Рішення

від 18.04.2018 по справі 804/849/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року Справа № 804/849/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до приватного підприємства ТК ТОП-НОВА , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

31 січня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до приватного підприємства ТК ТОП-НОВА , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (а.с.5-11), у якому позивач просить суд:

- стягнути податковий борг у розмірі 1 032 063,74 грн. з рахунків приватного підприємства ТК ТОП-НОВА (код ЄДРПОУ 33796153) у банках, що обслуговують такого платників податків, в тому числі: по податку на додану вартість - 289 671,57 грн.; по податку на прибуток приватних підприємств - 742 392,17 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було залишено без руху (а.с.63).

09 лютого 2018 року на виконання ухвали позивачем надано до суду уточнений позов з аналогічними позовними вимогами (а.с.66-69).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач має податковий борг зі сплати податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість у загальній сумі 1 032 063,74 грн., проте підприємство добровільно не сплачує заборгованість, у зв'язку з чим вона підлягає стягненню у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду у судовому засіданні 05 березня 2018 року о 10 год. 30 хв. (а.с.2-3).

05 березня 2018 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача (а.с.86-87).

05 березня 2018 року у зв'язку з неявкою відповідача, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи було відкладено до 05 квітня 2018 року о 09 год. 00 хв. 05 квітня 2018 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. на лікарняному адміністративну справу №804/849/18 знято з розгляду та призначено на 18 квітня 2018 року о 09 год. 00 хв.

13 квітня 2018 року через канцелярію суду від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи, в якій останній позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі (а.с.101-102).

18 квітня 2018 року позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи.

У судове засідання 18 квітня 2018 року відповідач не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суду не повідомив, правом на надання відзиву на позов не скористався.

Третя особа 18 квітня 2018 року у судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

За положеннями частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами відповідно до положень частини дев'ятої вказаної норми.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Приватне підприємство ТК ТОП-НОВА зареєстроване у якості юридичної особи 11 жовтня 2005 року та у перебуває на обліку у Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.

Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку приватного підприємства ТК ТОП-НОВА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, про що складено акт перевірки від 01 квітня 2018 року №1/22-02-33796153 (а.с.20-40).

За результатами акту перевірки на підставі вказаного акту сформовано податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2015 року №0000132202 з податку на прибуток приватних підприємств на суму 508 759,00 грн. (а.с.17) та №0000122202 з податку на додану вартість на суму 233 884,00 грн. (а.с.18), які було направлено на адресу відповідача листом з повідомленням про вручення та повернуто 05 червня 2015 року відділенням поштового зв'язку на адресу податкового органу з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.19 зворотній бік).

Крім того, в зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств контролюючим органом на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня у розмірі 233 633,17 грн.

Таким чином, у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств приватного підприємства ТК ТОП-НОВА складає 742 392,17 грн. (508 759,00 грн. + 233 633,17 грн.).

Поряд із цим, за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість контролюючим органом на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня у розмірі 61 296,57 грн.

У платника податків наявна переплата з податку на додану вартість у розмірі 5 509,00 грн.

Таким чином, у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань податковий борг з податку на додану вартість приватного підприємства ТК ТОП-НОВА становить 289 671,57 грн. (233 884,00 грн. + 61 296,57 грн. - 5 509,00 грн.).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на час звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 1 032 063,74 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

За приписами підпункту 129.3.4 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Абзацом другим пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що у разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Згідно з положеннями пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Абзацами першим та четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що вищевказані податкові повідомлення-рішення приватним підприємством ТК ТОП-НОВА було оскаржено платником податків в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №804/14883/15).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі №804/14883/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства ТК ТОП-НОВА до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2016 року №0000132202 та №0000122202 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/61587627; а.с. 41-49).

Вищевказана постанова була залишена без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/63881619; а.с.50-54).

Таким чином, Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі №804/14883/15 набрала законної сили 22 грудня 2016 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 60.6 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Податковим органом було сформовано податкову вимогу форми Ю від 13 березня 2017 року №1487-17, яку направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку та отримано представником позивача 21 квітня 2017 року, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.55).

Матеріали справи не містять доказів оскарження вимоги ні в адміністративному, ні в судовому порядку або про втрату нею юридичної сили.

У підпункті 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення терміну орган стягнення , відповідно до якого це - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

На підставі підпункту 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши зібрані по справі докази та враховуючи те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, судовий збір у розмірі 15 480,96 грн., сплачений Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області при поданні адміністративного позову до суду відповідно до платіжного доручення від 23 січня 2018 року №138, не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39394856) до приватного підприємства ТК ТОП-НОВА (місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Журналістів, 9Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33796153), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 51413, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Верстатобудівників, 14а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39852710) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство ТК ТОП-НОВА (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33796153), в рахунок погашення податкового боргу у загальній сумі 1 032 063,74 грн. (один мільйон тридцять дві тисячі шістдесят три гривні сімдесят чотири копійки), з яких:

- 289 671,57 грн. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят одна гривня п'ятдесят сім копійок) - з податку на додану вартість;

- 742 392,17 грн. (сімсот сорок дві гривні триста дев'яносто дві гривні сімнадцять копійок) - з податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно