Рішення

від 30.01.2018 по справі 826/7415/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2018 року №826/7415/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Менеджмент Технолоджіз" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Менеджмент Технолоджіз", (далі - позивач, ПАТ "Менеджмент Технолоджіз") , до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, (далі - відповідач, Комісія) , про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 23 грудня 2015 року №562-ЦА-УП-Т, (далі - оскаржувана постанова) .

Ухвалою суду (суддя Шулежко В.П.) від 15 червня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7415/16, (далі - справа) .

У подальшому, у зв'язку із припиненням повноважень судді Шулежка В.П. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала справа та ним не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Шрамко Ю.Т.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року справу прийнято до провадження судді Шрамко Ю.Т.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки Комісії про те, що в діях позивача були наявні ознаки маніпулювання цінами на фондовому ринку є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова прийнята обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

23 грудня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, якою за умисні дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку, до позивача застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 400000, 00 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, відповідачем за результатом аналізу операцій з цінними паперами емітента в першій половині 2015 року встановлено, що угоди між позивачем, ТОВ "Центральний Брокер" та ТОВ "Фондовий актив" укладались не з метою реальної передачі активів, а виключно з метою встановлення відповідного біржового курсу на акції ПАТ "ФБ "Перспектива".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначено Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР, (далі - Закон №448/96-ВР) .

Водночас, механізми та дії учасників біржових торгів та фондової біржі, які направлені на запобігання маніпулюванню цінами під час здійснення операцій з цінними паперами на фондових біржах, визначені Порядком запобігання маніпулюванню цінами під час здійснення операцій з цінними паперами на фондовій біржі, затвердженим Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №716 від 14 червня 2011 року, (далі - Порядок №716) .

Так, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №448/96-ВР, в редакції станом на час прийняття оскаржуваної постанови, державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, серед іншого, є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону №448/96-ВР).

Відповідно до п. 37-1 ч. 2 ст. 7 Закону №448/96-ВР, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює наявність ознак маніпулювання на фондовому ринку.

Частиною 1 ст. 10-1 Закону №448/96-ВР визначено чіткий перелік дій, які в силу закону містять ознаки маніпулювання. Зокрема, маніпулюванням цінами на фондовому ринку є: здійснення або намагання здійснити операції чи надання заявки на купівлю або продаж фінансових інструментів, які надають або можуть надавати уявлення щодо поставки, придбання або ціни фінансового інструменту, що не відповідають дійсності, та вчиняються одноосібно або за попередньою змовою групою осіб і призводять до встановлення інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій або заявок; неодноразове протягом торговельного дня здійснення або намагання здійснити операції чи надання заявки на купівлю або продаж фінансових інструментів, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети, якщо за результатами таких торгів власник таких фінансових інструментів не змінюється. Вказані норми кореспондуються з п. 4 Порядку №716.

Між тим, не є маніпулюванням цінами на фондовому ринку дії, що мають на меті підтримання цін, попиту, пропозиції або обсягів торгів фінансовими інструментами, за умови, що такі дії вчиняються учасником біржових торгів на підставі відповідного договору з фондовою біржею (п. 3 ч. 2 ст. 10-1 Закону №448/96-ВР, п. 5 Порядку №716).

Отже, вищезазначеною нормою передбачено виняток щодо дій, які не визнаються маніпулюванням, при цьому, такий виняток має визначатися згідно з метою вчинюваних дій, а обов'язковою умовою, для застосування такого винятку, є наявність договору з емітентом.

Отже, прямою нормою Закону №448/96-ВР передбачено, що дії, які підпадають під ознаки маніпулювання, не визнаються маніпулюванням за умови наявності договору про підтримання цін, попиту, пропозиції або обсягів торгів.

Ні даною нормою Закону, ні будь-якими іншими нормами чинного законодавства України не визначено мети підтримання цін на папери - недопущення падіння чи росту ціни. Також, не передбачено дій, які можуть вчинятися з метою підтримання цін на папери, попиту, пропозиції або обсягів торгів, та критеріїв, за якими можна було б відрізнити маніпулювання на ринку та дії з підтримання ціни.

При цьому, на думку суду, вчинення операцій купівлі та продажу з метою підтримання цін, попиту, пропозиції або обсягів торгів повністю відповідає ознакам операцій, наведених у частині 1, тобто маніпулюванню ціною.

Таким чином, підтримання ціни на ринку є маніпулюванням, вчиненим з певною метою та на підставі договору.

Суд вважає, що така редакція норми статті 10-1 Закону №448/96-ВР, не дозволяє стверджувати про наявність ознак маніпулювання, за умови наявності договору про підтримання цін, оскільки визначення мети юридичної особи може бути тільки формалізованим - виконання статутних завдань та отримання прибутку.

Так, позивачем було надано Договір про виконання функцій маркет-мейкера №10/05/11-04М від 10 травня 2011 року та Додаткову угоду №2 до нього, за змістом яких позивач зобов'язався підтримувати ліквідність цінних паперів ПАТ "ФБ "Перспектива".

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови визначено акт про правопорушення на ринку цінних паперів від 01 грудня 2015 року №517-ЦА-УП-Т, відповідно до якого встановлено наступне.

Відповідно до річної фінансової звітності Публічного акціонерного товариства "Фондова біржа "Перспектива" (код за ЄДРПОУ 33718227, далі по тексту, Емітент) за 2014 рік, розміщеної 28.04.2015 р. в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії на веб-сайті stockmarket.gov.ua, Емітент мав такі фінансово - господарські показники, зокрема: переважна частка активів емітента складалась з нематеріальних активів, дебіторської заборгованості та поточних фінансових інвестицій відповідно до балансу Емітента, а саме: 99,95%; відсутній головний бухгалтер або бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером.

Згідно інформації про випуск акцій Емітента, зазначеної на веб-сайті stockmarket.gov.ua, емітентом випущено 5000000000 акцій, номінальною вартістю акції 0,01 грн., відповідно до свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів емітента від 04.11.2010 р. №1012/1/10.

За результатами аналізу договорів купівлі-продажу цінних паперів Емітента, наявних в Комісії у вигляді адміністративних даних щодо здійснення діяльності організаторами торгівлі, встановлено, що з цінними паперами Емітента у першому півріччі 2015 року біржові контракти укладались лише на ПАТ "ФБ "Перспектива". Так, за участю, зокрема, ПрАТ "МТ", ТОВ "Центральний Брокер" (код ЄДРПОУ 34560611) та ТОВ "Фондовий актив" (код ЄДРПОУ 37213045) за безадресними (анонімними) заявками були вчинені угоди як купівлі, так і продажу акцій емітента, що призвело до формування біржового курсу акцій емітента.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону №448/96-ВР, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за умисні дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку, визначені цим Законом у розмірі від десяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до ста п'ятдесяти відсотків прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій.

Оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах справи документи, суд звертає увагу на наступне.

Додатковою угодою №2 до Договору про виконання функцій маркет-мейкера №10/05/11-04М від 10 травня 2011 року було визначено різницю в цінах між двосторонніми заявками, які позивач мав підтримувати протягом торговельної сесії. Зазначене, на думку суду, не свідчить про встановлення ціни, оскільки ціни, які склалися за результатами торгів іншими особами, відповідають рівню цін в операціях за участю позивача.

А тому, в даному випадку відсутній факт встановлення ціни, у той час коли, наявне її підтримання, що в свою чергу не є маніпулюванням на ринку цінних паперів у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 10-1 Закону №448/96-ВР.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України) , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Приватного акціонерного товариства "Менеджмент Технолоджіз" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 6000,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Менеджмент Технолоджіз" (місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Воскресенська, 30; код ЄДРПОУ 32987822) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 30; код ЄДРПОУ 37956207) від 23 грудня 2015 року №562-ЦА-УП-Т.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Менеджмент Технолоджіз" сплачений ним судовий збір у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко