Рішення

від 17.04.2018 по справі 925/209/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Черкаси справа № 925/209/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., без виклику представників учасників справи, розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Тарасюка Андрія Миколайовича

до Приватного підприємства Універсал

про стягнення поворотної фінансової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Тарасюк Андрій Миколайович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства Універсал про стягнення поворотної фінансової допомоги, в якій просить стягнути з відповідача 130000 грн. позики, наданої відповідачу згідно платіжних доручень №2 від 10 квітня 2017 року на суму 80000 грн., №5 від 20 квітня 2017 року на суму 30000 грн., №14 від 17 травня 2017 року на суму 20000 грн., та 12072 грн. 15 коп. відсотків за користування чужими коштами.

Ухвалою від 19 березня 2018 року позовна заява була прийнята судом до розгляду та відкрито провадження у справі, судове засідання було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд виходить з наступного :

Згідно платіжних доручень від 10 квітня 2017 року №2 на суму 80000 грн., від 20 квітня 2017 року №5 на суму 30000 грн. та від 17 травня 2017 №14 на суму 20000 грн. позивач перерахував відповідачу на рахунок №26008052615976 - 130 000 грн. Згідно призначення платежу це поворотна фінансова допомога.

15 грудня 2017 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення фінансової допомоги, в якій позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення позиви в сумі 130000 грн. та відсотків в сумі 12072 грн. 15 коп. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога отримана відповідачем 2 грудня 2017 року.

Відповідач за вимогою позивача вказані кошти не повернув, що, на думку останнього, є підставою для стягнення спірних коштів у судовому порядку.

Ухвалою суду від 19 березня 2018 року про відкриття провадження у справі №925/209/18 відповідача було зобов язано надати суду відзив на позов у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 21 березня 2018 року. Відзив на позов відповідач суду не надав.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З цією нормою кореспондується і стаття 175 ГК України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з абзацом 4 статті 174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дана норма кореспондується зі статтею 11 ЦК УКраїни, якою визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (стаття 207 ЦК України).

За приписами статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вже зазначалося позивач просить стягнути з відповідача неповернуту суму поворотної фінансової допомоги, строк повернення якої настав.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному порядку встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, суд вважає доведеним матеріалами справи виникнення та існування між сторонами у справі договірних відносин, а відтак і укладання договору поворотної фінансової допомоги у спрощений спосіб.

Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу згідно з платіжними дорученнями від 10 квітня 2017 року №2 на суму 80000 грн., від 20 квітня 2017 року №5 на суму 30000 грн. та від 17 травня 2017 №14 на суму 20000 грн. на рахунок №26008052615976 поворотну фінансову допомогу у розмірі - 130 000 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідач надані у строкове користування спірні грошові кошти не повернув позивачу, хоча останнім виставлялася відповідна вимога відповідачу, в якій було вказано строк повернення цих коштів.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань по поверненню позивачу поворотної фінансової допомоги.

Суд виходить з поданих позивачем доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 130000 грн. поворотної фінансовї допомоги підлягає задоволенню .

Позивач просить також стягнути з відповідача 12072 грн. 15 коп. процентів від суми позики, передбачених частиною 1 статті 1048 ЦК України .

Згідно із пунктом 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами , та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що договір поворотної фінансової допомоги укладався у спрощений спосіб - грошові кошти були перераховані відповідачу без укладання письмового договору. Тобто, сторонами не визначалися ні розмір, ні порядок одержання процентів, ні взагалі право позивача на отримання проценті від позики. Але у призначенні платежу позивач зазначив. що перераховані відповідачу кошти - це поворотна фінансова допомога, при якій не передбачено нарахування процентів за користування коштами.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів від позики у розмірі 12072 грн. 15 коп. відсутні.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства Універсал (20603, Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола, вул. Слобідська, б.23, ідентифікаційний код 24416946, рахунок 26008052615976 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 302649) на користь Фізичної особи-підприємця Тарасюка Андрія Миколайовича (03164, АДРЕСА_1, РНКПО НОМЕР_1. рахунок НОМЕР_2 у АТ Укрсиббанк , МФО 351005) - 130000 грн . поворотної фінансової допомоги та 1949 грн. 98 коп . сплаченого позивачем судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ В.В. Потапенко