Рішення

від 13.04.2018 по справі 916/234/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/234/18

за позовом: Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл.. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАТРОС-СІТІ» (65026, м. Одеса, Митна площа, 3, код ЄДРПОУ 35566352)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1)

про стягнення 104 072,32грн.

Суддя Погребна К.Ф.

При секретарі Арзуманян В.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №47/вих.-мр від 20.02.2018р.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю №01-36/45 від 27.12.2017р.

СУТЬ СПОРУ: Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАТРОС-СІТІ» про стягнення заборгованості в розмірі 104 072,32грн., яка складається з основного боргу в розмірі 92 016,27грн., інфляційних витрат в сумі 3 960,04грн., 3% річних в розмірі 9293,41грн. та пені 7 166,60грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди землі від 25.11.2018р. щодо сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2018р. було відкрито провадження по справі №916/234/18 та залучено до участі у справі Департамент комунальної власності Одеської міської ради. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач надав відзиви на позов за вх.. №ГСОО 6499/18 від 21.03.2018р. та за вх.. №ГСОО відповідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

Третя особа надала письмові пояснення за вх.. №5599/18 від 07.03.2018р. відповідно яких позовні вимоги Одеської міської ради підтримає в повному обсязі.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

25.11.2008 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАТРОС-СІТІ» (орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2910 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, вул. Митна, 3, терміном на 2 років, для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та допоміжних будівель.

Вказаний договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у м. Одеса про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.06.2011р. №511010004000040.

Відповідно до п. 6.3 розділу 6 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки Одеська міська рада передала вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «АЛЬБАТРОС-СІТІ» .

Згідно з п. 2.3 розділу 2 вищевказаного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки (далі - НГО) становила 5477696,70 грн., згідно довідки-витягу з технічної документації про НГО земельної ділянки від 17.06.2008 р. № 136-03/К.

Пунктом 4.1 договору було встановлено, що орендна плата за земельну ділянку площею 2910 кв.м. розрахована у розмірі 6 % від НГО цієї земельної ділянки та складає: 328 661,80грн. на рік

Відповідно до п. 4.3 розділу 4 Договору орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця.

Позивач зазначає, що всупереч положень п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 4.3, 4.4 Договору, укладеного на підставі волевиявлення обох сторін, який є обов'язковим до виконання , не сплачував орендну плату за використання відповідної земельної ділянки з січня по жовтень 2017р. внаслідок чого утворилась заборгованість ТОВ «АЛЬБАТРОС-СІТІ» по орендній платі в розмірі 92 016,27 грн.

Крім того, за порушення договорених зобов`язань позивач просить стягнути з відповідача 7 166,60 грн. пені, а також 929,41 грн. сплати 3% річних та 3 960,04 грн. інфляційних за порушення по грошовому зобов`язанню, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Посилаючись на вищенаведені обставини Одеська міська рада звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися, належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не і допускається.

Як було зазначено вище, 25.11.2018р. між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАТРОС-СІТІ» , було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2910 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, вул. Митна, 3, терміном на 25 років, для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та допоміжних будівель.

На момент укладання договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно п. 2.3 договору становила 5477696,70 грн., згідно довідки-витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси № 136-03/К від 17.06.2008 року. Орендна плата відповідно до п. 4.1 договору була встановлена у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки та розрахована в сумі 62826,94 грн. на рік.

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VII „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» з 01.01.2017 року була введена в дію нова нормативна грошова оцінка земель міста Одеси.

Згідно, доданої до матеріалів справи, копії Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м.Одеси від 30.01.2017р. за № 960/86-17, розмір такої оцінки на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Митна, 3, площею 2910кв.м. з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та допоміжних будівель - становить 10633489,76грн.

Таким чином, у період за який позивач нарахував до стягнення орендну плату, була чинною нормативна грошова оцінка на вищевказану земельну ділянка в розмірі 10633489,76грн., а не в розмірі 5477696,70грн., зазначеному в договорі оренди землі від 25.11.2008р.

При цьому, суд зазначає, що абзацом другим частини другої пункту 4.4 Договору оренди землі від 25.11.2008р. передбачалось, що умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, крім випадку коригування «грошової оцінки земель м. Одеси» , яка затверджується рішенням Одеської міської ради. В цьому випадку розмір орендної плати змінюється Орендодавцем.

В матеріалах справи відсутні докази щодо виконання позивачем п.4.4 договору оренди землі від 25.11.2008р.

Суд звертає увагу Позивача, що встановлене у п. 4.4 договору оренди землі виключення з випадків зміни розміру орендної плати за згодою обох сторін в разі коригування «грошової оцінки земель м. Одеси» встановлює обов'язок орендодавця змінити (здійснити перерахунок) суми орендної плати. Це не є його правом, яким він може скористатися за власним вибором. Тобто, такий обов'язок Одеська міська рада має як в разі підвищення «грошової оцінки земель м. Одеси» , так і в разі її зменшення.

Проте, незалежно від внесення чи не внесення змін до договору, положення абзацу другого частини другої пункту 4.4 договору встановлюють обов'язок Одеської міської ради здійснювати нарахування орендної плати на підставі нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в разі, якщо така НГО була затверджена рішенням Одеської міської ради - без внесення будь-яких змін до договору (додаткових договорів).

Таким чином, позивач при зверненні до суду з цим позовом, перш за все мав розрахувати розмір орендної плати, яка підлягала до сплати відповідачем, виходячи не з умов договору в частині розміру НГО, а виходячи саме із розміру НГО, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VII та відповідного Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що орендується відповідачем.

Тобто, позивач повинен був самостійно (як це передбачено умовами договору) змінити розмір орендної плати, а потім, виходячи з наявності заборгованості відповідача по зміненій орендній платі - звертатись до суду з позовом про її стягнення.

Між тим, приймаючи до уваги нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки (10633489,76грн.), та з урахуванням проплат зроблених відповідачем за новою нормативною грошовою оцінкою орендованої земельної ділянки, за період з січня по жовтень 2017р. - у відповідача відсутня заборгованість по оплаті за оренду цієї ділянки.

За таких обставин, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача боргу з орендної плати в розмірі 92 016,27 грн. слід відмовити.

Оскільки вимоги про стягнення 929,41грн. сплати 3% річних; 3 960,04 грн. інфляційних та 7 166,60 грн. пені - є похідними від стягнення основного боргу, то у задоволенні цих вимог, також слід відмовити.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАТРОС-СІТІ» про стягнення 104 072,32грн. є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються, тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАТРОС-СІТІ» про стягнення 104 072,32грн. - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 квітня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна