Ухвала

від 10.04.2018 по справі 761/28190/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «У.Т.К. ГРУПП», адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно ТОВ «У.Т.К. ГРУПП», а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , відкриті у АБ «Південний».

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «У.Т.К. ГРУПП» просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити. Так, апелянт зазначає про відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, посилаючись на відсутність обґрунтованої підозри та недоведеність відповідності цих грошових коштів критеріям ст. 98 КПК України. Зокрема представник зазначає, що процесуального рішення про визнання даного майна речовим доказом органом досудового розслідування не приймалося. Дані обставини, на думку адвоката, залишилися поза увагою слідчого судді, що вказує на однобічність і неповноту судового розгляду справи.

Також, апелянт зазначає про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, оскільки розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копію постановленого судом рішення ними було отримано 27 листопада 2017 року.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу і просила її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення особи яка подала апеляційну скаргу, а копію постановленого судом рішення нею було отримано 27 листопада 2017 року та в той же день подано апеляційну скаргу, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянта, щодо своєчасності оскарження ухвали слідчого судді.

Також, колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, СУ ФР Офісу ВПП ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017100110000012 від 04 лютого 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України.

Згідно доводів клопотання, службові особи ТОВ «У.Т.К. ГРУПП», в період з січня по грудень 2016 року в результаті відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності неіснуючих фінансово-господарських взаємовідносин з рядом товариств, які мають ознаки «ризиковості», щодо постачання в адресу останніх морепродуктів, умисно ухилилися від сплати податку на додану вартість на загальну суму 8149500, 68 грн.

Таким чином, на думку слідчого, грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , які відкриті у АБ «Південний» та належать ТОВ «У.Т.К. ГРУПП» є предметом кримінально протиправних дій, набуті злочинним шляхом.

Звертаючись з лопотанням про арешт вище зазначеного майна, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, є збереження речових доказів, відшкодування завданої державі шкоди (цивільний позов), забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації.

Слідчий суддя задовольнив подане клопотання та наклав арешт на вказане в ньому майно, пославшись на наявність підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України.

Проте, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов`язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

Проте, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах відсутні належні дані, які дають підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Зокрема, надані слідчим матеріали не містяться жодних доказів того, що грошові кошти ТОВ «У.Т.К. ГРУПП», які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , відкриті у АБ «Південний», отримані ним в результаті вчинення протиправних дій, які є предметом досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 32017100110000012 від 04 лютого 2017 року.

Крім того, згідно наданих суду матеріалів, рішення про визнання вище зазначеного майна речовим доказом, органом досудового розслідування не приймалося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сукупність наданих стороною обвинувачення матеріалів, не містить відомостей, що давали б підстави вважати про наявність у грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , відкритих у АБ «Південний», які належать ТОВ «У.Т.К. ГРУПП», ознак речових доказів.

Також, слід зазначити, що згідно наданих суду матеріалів, в рамках даного кримінального провадження посадовим особам ТОВ «У.Т.К. ГРУПП» про підозру не повідомлено, цивільний позов не заявлено, відповідності його ст. 96-2 КК України не встановлено, що відповідно до вимог ст. 170 КПК України, виключає можливість для накладення арешту на майно цього товариства з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, спеціальної конфіскації та відшкодування завданих збитків (забезпечення цивільного позову).

У зв`язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні прокурор, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених вище обставин, в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна ТОВ «У.Т.К. ГРУПП», слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «У.Т.К. ГРУПП», адвоката ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року, якою задоволено частково клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно ТОВ «У.Т.К. ГРУПП», а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , відкриті у АБ «Південний», скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно ТОВ «У.Т.К. ГРУПП», а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 (код валюти 840), № НОМЕР_1 (код валюти 978), № 26001010017751 (код валюти 980), відкриті у АБ «Південний», відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/119/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_9

Доповідач ОСОБА_1