Постанова

від 12.04.2018 по справі 813/1127/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/11396/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,

розглянувши у судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 813/1127/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства Опал до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказу та податкових повідомлень-рішень (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гавдик З.В. в м. Львові Львівської області, 31.10.2017 року згідно даних журналу судового засідання о 14 год. 19 хв., повний текст судового рішення складено 06.11.2017 року), -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Опал (далі - ПП Опал , Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС, Відповідач) в якому просить визнати протиправними і скасувати наказ ГУ ДФС від 29.11.2016 року № 1442 про призначення документальної позапланової перевірки ПП Опал , а також податкові повідомлення - рішення № 0000051406, № 0000061406, № 0000071406 від 10.01.2017 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення форми Р ГУ ДФС №№ 0000051406, 0000061406, 0003571600 від 10.01.2017 року.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив Відповідач, який покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що матеріалами справи не спростовано висновки податкового органу про нереальність господарських операцій Позивача з рядом й ого контрагентів, а відтак підстави для задоволення позову у суду першої інстанції були відсутні.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника Позивача, яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 16.12.2016 року Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП ОПАЛ з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2014 по 30.09.2016. За результатами перевірки складено відповідний акт № 11/13-01-14-06/25551770.

Проведеною перевіркою встановлено порушення Позивачем:

- вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1648043,00 грн., в тому за 2014 рік на 583925,00 грн., 2015 рік на суму 1064118,00 грн.

- пунктів 198.1, 98.3 ст. 198 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2387492,70 грн., в тому числі: червень 2014 року на суму 60000,00 грн., липень 2014 року на суму 135142,00 грн., серпень 2014 року на суму 23450,00 грн., вересень 2014 року на суму 117255,00 грн., жовтень 2014 року на суму 105189,00 грн., листопад 2014 року на суму 110233,00 грн., грудень 2014 року на суму 124426,00 грн., січень 2015 року на суму 1285,00 грн., березень 2015 року на суму 214212,50 грн., квітень 2015 року на суму 188007,00 грн., червень 2015 року на суму 5273,00 грн., липень 2015 року на суму 170310,00 грн., серпень 2015 року на суму 126540,00 грн., вересень 2015 року на суму 114715,00 грн., жовтень 2015 року на суму 73795,00 грн., листопад 2015 року на суму 158947,00 грн., грудень 2015 року на суму 291808,00 грн., січень 2016 року на суму 13620,00 грн., лютий 2016 року на суму 197750,00 грн., березень 2016 року на суму 116575,00 грн., квітень 2016 року на суму 1004,00 грн., травень 2016 року на суму 231,00 грн., червень 2016 року на суму 28786,00 грн., липень 2016 року на суму 8939,00 грн.

10.01.2017 року ГУ ДФС прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000061406, яким Позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 12300,00 грн., № 0000051406, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 2984365,88 грн., та № 0000071406, яким згідно Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1794024,25 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем належними та допустимими доказами спростовано висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з рядом його контрагентів.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 ПК прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 ст. 138 ПК витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно пункту 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пункту 138.8 ст. 138 ПК собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи із аналізу зазначених вище правових норм, фактом, з яким законодавець пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит та формування витрат, є реальне здійснення операцій з придбання товару. Тобто певні недоліки первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації права на податковий кредит та формування витрат.

Позивач формував витрати та податковий кредит із сплачених сум, в тому числі ПДВ. Податкові накладні, видаткові накладні видані на реально отриманий товар (робот, послуги), призначені для використання в його ж господарській діяльності.

Позивачем до перевірки були надані договори, акти наданих послуг, видаткові та податкові накладні, розрахункові документи. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додатну вартість та правомірність формування витрат є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснення ним господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності ПП Опал є оптова торгівля деревиною (КВЕД 46.73).

В рамках мети, визначеної установчими документами Позивача, між ПП Опал та ТзОВ КАТАН , ТзОВ Дормен , ТзОВ ЕКСКЛЮЗИВ-ПРО , ТзОВ КОРЕС ЛТД , ТзОВ ТЕХЛЕНД , ТзОВ СТИЛЬ МЕДІА , ТзОВ САНВЕЛ , ТзОВ Елайтінг , ТзОВ ВЕЙСЕС , ТзОВ ВАЛМАРКЕТ , ПП ХІМІНВЕСТ , ТзОВ ІДЕАЛ ІНВЕСТ , ТзОВ Нубиком ЛТД , ТзОВ РІФФ МАСТЕР , ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ , ТзОВ НІКА ЕЙР , ТзОВ Гвард , ТзОВ УНІВЕРСАЛГАРАНТМАРЕКТ біли вчинені правочини, згідно умов яких постачальники за договорами постачали замовнику (ПП Опал ) та передавали у власність останнього товари (шпали дерев'яні непросочені І та ІІ типу, брус дерев'яний перевідний мостовий) в асортименті, кількості та за цінами відповідно до предмету договору та видаткових накладних, а замовник приймав на власному складі товар та оплачував згідно умов договору.

Зокрема, ПП Опал працювало за наступними правочинами:

- Договором купівлі-продажу від 02.06.2014 року № 02/06-2014 з ТзОВ СТИЛЬ МЕДІА ;

- Договором купівлі-продажу від 05.11.2014 року № 05/11-2014 з ТзОВ ХІМІНВЕСТ ;

- Договором купівлі-продажу від 02.03.2015 року № 02-03-2015 з ТзОВ КОРЕС ЛТД ;

- Договором купівлі-продажу від 20.04.2015 року № 20/04-2015 з ТзОВ ВЕЙСЕС ;

- Договором купівлі-продажу від 20.05.2015 року № 20-05/2015 з ТзОВ ІДЕАЛ ІНВЕСТ ;

- Договором купівлі-продажу від 02.06.2015 року № 02-06-2015 з ТзОВ Нубиком ЛТД ;

- Договором купівлі-продажу від 20.07.2015 року № 20/07-2015 з ТзОВ РІФФ МАСТЕР ;

- Договорами купівлі-продажу від від 20.08.2015 року № 20/08-2015, від 29.09.2015 року № 29/09-2015 з ТзОВ КАТАН ;

- Договором купівлі-продажу від 27.08.2015 року № 27/08-2015 з ТзОВ Дормен ;

- Договором купівлі-продажу від 17.09.2015 року № 17/09-2015 з ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ ;

- Договором поставки від 01.02.2016 року № 01-02/2016 з ТзОВ УНІВЕРСАЛГАРАНТМАРКЕТ .

Також в періоді, що перевірявся, здійснювали для ПП Опал ремонт під'їзної дороги до виробничої бази і площадки ПП Опал : ТзОВ УКР СЕРВІС ГРУП за договором підряду від 02.03.2015 року № 428 (про що було складено Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 року), ПП ХІМІНВЕСТ за договором підряду від 30.04.2015 року № 30/04-2015 (про що було складено Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року).

Також у вказаний період за Договором від 07.08.2015 року № 01/07-2015 та Актом № ОУ-0000005 здачі-приймання робіт ТзОВ КАТАН надало рекламні послуги, а за договором купівлі-продажу від 20.08.2015 року № 20/08-2015 (окрім придбання товару) надано послугу з ремонту автомобіля ЗиЛ-131, державний номер ВС6636АІ.

Відповідно до умов вищенаведених договорів поставки, пункт призначення доставки Товару - склад виробничої бази ПП Опал . Приймання товару здійснюється на складі Вантажоодержувача. Постачальник здійснює поставку Товару власним транспортом. Ціна за одиницю товару включає транспортні витрати, пов'язані з доставкою Товару на адресу Вантаждоодержувача (пункти 3.3, 3.4, 5.2) вищезазначених договорів).

Відповідно до Угод про оренду майна від 02.01.2014 року, 02.01.2015 року ПП Опал орендує стрічкову пилораму і шпалорізку, виробниче приміщення площею 385 кв. м, складське приміщення площею 600 кв. м, які належать на праві власності ПП Рост та які розташовані на земельній ділянці площею 0,4161 га за адресою: х. Підкапелюх, с. Дев'ятир Жовківського району, які є також у власності ПП Рост .

Таким чином, відповідно до укладених договорів, постачальники ПП Опал доставляли Продукцію до пункту призначення власним транспортом, Договорів про надання транспортно-експедиційних послуг чи транспортних послуг ПП Опал з контрагентами не укладало, окремо такі послуги не надавались.

На підтвердження вказаних фактів в матеріалах справи наявні засвідчені належним чином копії вказаних договорів з додатками, видатковими накладними, зареєстрованими податковими накладними по кожному факту поставки.

Також в матеріалах справи наявні реєстри виданих та отриманих податкових накладних ПП Опал в розрізі контрагентів за період з 2014 року по вересень 2016 року, виписки з банку по рахунку ПП Опал за період з 2014 року по вересень 2016 року, відповідно до яких в розрізі контрагентів чітко видно оплату за товар, який придбавався ПП Опал , регістри бухгалтерського обліку: журнали-ордери по рахунку 631 ПП Опал , Розрахунки з поставщиками та підрядниками за період з 20144 року по червень 2016 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Позивача про те, що на користь незаконності оскаржених податкових повідомлень-рішень свідчить рішення ДФС України від 17.03.2017 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Відповідача від 10.01.2017 року № 0000071406 в частині донарахування податку на прибуток по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь ТзОВ КАТАН , ТзОВ Дормен , ТзОВ ЕКСКЛЮЗИВ-ПРО , ТзОВ КОРЕС ЛТД , ТзОВ ТЕХЛЕНД , ТзОВ СТИЛЬ МЕДІА , ТзОВ САНВЕЛ , ТзОВ ВЕЙСЕС , ТзОВ ВАЛМАРКЕТ , ПП ХІМІНВЕСТ , ТзОВ ІДЕАЛ ІНВЕСТ , ТзОВ Нубиком ЛТД , ТзОВ РІФФ МАСТЕР , ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ , ТзОВ НІКА ЕЙР , ТзОВ УКР СЕРВІС ГРУП .

Господарські операції, які на думку податкового органу є нереальними та безтоварними, відображені в податковому та бухгалтерському обліку ПП Опал та його контрагентів.

На фактичність виконання господарських договорів вказує й те, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти Позивача були у встановленому порядку зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податків, в тому числі, як платники податку на додану вартість.

Таким чином, добросовісність та обачність Позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, в якій відсутні дані про недобросовісність його контрагентів.

Як видно із матеріалів справи, отриманий від ТзОВ КАТАН , ТзОВ Дормен , ТзОВ ЕКСКЛЮЗИВ-ПРО , ТзОВ КОРЕС ЛТД , ТзОВ ТЕХЛЕНД , ТзОВ СТИЛЬ МЕДІА , ТзОВ САНВЕЛ , ТзОВ Елайтінг , ТзОВ ВЕЙСЕС , ТзОВ ВАЛМАРКЕТ , ПП ХІМІНВЕСТ , ТзОВ ІДЕАЛ ІНВЕСТ , ТзОВ Нубиком ЛТД , ТзОВ РІФФ МАСТЕР , ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ , ТзОВ НІКА ЕЙР , ТзОВ ГВАРД , ТзОВ УНІВЕРСАЛГАРНТМАРКЕТ товар (шпали дерев'яні І тип, ДСТУ 78-2009, шпали дерев'яні ІІ типу, ДСТУ 78-2009, брус дерев'яний мостовий 325*20*24, ДСТУ 28450-90, брус дерев'яний перевідний ДСТУ 8816-2009) був у подальшому реалізований ПП Опал на Державне підприємство Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України (ДП УПП УЗ ) - з грудня 2015 року ПАТ Українська залізниця Філія Центр управління промисловістю згідно договорів, які укладалися відповідно до Закону України від 10.04.2014 року № 1797-VІІ Про здійснення державних закупівель на умовах відкритих торгів (копії повідомлень про акцепт пропозицій конкурсних торгів наявні в матеріалах справи), зокрема за наступними договорами поставки: № ЦУПП-04/0007/14 від 04.07.2014 року, ЦУПП-04/0015/14 від 04.07.2014 року, ЦУПП-04/0004/15 від 04.03.2015 року, ЦУПП-04/0003/15 від 04.03.2015 року, ЦУПП-04/0035/15 від 29.10.2015 року, ЦУПП-04/0036/15 від 29.10.2015 року, ЦУПП-04/0037/15 від 29.10.2015 року, ЦУПП-04/0038/15 від 29.10.2015 року, ЦУПП-04/0039/15 від 29.10.2015 року.

Згідно умов вищезазначених договорів місце поставки товару - склад ДП Рава-Руського шпалопросочувального заводу.

На підтвердження вказаних фактів та господарських операцій в матеріалах справи наявні копії вищезазначених договорів з додатками, видатковими накладними, актаи звірки, актами приймання-передачі товару за участю ПП Опал , ДП УПП УЗ , ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод по кожному факту поставки від ПП Опал до кінцевого вантажоотримувача.

Крім того, на підтвердження реальності зазначених договорів до матеріалів справи долучені угоди, укладені між ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод (виконавець) та ПП Опал (замовник) (угоди від 04.07.2014 року № ПШ/П/14-06, від 13.01.2015 року № ПШ/РД15-02, від 20.01.2016 року № Ррс/РД/16-02 від 20.01.2016 року), згідно з якими виконавець поставлену замовником лісопродукцію на території ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод приймав, вивантажував, відсортовував і при необхідності просочував антисептиком згідно ДСТУ 20022.5-93.

Також у власності ПП Опал є транспортні засоби КамАЗ номерний знак ВС3266ВО та ЗиЛ-131 номерний знак ВС6636АТ з причепом номерний знак ВС2373ХТ), які використовуються у господарській діяльності, в тому числі для доставки продукції до кінцевого споживача.

Суд першої інстанції у спірному рішенні зазначив, що позиція Відповідача про порушення Позивачем податкового законодавства ґрунтується виключно на податковій інформації. З таким висновком погоджується колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду.

Так, вказана інформація не містить жодних даних щодо предмету спору. При формуванні податкової інформації не досліджувалася діяльність Позивача. Неможливість реалізації органами державної фіскальної служби визначеної чинним законодавством України компетенції не є доказом вчинення порушення податкового законодавства.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником податків вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом про проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 ПК визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Посилання податкового органу на матеріали дослідчих перевірок, пояснення, що відібрані при проведенні слідчих дій тощо, то такі матеріали не можуть бути належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частин 1 та 4 ст. 70 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно з частиною 6 ст. 78 КАС вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннях, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені воно цією особою.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, протоколи допиту керівників певних контрагентів Позивача, інших осіб як свідків у кримінальних провадженнях, не є належними доказами у адміністративній справі, що розглядається, та свідчити про нікчемність договорів, укладених між Позивачем та його контрагентами. Враховуючи, що пояснення осіб зафіксовані в процесуальних документах у кримінальних провадженнях і є лише одним із засобів доказування в кримінальному провадженні, вони не є належними доказами у справі адміністративній, на підставі яких можуть бути встановлені відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

В ході апеляційного перегляду справи Відповідачем надано суду на підтвердження безтоварності операцій Позивача з ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2016 року.

Судом апеляційної інстанції не погоджується з позицією апелянта щодо можливості доведення зазначених обставин вказаним вироком суду.

Так, даним вироком у кримінальній справі № 761/31309/16-к затверджено угоді від 22 вересня 2016 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 Любченко Т.С. та обвинуваченою ОСОБА 2 та визнано вказану особу винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 ст. 27, частиною 2 ст. 205, частиною 3 ст. 358 Кримінального кодексу (далі - КК) України.

Разом з тим, цим вироком не встановлено фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ , що в наслідку призвело до ухилення від сплати податків.

Як вбачається із названого вироку, у межах вказаного кримінального провадження № 4201610050000130 від 09.08.2016 року провадилось досудове розслідування та судове розслідування тільки стосовно ОСОБА 2 і тільки стосовно кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 27, частиною 2 ст. 205, частиною 3 ст. 358 КК України, тобто взаємовідносини ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ з ПП Опал не досліджувалися.

У вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2016 року у справі № 761/31309/16-к відсутнє будь-яке підтвердження наявності фіктивних документів, складених за участю як Позивача, так і інших контрагентів ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ .

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2016 року у справі № 761/31309/16-к не може бути підставою для висновку про порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини 6 ст. 78 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи, притягнутої до відповідальності, а не щодо інших осіб.

Визнання фізичної особи винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 ст. 27, частиною 1 ст. 205 КК України не призводить автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат на прибуток.

Відповідно до ст. 205 КК України під терміном фіктивне підприємництво розуміється вчинення таких дій: створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього (формальний склад злочину).

Суб'єктами цього злочину є громадяни України, особи без громадянства, іноземці (як службові особи, так і не службові), які з визначеною в цій статті метою вчинили дії, спрямовані на створення (заснування чи реєстрацію) або придбання суб'єкта підприємницької діяльності.

Виходячи з викладеного, межі вказаного складу злочину не охоплюють подальші правові дії, вчинені від імені юридичної особи після її створення (придбання) та подальшу господарську діяльність вказаного підприємства. Визначальною ознакою цього складу злочину є наявність спеціальної мети саме в момент створення (придбання) суб'єкта підприємницької діяльності - прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Якщо вчинення злочинів супроводжує діяльність легального суб'єкта підприємництва, під час створення або придбання якого не переслідувалась мета прикрити незаконну діяльність, інкримінування ст. 205 виключається, а кримінально-правова оцінка має даватись на підставі відповідних норм КК (наприклад, за статтями 190, 201, 202, 203, 204, 209, 213, 222).

Окрім того, відповідно до вказаного вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2016 року у справі № 761/31309/16-к ОСОБА 2 була не єдиним учасником ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ , а лише володіла 50% статутного капіталу даного товариства.

З приводу інших співзасновників ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ Відповідачем не надано жодних доказів того, що ними не здійснювалася господарська діяльність у даному суб'єкті господарювання.

Вказаним вироком не встановлено обставин на спростування висновків, викладених в оскаржуваній постанові Львівського окружного адміністративного суду в частині підтвердження господарських операцій між ПП Опал та ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ .

Як вже зазначалося вище, на час укладення та виконання договорів контрагенти Позивача, і зокрема ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ , були належним чином зареєстровані як платники ПДВ та згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були зареєстровані за місцем знаходження, мали статус юридичної особи, наділені правоздатністю та дієздатністю, мали право укладати з Позивачем будь-які договори.

Таким чином, Відповідачем не наведено та не надано доказів того, що Позивач діяв без належної обачності та був обізнаний про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємств чи веденні господарської діяльності.

Отже Позивач під час укладання договорів поставки не міг передбачати вчинення контрагентами порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Згідно частини 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Тобто у разі здійснення ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ фіктивної діяльності, відповідальність за це має нести саме це підприємство, а не Позивач, оскільки він не має відношення до діяльності ТзОВ АМНІ ІНВЕСТ та не вчиняв незаконних дій.

Також чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму Рішенні від 22 січня 2009 року та у справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02) у Рішенні від 09.01.ю2007 року дотримується аналогічних висновків.

Суд апеляційної інстанції відкидає наведені в апеляційній скарзі доводи про неврахування судом першої інстанції доказів Відповідача про безтоварність господарських операцій Позивача та ТзОВ УКР СЕРВІС ГРУП , що підтверджується показаннями допитаного в кримінальному провадженні свідка ОСОБА_4

Як вбачається із наданого на вимогу апеляційного суду розрахунку податкових зобов'язань та штрафних санкцій в розрізі контрагентів та порушень до кожного з оскаржених Позивачем повідомлення-рішення, взаємовідносини з ТзОВ УКР СЕРВІС ГРУП не були підставою для нарахувань за даними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 241, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 813/1127/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська