Рішення

від 19.04.2018 по справі 927/155/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

19 квітня 2018 року м. ЧернігівСправа №927/155/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТС Плюс ,

код ЄДРПОУ 36264680, вул. Миколи Краснова, 27, м. Київ, 03115

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Афіна Плюс ЛТД ,

код ЄДРПОУ 38765271, вул. Чернігівська, 5-А, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

Предмет спору: про стягнення 7832,30 грн

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю ТС Плюс подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Афіна Плюс ЛТД , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 7832,30 грн, з яких 5545,28 грн основної заборгованості, 44,67 грн - 3% річних, 138,63 грн інфляційних втрат, 440,14 грн пені та 1663,58 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №Т-580 від 01.10.2016 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5545,28 грн. За порушення відповідачем виконання умов договору позивачем нараховано 44,67 грн - 3% річних, 138,63 грн інфляційних втрат, 440,14 грн пені та 1663,58 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2018 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також цією ухвалою встановлено сторонам строк для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 06.03.2018, направлена на адресу відповідача, повернулась неврученою з відміткою поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання .

Судом зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), відповідно до якого місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Афіна Плюс ЛТД : 16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Чернігівська, 5-А.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктами 110, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Оскільки ухвала суду від 06.03.2018 направлялась відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві та ЄДР, і повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання , суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву і, лише у силу нехтування своїми правами на одержання поштового відправлення (фактично відмовившись від одержання поштового відправлення), відповідач не отримав ухвали суду, а отже не скористався своїми процесуальним правами.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 01.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТС Плюс (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Афіна Плюс ЛТД (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №Т-580 (далі - Договір) (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються Сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього Договору у частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору ціни на Товар встановлюються Продавцем у прайс-листі (не є додатком до даного Договору), формуються у національній валюті України та зазначаються у накладних.

Відповідно до п. 4.4 Договору датою передачі партії Товару вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених Сторонами у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору (п. 5.1 Договору).

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

У випадку прострочки Покупцем оплати вартості Товару більше ніж на 60 календарних днів, вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов'язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені (п. 7.1), штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого у строк Товару (п. 7.4 Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року (п. 10.1 Договору).

Згідно з додатком № 1 до Договору від 01.10.2016 Покупець здійснює розрахунки за Товар, отриманий відповідно до Договору протягом 21 календарного дня (а.с. 12).

Відповідно до Додатку №2 до Договору від 01.10.2016 ОСОБА_1 є відповідальною особою, уповноваженою Покупцем приймати товарно-матеріальні цінності від Постачальника (Продавця) (а.с. 13).

У додатку №3 до Договору від 01.10.2016 сторони визначили наступні адреси пунктів доставки товару Постачальником за замовленнями Покупця: кафетерій за адресою: Бахмацький район, с. Кропивне, вул. Каденюка, 2; Кафетерій за адресою: Бахмацький район, с. Халимонове, вул. Першотравнева, 1а (а.с. 14).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 5545,28 грн, що підтверджується видатковою накладною №1152001 від 26.10.2017 (а.с. 18).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з продажу та поставки товару, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь-яких зауважень.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та не оплатив вартість поставленого йому товару.

Позивачем надано виписку ПАТ Креді ОСОБА_2 з рахунку, згідно з якою відповідачем перераховано позивачу кошти у розмірі 1847,23 грн за поставлений товар, проте за іншою накладною - №1154403 від 26.10.2017 (а.с. 19).

Також сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2017 по 22.02.2018, відповідно до якого позивачем поставлено товар за накладними від 26.10.2017 №1152001 на суму 5545,28 грн та №1154403 на суму 1847,23 грн, відповідачем лише сплачено 1847,23 грн. за накладною № 1154403 від 26.10.2017, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5545,28 грн (а. с. 21).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу №Т-580 від 01.10.2016 становить 5545,28 грн.

Позивачем нараховано відповідачу 44,67 грн - 3% річних, 138,63 грн інфляційних втрат, 440,14 грн пені та 1663,58 грн штрафу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у порушення ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не провів оплату за поставлений товар у визначений договором термін, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 5545,28 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також позивач просить також стягнути з відповідача 44,67 грн - 3% річних (за період з 16.11.2017 по 22.02.2018), 138,63 грн інфляційних втрат (грудень 2017 року - січень 2018 року), 440,14 грн пені (за період з 16.11.2017 по 22.02.2018) та 1663,58 грн штрафу.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Сторонами у пункті 7.1 Договору погоджено, що у разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Крім того, пунктом 7.4 Договору встановлено, що у випадку прострочки Покупцем оплати вартості Товару більше ніж на 60 календарних днів, вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов'язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені (п. 7.1), штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого у строк Товару.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі № 3-24гс12.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 та від 24 жовтня 2011р. у справі № 6-38цс11.

Як зазначено у пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 №14, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, дійшов висновку про правильне їх нарахування відповідно до норм чинного законодавства та умов договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 44,67 грн - 3% річних, 138,63 грн інфляційних втрат та 1663,58 грн штрафу також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також здійснено перерахунок пені, внаслідок чого встановлено, що розмір пені нарахований неправильно, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У пункті 2.5 Постанови №14 Вищий господарський суд вказав, що перебіг періоду часу, за який нараховується пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Враховуючи зазначене, нарахування пені за видатковою накладною №1152001 від 26.10.2017 має здійснюватися з 17.11.2017.

Розмір пені, перерахований судом відповідно до приписів чинного законодавства України становить 436,03 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 436,03 грн.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Афіна Плюс ЛТД (код ЄДРПОУ 38765271, вул. Чернігівська, 5-А, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТС Плюс (код ЄДРПОУ 36264680, вул. Миколи Краснова, 27, м. Київ, 03115) 5545,28 грн заборгованості за поставлений товар, 44,67 грн - 3% річних, 138,63 грн інфляційних втрат, 436,03 грн пені, 1663,58 грн штрафу та 1761,07 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua /.

Суддя В.В. Шморгун