Рішення

від 13.04.2018 по справі 817/601/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2018 року м. Рівне №817/601/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мосницька М.Ф.,

відповідача: представник Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Зубр 1" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Зубр 1" (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2017 №0005451401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 47512,50 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом в результаті вибіркового аналізу представлених до перевірки первинних документів зроблено суб'єктивні висновки про заниження ТОВ "Зубр 1" податку на прибуток за 2014 рік, оскільки при визначенні об'єкта оподаткування перевіряючим враховано лише доходи підприємства та не враховано його витрати. З висновком відповідача про заниження податку на прибуток за 2016 рік також не погоджується, оскільки вважає, що висновок про наявність у підприємства кредиторської заборгованості контролюючим органом було зроблено на підставі одних лише фінансових звітів. Вважає, що по такій кредиторській заборгованості сплив строк позовної давності, а за даними бухгалтерського обліку вона у ТОВ "Зубр 1" фактично відсутня.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги повністю з наведених у позові підстав.

У судовому засіданні представник Головного управління ДФС у Рівненській області адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у відзиві, та, зокрема, пояснила, що в ході перевірки достовірності декларування показників у поданих податкових деклараціях/розрахунках з податку на прибуток позивача за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено заниження задекларованих позивачем показників у сумі 116569 грн. за 2014 рік, у зв'язку з неправомірним не відображенням в складі доходів в бухгалтерському фінансовій звітності та в декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік суму коштів, отриманих на розрахунковий рахунок підприємства від покупців, що є порушенням п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 5 ПСБО "Дохід" та п. 135.1, пп.135.4.1 Податкового кодексу України. Також, вказано на те, що перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "Зубр 1" показників за період з 01.01.2015 по 16.06.2017 встановлено їх заниження на суму 94600 грн. за 2016 рік. Станом на 01.01.2014 у позивача обліковується кредиторська заборгованість в сумі 126400 грн. За даними бухгалтерського обліку, податкової та фінансової звітності за період з 01.01.2014 по 16.06.2016 встановлено погашення суми кредиторської заборгованості в 2014 році на суму 31800 грн., зростання заборгованості не проводилося. Таким чином, залишок заборгованості строком виникнення до 01.01.2014 складає 94600 грн. Відповідно, позивачем, в порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 розділу III Податкового кодексу України, здійснено заниження доходу що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2016 рік в сумі 94600 грн. Також, наголошує на тому, що, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції . За таких обставин, вважає, що збільшення податкових зобов'язань платнику податків в сумі 38010 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 20982 грн. та за 2016 рік на суму 17028 грн. є правомірним. У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області з 19.06.2017 по 23.06.2017 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Зубр 1" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2014 по 16.06.2016. За результатами перевірки був складений акт від 03.07.2017 №423/17-00-14/23301520 (далі - Акт перевірки)(а.с.58-76).

03.07.2017 за №160/17-00-14-03 відповідачем був складений акт відмови від надання документів в ході проведення позапланової документальної перевірки позивача (далі - Акт відмови). Зокрема, в даному акті вказано, що в ході перевірки та станом на день підписання акту перевірки первинних документів щодо формування витрат підприємства не надано та засвідчено факт того, що позивач відмовився від надання первинних документів ТОВ "Зубр 1" щодо формування валових витрат за період з 01.01.2014 по 16.06.2017 (а.с.53).

Згідно з довідкою про загальну інформацію щодо платника податків ТОВ "Зубр 1" та його діяльність за період з 01.01.2014 по 16.06.2016 позивач фактично здійснював діяльність з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.30-31).

Відповідно до висновків вищевказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.135.1, пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ст. 135 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 38010 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 20982 грн., за 2016 рік на суму 17028 грн.

На підставі складеного акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2017 №0005451401 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 47512,50 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 38010 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9502,50 грн. (а.с.9)

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (з змінами та доповненнями) регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенцію і контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп. 135.4.1. п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п.1 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства його ліквідації.

Згідно з п.1 ст.9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі - ПСБО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Як встановлено матеріалами справи, згідно з даними акту перевірки в ході перевірки достовірності декларування показників у поданих податкових деклараціях/розрахунках з податку на прибуток позивача за період з 01.01.2014 по 31.12.2014р., а саме: відображеного показника у рядку 02 податкової декларації "дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" за 2014 рік в сумі 0 грн. на підставі таких документів: видаткові накладні, касові чеки, оборотно-сальдові відомості та аналізи рахунку 30, 31, 36, 70, банківські виписки, головна книга, встановлено заниження задекларованих TOB "Зубр 1" показників у сумі 116569 грн. за 2014 рік.

Водночас, відповідно до даних банківської виписки по банківському рахунку позивача в ПАТ "Приватбанк" №26007054707120 встановлено отримання позивачем грошових коштів за січень 2014 року у сумі 38407,52 грн. та за березень у сумі 78161,18 грн. (а.с.11).

Згідно з даними перевірки податкового органу вказані кошти позивач отримав від ПАТ "Євраз Балка", зокрема: 24.01.2014 у сумі 38407,52 грн. за призначенням платежу: "оплата за получ. лес по дог.4597 от 27.12.11 г" та 12.03.2014 у сумі 78161,18 грн. за призначенням платежу: "оплата за получ. пиломатериалы по дог.4597 от 27.12.11 г." (а.с.61).

Як встановлено судом, пояснення посадових осіб з приводу встановлених порушень не надавались.

Проте, у матеріалах справі відсутні дані щодо відображення вказаних господарських операцій у бухгалтерському обліку позивача.

Отже, суд дійшов до висновку, що позивачем протиправно не відображено в складі доходів в бухгалтерському фінансовій звітності та в декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік суму коштів, отриманих на розрахунковий рахунок підприємства від покупців, внаслідок чого ним порушено п. 135.1, пп. 135.4.1 Податкового кодексу України, що призвело до заниження показників доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2014 рік в сумі 116569 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "Зубр 1" показників у рядку 01 декларації (й) "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за період з 01.01.2015 по 16.06.2017 встановлено заниження всього у сумі 94600 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 94600 грн.

Водночас, позивачем за вказаний період задекларовано в рядку 01 декларації (й) "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" показник у сумі 0 грн.

Перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2014 року по бухгалтерському рахунку "Розрахунки з постачальниками" обліковується кредиторська заборгованість в сумі 126400 грн.

За даними бухгалтерського обліку, податкової та фінансової звітності за період з 01.01.2014 по 16.06.2016 року встановлено погашення суми кредиторської заборгованості в 2014 році на загальну суму 31800грн., зростання заборгованості не проводилося.

Таким чином, залишок кредиторської заборгованості строком виникнення до 01.01.2014 складає 94600 грн. Відповідні дані відображено у рядку "Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" Фінансового звіту малого підприємництва (Баланс) ТОВ "Зубр 1" за 2014 рік.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Частиною 1 ст. 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що загальна позовна встановлюється тривалістю в три роки.

Згідно ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Отже, в 2016 році за позивачем рахувалась безповоротна фінансова допомога в розмірі 94600 грн., що відповідно до вимог ПК України є його доходом.

ТОВ "Зубр 1" в ході розгляду даної справи не надало будь-яких доказів на обґрунтування протиправності висновків акту перевірки щодо не включення до складу інших доходів суми безповоротної фінансової допомоги, в той час як такий обов'язок прямо передбачений пп.135.5.4 ПК України.

За таких обставин, в порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 розділу III ПК України позивачем було протиправно занижено суму доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2016 рік, в розмірі 94600 грн.

Пояснення посадових осіб з приводу встановлених порушень не надавались.

Також, відповідно до даних акту перевірки, платником податків прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, про що здійснено відмітку у деклараціях.

Перевіркою встановлено, що сума річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначена за правилами бухгалтерського обліку відповідає критеріям, визначеним розділом III Податкового кодексу України, для прийняття рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, а саме: за 2015 рік сума річного доходу склала 0 грн., за 2016 рік - 0 грн .

Щодо посилань позивача на не врахування відповідачем витрат ТОВ "Зубр 1" під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Пунктами 6,7 даного положення визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні оподаткування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в сумі 0 грн. не встановлено їх заниження (завищення).

Судом встановлено, що до початку проведення перевірки позивачем не було надано уточнюючих розрахунків до поданих ним раніше податкових деклараціях щодо витрат підприємства за період, що перевірявся. В свою чергу податковим органом проводилась перевірка показників (доходи та витрати), відображених у наявних деклараціях з податку на прибуток у відповідності до приписів ПК України.

За таких обставин, та враховуючи те, що актом відмови від 03.07.2017 засвідчено факт того, що позивач відмовився від надання первинних документів ТОВ "Зубр 1" щодо формування витрат за період з 01.01.2014 по 16.06.2017, суд не приймає твердження позивача про те, що відповідачем не було досліджено та враховано витрати підприємства за період, охоплений перевіркою.

Отже, позивачу було правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 38010 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 20982 грн., за 2016 рік на суму 17028 грн.

Надані позивачем податкові накладні не підтверджені відповідними видатковими накладними та не можуть вплинути на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. (а.с.14-16, 18).

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд не може приймати рішення лише на підставі пояснень позивача, які не підтверджуються доданими доказами, та без дослідження всіх обставин справи.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Разом із тим, суд відхиляє доводи представника позивача, стосовно тих правовідносин, щодо яких ТОВ "Зубр 1" не було долучено до матеріалів справи доказів на спростування висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки та прийнятому на його основі спірному податковому повідомленні-рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2017 №0005451401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 47512,50 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 38010 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9502,50 грн.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ТОВ "Зубр 1" (вул.Ст. Бандери, 41,м.Рівне,33014, код ЄДРПОУ 23301520 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2017 №0005451401, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 квітня 2018 року.

Суддя Борискін С.А.