Рішення

від 30.01.2018 по справі 826/5123/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 30 січня 2018 року                      №826/5123/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкоопт.-" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкоопт.-", (далі - позивач, ТОВ "Елкоопт.-"), до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просило: - визнати протиправною відмову відповідача в прийнятті та реєстрації податкової декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2016 року із додатками; - вважати прийнятою та зареєстрованою податкову декларацію з податку на додану вартість позивача за грудень 2016 року із додатками в день її прийняття: 20 січня 2017 року Ухвалою суду від 28 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5123/17, (далі - справа). Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно не прийнято та не зареєстровано подану особисто позивачем податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року із додатками. Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки згідно вимог законодавства податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне. ТОВ "Елкоопт.-" зареєстроване як юридична особа 24.03.2015 р., з 24.03.2015 р. перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі та є платником податку на додану вартість. З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2016 р. між ДПІ у Печерському районі, як органом державної фіскальної служби, та ТОВ "Елкоопт.-", як платником податків, укладено Договір про визнання електронних документів №150120161, (далі - Договір №150120161), предметом якого було визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. При цьому, як зазначив позивач та не заперечував відповідач, 20 січня 2017 року особисто директором ТОВ "Елкоопт.-" подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року разом із додатками, а саме, розрахунком коригування сум податку на додану вартість (Д1), довідкою про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), що також підтверджується відповідними відмітками відповідача на вказаній податковій звітності. Проте, як зазначив позивач, що не заперечувалось відповідачем, вказана вище податкова звітність не прийнята відповідачем. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне. Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно положень пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності. Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до п.п. 49.1, 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки. При цьому, згідно з абз. 2 п. 49.4 та п. 49.9 ст. 49 ПК України, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті. Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів. Згідно з положеннями п. 49.9. ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті ПК України, посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Тобто, згідно вказаних вище норм ПК України, всі платники податку на додану вартість подають податкову звітність з вказаного податку контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (за винятком випадків припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом). При цьому, посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом за умови дотримання платником податків вказаних вище вимог, зокрема, вимог щодо способу її подання. Враховуючи вищезазначене, зокрема, зважаючи на те, що позивачем не подавалась відповідачу податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року разом із додатками в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, а також не надано належних доказів того, що Договір №150120161 припинено, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною відмови відповідача в прийнятті та реєстрації особисто поданої податкової декларації позивача з додатками, та про відсутність правових підстав для того, щоб вважати прийнятою та зареєстрованою таку податкову декларацію з додатками в день її прийняття, оскільки позивачем при подані такої декларації з додатками не дотримано вимог ст. 49 ПК України, а саме, щодо способу її подання. Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкоопт.-" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю. На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд - ВИРІШИВ: Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкоопт.-" (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 3/31; код ЄДРПОУ 39706217) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 4; код ЄДРПОУ 39669867) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії. Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя          Ю.Т. Шрамко