Рішення

від 12.04.2018 по справі 737/8/18

КУЛИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 737/8/18

Проваждення № 2/737/201/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області

суддяОСОБА_1 секретар судового засіданняОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 737/935/17 за позовомОСОБА_3 доКуликівської селищної ради (с. Бакланова ОСОБА_4) Куликівської районної ради Чернігівської області третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області проСкасування державного акту учасники справи та представники: позивачОСОБА_3 від Куликівської селищної радине з'явився від Куликівської районної ради Чернігівської областіне з'явився від третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до із вказаним позовом до Куликівської селищної ради, Куликівської районної ради Чернігівської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, мотивуючи його тим, що в травні 2016 року вона звернулась до Бакланово - ОСОБА_5 сільської ради із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови. 30 травня 2016 року рішенням четвертої сесії сьомого скликання Бакланово - ОСОБА_5 сільської ради їй було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови. В ході розроблення проекту землеустрою було встановлено, що вищезазначена земельна ділянка входить до Державного акту на право колективної власності на землю серії І-ЧН № 000006 від 23.11.1995 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 14. Зазначений акт було видано Куликівською районною радою Чернігівської області колективному сільськогосподарському підприємству Нива на землі площею 2295,4 га для сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка розпаюванню не підлягала. КСП Нива на даний час не здійснює господарську діяльність. КСП Нива не набуло права власності на землю під господарськими дворами колишнього КСП Нива , оскільки земля під господарськими дворами розпайована не була та розпаюванню не підлягала. Ця земля до теперішнього часу перебуває у власності КСП Нива . Оскільки КСП Нива припинило свою діяльність, досягти згоди власників земельних часток (паїв) останнього не є можливим, як і залучити підприємство до участі у справі.

Вважає, що скасування спірного державного акту та запису про його реєстрацію не порушує прав інших власників та землекористувачів, чинним законодавством не передбачено процес передачі до земель запасу земель ліквідованих КСП.

Просить суд скасувати Державний акт на право колективної власності на землю, виданий Колективному сільськогосподарському підприємству Нива серії І-ЧН № 000006 від 23.11.1995 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 14.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, представників не направили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідачі причини своєї неявки суду не повідомили, своїм правом надати відзив на позов не скористались, із заявами чи клопотаннями також не звертались.

Від представника третьої особи до початку розгляду справи надійшли письмові пояснення, у яких він просить розглядати справу без участі представника Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, у вирішенні справи покладається на розсуд суду. Зміст письмових пояснень зводиться до того, що право колективної власності, посвідчене спірним державним актом, виникло на підставі і в порядку діючого на той час законодавства, тому підстав для його скасування на даний час немає; посилається на недоведеність позовних вимог та численні неточності у позовній заяві; вказує, що запис про припинення ТОВ Нива у ОСОБА_6 державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на даний час не внесено.

Інших заяв чи клопотань до початку першого судового засідання від учасників справи не надійшло.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, Куликівською районною Радою народних депутатів відповідно до рішення Куликівської районної Ради народних депутатів від 22.11.1995 № 43 колективному сільськогосподарському підприємству Нива (далі - КСП) було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії І-ЧН № 00006, згідно з яким КСП передано у колективну власність 2295,4 гектарів землі для сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 14 (а.с. 8-11).

Рішенням четвертої сесії сьомого скликання Бакланово - ОСОБА_5 сільської ради від 30 травня 2016 року позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови. Земельна ділянка розташована за адресою: вулиця Центральна, (господарські двори) біля будинку № 45А села ОСОБА_4 в адміністративних межах ОСОБА_5 сільської ради Куликівського району Чернігівської області (а.с. 13).

22 серпня 2016 року БПП Позитив своїм листом № 434 відмовило ОСОБА_3 у розробці проекту землеустрою у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка перебуває в користуванні колишнього КСП Нива , що підтверджується актом постійного користування на земельну ділянку серія І-ЧН № 000006, дія якого не ліквідована (а.с. 12).

Згідно довідки Чернігівської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області від 02 листопада 2016 року № 237/к/25-11-08 ТОВ Нива не звітує до відділення про свою господарську діяльність.

Інших доказів суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції).

За приписами ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР, чинного до 01.01.2004, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Такі форми власності як приватна, колективна, державна були також закріплені у Законі України Про власність , чинного до 20.06.2007 року.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України, чинного на момент видачі спірного акту, власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Статтею 5 Цього Кодексу визначено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Главою 23 Цивільного кодексу України, чинного з 01.01.2004 року, визначені такі форми власності: власність Українського народу, приватна, державна, комунальна.

Чинними на теперішній час редакціями Цивільного та Земельного кодексів України не встановлено колективної форми власності.

Хоча законодавством України вже не передбачено права колективної власності, законом така форма власності не скасовувалась, а отже спірна земельна ділянка продовжує перебувати у колективній власності.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні (чинного на момент видачі державного акту) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Суду не надано жодного доказу на підтвердження реорганізації КСП Нива у тому числі в ТОВ Нива , про припинення діяльності якого йдеться у наданій суду довідці Чернігівської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області від 02 листопада 2016 року № 237/к/25-11-08 (а.с. 14).

Також суду не надано доказів правонаступництва ТОВ Нива за КСП Нива та доказів ліквідації будь - якого з цих підприємств.

Суд не приймає до уваги в якості доказу припинення діяльності ТОВ Нива надану довідку Чернігівської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області від 02 листопада 2016 року № 237/к/25-11-08 з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ОСОБА_6 державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.Якщо відомості, що підлягають внесенню до ОСОБА_6 державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Державна реєстрація припинення юридичних осіб є обов'язковою (ст. 4 вищевказаного Закону).

Разом з цим із ОСОБА_6 державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ Нива , код 30713509, не лише не ліквідоване, але й не перебуває в процесі припинення.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 127 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Доказів того, чи була частина земель КСП Нива розпайована відповідно до вищезазначеного указу суду не надано.

При цьому в позовній заяві позивач стверджувала, що земля під господарськими дворами колишнього КСП Нива розпайована не була та розпаюванню не підлягала.

Суд вважає це твердження таким, що не ґрунтується вищевказаних нормах Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям . Крім цього, у спірному державному акті на право колективної власності на землю мається посилання на Додаток 1 Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства (додаток суду не надано), а в плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність є землі колективної власності.

Разом з цим в судовому засіданні позивач повідомила, що люди отримали державні акти на право власності на ці земельні ділянки. Доказів цього суду також не надано.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначені у Законі України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Згідно зі ст. 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

З положень цього Закону вбачається, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Тобто, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) можуть отримати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) у будь-який час.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Отже, члени КСП Нива , які одержали сертифікати на право на земельну частку (пай), але ще не звернулись із заявою про виділення земельної ділянки (невитребувані паї), мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Згідно з ч.1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, припинення права колективної власності та скасування акту в цілому вплине на реалізацію прав та інтересів учасників ТОВ Нива та інших власників майнових паїв, у тому числі власників невитребуваних паїв.

На підставі викладеного, доводи позивача про те, що при скасуванні акту в цілому не відбувається порушення майнових прав фізичних осіб (пайщиків) не можуть бути прийняті судом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Також цією статтею передбачено спосіб захисту прав шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Позовна вимога про визнання недійсним такого рішення позивачем не заявлена. Інших підстав для скасування спірного державного акту позивачем також не наведено.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Наданих позивачем доказів вочевидь недостатньо для прийняття рішення про задоволення позову. Так, відсутні докази реорганізації чи ліквідації КСП Нива , правонаступництва ТОВ Нива , його реорганізації чи ліквідації; за спірним державним актом землі передані у колективну власність для сільськогосподарського виробництва, однак сільська рада надала відповідачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови; позивачем не надано доказів про включення земель, які не підлягали розпаюванню, до земель запасу, чи земель, які передаються у розпорядження сільській раді; не надано доказів розпаювання чи нерозпаювання земель, установчих чи інших документів КСП Нива та ТОВ Нива , які б дозволили установити порядок правонаступництва у випадку ліквідації КСП.

Крім цього, звертаючись із позовом, ОСОБА_3 в якості відповідачів визначила Куликівську селищну раду та Куликівську районну раду Чернігівської області. Хоча із відкритого для будь - якого громадянина ОСОБА_6 реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видно, що ТОВ Нива , яке являться належним відповідачем, не припинено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування Державного акту на право колективної власності на землю є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 265 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Куликівський районний суд Чернігівської області суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 квітня 2018 року.

Суддя Л.М ОСОБА_1