Рішення

від 12.04.2018 по справі 902/50/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2018 р. Cправа № 902/50/18

Господарський суду Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф. , за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В. , розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Громадської організації "Вінницька інформаційна платформа "Власно" код ЄДРПОУ 36364918 (21000, м. Вінниця, вул. Театральна, 14, каб. №419)

до : 1. Вінницької обласної ради в особі Постійної комісії з питань регулювання комунальної власності та приватизації (21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 70)

до : 2. Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7)

про визнання акту органу місцевого самоврядування протиправним, присудження до виконання обов'язку в натурі

представники сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача 1 (Вінницької обласної ради в особі Постійної комісії з питань регулювання комунальної власності та приватизації): ОСОБА_1, представник за довіреністю № 216-06-205 від 15.02.2018р.;

відповідача 2 (Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області): ОСОБА_1, представник за довіреністю № 01-02-02 від 19.02.2018р.

В С Т А Н О В И В :

01.02.2018р. до суду надійшла позовна заява Громадської організації "Вінницька інформаційна платформа "Власно" до Вінницької обласної ради в особі Постійної комісії з питань регулювання комунальної власності та приватизації та до Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про визнання акту органу місцевого самоврядування протиправним, присудження до виконання обов'язку в натурі, а саме: скасування висновку Постійної комісії з питань регулювання комунальної власності та приватизації Вінницької обласної ради від 22.09.2017р. №47/1 "Про проект розпорядження "Про продовження дії терміну дії договору №419, 420, розташованих в адмінбудинку за адресою: вул. Театральна, 14, м. Вінниця, з громадською організацією Вінницька інформаційна платформа "Власно", орендодавцем яких є Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та зобов'язання Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області продовжити термін дії договору оренди приміщень № 419 загальною площею 75,5 кв.м., № 420 загальною площею 26,09 кв.м., розташованих в адмінбудинку за адресою: вул. Театральна, 14, м. Вінниця, з громадською організацією Вінницька інформаційна платформа "Власно", терміном на два роки 11 місяців шляхом переукладання договору.

Ухвалою суду від 02.02.2018р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/50/18 та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 22.02.2018р.

Ухвалою суду від 22.02.2018р. підготовче засідання відкладено до 15.03.2018р.

Згідно ухвали від 15.03.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 квітня 2018 р.

На вказану дату в судове засідання прибув представник відповідачів 1 і 2.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про його дату і місце позивач був належним чином повідомлений, шляхом направлення ухвали від 15.03.2018р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вказане та з огляду на відсутність клопотань позивача про відкладення розгляду справи через неможливість явки останнього або з інших причин, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача та за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача 1 - Вінницької обласної ради в особі Постійної комісії з питань регулювання комунальної власності та приватизації) та відповідача 2 - Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзивах на позов, що 20.02.2018р. надійшли до суду від відповідача 1 - Вінницької обласної ради в особі Постійної комісії з питань регулювання комунальної власності та приватизації і відповідача 2 - Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької область, відповідачі 1, 2 вказали, що вважають заявлений позов необґрунтованим та просять відмовити в його задоволенні.

Зокрема у відзиві відповідач 1 суду пояснив, що до Вінницької обласної Ради надійшло письмове клопотання відповідача 2 від 26.07.2017р. №01-04-02/1045 та проект розпорядження "Про продовження терміну дії договору оренди приміщень за №419, № 420, розташованих в адмінбудинку за адресою: вул. Театральна, буд. 14 у м. Вінниця з громадською організацією "Вінницька інформаційна платформа "Власно", орендодавцем яких є Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області" із відповідними документами. Даний пакет документів направлено на розгляд постійної комісії Вінницької обласної Ради з питань регулювання комунальної власності та приватизації. Згідно висновку постійної комісії обласної Ради від 22.09.2017р. №47/1, при розгляді питання про проект вищезгаданого розпорядження інформацію взято до відома, проте за результатами голосування цей проект розпорядження не був погоджений та розпорядження не було підписано головою Вінницької обласної Ради.

В зв'язку із зверненням позивача до постійної комісії обласної Ради з питань свободи слова, інформаційного простору та реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації щодо питання продовження терміну дії договору оренди, Постійною комісією 25.09.2017р. було прийнято рішення рекомендувати голові обласної Ради винести питання на розгляд сесії щодо продовження терміну дії договору оренди із позивачем. На пленарному засіданні чергової 24 сесії обласної ради 7 скликання 28.09.2017р., за пропозицією голови обласної Ради та за результатами голосування депутатами було прийнято рішення про доповнення проекту рішення "Про передачу майна комунальному підприємству "Вінницяоблтеплоенерго" пунктом 3 "Про продовження договору оренди громадській організації "Медіа центр "Власно", проте при голосуванні за прийняття проекту рішення "Про передачу майна комунальному підприємству "Вінницяоблтеплоенерго" та надання дозволу на продовження терміну дії договору оренди приміщень" в цілому зі змінами рішення не було прийнято.

Як зазначив у своєму відзиві відповідач 1, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідачем 2 як орендодавцем за договором, було повідомлено позивача про припинення договору оренди від 08.10.2014р. №14-14 в зв'язку із закінченням терміну, на який його укладено та відсутністю дозволу власника на продовження договору на новий термін. На даний час договір оренди №14-14 від 08.10.2014р. є припиненим, у зв'язку із закінченням терміну на який він був укладений - до 08.09.2017р. Вінницькою обласною Радою на пленарному засіданні чергової 24 сесії обласної ради 7 скликання 28.09.2017р. не було прийнято рішення про продовження даного договору.

За твердженнями відповідача 1, при розгляді питання щодо договору оренди із позивачем і Вінницька обласна Рада, і постійна комісія обласної Ради з питань регулювання комунальної власності та приватизації діяли виключно в межах чинного законодавства.

Відповідач 2 - Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області у своєму письмовому відзиві проти позову також заперечував, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши доводи позивача, які викладено в обґрунтування підстав позову, та заслухавши пояснення представника відповідачів 1 і 2, суд встановив, що 08.10.2014р. між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та Вінницькою обласною громадською організацією "Центр психологічної підтримки "Лотос" було укладено договір №14-14 оренди нерухомого майна. Дане майно є об'єктом права спільної власності Територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області. Сторонами підписано акт приймання-передачі приміщень, строком до 08 вересня 2017 року. Предметом договору є строкове платне користування приміщеннями загальною площею 101,24 кв.м., що складаються із кімнат № 419, №420, які розташовані в адмінбудинку за адресою: м. Вінниця, вул. Театральна, 14. Договір укладено відповідно до розпоряджень голови обласної Ради від 27.05.2014р. №166 та 16.09.2014р. №259.

01.01.2017р. сторонами договору оренди була підписана додаткова угода, якою сторони домовились про зміну назви орендаря на "Громадська організація "Вінницька інформаційна платформа "Власно".

Передане в оренду майно є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, а органом управління майном є Вінницька обласна Рада. На даний час майно перебуває на балансі Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області.

Рішенням 7 сесії Вінницької обласної Ради 6 скликання від 28.10.2011 року №220 затверджено Порядок передачі в оренду майна, що є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, розділом 3 якого визначено порядок укладення договорів оренди нерухомого майна.

Так, згідно п. 3.5 Порядку №220, продовження терміну дії договору здійснюється з дозволу органу управління майном - Вінницької обласної Ради.

Відповідно до п. 3.6. Порядку, для отримання дозволу на продовження терміну дії договору оренди при наявності клопотання орендаря, орендодавець (балансоутримувач) надає органу управління майном у порядку, визначеному Регламентом обласної Ради, своє звернення, із зазначенням у ньому адреси, площі, бажаного строку оренди, мети використання об'єкта, копію звернення орендаря та довідку про відсутність заборгованості орендаря з орендної плати, комунальних платежів та експлуатаційних витратах, експертну оцінку, розрахунок розміру орендної плати.

Пунктом 3.3. Порядку №220 встановлено, що дозвіл на укладання договору оренди оформляється у вигляді рішення сесії обласної Ради або розпорядження голови обласної Ради.

Враховуючи сплив строку дії договору оренду, позивач звернувся до відповідача 2 із листом про продовження договору оренди № 14-14 від 08.10.2014р. з терміном 2 роки 11 місяців.

Відповідачем 2 було розроблено проект розпорядження "Про продовження терміну дії договору оренди приміщень №419, №420, розташованих в адмінбудинку за адресою: вул. Театральна, буд. 14, м. Вінниця з громадською організацією "Вінницька інформаційна платформа "Власно", орендодавцем яких є Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області".

Листом від 26.07.2017р. № 01-04-02/1045 проект розпорядження направлено до Вінницької обласної Ради.

Згідно оскаржуваного позивачем у даній справі висновку Постійної комісії обласної Ради з питань регулювання комунальної власності та приватизації від 22.09.2017р. №47/1, надісланий відповідачем 2 проект розпорядження не був погоджений.

В зв'язку із зверненням позивача до постійної комісії обласної Ради з питань свободи слова, інформаційного простору та реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації щодо питання продовження терміну дії договору оренди, Постійною комісією 25.09.2017р. прийнято рішення рекомендувати голові обласної Ради винести питання на розгляд сесії щодо продовження терміну дії договору оренди з позивачем. Вказане підтверджується висновком комісії від 25.09.2017р. за №22/2.

На пленарному засіданні чергової 24 сесії обласної ради 7 скликання 28.09.2017р. відповідачем 1 було прийнято рішення про доповнення проекту рішення "Про передачу майна комунальному підприємству "Вінницяоблтеплоенерго" пунктом 3 "Про продовження договору оренди громадській організації "Медіа центр "Власно".

Однак при голосуванні за прийняття проекту рішення "Про передачу майна комунальному підприємству "Вінницяоблтеплоенерго" та надання дозволу на продовження терміну дії договору оренди приміщень" в цілому зі змінами - рішення не було прийнято.

В зв'язку із закінченням терміну, на який було укладено договір оренди №14-14 від 08.10.2014р. та відсутністю дозволу на продовження договору на новий термін, відповідачем 2 було направлено позивачу лист за №01-04-02/1299 від 02.10.2017р. про припинення договору оренди від 08.10.2014р. № 14-14 відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Лист також містить вимогу про звільнення займаних приміщень.

Як встановлено судом, на даний час договір оренди № 14-14 від 08.10.2014р., який укладений між відповідачем 2 та позивачем, є припиненим в зв'язку із закінченням терміну, на який він був укладений - до 08.09.2017р., договір оренди не продовжено на інший термін.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись із позовом про скасування висновку Постійної комісії з питань регулювання комунальної власності та приватизації Вінницької обласної ради від 22 вересня 2017 року № 4711 "Про проект розпорядження "Про продовження терміну дії договору оренди приміщень № № 419, 420, розташованих в адмінбудинку за адресою: вул. Театральна, буд. 14, м. Вінниця, з громадською організацією Вінницька інформаційна платформа "ВЛАСНО" орендодавцем яких є Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області" та ставлячи вимогу зобов'язати Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області продовжити термін дії договору позивач стверджує, що на підставі вказаного висновку комісії головою Вінницької обласної ради не було винесено розпорядження про продовження дії договору оренди від 08.10.2014 року №14-14, а такі дії комісії та в подальшому бездіяльність голови Вінницької обласної ради щодо не підписання розпорядження про продовження терміну дії договору, є порушенням норм чинного законодавства.

Даючи оцінку доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ради та їх виконавчі органи входять до системи органів місцевого самоврядування.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування та оренду.

Частина 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на нерухоме майно.

В свою чергу, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Відповідно до ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства (ст. 6 Закону).

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває у комунальній власності. Ст. 3 цього Закону визначено, що відносини з оренди державного майна, або майна що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено перелік орендодавців та зокрема зазначено, що такими є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, яке перебуває у комунальній власності.

Пунктом 19 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку.

Пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Згідно п. 4.7.12 Положення про постійні комісії обласної Ради, затвердженого рішенням 1 сесії обласної Ради 7 скликання від 04.12.2015р. № 7, Постійна комісія з питань регулювання комунальної власності та приватизації, за дорученням обласної Ради, голови, заступників голови обласної Ради або за власною ініціативою попередньо розглядає питання стосовно здійснення Радою правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження об'єктами права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що перебувають в управлінні обласної Ради, у тому числі виконання усіх майнових операцій, передачі об'єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здачі їх в оренду, продажу, купівлі, використання як застави, відчуження, тощо.

Суд відзначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

При цьому суд, як державний орган, може захистити порушене або оспорюване право лише у спосіб, який передбачений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Таким чином, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, в т.ч., актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Отже, предметом розгляду в господарському суді можуть бути лише акти, які мають характер рішень, породжують певні правові наслідки та є обов'язковими для суб'єктів спірних правовідносин.

Виходячи з викладених вище положень законодавства, суд приходить до переконання, що наявність висновку Постійної комісії щодо можливого укладення договору оренди не є безумовною та обов'язковою умовою для укладення договору оренди. Висновки, які надані Постійною комісією, мають виключно рекомендаційний характер для того органу, у складі якого вона діє.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;

- визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Як вбачається зі змісту наведених норм, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання та у спосіб, передбачений законом.

Натомість оскаржуваний позивачем висновок Постійної комісії не є рішенням державного чи іншого органу, не спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не має обов'язкового характеру для учасників відповідних правовідносин.

Згідно роз'яснень, наданих в п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду корпоративних спорів", господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припинити провадження у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

При цьому суд звертає увагу на те, що пунктом 2.14 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача 2 продовжити термін дії договору оренди, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган місцевого самоврядування має виключну компетенцію в питаннях прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна. Питання про передачу в оренду комунального майна розглядається на пленарних засіданнях районної, обласної ради та вирішується в установленому законом порядку шляхом голосування.

Суд приходить до висновку, що до компетенції суду не входить зобов'язання відповідачів приймати будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства України, суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування. При цьому відповідно до приписів ст. 43, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідач 2 не наділений повноваженнями самостійно, без рішення власника майна спільної комунальної власності, розпоряджатись цим майном і передавати його в оренду. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір та інші судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Законодавством, яке регулює порядок та розмір сплати судового збору за подання позовних заяв до господарського суду є Закон України "Про судовий збір".

Виходячи з підпунктів 2.1, 2.2 ч.2 ст.4 Закону за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовних заяв немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як передбачено ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» , прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року складає 1762 гривні.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (абзац другий частини третьої статті 6 Закону).

Таким чином, виходячи з викладеного вище, позивач при зверненні з даною заявою до суду, повинен був сплачувати судовий збір виходячи із кожної заявленої вимоги.

З доданих позивачем до позовної заяви квитанцій вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено по 1864,00 грн. судового збору за кожну немайнову вимогу, при цьому заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В судовому засіданні 12.04.2018р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 13, 19, 129, 140 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 квітня 2018 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - Громадській організації "Вінницька інформаційна платформа "Власно" (21000, м. Вінниця, вул. Театральна, 14, каб № 419);

3 - Вінницькій обласній раді (21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 70);

4 - Управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7).