Справа № 541/1431/17
Номер провадження 2/541/33/2018
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
03 квітня 2018 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Городівського О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М. В.,
позивача ОСОБА_1.; відповідача - ОСОБА_2
та представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки недійсним, визнання незаконним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Перша Миргородська державна нотаріальна контора, Зубівська сільська рада Миргородського району, -
установив:
В липні 2017 року до суду з позовною заявою звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_4. В позовній заяві викладено вимоги : визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,21 га ріллі, що розташована в с. Руда Миргородського району Полтавської області від 17 грудня 1999 року серії НОМЕР_1 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку виданий 13 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 на підставі рішення Зубівської сільської ради від 28 травня 1993 року площею 0,21 га розташованої в с. Руда Миргородської району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства.
Позовна вимога про визнання недійсним спірного договору обґрунтована тим, що ОСОБА_1 29 грудня 2015 року придбав у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,5483 га. Договори купівлі-продажу посвідчені нотаріально та проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Навесні 2016 року при проведенні весняно-польових робіт на земельній ділянці 0,5483 га. ОСОБА_2 пред'явив до позивача претензії на частину земельної ділянки розміром 0,21 га., мотивуючи тим, що він в 1999 році купив частину земельної в ОСОБА_5
Позивачі вказують, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 17 грудня 1999 року відповідно якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,21 га, яка належала продавцю на підставі державного акту на землю виданого 3 липня 1997 року Зубівською сільською радою Миргородського району серії НОМЕР_4 не відповідає вимогам Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок від 06.06.1996, в частині не проведення нотаріусом відмітки в державному акті ОСОБА_4 про відчуження частини земельної ділянки. Окрім того позивачі зазначають, що підпис у договорі не належить ОСОБА_4 Також покупець ОСОБА_2 не провів реєстрацію договору в сільській раді та до 2004 року не отримував державний акт на придбану земельну ділянку.
Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 13 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 виданого на підставі рішення Зубівської сільської ради від 28 травня 1993 року площею 0,21 га розташованої в с. Руда Миргородської району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства мотивовані тим, що рішення Зубівською сільською радою про від 28 травня 1993 року про передачу в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки не приймалось. А якщо вказаний державний акт виданий на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 1999 року, відповідно до якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,21 га , яка належала продавцю на підставі державного акту на землю виданого 3 липня 1997 року серії НОМЕР_4, то наслідком задоволення позовної вимоги про недійсність договору є скасування державного акту не земельну ділянку.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 17 липня 2017 року.
Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року постановлено продовжити розгляду справи в порядку загального провадження та призначено підготовче судове засідання. 24.01.2018 за наслідками підготовчого судового засідання постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.07.2017 (а.с.113)
Судом не залучались правонаступники ОСОБА_4, так як на переконання суду правовідносини, які являються предметом даного спору не передбачають правонаступництва. До даного висновку суд приходить в зв'язку з тим, що в матеріалах справи наявний договори купівлі-продажу від 29.12.2015 укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, відповідно до яких померла продала будинок та належну їй земельну ділянку ОСОБА_1, до якого перейшли всі права та обов'язки з приводу спірної земельної ділянки, а не до спадкоємців.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,70 га розташована на території с. Руда Зубівської сільської ради, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,15 га та ведення особистого підсобного господарства 0,55 га., виділена їй на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Зубівської сільської ради від 07.12.1995 року. Право власності ОСОБА_4 підтверджувалося державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 виданим 03 липня 1997 року.
17 грудня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,21 га , яка належала продавцю на підставі державного акту на землю виданого 3 липня 1997 року серії НОМЕР_4.
Наявність вищевказаного договору вказує не те, що ОСОБА_4 відчужила частину належної їй земельної ділянки розміром 0,21 га. для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2.
Правовідносини як щодо укладення спірного договору, так і щодо визнання його недійним врегульовуються Цивільним кодексом Української РСР 18.07.1963.
Пунктом 2 Постанови, Пленум Верховного Суду УРСР, від 28.04.1978, № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Позивачами як підставу для визнання недійсною оспорюваної угоди купівлі-продажу земельної ділянки вказано ст. 48 ЦК України.
Частино 1 статті 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Незважаючи не те, що судом вставновлено, що під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки 17 грудня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 нотаріусом не виконано пункт 2.6 Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок затвердженого наказом Держкомзему, від 06.06.1996, № 48/14/5 в частині вчинення відмітки на державному акті на право власності продавця на земельну ділянку, так як продавалась частина земельної ділянки. Суд не вбачає правових підставі для визнання вищевказаного договору недійсним, так як сторонами додержано форму укладення договору, зміст угоди передбачає погодження всіх істотних умов договору між сторонами та подальше їх дотримання.
Твердження викладені у позовній заяві щодо відсутності підпису ОСОБА_4 на договорі та вчинення відносно неї шахрайський дій під час укладення спірного договору не доведені суду, належними та допустимими доказами.
В ході судового розгляду відповідач ОСОБА_2 надав суду пояснення, що на підставі договору купівлі -продажу земельної ділянки площею 0,21 га ріллі, що розташована в с. Руда Миргородського району Полтавської області від 17 грудня 1999 року серії НОМЕР_1 він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 13 грудня 2004 року серії НОМЕР_2. З приводу того, що в акті вказано, що він виданий не на підставі договору, а на підставі рішення Зубівської сільської ради від 28 травня 1993 року відповідач пояснив, що ця інформація внесена до акту помилково, органом який виготовляв державний акт.
В архівній довідці Миргородської районної державної адміністрації від 15.06.2017 року (а.с. 13) вказано, що рішенням десятої сесії двадцять першого скликання Зубівської сільської ради народних депутатів від 28.05.1993 передано у приватну власність ОСОБА_2 0,52 га. землі, з яких 0,25 га. для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та 0,27 га. для особистого підсобного господарства.
У відповіді Зубівської сільської ради Миргородського району від 15.06.2017 року (а.с. 14) на запит адвоката вказано, що земельну ділянку площею 0,21 га ріллі для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер НОМЕР_5 рішенням сесії не надавалась ОСОБА_2, так як вона куплена ним на підставі договору від 17.12.1999.
Інших доказів з приводу правової підстави видачі відповідачу державного акту на право власності на земельну ділянку 13 грудня 2004 серії НОМЕР_2 суду сторонами не надано та не заявлено клопотання про їх витребування.
Аналізуючи дані докази судом встановлено, що рішенням десятої сесії двадцять першого скликання Зубівської сільської ради народних депутатів від 28 травня 1993 року вирішено передати у приватну власність ОСОБА_2 земельні ділянки 0,52 га. з яких 0,25 га. для обслуговування житлового будинку та господарських спору та 0,27 га для особистого підсобного господарства. Державні акти серії НОМЕР_2, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 від 13.12.2004, які містять посилання на вищевказане рішення, як підставу їх видачі, передбачають перехід права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 0,20 га. для обслуговування будинку та господарських будівель та 0,36 га для ведення особистого селянського господарства, що не відповідає розмірам вказаним у рішення сільської ради.
Виявлені невідповідності на переконання суду не можуть слугувати підставою для визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 13 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 виданого на підставі рішення Зубівської сільської ради від 28 травня 1993 року площею 0,21 га розташованої в с. Руда Миргородської району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства з наступних підстав.
Першою підставою є те, що відповідач мав право на виготовлення вищевказаного державного акту, так як 17 грудня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, відповідно якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,21 га, яка належала продавцю на підставі державного акту на землю серії НОМЕР_4. Іншою підставою є те, що у разі помилкового внесення до державного акту відомостей про рішення Зубівської сільської ради від 28 травня 1993 року про передачу земельної ділянки у приватну власність, не може також слугувати підставою для недійсності та скасування державного акту в цілому та припинення права власності, а є підставою для видачі належного правовстановлюючого документа. До даного переконання суд приходить на підставі аналізу висновків ЄСПЛ по справі Рисовський проти України щодо порушення ст. 1 першого протоколу до Конвенції. Де зазначено, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються
Враховуючи викладене керуючись ст.ст. 13, 206, 263, 265 ЦПК України, суд ,
ухвалив:
Відмовити в повному обсязі у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,21 га ріллі, що розташована в с. Руда Миргородського району Полтавської області від 17 грудня 1999 року серії НОМЕР_1 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 13 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 виданого на підставі рішення Зубівської сільської ради від 28 травня 1993 року площею 0,21 га розташованої в с. Руда Миргородської району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Миргородський міськрайонний суд Полтавської області).
Суддя О. А. Городівський
Суд | Миргородський міськрайонний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 03.04.2018 |
Оприлюднено | 19.04.2018 |
Номер документу | 73458324 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
Городівський О. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні