Постанова

від 17.04.2018 по справі 826/17421/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

місто Київ

справа №826/17421/15

адміністративне провадження №К/9901/23502/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М. розглянув у порядку письмового провадження справу № 826/17421/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Віса-Нова" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

20.08.2015 ТОВ "Віса-Нова" звернулось з адміністративними позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року №0004882210 та №0004892210.

В обґрунтування позову зазначило, що отримання доходів ТОВ "Віса-Нова" по відносинам із ТОВ "Олтекс Трейд" підтверджується первинними документами, оформленими належним чином; спірним господарським операціям не притаманні ознаки безповоротної фінансової допомоги; відносини з поставки ТОВ "Олтекс Трейд" товару є реальними, підтверджені необхідними первинними документам, а позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені контрагентом-покупцем; господарські операції з ТОВ "Профі-Тест" підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "Віса-Нова" дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України ) умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Просить постановлені у справі рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Верховний Суд України ухвалою від 12.05.2017 відкрив провадження за заявою ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 у справі № 826/17421/15.

У зв'язку з початком роботи Верховного Суду матеріали справи № 826/17421/15 передано до Верховного Суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2018 заяву ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 у справі № 826/17421/15 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.

Перевіривши наведені у заяві доводи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що між ТОВ "Віса-Нова" та ТОВ "Олтекс Трейд" укладено договір поставки від 01.12.2012 №0112-10, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму; предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах постачальника.

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), ФРАНКО ЗАВОД, місце поставки - склад постачальника.

Згідно із видатковим накладними протягом грудня 2012 року, січня-травня 2015 року позивач поставив на адресу ТОВ "Олтекс Трейд" товар - побутову та комп'ютерну техніку, комплектуючі та запчастини до них, у тому числі - холодильники, морозильні камери, плити газові, ноутбуки, планшети, пральні машини, телевізори, на загальну суму 148 586 495 грн.

ТОВ "Віса-Нова" виписало ТОВ "Олтекс Трейд" відповідні податкові накладні, які реєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, між ТОВ "Віса-Нова" та ТОВ "Профі-Тест" укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів від 01.11.2012, відповідно до якого виконавець зобов'язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що переміщуються через митний кордон України, на підставі свідоцтва про визнання підприємства декларантом від 20.01.2013 №10000/53БМ-01740, та їх оформленню у Київській регіональній митниці, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічної діяльністю замовника, послуги.

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від грудня 2012 року, лютого-травня 2013 року ТОВ "Профі-Тест" надало послуги та виписало відповідні податкові накладні на загальну суму 170 280 грн, у тому числі податок на додану вартість - 28 380 грн.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Віса - Нова" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014; за наслідками перевірки складено акт від 02.06.2015 №238/26-59-22-10/37558998.

Актом перевірки встановлено порушення пункту 135.5 статті 135, пункту 138 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 28 259 334 грн, у тому числі за 2012 рік - 9 859 грн, за 2013 рік - 28 249 475 грн; пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 28 380 грн, в тому числі за грудень 2012 року - 9 390 грн, лютий 2013 року - 1 899 грн, березень 2013 року - 4 642 грн, квітень 2013 року - 7 702 грн, травень 2012 року - 4 747 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0004882210, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 42 389 001 грн;

- №0004892210, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42 570 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції податковий орган посилається на неоднакове застосування у подібних правовідносинах підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 пункту 137.16 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України. Просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої апеляційної та касаційної інстанцій, у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надала копії рішень Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 та 18.02.2015 (справи №№ К/800/53782/14, К/800/64655/14 відповідно), в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що контрагенти позивача по господарським операціям не мали можливості забезпечити виконання укладених з позивачем договорів, господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Тобто, у заяві про перегляд судового рішення податковим органом порушується питання про різне застосування норм податкового законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов'язань з податку на прибуток. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарських операцій, на підставі яких формувалися валові витрати, а також про підтвердження/не підтвердження платниками податку товарності господарської операції належними і допустимими доказами.

У справі, рішення в якій переглядається, суди першої апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Олтекс Трейд" та ТОВ "Профі-Тест" фактично здійснювались, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні згаданих вище норм податкового законодавства, зокрема, у постановах від 12.01.2016 у справі №21-3706а15, від 14.03.2017 у справі №21-1513а16, від 12.09.2017 у справі №826/10933/14.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

У справі, що розглядається, суди вказали на безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваних рішень, оскільки господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Олтекс Трейд" та ТОВ "Профі-Тест" фактично здійснені, первинні бухгалтерські документи відображають реальність таких операцій.

При цьому, поза увагою судів лишилися доводи відповідача про порушення кримінального провадження № 32014100000000051 стосовно службових осіб ТОВ "Олтекс Трейд", по якому здійснюється досудове розслідування щодо здійснення незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ. При розгляді конкретної справи суди повинні перевіряти та оцінювати такі доводи контролюючого органу щодо неможливості здійснення підприємствами легальної господарської діяльності.

Разом із тим, зазначені судові рішення не містять мотивів, з яких суди виходили вважаючи належно оформленими документи, видані і підписані від імені осіб стосовно яких порушено кримінальні справу.

Крім того, суди мали дослідити питання щодо наявності у ТОВ "Олтекс Трейд" можливостей для здійснення господарських операцій з ТОВ "Віса-Нова" з урахуванням виду діяльності контрагента та обсягу матеріальних ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства (наявність складських приміщень, трудових та виробничих активів, основних та автомобільних засобів, устаткування); з'ясувати відповідність номенклатури видаткових та податкових накладних сутності та змісту здійсненої операції.

Також судами не досліджено докази, що підтверджують сплату митних платежів ТОВ Віса-Нова у взаємовідносинах з ТОВ "Профі-Тест" (відповідні рахунки, квитанції, платежі, доручення тощо).

Отже, у даній справі висновки судів про помилковість доводів відповідача щодо штучного формування витрат та податкового кредиту є передчасними та зроблені без належного з'ясування фактичних обставин справи.

Зазначені вище прогалини щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правового висновку щодо правильності застосування норм матеріального права.

За таких обставин постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню.

Верховний Суд, розглядаючи справу у межах наданих йому повноважень що стосуються розгляду заяви про перегляд судового рішення, позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини справи, досліджувати докази та оцінювати їх, а тому справа після скасування постановлених у ній судових рішень має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду необхідно врахувати наведене та постановити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України та підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 у справі №826/17421/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду