Рішення

від 18.04.2018 по справі 812/597/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.13

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2018 року

Сєвєродонецьк

Справа № 812/597/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Борзаниці С.В.,

за участі секретаря – Лященка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадук» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадук» (далі – позивач, ТОВ «Віадук») до Головного управління ДФС у Луганській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області № НОМЕР_1 від 23.02.2018 на суму 78 336,78 грн., у тому числі за основним платежем 62 669,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 15 667,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2015 та 2016 роках позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати з юридичних осіб за вищевказані роки, якими було визначено податкові зобов’язання. 18.01.2018 була подана уточнююча податкова декларація з орендної плати за 2015 рік та 19.01.2018 - уточнююча податкова декларація з орендної плати за 2016 рік, якими були зменшені податкові зобов’язання.

У січні 2018 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015-2016 роки.

За результатами проведення перевірки фахівцями податкового органу був складений акт № 179/12-32-12-06/30196155 від 24.01.2018 та встановлено порушення п. 288.1,п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижені податкові зобов’язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 62 669,42 грн.

05 березня 2018 року позивач отримав від відповідача податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 23.02.2018, в якому зазначено, що на підставі акту перевірки № 179/12-32-12-06/30196155 від 24.01.2018 встановлено порушення п.288.1, п. 288.2, п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1 ст.123, ст. 123 ПК України, в результаті чого підприємству збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб у сумі 78 336,78 грн., у тому числі за основним платежем 62 669,42 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 15 667,36 грн.

Позивач не згоден з винесеним податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 23.02.2018 у повному обсязі, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки статтею 6 ОСОБА_1 № 1669 (в редакції, чинній до 17.05. 2016 року) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Представник Позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача заперечував проти позову, виходячи з такого.

Згідно поданих до ДПІ у м. Сєвєродонецьку податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності) ТОВ "Віадук" задекларовані податкові зобов’язання з орендної плати за землю: за 2015 рік у сумі 0 гри. № НОМЕР_2 від 18.01.2018 р. (уточнююча), за 2016 рік у сумі 0 грн. № НОМЕР_3 від 19.01.2018 р. (уточнююча). ГУ ДФС у Луганській області 24.01.2018р. була проведена камеральна перевірка, в ході проведення якої встановлені порушення декларування річних показників по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2015, 2016 рік, про що складений акт від 24.01.2018 № 179/12-32-12- 06/30196155, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 23.02.2018 № НОМЕР_1 та визначені зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 78336,78 грн., в тому числі за податковими зобов’язаними - 62669,42 грн. та штрафними санкціями - 15667,36 грн.

Вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 10 ОСОБА_1 № 1669 визначено, що єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов‘язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Звертає увагу, що ст. 6 ОСОБА_1 №1669 звільняє від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, та в свою чергу ОСОБА_1 № 1669 передбачено, що єдиним та належним доказом, який дозволяє не виконувати обов’язки, є сертифікат Торгово-промислової палати. Позивачем не надавалося до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати .

Крім того, порядок звільнення від сплати за використання земельними ділянками наведеною нормою ОСОБА_1 № 1669 не визначений.

Згідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного ОСОБА_1, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_1.

Аналіз ст. 30 ПК України стосовно визначення поняття та умов надання податкової пільги дозволяє дійти висновку про те, що податкової пільги податковий орган не надає.

Вважає, що наведені норми ПК України не суперечать ОСОБА_1 України № 1669, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на встановлене, Головним управлінням ДФС у Луганській області не порушенні законні права та інтереси ТОВ «Віадук», а тому відсутні підстави для задоволення позову.

По справі вчинені такі процесуальні дії:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду. Справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (арк. спр. 1-2).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року провадження у справі за клопотаннями представника позивача та представника відповідача зупинене до 18 квітня 2018 року (арк. спр. 121).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року поновлено провадження у адміністративній справі (арк. спр. 139).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79 КАС України, суд встановив таке.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ТОВ «Віадук», ідентифікаційний код 30196155, - 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, будинок 1Т (арк. спр. 126-128).

Відповідно договору № 170 оренди землі від 14 червня 2004 року, укладеного між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та ТОВ «ВІАДУК» (орендар), орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд. 1-т, загальною площею 0,4227 га (арк. спр. 73).

У 2015 та 2016 роках Позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з орендній платі з юридичних осіб за вищевказані роки, якими було визначено податкові зобов’язання. Позивачем 18.01.2018 була подана уточнююча податкова декларація з орендної плати за 2015 та 19.01.2018 була подана уточнююча податкова декларація з орендної плати за 2016 роки, якими було зменшено податкові зобов’язання (арк. спр. 60-73).

Головним управлінням ДФС у Луганській області 24.01.2018р. на підставі п.п. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності по орендній платі за земельні ділянки держаної або комунальної власності за 2015-2016 роки ТОВ "Віадук", в ході проведення якої встановлено порушення п. 288.1, п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України щодо декларування річних показників по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2015, 2016 рік, наданих в уточнюючих податкових деклараціях, тобто заниження позивачем податкових зобов’язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 62669,42 грн, про що складено акт від 24.01.2018 № 179/12-32-12- 06/30196155 (акр. спр. 53-57).

23.02.2018 ГУ ДФС у Луганській області прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 23.02.2018 № НОМЕР_1, яким визначено позивачеві суму зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 78336,78 грн., в тому числі за податковими зобов’язаними - 62669,42 грн. та штрафними санкціями - 15667,36 грн. (арк. спр. 58).

Приймаючи рішення щодо задоволення позовних вимог, суд виходить з наступних положень.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України (Основні засади податкового законодавства України) визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, серед яких діє принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Статтею 1 Конституції України встановлено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно статті 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. ОСОБА_1 та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Преамбулою ОСОБА_1 України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” ( ОСОБА_2 № 1669), який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей ОСОБА_2 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 ОСОБА_1 № 1669 (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до положень статті 6 ОСОБА_1 № 1669 встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 ОСОБА_1 № 1669 визначено скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 10 ОСОБА_1 № 1669 визначено, що протягом терміну дії цього ОСОБА_1 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 11 ОСОБА_1 № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей ОСОБА_2 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього ОСОБА_1.

Дія цього ОСОБА_1 поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

ОСОБА_1 та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_1.

Частиною 5 статті 11 ОСОБА_1 № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього ОСОБА_1:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього ОСОБА_1;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим ОСОБА_1;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього ОСОБА_1.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні “Офіційний вісник Президента України” від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” ОСОБА_1 України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (ОСОБА_2 N 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі “Луганська область”:

1. Міста обласного значення:

під номером 13 зазначене м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053” зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” ОСОБА_1 України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі “Луганська область”:

1. Міста обласного значення:

під номером 13 зазначене м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053”.

Таким чином, з аналізу норм ОСОБА_1 України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

ОСОБА_2 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов’язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р. При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначені міста Луганськ та Лисичанськ. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило ОСОБА_1 України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”. Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким міста обласного значення: м. Луганськ та м. Лисичанськ віднесені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

У зв’язку з вище викладеним, можна достовірно стверджувати, що на момент перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

ОСОБА_1 України № 1669 мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного ОСОБА_1.

При вирішенні питання відносно Позивача щодо визначення наявності податкового боргу Відповідач повинен був керуватися усіма положеннями Податкового кодексу України та нормами ОСОБА_1 № 1669. Тобто, Відповідач не повинен був однозначно застосовувати окремі положення Податкового кодексу України, а повинен надати повний та об’єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, і лише після цього приймати рішення щодо наявності підстав для визначення сум податкового боргу.

При даних спірних правовідносинах мало місце виключно скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Посилання представника Відповідача на ті обставини, що на сьогодні не розроблено порядку застосування зазначених у ст. 6 ОСОБА_1 № 1669 податкових пільг, а також не внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України, є незмістовними з наступних підстав.

При даних спірних правовідносинах розглядається питання не застосування податкових пільг, а питання застосування положень статей 6, 7 ОСОБА_1 № 1669, якими суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасована орендна плата за користування державним та комунальним майном. При цьому самим ОСОБА_1 не передбачена процедура визначення порядку звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном.

Також Відповідач повинен був враховувати положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України та застосувати принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Тобто, Відповідач в силу приписів ст. 4 Податкового кодексу України не повинен був однозначно застосовувати ті положення, що ОСОБА_1 №1669 не внесені зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном, а повинен був надати повний та об’єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, відповідно до положень ОСОБА_1 № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб’єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Посилання представника Відповідача на положення статті 10 ОСОБА_1 № 1669, якою сертифікат Торгово-промислової палати України визначений як єдиний належний та достатній документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, як на підставу для відмови в задоволенні позову є безпідставним з таких підстав.

Статтею 10 ОСОБА_1 № 1669 прямо визначено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є тим документом, на підставі якого відбувається звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Тобто, передумовою отримання та застосування сертифікату Торгово-промислової палати України повинен бути факт наявності обов’язку виконання зобов’язання. Лише при наявності такого обов’язку та за умови його невиконання або неналежного виконання виникає необхідність отримання вказаного сертифікату.

Однак при даних спірних правовідносинах Позивач в силу приписів ст. 6 ОСОБА_1 № 1669, чинної на момент спірного періоду, зовсім був звільнений від такого зобов’язання, як сплата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Тобто, відсутні як такі обставини, які б обумовлювали наявність обов’язку у Позивача для виконання певного зобов’язання: в даному випадку – сплати за користування земельними ділянками комунальної власності.

Як наслідок, були відсутні законодавчо передбачені підстави для отримання Позивачем сертифікату Торгово-промислової палати України.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а саме: скасування податкового повідомлення - рішення від № НОМЕР_1 від 23.02.2018 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Віадук» грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб та штрафу за період з січня 2015 року по грудень 2016 року на загальну суму 78336,78 грн., з яких 62669,42 грн. податкового зобов’язання та 15667,36 грн. штрафу.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1762,00 грн (арк. спр. 2).

Таким чином, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадук» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Луганській області податкове повідомлення - рішення від № НОМЕР_1 від 23.02.2018 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Віадук» грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб та штрафу за період з січня 2015 року по грудень 2016 року на загальну суму 78336,78 грн. (сімдесят вісім тисяч триста тридцять шість гривень 78 коп.), у тому числі за основним платежем 62 669,42 грн. (шістдесят дві тисячі шістсот шістдесят дев’ять гривень 42 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями 15 667,36 грн. (п’ятнадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 36 коп.)

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний номер 39591445, адреса: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадук» (ідентифікаційний код 30196155, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, будинок 1Т) сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано у повному обсязі 19 квітня 2018 року.

Суддя                              

                               ОСОБА_3