Постанова

від 18.04.2018 по справі 826/20283/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №826/20283/14

адміністративне провадження №К/9901/8172/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю КС-Домофон (далі - ТОВ КС-Домофон ) на ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2015 залишення без розгляду (Суддя доповідач - О.П. Огурцов) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 (Колегія у складі суддів: О.М. Ганечко, А.Ю., Коротких, О.Г. Хрімлі) у справі № 826/20283/14 за позовомТОВ КС-Домофон доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДФС) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ КС-Домофон звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДФС у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №001232206 від 27.11.2014 та № 0012332206 від 27.11.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015, вказаний позов залишено без розгляду, з підстав повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду.

Не погоджуючись з ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду з підстав повторної неявки позивача чи його представника у судові засідання, не повідомляв про їх проведення на всі засоби зв'язку, які вказані у позовній заяві. Надіслані судом повістки на юридичну адресу позивача не були отриманні керівником з підстав його знаходження у цей період часу у відрядженні. З урахуванням чого не надіслання повісток на адресу представника позивача, вказаної також в позові, є наслідком порушення вимог процесуального закону, а саме статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Від відповідача відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

29.05.2015 Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу, якою касаційне провадження за касаційною скаргою позивача відкрито.

24.01.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Згідно пункту 3 частини першої статті 345 КАС України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції 22.12.2014, про що вказує вхідний штамп канцелярії суду на титульному аркуші позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2014 провадження у справі відкрито. (т.1, а.с.1).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2014 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.01.2015 (т.2, а.с.134), про що сторони справи повідомленні повістками про виклик, які отримані позивачем - 29.12.2014 (зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, т.2, а.с.139); відповідачем - 25.12.2014 (розписка представника відповідача на звороті повістки, т.2, а.с.136 на звороті).

У судовому засіданні, що було призначене на 28.01.2015 сторони забезпечили явку своїх представників, що підтверджується журналом судового засідання (т.2, а.с.208-209). В судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2015, про що сторони були повідомлені, засвідчивши це на повістках про виклик (т.2, а.с.210-211 на звороті).

Судове засідання, призначене на 18.02.2015 не відбулось з тимчасовою непрацездатністю Головуючого судді, про що секретарем судового засідання складена довідка (т.2, а.с.212).

Про наступне судове засідання, призначене на 12.03.2015, сторони по справі повідомлялись шляхом надіслання на їх адреси повісток про виклик (т.2, а.с.213-216). Представник відповідача дану повістку отримав в суді 05.03.2015, про що свідчить його розписка на ній. Тоді як надіслана повістка про виклик на поштову адресу позивача повернулась до суду із довідкою Ф20 відділення поштового зв'язку №601 від 10.03.2015, де вказано причину: за закінченням строку зберігання (т.2 а.с.217).

У судове засідання, призначене на 12.03.2015 позивач не забезпечив явку свого представника, тоді як представник відповідача у судовому засіданні був присутній, що підтверджується журналом судового засідання (т.2, а.с.219). Розгляд справи відкладений до 25.03.2015, у зв'язку із чим сторонам були направлені повістки про виклик (т.2, а.с.220-222).

Надіслана позивачу повістка про виклик на його пошову адресу, як і в попередній раз повернулась до суду із довідкою Ф20 поштового зв'язку №601 від 21.03.2015, де вказано причину: за закінченням строку зберігання (т.2 а.с.223).

У судове засідання, призначене на 25.03.2015 позивач не забезпечив явку свого представника, тоді як представник відповідача у судовому засіданні був присутній, що підтверджується журналом судового засідання (т.2, а.с.224).

У зв'язку із повторною неявкою позивача, судом першої інстанції постановлено ухвалу про залишення його позову без розгляду (т.2, а.с.226), мотивовану неприбуттям без поважних причин представника позивача у призначені судом засідання на 12 та 25 березня 2015 року.

Верховний Суд не погоджується із вказаними висновками судів та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

У відповідності до частини другої статті 122 КАС України (в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення позову без розгляду) судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.

Згідно із вимогами частини третьої статті 128 КАС України (в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення позову без розгляду) у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З урахуванням зазначеного положення вбачається, що визначальними умовами можливості використання вказаного повноваження суду є неналежне ставлення позивача до наданих йому прав визначених КАС України в поєднанні з дотриманням судом належного сповіщення останнього про дату час та місце судового засідання.

У відповідності до положень статті 33 КАС України (в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення позову без розгляду) судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанцій повідомляв позивача про призначені судові засідання на 12 та 25 березня 2015 року шляхом надіслання на його поштову адресу повісток про виклик.

Разом з тим, оглянувши наявні в матеріалах справи поштові конверти та зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, якими надсилались вказані судові повістки про виклик, вбачається, що в графі адресат зазначено ТОВ КС-Домофон , з адресою: вул. Коноплянська, 12, Київ, 04074, яка збігається із адресою товариства, зазначеною у позові.

Варто зазначити, що даний позов поданий та підписаний представником такого позивача, який виконуючи приписи частини 5 статті 106 КАС України (в редакції, чинній на день подання відповідачем апеляційної скарги), зазначив свою почтову адреса, телефон для зв'язку та електронну пошту. При цьому, представник зауважив, адресою листування є адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 13, кв. 67.

Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи (частина восьма статті 35 КАС України, в редакції, в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення позову без розгляду).

З урахуванням наведених положень та враховуючи зазначені обставини Верховний Суд приходить до висновку, що надіслання повісток про виклик на судові засідання на 12 та 25 березня 2015 року на адресу позивача, не може свідчити про виконання судом першої інстанції всіх заходів по належаному повідомленню позивача та його представника про розгляд справи, так як представником позивача зазначено іншу адресу для листування ніж поштова адреса позивача, на яку суд надсилав вказані повістки про виклик. Хоча зі змісту ухвали суду першої інстанції, слідує надання судом оцінки неявки у судові засідання саме представника позивача, який, в свою чергу, про їх проведення не повідомлявся.

Оцінка судом апеляційної інстанції питання щодо дотримання судом першої інстанції процесуального закону в частині належності повідомлення позивача про призначені судові засідання на 12 та 25 березня 2015 року є поверхневою та не повною, що свідчить про відсутність в його рішенні, встановлення необхідних обставин.

Враховуючи викладене, та те, що обмеження права особи на справедливий суд є неприйнятним явищем, про що Європейський Суд по правам людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, ухвала судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України (в чинній редакції) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано наведених приписів статей 35 та 128 КАС України (в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення позову без розгляду), що є наслідком скасування їх рішень, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КС-Домофон задовольнити.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 скасувати, справу №826/20283/14 направити для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду