Ухвала

від 06.04.2018 по справі 755/5322/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

755/5322/18

1-кс/755/1984/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ 06 квітня 2018року

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040001819 від 18.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018100040001819 від 18.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.

Клопотання погоджено прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що в провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12018100040001819 від 18.02.2018 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що TOB «Фінансова компанія «Інвесг Кредіт Груп» було придбано автомобіль марки BMW, модель Х5 2011 р.в. номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 та отримано відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Одночасно, вказаний автомобіль із комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу було передано у користування гр. ОСОБА_5 якій фактично виступаючи власником таких компаній як TOB «АвтоАйленд»(ЄДРПОУ 33829272) та TOB «Фінансовий Круг» (ЄДРПОУ 37063951) та Інших звернувся до нас з відповідною пропозицією. Враховуючи те що ОСОБА_6 був діловим партнером нашої компанії та користувався певною довірою, неодноразово використовував автотранспорт який належав TOB «ФК «Інвест Кредіт Груп», передача автомобілю БМВ та право його користування було надано останньому без письмового оформлення тобто за усною домовленістю. Факт передачі та отримання автомобілю БМВ проходив за участю та у присутності менеджерів нашої компанії та компанії TOB «АвтоАйленд».

У грудні 2016 року ОСОБА_6 було повідомлено про необхідність повернення автомобілю - при цьому він не заперечував вимогу та необхідність повернення, але посилаючись на завантаженість свого робочого графіку та інші причини постійно уникав здійснення передачі цього авто у володіння TOB «ФК «Інвест Кредіт Груп». У телефонних розмовах з приводу знаходження автомобілю він повідомив що цією машиною користується його знайомий ОСОБА_7 , але це не є проблемою, оскільки він особисто несе майнову відповідальність перед нашою компанію за отримане у нас авто.

Факт протиправних дій знайшов підтвердження при проведенні перевірки обліку та реєстрації автомобілю у сервісному центрі МВС. Так стало відомо що право власності на вказаний автомобіль було зареєстровано за гр. ОСОБА_8 якій у подальшому перереєстрував його на свого сина ОСОБА_9 .

Відповідно до витягу з НАІС ДДАІ МВС України даний автомобіль 06.11.2015 року був перереєстрований на ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 в подальшому 24.05.2016 року даний автомобіль був перереєстрований на ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 у власності якого даний автомобіль залишається по теперішній час.

Будучи допитаний в якості потерпілого ОСОБА_11 , який являється заступником директора ТОВ «ФК «Інвест Кредит Груп» та діє на підставі довіреності, повідомив, що у 2015 році TOB «ФК «ІКГ» було придбано автомобіль марки БМВ Х5 5UXZW0C52BL369780 та передано у користування громадянину ОСОБА_6 , у зв`язку з тим, що між TOB «ФК «ІКГ» та TOB «Авто Айленд», директором якого являється ОСОБА_5 , були ділові відносини, тому питань щодо доброчесності даного громадянина у нього не виникло. У кінці 2016 року він попросив повернути дане авто, але ОСОБА_5 казав, що обов`язково поверне, але у нього зараз не має часу або у нього виникали інші причини з яких він не міг повернути дане авто. У 2017 році він дізнався що даний автомобіль було перереєстровано на третю особу. Але автомобіль був зареєстрований на TOB «ФК «ІКГ» з моменту його придбання. Також, довіреностей на користування, перереєстрацію та продаж даного авто TOB «ФК «ІКГ» громадянину ОСОБА_5 не надавало. У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 займається оформленням договорів купівлі-продажу транспортних засобів він можу підозрювати його втому, що він шляхом підробки документів перепродав даний автомобіль третій особі. На теперішній час автомобіль зареєстровано громадянина ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_5 , не маючи законних підстав, шляхом можливої підробки документів, здійснив відчуження автомобілю марки BMW, модель Х5 2011 р.в. номер шасі НОМЕР_1 на користь третьої особи.

Слідчим Дніпровського УП ГУНП в м. Києві вищевказаний автомобіль визнано речовим доказом, а тому на даний час просить накласти арешт на нього.

В судове засідання слідчий не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ст.ст.22,26 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт на майно накладається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України,у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2.ст. 172 КПК Україниу клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу.

Так, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно особи слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження причетності цієї особи вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Між тим, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не привів у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

Крім того, попри вимогу п. 5 ч. 2ст. 171 КПК Українищо до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, заявник долучені до клопотання матеріали жодним чином не завірив, тим самим, не надав слідчому судді належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у провадженні обставин регламентованихст. 170 - 171 КПК України.

Тобто, у судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, тобто не містить законних правових підстав для арешту майна, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна, адже однозначно порушує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема юридичної.

За таких обставин, слідчий суддя враховувати вказану у клопотанні правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що майно на яке необхідно накласти арешт відповідає критеріям, зазначеним устатті 171 цього Кодексу, тобто відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Керуючись ст.ст. 1-29,113-115,131-132,170-173,309,369-372,376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040001819 від 18.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: