Рішення

від 12.04.2018 по справі 805/1271/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 р. Справа№805/1271/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.

представника позивача Давиденко Ю.С.

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Відкритого акціонерного товариства Азоврембуд про визнання кредитором та стягнення капіталізованих платежів на суму 678280,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій областів (надалі - позивач, Управління) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Азоврембуд (надалі - позивач ВАТ Азоврембуд), про визнання кредитором та стягнення капіталізованих платежів на суму 678 280,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за даними Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24.10.2017р. реєстраційна дія № 171 внесено запис про початок процесу проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації відносно ВАТ Азоврембуд , тому у зв'язку із наявністю у позивача обов'язку щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, на підставі Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю затвердженого Постановою КМУ від 06.05.2000р. № 765, Управління звернулось до ВАТ Азоврембуд із заявою про визнання кредитором та стягнення капіталізованих платежів, у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення із вказаною заявою, Управління звернулось до суду з метою стягнення заборгованості в примусовому порядку. на підставі ст.ст. 96,105,110-112,1205 ЦК України, ст.ст. 11,15,17, 36,41-43 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , та Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Крім того, позивач зазначає, що даний позов подано в межах строків, встановленого для заявлення вимог кредиторів.

Відзиву на позовну заяву від ВАТ Азоврембуд до суду не надійшло.

Ухвалою від 12.04.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.04.2018р.

Позивач надав письмову заяву про те, що не заперечує щодо призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 12.04.2018р.

Відповідач під час підготовчого провадження та у судове засідання не з'явився, про місце та дату судового провадження у справі повідомлявся належним чином.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ВАТ Азоврембуд є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 25096863, місцезнаходження: 87510, Донецька обл., місто Маріуполь, пл. Морвокзала 10, 24.10.2017р реєстраційна дія № 171 внесено запис про початок процесу проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації, що доведено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв'язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.10.2017р. реєстраційної дії № 171 про початок процесу проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації, Управління звернулось до підприємства із заявою від 17.11.2017р. № 05-46/04-1821(оригінал міститься в матеріалах справи) про визнання кредитором на суму 678280,75 грн., вказана заява, згідно штемпеля поштового зв?язку Укрпошта від 22.12.2017р. повернулась до позивача із відміткою повертається за закінченням встановленого строку зберігання (копія в матеріалах справи).

Для підтвердження наявності у відповідача зобов'язань для розрахунку з потерпілими на виробництві , позивачем до матеріалів справи надано:

Розрахунок потреби в капіталізації коштів ВАТ Азоврембуд для розрахунку з потерпілими на виробництві станом на 30.11.2017р. відносно:

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) - розмір щомісячної виплати- 2179,92, потреба в капіталізації коштів 262 375,17грн., потреба на оздоровлення 363 646,81 грн., загальна потреба в капіталізації 626 021,98 грн.;

ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) - розмір щомісячної виплати 1 386,91 грн., потреба в капіталізації коштів 52 258,77грн., загальна потреба в капіталізації коштів 52 258,77грн.

Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується:

Актом Н-1 про нещасний випадок № 3 від 07.06.1978р. щодо ОСОБА_2, стався на ВАТ Азоврембуд.

Відповідно виписки з акту огляду у МСЕК № 051444 Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги визначеног ступінь втарти працездатності 50%.

Постановою Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17.08.2017р. № 0550/1974/1974/62 Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати постановлено продовжити потерпілому ОСОБА_2призначену раніше щомісячну страхову виплату у розмірі 2 179,92 грн., виплату проводити з 01.08.2017р. безстроково.

Щодо ОСОБА_3:

Актом Н-1 про нещасний випадок № 3 від 16.04.1973р., стався на ВАТ Азоврембуд.

Випискою із Акту посвідчення від 14.09.1979р. ОСОБА_4 втрата професійної працездатності 60%, загальної - 50%.

Постановою Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17.08.2017р. № 0550/1975/1975/68 Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати постановлено продовжити потерпілій ОСОБА_5 призначену раніше щомісячну страхову виплату у розмірі 1 386,91 грн., виплату проводити з 01.08.2017р. безстроково.

Предметом спору у справі є наявність підстав для стягнення 678 280,75 грн. - суми платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими на виробництві з ВАТ Азоврембуд .

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи.

Перелічені вище письмові докази досліджені у судовому засіданні у порядку ст.217 КАС України,

За таких обставин, правова позиція суду обгрунтована наступним.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності №1105-ХІV та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року за №765.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги її кредиторів щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Частиною 2 статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 5 ст. 112 ЦК України передбачено, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до ВАТ Азоврембуд із заявою від 17.11.2017р. № 05-46/04-1821 про визнання кредитором на суму 678 280,75 грн., однак вказана заява була повернута за закінченням терміну зберігання 22.12.2017р., судом встановлено, що вказаний документ направлено на юридичну адресу відповідача, що значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

20.02.2018р. позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з ВАТ Азоврембуд суми капіталізованих платежів у розмірі 678 280,75 грн.,

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено

Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999р. № 1105-XIV, статтею 3 якого визначено наступні принципи соціального страхування:

1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов'язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV передбачено, що джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону № 1105- XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 35 вказаного закону передбачено, що усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 45 Закону №1105-ХІV роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідуються, кошти до Фонду сплачуються страхувальником, згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов?язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідрк заподіяння шкоди їх життю і здоров?ю, затвердженим Постановою КМУ від 06.05.2000р. № 765 (надалі - Порядок)

Абзацом другого пункту 1 Порядку №765 передбачено, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом п.3 Порядку №765 капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

При цьому, суд зазначає, що вимоги Закону №1105 та положення Порядку №765 поширюються на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 26 червня 2012 року у справі №21-156а12, ухвалі Вищого адміністративного суду України 23 листопада 2016 року.

Суд враховує той факт, нормами ЦК України та Закону № 1105-ХІV передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства - банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосовуванню приписи пунктів 1 та 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV.

Крім того, суд звертає звертає увагу на те, що ненадходження від відповідача вказаної заборгованості на рахунок Фонду негативно впливає та може призвести до зниження ефективності функціонування та розвитку в країні загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності.

Заявлена позивачем сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунками потреби в капіталізації коштів та іншими матеріалами справи.

На момент розгляду справи в суді сума капіталізованих платежів у розмірі 678 280,75 грн. відповідачем не сплачена.

Враховуючи наведене вище суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми капіталізованих платежів є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати суми капіталізованих платежів не надав, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області до Відкритого акціонерного товариства Азоврембуд про стягнення капіталізованих платежів в сумі 678 280,75 грн. в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження особи: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, ЄДРПОУ 41325231) до Відкритого акціонерного товариства Азоврембуд (місцезнаходження особи: 87510, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Морвокзала, 10, ЄДРПОУ 25096863) про визнання кредитором та стягнення капіталізованих платежів на суму 678280,75 грн.- задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Азоврембуд на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області капіталізовані платежі у сумі 678280 (шістсот сімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят) грн. 75 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 12 квітня 2018 року, повний текст рішення буде виготовлений 17 квітня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.