Ухвала

від 17.04.2018 по справі 824/223/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 квітня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/223/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дембіцького П.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання: Остафійчук О.В.,

представника позивача: Козик І.І.

представника відповідача: Смутняк О.В., Решетнік В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кіцманського районного центру зайнятості до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Кіцманський районний центр зайнятості (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (відповідач), в якому просить стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області суму незаконно виплаченої допомоги по безробіттю з вини роботодавця в розмірі 32423,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 перебував на обліку в Кіцманському районному центрі зайнятості в період з 04.04.2017 року по 11.01.2018 рік та отримував допомогу по безробіттю.

Згідно постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі № 824/222/17-а, ОСОБА_5 поновлено на посаді рівнозначній, яку він займав до звільнення, а саме: на посаді головного спеціаліста - бухгалтера відділу держгеокадастру у Кіцманському районі Черінвецької області з 15.03.2017 року. Дана постанова набрала законної сили 29.11.2017 року та виконана роботодавцем 09.02.2018 року.

За період перебування на обліку, ОСОБА_5 виплачено допомогу по безробіттю в сумі 32423,89 грн.

Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області з вимогою № 43/2406.004-18 від 16.01.2018 року про повернення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю з вини роботодавця в розмірі 32423,89 грн.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 26.01.2018 року вимога позивача не визнана, сума боргу в добровільному порядку не відшкодована.

13.04.2018 року до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження по справі, в якому зазначив, що предметом позову є стягнення незаконно, на думку позивача, виплаченої допомоги по безробіттю, можна стверджувати, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки, виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції. Натомість, державні органи у даному випадку не являються суб'єктами владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України та не виконуються владних управлінських функцій, а тому даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.06.2013 року у справі № 21-204а13, від 22.09.2015 року № 21-1884а15, № 21-2209а15 від 25.05.2016 року, № 802/1792/17-а від 21.03.2018 року, рішення ВАСУ від 03.12.2015 року у справі № К/800/22733/15.

Як встановлено судом, предметом позову є стягнення коштів, безпідставно отриманих відповідачем - ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Разом з тим, суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначено, що судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.

Таким чином, виходячи із суб'єктного складу сторін та предмету спору, суд приходить до висновку, що даний спір не підсудній Чернівецькому окружному адміністративному суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 92 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 19, 238, 241, 243, 248, КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Кіцманського районного центру зайнятості до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про стягнення заборгованості.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Повний текст складено 17 квітня 2018 року

Суддя П.Д. Дембіцький