Постанова

від 17.04.2018 по справі 921/469/17-г/6

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 921/469/17-г/6

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Балацької О.А.,

учасники справи:

позивач - Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник позивача - Кравченко О.К. головн. спец. (дов. від 03.11.2017)

відповідач - приватне підприємство "Голден Вуд",

представник відповідача - не з'явився,

розглянув касаційні скарги приватного підприємства "Голден Вуд" та Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 (головуючий - Малех І.Б., судді: Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.)

у справі № 921/469/17-г/6

за позовом Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

до приватного підприємства "Голден Вуд" (далі - Підприємство)

про стягнення 34 680 грн. пені.

За результатами розгляду касаційних скарг Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Підприємства про стягнення 34 680,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Відділення від 31.03.2016 № 09-р/к у справі № 840-УД "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.09.2017 у справі № 921/469/17-г/6 позов задоволено повністю: стягнуто з Підприємства в дохід державного бюджету України 34 680,00 грн. пені; стягнуто з Підприємства на користь Відділення 1600,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 (з урахуванням ухвали від 13.12.2017 про виправлення описки у резолютивній частині постанови) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення про часткове задоволення позову: стягнуто з Підприємства в дохід державного бюджету України 28 560,00 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Підприємства на користь Відділення 1317,76 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Відділення на користь Підприємства 310,46 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Підприємство, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судовий акт попередньої інстанції зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Так, згідно з доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі: чинним законодавством України не визначено понять "час розгляду справи судом" та "час перегляду судом справи"; судом не враховано того, що на період з моменту подачі заяви про оскарження Рішення АМК і до моменту прийняття остаточного судового рішення нарахування пені зупиняється.

Відділення, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судовий акт попередньої інстанції зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Так, згідно з доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі: судом не враховано того, що неправомірне судове рішення, яке в подальшому скасоване, не може тягнути за собою будь-яких правових наслідків; Рішення АМК є чинним з моменту його прийняття і до цього часу, та не втрачало чинності (навіть тимчасово) під час розгляду справи № 921/343/16-г/3.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємства Відділення просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, зазначаючи, зокрема, про те, що факт дотримання чи недотримання судами розумних строків розгляду спорів про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України не впливає на порядок нарахування пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, який визначений приписами статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника Відділення, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Відділення та Підприємства з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

визнано, що Підприємство та фізична особа - підприємець Гонзюр Олександр Васильович, узгодивши свою поведінку під час підготовки та участі у торгах, які проводилися Управлінням освіти і науки Тернопільської міської ради у 2015 році, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів;

за порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено, зокрема на Підприємство 68 000,00 грн. штрафу;

- витяг з Рішення АМК одержано Підприємством 08.04.2016;

- Підприємство оскаржило Рішення АМК до господарського суду у межах двомісячного строку з дня його одержання;

- ухвалою господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 зі справи № 921/343/16-г/3 порушено провадження у справі та прийнято позовні матеріали до розгляду;

- рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.06.2016 у справі № 921/343/16-г/3 позов Підприємства задоволено частково; визнано недійсним пункт 1 Рішення АМК в частині визнання дій Підприємства антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів та пункт 2 цього рішення щодо накладення штрафу на Підприємство у розмірі 68 000,00 грн.;

- ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 прийнято апеляційну скаргу Відділення у справі № 921/343/16-г/3 до провадження;

- постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 рішення місцевого господарського суду зі справи № 921/343/16-г/3 скасовано в частині задоволення позову. У решті рішення залишено без змін;

- згідно з платіжним дорученням від 13.10.2016 № 198 Підприємством сплачено 68 000,00 грн. штрафу в дохід державного бюджету України;

- ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 касаційну скаргу Підприємства у справі № 921/343/16-г/3 прийнято до розгляду;

- постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 зі справи скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

- постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову. В цій частині постановлено нове рішення про відмову в позові. У решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін;

- за прострочення сплати штрафу Відділенням нараховано до стягнення 34 680,00 грн. пені за періоди: з 09.06.2016 по 12.06.2016, з 01.07.2016 по 24.07.2016, з 07.10.2016 по 12.10.2016.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства пені за прострочення сплати штрафу, накладеного згідно з Рішенням АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів на суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, фізичними чи юридичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

З огляду на те, що штраф, накладений згідно з Рішенням АМК, сплачений Підприємством з простроченням, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, перевіривши розрахунок позивача, встановивши відсутність підстав для нарахування пені за період з 18.07.2016 по 24.07.2016, дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з Підприємства на користь Відділення 6120,00 грн. пені за вказаний період, у зв'язку з чим правомірно скасував судовий акт першої інстанції та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача 28 560,00 грн. пені.

Довід Підприємства про те, що "на період з моменту подачі заяви про оскарження Рішення АМК і до моменту прийняття остаточного судового рішення нарахування пені зупиняється" не відповідає наведеному приписові частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка пов'язує таке зупинення тільки і виключно з часом фактичного розгляду чи перегляду судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, а не з тими моментами часу, про які зазначає Підприємство.

Посилання Підприємства на зазначену ним судову практику Європейського суду з прав людини щодо строку розгляду справ у даному разі є безпідставними, оскільки дотримання/недотримання судами розумних строків розгляду спорів безпосередньо не пов'язане з підставами та порядком нарахування пені, про яку йдеться у статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із статтею 309 ГПК України у відповідній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційні скарги Відділення та Підприємства без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін судовий акт попередньої інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги приватного підприємства "Голден Вуд" та Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 у справі № 921/469/17-г/6 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко