Рішення

від 05.04.2018 по справі 826/6425/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2018 року № 826/6425/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Айбокс Банк доОфісу великих платників Державної фіскальної служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за участі:

представника позивача - Макарчук Л.Л.,

представників відповідача - Бур'ян М.В.

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 квітня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Айбокс Банк (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Офісу великих платників Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.12.2015р. №0001704303 та №0001694303.

Ухвалою суду від 16.05.2016р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

На підставі Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №4985, ухвалою суду від 09.11.2017р. справу прийнято до провадження судді Амельохіна В.В.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників №888 від 19.10.2015р., останнім проведено перевірку ПАТ Агрокомбанк (правонаступник - ПАТ Айбокс Банк ) за результатами якої 17.12.2015р. складено акт №1203/28-10-43-20/21570492 Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2014р. та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2014р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 135.1 статті 135, п.п. 140.1.6 п. 140.1 статті 140, п.п. 153.8.1 статті 153 з урахуванням п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 статті 14, п. 44.1 статті 44, п. 135.2 статті 135, п. 137.4 статті 137, п. 138.1 статті 138 ПК України у зв'язку із чим занижено податок на прибуток на суму 2 543 196,19грн., в тому числі по періодам - 2012 рік - 408 667,98грн., 2013 рік - 2 134 528,21грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 4 080 679,00грн. за 2014 рік.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 31.12.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0001704303, яким за порушення п. 135.1 статті 135, п.п. 140.1.6 п. 140.1 статті 140, п.п. 153.8.1 статті 153 з урахуванням п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 статті 14, п. 44.1 статті 44, п. 135.2 статті 135, п. 137.4 статті 137, п. 138.1 статті 138 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 080 679,00грн. та №0001694303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій у розмірі 3 178 995,24грн., у тому числі основний платіж - 2 543 196,19грн. та штрафні (фінансові) санкції - 635 799,05грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Продавець, Банківська установа) та ТОВ МСВ-СЕРВІС (Покупець) (код ЄДРПОУ 34727520) укладено Договори купівлі-продажу цінних паперів від 29.08.2013р. №ДД13/08-61В, від 27.09.2013р. №ДД13/09-72В та від 27.09.2013р. №ДД13/09-71В, предметом яких є: Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити векселі згідно реєстру векселів, який є додатком до договорів, на умовах визначених вказаними договорами. Право власності Продавця на векселі підтверджується наявністю векселів.

Покупець зобов'язаний сплатити на банківський рахунок Продавця загальну суму Договорів в терміни, визначеними Договорами купівлі-продажу цінних паперів.

Передача векселів: емітент - ТОВ Злагода (код ЄДРПОУ 31088106) від 20.12.2009р. №АА 1934686, від 30.11.2004р. №3005401387, від 30.11.2004р. №3005401388, від 30.11.2004р. №3005401389, від 30.11.2004р. №3005401391, від 30.11.2004р. №3005401392, від 30.11.2004р. №3005401396, від 30.11.2004р. №3005401394, від 30.11.2004р. №30054101393 здійснюється Продавцем Покупцеві в строки, визначені вказаними Договорами із вчиненням Продавцем іменного передаточного індосаменту.

Фактичний продаж векселів банківською установою та надходження коштів підтверджується меморіальними ордерами від 30.08.2013р. №1 на суму 4 695 432,35грн., від 30.09.2013р. №2 на суму 1 787 657,15грн. та від 30.09.2013р. №1 на суму 206 042,85грн.

Фінансовий результат від здійснення продажу векселів за зазначеними вище договорами відображено у Додатку ЦП до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за звітний 2013 рік у розділі Операції з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі наступним чином: - Дохід від відчуження боргових цінних паперів - 6 588 795,00грн.; Сума нарахованих, але не отриманих процентів за відчуженими борговими цінними паперами - 611 180,00грн.; Витрати з придбання боргових цінних паперів - 6 605 567,00грн.; Фінансовий результат за операціями з борговими цінними паперами - - 627 952,00 грн.

Так, на думку контролюючого органу, оподаткування із продажу банком векселів (у тому числі доходу отриманого банком від таких операцій), не визначається відповідно вимог п. 153.8 статті 153 ПК України, та здійснюється у загальному порядку на підставі первинних документів, оскільки банком проведено операції із купівлі-продажу векселів із не належною особою, тобто як договір зі сторони підприємства підписано не посадовою особою установи яка мала фактичне право на здійснення таких операцій, то такі первинні документи не можуть братись до уваги в контексті оподаткування, та підтверджувати задекларований банком фінансовий результат від їх проведення.

Отже, на думку контролюючого органу, доходи від проведення вищезазначених операцій у сумі 6 588 795,00грн. та витрати від проведення вищезазначених операцій у сумі 6 605 567,00грн., не підлягають включенню в окремий облік операцій з цінними паперами та деривативами, а тому позивачем порушено норми ПК України у частині неправомірного відображення фінансового результату від операції з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі, у розмірі -627 952,00 грн., а саме від операцій з векселями за звітний 2013 рік, в окремому обліку операцій з цінними паперами та деривативами.

Однак, з даними доводами контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду копії господарських договорів, акти приймання - передачі цінних паперів, акти про виконання договорів, реєстр векселів, належним чином засвідчені копії простих векселів, переказних векселів, виписка з банку по відносинам із ТОВ МСВ-СЕРВІС .

Відповідно до статті 14 Закону України від 23.02.2006, № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно зі статтею 4 Закону України від 05.04.2001, № 2374-III "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Судом встановлено, що в даних правовідносинах між ТОВ МСВ-СЕРВІС та банком, останній виступав як дилер, що здійснює діяльність з торгівлі цінними паперами згідно ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку серія Е №185191 від 19.10.2012р. (діє з 21.10.2012р. необмежений).

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Частиною восьмою статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, крім випадків:

розміщення емітентом власних цінних паперів;

викупу та продажу емітентом власних цінних паперів;

проведення розрахунків з використанням неемісійних цінних паперів;

розміщення казначейських зобов'язань України;

внесення цінних паперів до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб;

дарування цінних паперів;

спадкування та правонаступництва цінних паперів;

вчинення правочинів, пов'язаних з виконанням судових рішень;

вчинення правочинів у процесі приватизації.

Таким чином, ТОВ МСВ-СЕРВІС не повинно мати ліцензію на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку для здійснення купівлі цінних паперів, оскільки Банк має таку ліцензію та здійснює відповідну діяльність на умовах та в спосіб передбачений Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами визначений п. 153.8 ст. 153 ПКУ, згідно з пп. 153.8.1 якого облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат. Норми п. 153.8 ст. 153 ПК України, що регулюють порядок оподаткування операцій з торгівлі іншими паперами, не поширюються на векселедавців, при видачі та погашені даних цінних паперів. Як наслідок, передача чужого векселя буде підпадати під правила обігу цінних паперів п.153.8 ст. 153 ПК України.

Відповідно до пп. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 ПК України облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами (в т.ч. векселями) ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операції з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю на рахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від'ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери.

Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Виходячи з вищенаведеного, відображення ПАТ Агрокомбанк операцій з купівлі-продажу векселів, відповідно до вимог п.153.8 ст.153 ПК України, є обґрунтованим і правомірним. Доходи від проведення вищезазначених операцій у розмірі 6 588 795,00 грн. та витрати від проведення вищезазначених операцій у розмірі 6 605 567,00 грн. повинні бути включені у окремий облік операцій з цінними паперами та деривативами.

Отже, відповідач неправомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток, оскільки розрахував його не з від'ємної різниці між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів як, то визначено п.п. 153.8.1 п. 153.8 статті 153 ПК України, а з суми за якою позивач фактично їх реалізував.

Зазначена правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016р. у справі №К/800/7287/15.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення позивачем витрат на страхування по господарських взаємовідносинах ПАТ Агрокомбанк з ТДВ СК Авангард та ПАТ СТ Іллічівське , суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Страхувальник) та ТДВ СК Авангард та ПАТ СТ Іллічівське укладено ряд Договорів страхування фінансових ризиків, а саме: №К03/06-01 від 03.06.2013р., №К03/06-02 від 03.06.2013р., №К03/06-03 від 03.06.2013р., №К01/07-01 від 01.07.2014р., №К01/07-02 від 01.07.2014р., №К01/07-03 від 01.07.2014р., №К04/02-01 від 04.02.2013р., №К22/04-01 від 22.04.2013р., згідно умов яких, предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані із збитками, які завдані Страхувальнику внаслідок невиконання (або неналежного виконання) Позичальником своїх обов'язків, передбачені кредитними договорами.

Страховим ризиком за Договорами є ризик збитків (майнових втрат) Страхувальника, пов'язаний з невиконанням (неналежним виконанням) Позичальником своїх обов'язків по кредитному договору, що укладений між Позичальником та Страхувальником (Кредитором), внаслідок: неплатоспроможності Позичальника; банкрутства Позичальника.

Страховим випадком є невиконання (неналежне виконання) Позичальником своїх обов'язків перед Страхувальником, передбачених кредитним договором(ми), а саме: неповернення або часткове неповернення Позичальником кредиту (грошових коштів, отриманих у кредит) у встановлені кредитним договором строки.

Згідно умов кредитних договорів про відкриття кредитної лінії, які були укладені позивачем з ТОВ Газова будівельна компанія від 31.05.2012р. №27/2012, ТОВ Компанія Енергобудлізинг від 31.05.2012р. №27/2012, від 31.05.2012р. №29/2012, ТОВ Остінвест від 31.05.2012р. №28/2012, ТОВ Проскан від 25.01.2011р. №02/2011, ТОВ БК Міськбудінвест від 26.12.2011р. №45/2011, Банк зобов'язується надати Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов'язується своєчасно повернути Кредит та сплачувати проценти за користування кредитом та вчиняти інші дії згідно умов цього Договору та чинного законодавства України.

Банк нaдaє Позичальнику Кредит у межах лiмiту, шляхом вiдкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії, а саме окремими частинами, кожна з яких надалі зветься Транш , в у сукупності - Транші , після повного або часткового повернення яких Банк здійснює подальше кредитування Позичальника в межах вільного залишку ліміту, який визначається як різниця між розміром Ліміту та сумою виданих та неповернених траншів Кредиту. При цьому Позичальник має право необмежену кількість разів отримувати транші Кредиту в межах вільного залишку ліміту, до кінцевого терміну повернення заборгованості.

В забезпечення виконання кредитних договорів, ризики невиконання зобов'язань за якими було застраховано в ТДВ СК Авангард та ПАТ СТ Іллічівське були укладені іпотечні договори, договори поруки та договори застави основних засобів.

Таким чином, перевіркою встановлено, що за кредитними договорами, ризик неповернення кредитної заборгованості за якими є предметом страхування вищевказаних договорів страхування, наявне забезпечення, у вигляді застави, право на відчуження якої виникає у банку у разі неповернення кредитної заборгованості або її частки.

Враховуючи вищевикладене, у разі настання страхового випадку чистий ризик який несе банківська установа, виникає у обсязі заборгованості за кредитом, що не є забезпечений заставою боржника. В усіх цих випадках, станом на початок дії договорів страхування фінансових ризиків, сума забезпечення, прийнятого банком для розрахунку чистого кредитного ризику за кредитними договорами перевищувала максимальний ліміт кредитування за кредитними договорами.

На виконання вищевказаних договорів страхування, за перевіряємий період було перераховано на користь страхових компаній страхових платежів на суму 12 152 038,25грн., а саме: на користь ТДВ СК Авангард сплачено страхових платежів на загальну суму 7 813 371,25грн., на користь ПАТ СТ Іллічівське сплачено страхових платежів на суму 4 338 668,00грн.

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування банком за такими договорами страхування було віднесено суму 10 672 281,00грн., у тому числі по періодах за 2012 рік у сумі 1 946 038,00грн., 2013 рік - 4 645 564,00грн., 2014 рік - 4 080 679,00грн.

На думку контролюючого органу, суми страхових платежів за договорами страхування кредитів, кредитний ризик та відповідно страхова сума за якими не відповідають реально можливим обсягам збитків, що може понести банківська установа є такими, що відносяться до господарської діяльності банку частково, а саме у частині ризику, не забезпеченого заставою, а тому банком завищено витрати на суму невірно визначених при віднесенні до складу витрат страхових платежів у загальній сумі 10 672 281,00грн.

Однак, з даними доводами контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду копії договорів добровільного страхування кредитів, заяви на добровільне страхування кредитів, копії платіжних доручень, розрахунки страхових тарифів та страхової суми за Договорами страхування, Додаткові угоди до договорів добровільного страхування кредитів, договори добровільного страхування фінансових ризиків, Додаткові угоди до Договорів добровільного страхування фінансових ризиків, розрахунки страхових тарифів до Додаткових угод, копії платіжних доручень по відносинам із ТДВ СК Авангард та ПАТ СТ Іллічівське .

