будинків вузлами комерційного обліку холодної води (реконструкція) в м. Чернівці.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2015 року у справі № 926/1834/14 стягнуто з відповідача на користь позивача 194706,00 грн. основної заборгованості, а також 54128,27 грн. інфляційні втрати та 12370,50 грн. три проценти річних за період з 01.01.2013 року по 12.02.2015 року.

Також, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 31.03.2016 року у справі № 926/364/16 стягнуто з відповідача на користь позивача 63596,35 грн. інфляційні втрати та 5873,19 грн. три проценти річних за період з 03.03.2015 року по 03.03.2016 року.

Вищевказані рішення у апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалися та набрали законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, господарським судом у справах № 926/1834/14 та № 926/364/16 був встановлений факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за період з 01.01.2013 року по 12.02.2015 року та за період з 03.03.2015 року по 03.03.2016 року.

Як встановлено судом у даній справі, відповідачем в рахунок погашення основної заборгованості у судовій справі № 926/1834/14 було здійснено часткову оплату, а саме, сплачено платіжними дорученнями № 1260 від 29.09.2016 року суму 45000,00 грн., № 1471 від 21.10.2016 року суму 50000,00 грн., № 1668 від 29.11.2016 року суму 30000,00 грн., № 1935 від 28.12.2016 року суму 20000,00 грн., а всього на суму 145000,00 грн.

Таким чином, основна заборгованість у судовій справі № 926/1834/14 станом на 01.01.2017 року становить суму у розмірі 49706,00 грн.

При цьому слід вказати, що позивачем у поданій заяві про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, збільшено суму позовних вимог з 29302,77 грн. на 29636,46 грн., однак змінено період за який позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних, а саме, період з 29.09.2016 року по 14.11.2017 року змінений на період з 01.01.2017 року по 14.11.2017 року.

За таких обставин, позивач у даній справі має право на стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 01.01.2017 року по 14.11.2017 року з урахуванням попередньо здійснених часткових сплат.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Частиною 5 статті 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на свій території України.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 2 статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.11.2011 року при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 15 червня 2011 року в справі № 12/207. Дана постанова Верховного Суду України прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування Вищим господарським судом України положень статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 пункту 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Так, індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання. Індекс обраховується Держкомстатом, і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року № 23/466 та лист Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 року № 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 року № 52/30).

Судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат виходячи із суми боргу, яка існувала на останній день місяця, за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 . Відповідно до здійсненого перерахунку за період з 01.01.2017 року по 14.11.2017 року від суми заборгованості 49706,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 6234,78 грн.

Також, за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 за період з 01.01.2017 року по 14.11.2017 року від суми заборгованості 49706,00 грн. судом було здійснено перерахунок трьох процентів річних та встановлено, що сума трьох процентів річних складає 1295,00 грн.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В силу приписів статей 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з доводів сторін та долучених до матеріалів справи доказів, а також системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню на суму у розмірі 7529,78 грн., з яких 6234,78 грн. інфляційні втрати та 1295,00 грн. три проценти річних.

Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Чернівціводоканал (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, 5, код 03361780) на користь Малого приватного підприємства Гекон (58018, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 31/125, код 14266641) інфляційні втрати у сумі 6234,78 грн., три проценти річних у сумі 1295,00 грн. та судовий збір у сумі 406,52 грн.

3. В решті позову відмовити.

У судовому засіданні 10.04.2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.04.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені статтею 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя О.С. Тинок