Рішення

від 05.04.2018 по справі 295/11378/17

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/11378/17

Категорія 40

2/295/284/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді - Перекупка І.Г.,

при секретарі - Сидорець К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Захист та справедливість" про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, в якому просить зобов'язати Громадську організацію Захист та Справедливість спростувати шляхом розміщення на їх персональній сторінці в мережі Facebook не пізніше п'яти днів з дня набрання рішення законної сили повідомлення про те, що інформація про ОСОБА_1, яка поширена 04.09.2017 року на персональній сторінці Facebook є недостовірною, а саме, що:

- …від керівництвом директора Олевського лісового господарства вирубуються цінні породи та вікові діброви ;

- ...за вказівкою директора Олевського лісового господарства ОСОБА_1усе знищено великі ділянки лісу та цілу діброву від назвою Лелека ;

- ОСОБА_2 використовує свою посаду директора Олевського лісового господарства для незаконного збагачення, знищуючи ліси і заповідники, вирубуючи цінні породи деревини… .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 04.09.2017 року у соціальній мережі Фейсбук, на сторінці громадської організації Захист та Справедливість було опубліковано статтю Лісова мафія! Ліс їхнє багатство?! (посилання https://www.facebook.com/po.zakhyst.spravedlyvist/posts/231429484051498). Також статтю аналогічного змісту було опубліковано на сайті Український лісовий портал 21.09.2017 року (посилання https://www.lisportal.org.ua/84149/)

У цій статті громадська організація стверджує, що позивач є організатором злочинного промислу пов'язаного з незаконною вирубкою цінних порід дерев в заповідних лісових зонах. Громадська організація стверджує, що ОСОБА_1 вступив в злочинну змову із керівництвом Олевської ОТГ з метою отримання дозволів на санітарну рубку лісу, за що керівництву ОТГ було сплачено кошти у розмірі 2 млн. грн. за прийняття такого рішення. Також наводяться приклади нібито створених та впроваджених в дію мною схем по незаконному знищенню лісів з метою отримання прибутку. У даній публікації сказано, що ОСОБА_1 використовує свою посаду директора Олевського ЛГ для незаконного збагачення, знищуючи ліси і заповідники, вирубуючи цінні породи деревини .

Вказана стаття перебуває у відкритому доступі, її переглянуло дуже багато людей про що свідчить велика кількість поширень та коментарів. Керівництву та працівникам Житомирського управління лісового господарства також відомо про неї. Інформація викладена у публікації негативно впливає на мою репутацію, адже мене звинуватили в організації корупційних схем, незаконному збагаченні, знищенні лісів України.

Крім того в статті зазначено, що до правоохоронних органів направилися відповідні заяви про злочинну діяльність керівника Олевського лісгоспу та злочинну змову з адміністрацією Олевської ОТГ з метою розслідування цих злочинів. Однак інформації, що підтверджує даний факт не надає.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що розгляд цієї справи належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судова повістка, направлена відповідачу повернулась на адресу суду не врученою адресату, з відміткою пошти За закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів, одержання і передання інформації та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. При цьому з урахуванням практики застосування Конвенції, межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечуватися баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

відповідно ч. 1 ст. 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, оскільки згідно ст. 47-1Закону Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень, якими є, за винятком образи чи наклепу, висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумаченні як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, в тому числі вживання гіпербол, алегорій, сатири. При цьому оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Стаття 269 ЦК України визначає, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом, особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою, особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя, згідно з ч. 1 ст. 271 ЦК України.

Відповідно до п. 15 Постанови пленуму ВСУ Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, а під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Однак, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Статтею 1 Закону України Про інформацію визначено, що інформація -це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст. 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантованост. 34 Конституції України.

Вказане право закріплено також у ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно дост. 9 Конституціїє складовою частиною національного законодавства.

Відповідно до вимогст. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно дост. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Статтею 201 ЦК Українипередбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Так , відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України , ст.ст. 201,275 ЦК України кожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань . Право кожного на повагу до його гідності та честі визначено ст.. 28 Конституції та ст.. ст..270,297 ЦК України .

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та членів сімї недостовірної інформації має право на її спростування. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий спосіб , у який вона була поширена .

Відповідно до роз'яснення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року №1, під гідністю розуміється визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, а з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Гідність означає передусім об'єктивну цінність особистості, її соціальну значимість як відповідну, адекватну з людською сутністю, тобто ту якість, за якої людина чинить так, як належність ії сутності та призначенню, як повинна чинити саме людина. Ця якість особи пов'язана передусім із оцінкою себе як моральної особистості, яка є значимою для оточення та суспільства, тобто є позитивним оціночно-емоційним ставленням до себе у формі свідомості і почуття власної гідності, який знаходить свій прояв у самооцінці своїх моральних якостей в їх системній єдності. Поняття гідності та честі є взаємопов'язаними, але між ним існує різниця, яка полягає в тому, що честь означає саме зовнішнє визнання, оцінку дій, діяльності особистості з боку інших, тобто честь пов'язана із суспільною оцінкою і визнанням моральних заслуг і достоїнств людини як члена суспільства.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно дост. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставіст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Правилами ст. 275 ЦК України, передбачено, що захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК України), а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Пунктом 18 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи визначено, що саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію,навідповідачаможебутипокладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року за № 4(з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцієюта законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, в п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності дост. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний суд України в Постанові Пленуму Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року за № 4(з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись вимогами: ст.28,ч.5 ст.55 Конституції України ; ст.ст.16,201,270,275,277,297 ЦК України; ст.ст.2,4,12,13,19,76,81,263-265,267,353,354 ЦПК України, ст. 10 Конвенції з прав людини, постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року №1, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні задовольнити.

Зобов'язати Громадську організацію Захист та Справедливість спростувати шляхом розміщення на їх персональній сторінці в мережі Facebook не пізніше п'яти днів з дня набрання рішення законної сили повідомлення про те, що інформація про ОСОБА_1, яка поширена 04.09.2017 року на персональній сторінці Facebook є недостовірною, а саме, що:

- …від керівництвом директора Олевського лісового господарства вирубуються цінні породи та вікові діброви ;

- ...за вказівкою директора Олевського лісового господарства ОСОБА_1усе знищено великі ділянки лісу та цілу діброву від назвою Лелека ;

ОСОБА_2 використовує свою посаду директора Олевського лісового господарства для незаконного збагачення, знищуючи ліси і заповідники, вирубуючи цінні породи деревини… .Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір розмірі 2240 грн.

Стягнути з Громадської організації Захист та Справедливість (місцезнаходження: м. Житомир, вул. Покровська, 4, офіс 7, код ЄДРПОУ 41371948) на користь ОСОБА_1 (зареєстрвоаного за адресою: Київська область, Бородянський район, м. Микуличі, вул. Центральна, 5, фактичне місце проживанн: Житомирська обл., м .ОСОБА_2, вул. Пушкіна, 18, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя І.Г. Перекупка