Згідно зі статтею 16 Закону України Про страхування (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Згідно з визначенням, що міститься у частині першій статті 6 Закону України Про страхування , добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Пунктом 18 частини четвертої цієї ж статті Закону до видів добровільного страхування віднесено страхування фінансових ризиків.

Частиною першою статті 8 Закону України Про страхування , страховий ризик визначено як певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

При визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання (п. 140.1.6 п. 140.1 статті 140 ПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, викладена у його рішенні від 19.12.1989 у справі Мелахер та інші проти Австрії , розуміє під поняттям майно у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції прибутки, що випливають з власності, зокрема, орендна плата (рента), передбачена договором, добровільно укладеним відповідно до законодавства.

Таким чином, витрати на страхування можливого настання збитку є витратами на страхування майна, що відображаються у податковому обліку платника за умови документального підтвердження таких витрат у відповідності з вимогами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК та їх понесення у рамках провадження господарської діяльності платника.

При цьому слід враховувати, що для цілей оподаткування витрати визначаються такими, що мають господарський характер, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Власне ж ефективність використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. Суд зазначає, що платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, вирішуючи, які саме господарські операції йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності. Економічна ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником, що не впливає на податковий облік платника.

Судом встановлено, що укладені позивачем та ТДВ СК Авангард та ПАТ СТ Іллічівське договори страхування фінансових ризиків оформлені відповідно до вимог Закону України Про страхування , не були розірвані або визнані недійсними. Оскільки до страхових ризиків у відповідності до зазначених договорів страхування були віднесені збитки внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом договірних зобов'язань з причин настання стихійного лиха, банкрутства контрагента або обслуговуючого банку, такі ризики об'єктивно розцінені судом як такі, що безумовно пов'язані із здійсненням позивачем господарської діяльності.

Зазначена правова позиція також викладена в ухвалі ВАСУ від 13.07.2016р. у справі №К/800/14623/16.

Суд зазначає, що відповідачем в Акті перевірки не зазначено розрахунку та не зазначено в якій саме частині Банком частково віднесено до господарської діяльності суми страхових платежів за договорами страхування кредитів, кредитний ризик та відповідно страхова сума за якими не відповідають реально можливим обсягам збитків, що може понести банківська установа, а саме у частині ризику, не забезпеченого заставою.

В зазначеній частині відповідачем також не зазначено які норми чинного законодавства порушені позивачем.

Крім того, слід зазначити, що забезпеченням за вказаними вище кредитними договорами є земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства .

Законом України Про внесення змін до Земельного кодексу України від 20.11.2012р. №5496-VІ до п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України були внесені зміни, згідно якими встановлено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності юридичних осіб для ведення особистого селянського господарства.

Отже, не можна вважати іпотеку таких земельних ділянок належним забезпеченням за вищевказаними кредитними договорами.

Враховуючи вищевикладене висновок податкового органу, викладений в Акті перевірки від 17.12.2015р. №1203/28-10-43-20/21570492 про заниження позивачем податку на прибуток на суму 2 543 196,19грн., в тому числі по періодам - 2012 рік - 408 667,98грн., 2013 рік - 2 134 528,21грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 4 080 679,00грн. за 2014 рік є необґрунтованим та матеріалами справи не підтверджується, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення - рішення від 31.12.2015р. №0001704303 та №0001694303 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства Айбокс Банк .

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 31.12.2015р. №0001704303 та №0001694303.

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 108 895,12грн. з бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Айбокс Банк (03150, м. Київ, вул. Ділова, 9А, 03150, код ЄДРПОУ 21570492) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 31.12.2015р. №0001704303, яким ПАТ Айбокс Банк зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 080 679,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 31.12.2015р. №0001694303, яким ПАТ Айбокс Банк збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток банківських операцій 11020600 на загальну суму 3 178 995,24грн., в тому числі 2 543 196,19грн. за основним платежем та 635 799,05грн. за штрафними санкціями.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства Айбокс Банк (03150, м. Київ, вул. Ділова, 9А, 03150, код ЄДРПОУ 21570492) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 108 895,12грн. (сто вісім тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень, 12 копійок) з бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін