Рішення

від 12.04.2018 по справі 921/702/17-г/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 квітня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/702/17-г/5

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Шміло І.О.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд лоджистікс плюс", АДРЕСА_1,07400

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбікормовий завод", вул.Лисенка, 1, с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732

про cтягнення 90 205, 87 грн.

за участі представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснювався з огляду на відсутність у судових засіданнях представників сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд лоджистікс плюс" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбікормовий завод" про cтягнення 90 205, 87 грн, з яких: 61 300 грн - основна сума боргу; 6862,60 грн - інфляційні збитки;1571,97 грн - 3% річних; 8271,30 грн - неустойка; 12260,00грн - штраф.

Дану справу, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, прийнято до розгляду судом у складі судді Андрушків Г.З. та ухвалою господарського суду від 06.12.2017 порушено провадження та призначено її до розгляду на 27.12.2017 на 10:00 год.

27.12.2017 ухвалою господарського суду Тернопільської області, у зв'язку з набранням чинності 15.12.2017 Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" вирішено дану справу здійснювати за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя за №282/0/15-18 від 01.02.2018 року та наказу Господарського суду Тернопільської області №15-к від 19.02.2018 року головуюча у справі - суддя Андрушків Г.З., звільнена з посади судді Господарського суду Тернопільської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням керівника апарату від 19 лютого 2018 року, відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 921/702/17-г/5, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Бурді Н.М.

Ухвалою від 21.02.2018 справу № 921/702/17-г/5 прийнято до свого провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2018 о 10:00 год.

Представник позивача у судове засідання, що відбулось 15.03.2018 не з'явився, натомість 12.03.2018 через канцелярію суду подано клопотання (вх. № 7109 від 12.03.2018) про розгляд справи за відсутності його представника, а також, зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю із підстав, зазначених у позові, та просить розглядати справу на підставі документів, що є в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2018 закрито підготовче судове засідання та призначено справу № 921/702/17-г/5 до судового розгляду по суті на 12.04.2018 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.04.2018) .

Представник позивача у судове засідання, що відбулось 12.04.2018, не з'явився, натомість 03.04.2018 через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 8754 від 03.04.2018). про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги викладені ним у позовній заяві підтримує повністю.

Представник відповідача у судові засідання не з"являвся, причин неявки суду не повідомляв, відзиву на позов не подав, жодних клопотань не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень долучено до матеріалів справи), однак своїми процесуальними правами товариство не скористалось.

Тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне:

05 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд лоджистікс плюс (надалі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тернопільський комбікормовий завод (надалі - Замовник) було укладено Договір - заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 0512-15 (далі - Договір).

Пунктом 1 Договору визначено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок Замовника здійснювати транспортне перевезення власним або залученим транспортом внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору послуги ).

Пунктом 2 Договору Сторонами погоджено, що 07.12.2016 року за адресою Тернопільська обл. с. Мишковичі, вул. Лисенка, 1 відбудеться завантаження вантажу - сої, вагою 21тон 86 куб. Сторони також визначили дату доставки та місце розвантаження вказаного вантажу, а саме: 22.12.2016 р., м. Мінськ (Білорусь).

Серед іншого, Сторонами досягнуто згоди щодо вартості послуг в розмірі 26 200грн, які повинні бути сплачені протягом двох днів після розвантаження.

Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 Права та обов'язки Сторін Замовник зобов'язався оплатити вартість перевезення.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, а у випадках не врегульованих договором керуються вимогами чинного законодавства.

Пунктом 4.2. договору встановлено розмір штрафних санкцій за порушення строків оплати, а саме, стягується пеня за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф 20% від суми фрахта.

22.12.2016 на виконання взятих на себе згідно умов укладеного договору зобов'язань Виконавцем надано Замовнику транспорно-експедиційні послуги на суму 26 200 грн, про що між Сторонами правочину складено та підписано Акт наданих послуг №743 від 22.12.2016 року, які він був зобов'язаний оплатити відповідно до виставленого Рахунку на оплату №740 від 22.12.2016 року не пізніше двох календарних днів після розвантаження.

Проте, всупереч умовам укладеного договору та підписаного акту наданих послуг №743 від 22.12.2016р., Замовник станом на день заявлення позову не оплатив вартості наданих йому послуг.

Крім того, 05 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд лоджистікс плюс (надалі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тернопільський комбікормовий завод (надалі - Замовник) було укладено ще один Договір - заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 0512-15 (далі - Договір).

Пунктом 1 даного Договору визначено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок Замовника здійснювати транспортне перевезення власним або залученим транспортом внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору послуги ).

Пунктом 2 Договору Сторонами погоджено, що 08.12.2016 року за адресою Тернопільська обл. с. Мишковичі, вул. Лисенка, 1 відбудеться завантаження вантажу - сої, вагою 19 тон 86 куб. Сторонами визначено дату доставки та місце розвантаження вказаного вантажу, а саме: 22.12.2016 р., м. Гомель (Білорусь).

Також Сторонами досягнуто згоди щодо вартості послуг в розмірі 26 600грн, які повинні бути сплачені протягом двох днів після розвантаження.

Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 Права та обов'язки Сторін Замовник зобов'язався оплатити вартість перевезення.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, а у випадках не врегульованих договором керуються вимогами чинного законодавства.

Пунктом 4.2. договору встановлено розмір штрафних санкцій за порушення строків оплати, а саме, стягується пеня за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф 20% від суми фрахта.

22.12.2016 на виконання взятих на себе згідно умов укладеного договору зобов'язань Виконавцем надано Замовнику транспорно-експедиційні послуги на суму 26 600 грн, про що між Сторонами правочину складено та підписано Акт наданих послуг №744 від 22.12.2016 року, які він був зобов'язаний оплатити відповідно до виставленого Рахунку на оплату №741 від 22.12.2016 року не пізніше двох календарних днів після розвантаження, однак Замовником станом на день заявлення позову вартісті наданих послуг не оплачено.

09 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд лоджистікс плюс (надалі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тернопільський комбікормовий завод (надалі - Замовник) був укладений Договір - заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 0912-17 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок Замовника здійснювати транспортне перевезення власним або залученим транспортом внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору послуги ).

Пунктом 2 вказаного Договору Сторонами погоджено, що 13.12.2016 року за адресою Тернопільська обл. с. Мишковичі, вул. Лисенка, 1 відбудеться завантаження вантажу - сої, вагою 21 тон 86 куб. Сторони також визначили дату доставки та місце розвантаження вказаного вантажу, а саме: 19.12.2016 р., м. Гомель (Білорусь).

Водночас Сторонами досягнуто згоди щодо вартості послуг в розмірі 21 000грн, які повинні бути сплачені протягом двох днів після розвантаження.

Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 Права та обов'язки Сторін Замовник зобов'язався оплатити вартість перевезення.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, а у випадках не врегульованих договором керуються вимогами чинного законодавства.

Пунктом 4.2. договору встановлено розмір штрафних санкцій за порушення строків оплати, а саме, стягується пеня за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф 20% від суми фрахта.

20.12.2016 на виконання взятих на себе згідно умов укладеного договору зобов'язань Виконавцем надано Замовнику транспорно-експедиційні послуги на суму 21 000 грн, про що між Сторонами правочину складено та підписано Акту наданих послуг №753 від 20.12.2016 року, які він був зобов'язаний оплатити відповідно до виставленого Рахунку на оплату №751 від 20.12.2016 року не пізніше двох календарних днів після розвантаження, проте Замовник станом на день заявлення позову не оплатив вартості наданих йому послуг, чим порушив умови укладеного правочину.

І оскільки відповідач належним чином не виконав умов укладених договорів, з метою досудового врегулювання спору Позивач направив Відповідачу претензію з відповідними додатками, що підтверджують суму заборгованості в розмірі 61 300 грн за надані транспортно-експедиторські послуги, яку просив оплатити в добровільному порядку до 06.11.2017. Факт надіслання вказаної претензії підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0740021394274 з відміткою про вручення адресату (ТОВ Тернопільський комбікормовий завод ) 31.10.2017.

Матеріали справи свідчать, що досягти згоди щодо сплати існуючої заборгованості в добровільному порядку сторонам Договорів - заявок на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 0512-15 від 05.12.2016 (2 шт.), №0912-17 від 09.12.2016 не вдалося, що слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд лоджистікс плюс з позовом до господарського суду про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбікормовий завод" 90 205, 87 грн заборгованості, з яких: 61 300 грн - основна сума боргу; 6862,60 грн - інфляційні збитки; 1571,97 грн - 3% річних; 8271,30 грн - неустойка; 12260,00грн - штраф.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд лоджистікс плюс та Товариством з обмеженою відповідальністю Тернопільський комбікормовий завод виникли зобов'язання, що випливають із договорів транспортного експедирування, що регулюється положеннями глави 65 ЦК України (ст.ст. 929-935).

Так відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі, як того вимагає ч.1 ст. 930 ЦК України.

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

За ч.2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Крім того, спеціальним законом, що регулює суспільні відносини в Україні з питання транспортного експедирування, є Закон України Про транспортно-експедиторську діяльність , статтею 9 якого визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи, видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами може бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами договорів на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 0512-15 від 05.12.2016 (2 шт.), №0912-17 від 09.12.2016.

Звертаючись до господарського суду, позивач посилався на те, що свої зобов'язання за вказаними договорами він виконав належним чином та надав відповідачу транспортно - експедиційні послуги в повному обсязі на загальну суму 73 800 грн, факт надання підтверджує Актами виконаних робіт № 743 від 22.12.2016 на суму 26200грн, №744 від 22.12.2016 на суму 26 600 грн та №753 від 20.12.2016 на суму 21 000 грн, підписаних представниками сторін та засвідчених відтисками їх печаток без жодних зауважень.

Крім того, в якості доказів, що підтверджують факт надання транспортно-експедиційних послуг, позивачем до матеріалів справи долучено міжнародні товарно-транспортні накладні СМR А№001330 та А№366163.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов укладених договорів надано відповідачу транспортно - експедиційні послуги в на загальну суму 73800 грн .

Судом встановлено, що Замовником порушено встановлений п.п. 15 п. 2 Договорів строк оплати одержаних послуг (не пізніше двох календарних днів після розвантаження) та станом на день звернення до суду з позовом (04.12.2017) їх вартість сплачена відповідачем частково, а заборгованість перед Виконавцем становить 61 300 грн.

Заперечення щодо факту отримання та обсягів наданих позивачем послуг в матеріалах справи відсутні. Також в матеріалах справи відсутні докази пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг чи будь-які інші заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов договорів з боку Виконавця.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 61 300грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України порушене право ТОВ Гранд лоджистікс плюс підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Згідно приписів статі 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Належне виконання зобов'язань Замовника щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг забезпечено Сторонами у п. 4.2. договорів шляхом визначення розміру штрафних санкцій за порушення строків оплати, а саме: стягується пеня за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф 20% від суми фрахта.

З огляду на зазначений пункт договорів, позивачем здійснено розрахунок штрафних санкцій, у зв'язку із чим він просить суд стягнути з відповідача:

- 8 271,3 грн пені, нарахованої за період з 24.12.2016 по 31.10.2017;

- 12 260 грн штрафу, що становить 20% від суми фрахта.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку розмір втрат від інфляції за період з січня 2017 по жовтень 2017 складає 6862 грн 60 коп., а три проценти річних від простроченої суми за період з 24.12.2016 по 31.10.2017 становлять 1571 грн 97коп.

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови договорів та матеріали справи, оцінивши поданий позивачем розрахунок, а також, здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, дійшов висновку про обґрунтованість, підставність нарахування та заявлення до стягнення 6862,60 грн - інфляційних нарахувань; 1571,97 грн - 3% річних; 8271,30 грн - пені та 12260,00грн - штрафу.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Гранд лоджистікс плюс про стягнення в примусовому порядку з ТОВ Тернопільський комбікормовий завод 90 205, 87 грн, з яких: 61 300 грн - основна сума боргу; 6862,60 грн - інфляційних нарахувань;1571,97 грн - 3% річних; 8271,30 грн - неустойки; 12260,00грн - штрафу, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та по суті не оспорені відповідачем.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбікормовий завод" (вул. Лисенка, 1, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732, ідент. код 37624997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд лоджистікс плюс" (АДРЕСА_2,07400, ідент. код 39355178) 90 205 (дев'яносто тисяч двісті п'ять) грн 87 коп., з яких: 61 300 (шістдесят одна тисяча триста) грн - основна сума боргу; 6862 (шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 60 коп. - інфляційних нарахувань; 1571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна) грн 97 коп. - 3% річних; 8271 (вісім тисяч двісті сімдесят одна) грн 30 коп. - неустойки; 12 260 (дванадцять тисяч двісті шістдесят) грн - штрафу та 1600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення через Господарський суд Тернопільської області.

Повне рішення складено 19 квітня 2018 р.

Суддя Н.М. Бурда