Рішення

від 16.04.2018 по справі 826/10505/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2018 року № 826/10505/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ до Головного управління ДФС у м. Києві треті особи проТовариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ АЛАНТА , Товариство з обмеженою відповідальністю АЛІМОС скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2017 №0039341404 та №0039331404, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кусто Агро Трейдинг (надалі - Позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - Відповідач), треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ АЛАНТА , Товариство з обмеженою відповідальністю АЛІМОС , в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2017 №№0039331404, 0039341404.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.6 ст.128 КАС України (в редакції від 03.08.2017) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання 09.11.2017 представників третіх осіб, належним чином повідомлених про дату час та місце проведення судового засідання, Суд протокольно ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами ГУ ДФС в м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ Кусто Агро Трейдинг бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2017 року, за результатами якої складено акт № 491/26-15-14-04-01/38346838 року (далі - Акт).

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.08.2017, а саме:

- 0039341404, яким позивачу за порушення п.п. 185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1, 200.4 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2017 в сумі 1 093 707 грн;

- 0039331404, яким позивачу за порушення п.п. 185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1, 200.4 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2017 в сумі 781 192 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 195 298 грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, підставою для зменшення сум від'ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ із застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій, стали обставини безтоварності господарських операцій між позивачем і контрагентом-постачальником ТОВ Компанія Аланта .

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, ґрунтується на тому, що згідно наявної у контролюючого органу податкової інформації, в ланцюгу постачання: (1) ТОВ Алімос - (2) ТОВ Компанія Аланта - (3) ТОВ Кусто Агро Трейдинг , у ТОВ Алімос відсутні виробничі можливості та трудові ресурси для вирощування кукурудзи, внаслідок чого даний товар автоматично не міг бути поставлений на ТОВ Компанія Аланта та, як наслідок, в подальшому, на позивача.

Інших обставин зменшення позивачу від'ємного значення та бюджетного відшкодування, акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вказаних доводів контролюючого органу позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку на підставі п.п.78.1.8, 200.11 ПК України.

В той же час, відповідно до п.37 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу.

Правовий аналіз зазначеної вище норми, з урахуванням того, що бюджетне відшкодування заявлено позивачем значно пізніше 1 липня 2015 року, дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для проведення контрольного заходу, в даному випадку, є положення п.200.11 ПК України.

Пунктом 200.11 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

В рамках досліджуваних правовідносин відсутнє бюджетне відшкодування, що сформовано за періоди до 1 липня 2015 року.

Разом з цим, заявлене позивачем бюджетне відшкодування за період квітень 2017 не формувалось за рахунок придбання товарів до 01 січня 2017 року у платників податків, що використовують спеціальний режим оподаткування.

За таких обставин Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про порушення контролюючим органом процедури проведення контрольного заходу (відсутність підстав для його проведення), що, на переконання Суду, свідчить на користь невизнання такої перевірки як юридичного факту, що свідчить про відсутність у податкового органу компетенції на винесення податкових повідомлень-рішень за результатами цієї перевірки.

В той же час, оскільки позивачем не заявлено позовних вимог щодо неправомірності проведення контрольного заходу, а позовні вимоги обґрунтовані саме безпідставністю доводів контролюючого органу в частині безтоварності спірних господарських операцій, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за правильне, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин по справі, надати правову оцінку доводам суб'єкта владних повноважень щодо відсутності об'єкта оподаткування ПДВ в рамках взаємовідносин позивача і ТОВ Компанія Аланта в періоді, що перевірявся.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, встановлений ст. 200 ПК України. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 вказаної статті Кодексу).

Згідно підпунктів б , в п.200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст. 200 ПК України, така сума в тому числі підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В свою чергу за визначенням, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими унктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

За приписами п.44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Надаючи правову оцінку питанню правомірності формування позивачем спірних показників податкової звітності, судом встановлено наступне.

17 березня 2017 року між ТОВ КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ (Покупець) та ТОВ КОМПАНІЯ АЛАНТА (Постачальник) було укладено договір поставки № КАТ 10/03-17, за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2016 року.

Пунктом 2.1. Договору № КАТ 10/03-17 передбачено, що кількість Товару, що поставляється, становить 1 000,00 (Одна тисяча тон) відповідно до фізичної ваги по зважуванню портового елеватора (терміналу) +/- 5% в опціоні Постачальника.

Згідно п.3.1. Договору № КАТ 10/03-17 передбачено, що товар поставляється не на адресу Покупця, а відповідно до письмової інструкції ТОВ КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ на умовах DAP (Delivered at Place) в Одеський морський торговий порт та/або морський торговельний порт Южний (згідно Додаткової угоди № 1 від 21.03.2017 року).

Умови поставки DAP регулюються згідно правил Інкотермс-2010 .

Згідно п.3.4. Договору № КАТ 10/03-17, при поставці товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцю пакет наступних документів: видаткову накладну на поставлений товар, податкову накладну та документи, що передбачені п.9.6. Договору поставки (Договір поставки/купівлі-продажу Товару, підписаний уповноваженим представником Продавця та виробника; товарну накладну, підписану представником Продавця та виробника; копію форми 4-сг Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай або копію форми 29-сг Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур та лист на фірмовому бланку про походження зерна з переліком виробників у яких придбаний Товар).

Копії зазначених документів долучено позивачем до позовної заяви.

Товар за договором №КАТ 10/03-17 передано від Постачальника до Позивача (в МТП Южний ) на підставі залізничних накладних №44338325 (313,55 тон) від 03.04.2017, №44349363 (321,85 тон) від 04.04.2017, №44388015 (260,30 тон) від 06.04.2017, №44400034 (146,80 тон) від 07.04.2017, всього 1042,50 тон.

Дана кількість товару передана ТОВ Компанія Аланта та прийнята ТОВ Кусто Агро Трейдинг , що підтверджується видатковою накладною №38 від 10.04.2017, копія якої наявна в матеріалах справи.

Якість товару підтверджується посвідченнями про якість зерна №№1-6 від 03.04.2017, №№7-11 від 04.04.2017, №№12-14 від 06.04.2017, №№15,16 від 07.04.2017, Протоколом випробувань №2016.431.КР.Х від 27.12.2016 про відсутність ГМО.

ТОВ Кусто Агро Трейдинг здійснено оплату товару згідно Договору поставки №КАТ 10/03-17 від 17.03.2017 на загальну суму 4 701 256 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3808 від 11.04.2017, №3813 від 13.04.2017, №3878 від 03.05.2017.

Податковий кредит в сумі 783 524,67 грн сформовано на підставі ПН №1 від 10.04.2017, що зареєстрована в ЄРПН.

Подальша реалізація товару підтверджується наступним.

Відповідно до Договору доручення № 2020-15/91-445 від 07.04.2017 року, Одеська регіональна торгово-промислова палата надала послугу ТОВ КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ з митного оформлення товару по Контракту № 2003-17 від 20.3.2017 на SHAHEEN INVESTMENTS, що підтверджується актом здачі приймання робіт (надання послуг) від 20.04.2017 №ТБО-9/00115.

Безпосередньо експорт товару позивачем до нерезидента підтверджується наявними в матеріалах справи копіями МД UA500170/2017/002787 та повідомлення про фактичне вивезення UA500170/2017/002336.

Також, 12 квітня 2017 року між ТОВ КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ (Покупець) та ТОВ КОМПАНІЯ АЛАНТА (Постачальник) укладено договір поставки № КАТ 24/04-17, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2016 року.

Згідно п.2.1. Договору КАТ 24/04-17 передбачено, що кількість Товару, яка поставляється, становить 1500,00 (Одна тисяча п'ятсот тон відповідно до фізичної ваги по зважуванню портового елеватора (терміналу) +/- 5% в опціоні Постачальника.

Згідно п.3.1. Договору КАТ 24/04-17 передбачено, що товар поставляється не на адресу Покупця, а відповідно до письмової інструкції ТОВ КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ на умовах DAP (Delivered at Place) - порт Южний термінал TOB БОРІВАЖ , з/д транспортом.

Умови поставки DAP регулюються згідно правил Інкотермс-2010 .

Згідно п.3.4. Договору №КАТ 24/04-17, при поставці товару Постачальник (ТОВ КОМПАНІЯ АЛАНТА ) зобов'язана надати Покупцю (ТОВ КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ ) пакет наступних документів: видаткову накладну на поставлений товар, податкову накладну та документи, що передбачені п.9.6. Договору поставки (Договір поставки/купівлі-продажу Товару, підписаний уповноваженим представником Продавця та виробника; товарну накладну, підписану представником Продавця та виробника; копію форми 4-сг Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай або копію форми 29-сг Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур та лист на фірмовому бланку про походження зерна з переліком виробників у яких придбаний Товар).

Копії зазначених документів долучено позивачем до позовної заяви.

Товар за договором №КАТ 24/04-17 передано від Постачальника до Позивача (в МТП Южний ) на підставі залізничних накладних №44454452 (183,550 тон) від 12.04.2017, №44493765 (128,400 тон) від 15.04.2017, №44520351 (317,700 тон) від 18.04.2017, №44552586 (261,200 тон) від 20.04.2017, №44548816 (329,450 тон) від 20.04.2017, №44575025 (316,950 тон) від 22.04.2017, всього 1 537, 25 тон.

Дана кількість товару передана ТОВ КОМПАНІЯ АЛАНТА та прийнята ТОВ КУСТО АГРО ТРЕИДИНГ , що підтверджується видатковими накладними № 40 від 16 квітня 2017 року, № 41 від 18 квітня 2017 року, № 42 від 20 квітня 2017 року, №43 від 23 квітня 2017 p., №44 від 26 квітня 2017 p., №45 від 28 квітня 2017 p., №46 від 03 травня 2017.

Якість товару підтверджується посвідченнями про якість №№108-112, 116-119 від 20.04.2017; №№120-124 від 22.04.2017; №147-149 від 12.04.2017; №150-151 від 15.04.2017; №160-164 від 18.04.2017; Протоколом випробувань №2016.431.КР.Х від 27.12.1016 про відсутність ГМО; ветеринарними свідоцтвами ВЛ-16 №765508, ВЛ-16 №765510, ВЛ-16 №765505, ВЛ-16 №765500, ВЛ-16 №765515, тощо.

ТОВ Кусто Агро Трейдинг здійснено оплату товару згідно Договору поставки №КАТ 24/04-17 від 12.04.2017 на загальну суму 7 129 393,44 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3833 від 20.04.2017, №3860 від 25.04.2017, №3879 від 03.05.2017, №3897 від 10.05.2017, №3903 від 11.05.2017, №3920 від 15.05.2017, №3982 від 02.06.2017.

Податковий кредит в сумі 1093707 грн сформовано позивачем на підставі ПН №9 від 28.04.2017, №8 від 26.04.2017, №7 від 25.04.2017, №6 від 23.04.2017, №5 від 20.04.2017, №4 від 16.04.2017, №3 від 18.04.2017, №2 від 16.04.2017, розрахунку коригування до ПН №2 від 16.04.2017, що зареєстровані в ЄРПН.

Подальша реалізація товару підтверджується наступним.

Відповідно до Договору доручення № 2020-15/91-445 від 07.04.2017 року, Одеська регіональна торгово-промислова палата надала послугу ТОВ КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ з митного оформлення товару по Контракту № 03/05 від 05.03.2015 на SHAHEEN INVESTMENTS.

Безпосередньо експорт товару позивачем до нерезидента підтверджується наявними в матеріалах справи копіями МД UA500170/2017/003643, UA500170/2017/004157 та повідомлення про фактичне вивезення UA500170/2017/003139.

Посилання контролюючого органу на неможливість поставки кукурудзи по ланцюгу постачання ТОВ Алімос - ТОВ Аланта - позивач, з огляду на відсутність у ТОВ Алімос такого товару, слід відхилити, з урахуванням наступного.

В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія договору №24/03/2017-1 від 24.03.2017, відповідно до якого ТОВ Алімос (Постачальник) зобов'язується продати та передати у власність Покупця (ТОВ Аланта - прямий контрагент-постачальник Позивача), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури), відповідно до умов даного договору.

Додатковими угодами №№1, 2 до даного договору погоджено поставку кукурудзи 3-го класу українського походження в кількості 826 тон та 1500 тон відповідно.

Поставка кукурудзи від ТОВ Алімос на ТОВ Аланта підтверджується видатковою накладною від 28.03.2017 №11. Наявність у ТОВ Алімос посівних площ підтверджується звітом про посівні площі сільськогосподарських культур форми 4-СГ під урожай 2016 року та звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2016 ф.29-сг, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. "а" ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару та податкові накладні є документами, які є підставою для формування показників податкової звітності.

Між тим, наявність податкових накладних, актів приймання-передачі та видаткових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.2 ст. 74 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ, зменшення суми від'ємного значення та/або зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку відповідача, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагента позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагенту позивача визначались суми грошових зобов'язань, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Розглядаючи справу Інтерсплав проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) , Європейський суд з прав людини висловив думку, яка полягає в наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

У своєму рішенні від 12 січня 2006 року у об'єднаних справах C-354/03, C-355/03 і C-484/03, Оптіджен Лтд (Optigen Ltd) (Справа С-354/03), Фулкрум Електронікс Лтд (Fulcrum Electronics Ltd) (Справа С -355/03), Бонд Хауз Системс Лтд (Bond House Systems Ltd) (Справа С-484/03) проти Національного управління митних та акцизних зборів Великобританії від 12 січня 2006 р., на запит про видачу попереднього висновку, що був поданий Канцлерським відділом Високого Суду Англії та Уельсу, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії (Збірка рішень Європейського Суду за 2006 р., с. I-00483), Суд ЄС постановив: Операції, аналогічні тим, що розглядаються в основному слуханні, що самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2 (1), 4 та (1) Шостої Директиви 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 р. про гармонізацію законодавства країн - членів ЄС в частині податків з обороту - Загальна система податку на додану вартість: єдина база оподаткування, з урахуванням поправок, внесених Директивою Ради ЄС 95/7/ЄС від 10 квітня 1995 р., де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції, попередньої чи наступної по відношенню до здійснюваної операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від того факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати .

В порушення положень ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2017 №№0039331404, 0039341404, винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3.Стягнути з Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м. Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ" (код ЄДРПОУ 38346838, адреса: 01103, м. Київ, ВІЙСЬКОВИЙ ПРОЇЗД, будинок 1) (код за ЄДРПОУ 39364245) судові витрати в сумі 31 052 (тридцять одна тисяча п'ятдесят дві грн. ) 96 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович