Рішення

від 17.04.2018 по справі 918/172/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 квітня 2018 р. Справа № 918/172/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В., при секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою-відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4)

до відповідача ОСОБА_1 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області (35415, Рівненська область, Гощанський район, с. Тучин, вул.1 Травня, буд. 22)

про стягнення 61 319, 96 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2.

Від відповідача : не з"явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (далі - Позивач або ТОВ "Рівнегаз збут") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області (далі - Відповідач), в якому просить стягнути з останнього 61 319, 96 грн. заборгованості за поставлений природний газ.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору №41 СВRvz305-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 24.01.2018 року він поставив Відповідачу природний газ на суму 118 313,47 грн., однак вартість природного газу останнім сплачена частково, заборгованість становить 61 319, 96 грн..

Представник відповідача в судове засідання 17.04.2018 р. не з'явився, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою (ч. 3 ст. 202 ГПК України).

На підставі вищенаведеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та відзиву з його боку, за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2018 року позовні вимоги підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

24 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (як Постачальником) та ОСОБА_1 загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області (як Споживачем) був укладений договір №41 СВRvz305-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі-Договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1. Договору).

Пунктом 2.9 Договору сторони погодили порядок визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу на підставі актів приймання-передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Так, у лютому 2018 року Відповідачу поставлено природного газу обсягом 11,048 тис.куб.м. на суму 118 313,47 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №3РВ00002873 та актом №РВ000002774 наданих послуг з розподілу природного газу.

Відповідно до розділу 4 Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку - 30% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується на умовах попередньої оплати до 10-го числа поточного звітного місяця постачання. Оплата залишку вартості спожитого газу здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника суми, визначеної двостороннім актом прийому-передачі газу, виходячи з розрахунку вартості обсягу постачання газу у звітному періоді. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого газу виконав частково, відтак станом на дату розгляду справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 61 319, 96 грн..

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак вимоги Позивача грунтуються на договорі та законі, і, відповідно, є правомірними.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем належними та допустимими доказами доведено невиконання Відповідачем умов Договору №41 СВRvz305-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_1 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області про стягнення 61 319, 96 грн. заборгованості є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області (35415, Рівненська область, Гощанський район, с. Тучин, вул.1 Травня, буд. 22, ЄДРПОУ22557542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, ЄДРПОУ 39589441) суму заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 61 319,96 грн. та судовий збір в розмірі 1762, 00 грн..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано "19" квітня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.