Рішення

від 16.04.2018 по справі 917/2038/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2018р. Справа № 917/2038/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент" (73000, м. Херсон, вул. Петренка, буд. 18, код ЄДРПОУ 33172959)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, буд. 26 "А", код ЄДРПОУ 05524660)

про стягнення 661 186,14 грн.

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

За участю представників:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 11.07.2017р. № 940/819/06

В судовому засіданні 16.04.2018р. суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено протягом 2 днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Обставини справи: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент" (далі по тексту - ТОВ "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент" - позивач) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (далі по тексту - ПАТ "Гадячгаз" - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором позики від 19.12.2013р. в сумі 661 186,14грн., з яких 196 110,00грн. - основний борг, 337 059,29грн. - проценти за користування позикою, 128 016,85грн. - інфляційне збільшення.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.12.2017р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі № 917/2038/17. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.01.2018р.

У зв"язку з набранням чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, 16.01.2018р. судом постановлено ухвалу, якою призначено справу № 917/2038/17 до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; призначено підготовче засідання суду на 13.02.2018р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 13.02.2018р. строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.03.2018р.

За результатами судового засідання 06.03.2018р. судом постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 02.04.2018р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 02.04.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 917/2038/17. Справу призначено до судового розгляду по суті на 16.04.2018р.

Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, направив на електронну адресу суду клопотання (вх. № 3788 від 13.04.2018р.) про розгляд справи за відсутності свого представника.

Зазначене клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства та задовольняється судом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно Договору позики від 19.12.2013 року щодо повернення позики у визначений договором строк.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 473 від 15.01.2018р.) (з урахуванням додаткових пояснень на відзив (вх. № 3384 від 02.04.2018р.)) та його представник в судовому засіданні факт порушення договірних зобов"язань не заперечують та, з посиланням на особливості здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу газорозподільною системою та відсутність у відповідача фінансових ресурсів, просять суд зменшити розмір інфляційних втрат на 50 % та зменшити розмір 25% процентів від суми позики на 50 %.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача, суд встановив:

19.12.2013р. між ТОВ "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент" та ПАТ "Гадячгаз" укладено Договір позики (а.с. 10) (далі - Договір), відповідно умов якого до якого ТОВ "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент" (за умовами договору - позикодавець) передає у власність ПАТ "Гадячгаз" (за умовами договору - позичальник) грошові кошти в розмірі, установленому Договором, а позичальник зобов"язується повернути їх позикодавцю, а також сплатити проценти в розмірі та порядку, встановлених Договором (п. 1.1. Договору).

В Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- сума позики за Договором становить 1 000 000,00грн. (п. 2.1. Договору);

- позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п. 3.1. Договору);

- за цим Договором позичальник зобов"язаний сплачувати проценти в розмірі 25% річних від суми позики (або її частини, з урахуванням п. 2.3 Договору) до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (її частини) визначається згідно з п. 5.3 Договору (п. 2.2. Договору);

- проценти нараховуються за методом "факт/факт", тобто за фактичний час існування боргу за цим Договором і виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Проценти нараховуються починаючи з наступного дня після надання позикодавцем позики і до дня, що передує дню фактичного повернення позики. Сплата процентів здійснюється щомісяця не пізніше 05 числа кожного календарного місяця за попередній місяць (п. 2.4. - 2.6. Договору);

- строк повернення позики - не пізніше 30.12.2014р. (п. 4.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором позики від 19.12.2013р. Факт перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 61-65) та не заперечується відповідачем.

Всупереч взятим на себе договірним зобов"язанням відповідач суму позики повернув частково, у зв"язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем за основним платежем в сумі 196 110,00грн. (картка рахунку відповідача - а.с. 11). Також, як вказує позивач, відповідач не сплатив проценти за користування позикою розмір яких, за розрахунком позивача, становить 337 059,29грн. (розрахунок процентів - а.с. 12).

Вважаючи свої права порушеними позивач, метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики від 19.12.2013р. в сумі 661 186,14грн., з яких 196 110,00грн. - основний борг, 337 059,29грн. - проценти за користування позикою, 128 016,85грн. - інфляційне збільшення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного .

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом (стаття 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, надавши відповідачу суму позики, належним чином виконав зобов'язання за Договором позики від 19.12.2013р. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України позику не повернув, проценти за користування позикою не сплатив. Дана обставина відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 196 110,00 грн. заборгованості за позикою, 337 059,29 грн. заборгованості по процентах за користування позикою підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також в п. 6.1. Договору сторони узгодили, що позичальник зобов"язаний повернути суму позики (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір нарахування не перевищує розрахункового, відповідає вимогам чинного законодавства і є правомірними.

З огляду на вищенаведене та доведення факту прострочення виконання грошового зобов"язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 128 016,85грн. інфляційного збільшення підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 473 від 15.01.2018р.) (з урахуванням додаткових пояснень на відзив (вх. № 3384 від 02.04.2018р.)) та його представник в судовому засіданні, просять суд зменшити розмір інфляційних втрат на 50 % та зменшити розмір 25% процентів від суми позики на 50 %, посилаючись на особливості здійснення господарської діяльності та відсутність у відповідача фінансових ресурсів.

Клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та розміру процентів задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що за рішенням суду може бути зменшений тільки розмір неустойки, до якої належать штраф та пеня.

Суд зауважує, що інфляційні втрати, на зменшенні яких наполягає відповідач, мають компенсаційний, а не штрафний характер.

Так, в п. 3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" роз"яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Також, суд критично відноситься до твердження відповідача відносно до того, що нараховані позивачем проценти в розмірі 25 % річних від суми позики вважаються мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов"язання і одночасно, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, оскільки зазначений розмір процентів, є платою позичальника за користування позикою (в даному випадку грошовими коштами). Зазначена відсоткова ставка процентів визначена умовами Договору та може бути змінена лише за згодою його сторін.

Крім вище викладеного, в реагування на клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та розміру процентів, суд зауважує, що одним із принципів підприємницької діяльності згідно зі ст. 44 ГК України є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України ). А тому, посилання відповідача на особливості здійснення господарської діяльності та відсутність фінансових ресурсів, не є переконливим та законним підґрунтям для зменшення розміру інфляційних втрат та процентів.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності суду не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики від 19.12.2013р. в сумі 661 186,14грн., з яких 196 110,00грн. - основний борг, 337 059,29грн. - проценти за користування позикою, 128 016,85грн. - інфляційне збільшення підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, буд. 26 "А", код ЄДРПОУ 05524660, р/р 26008236578200 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Співдружність Ессет Менеджмент" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Петренка, буд. 18, код ЄДРПОУ 33172959, р/р 26502000000130 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313) заборгованість за Договором позики від 19.12.2013р. в сумі 661 186,14грн., з яких 196 110,00грн. - основний борг, 337 059,29грн. - проценти за користування позикою, 128 016,85грн. - інфляційне збільшення, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 9 917, 81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Повний текст рішення складено 18.04.2018р .

Суддя О.О. Ореховська