Рішення

від 13.04.2018 по справі 817/476/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2018 року м. Рівне №817/476/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ"

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" звернулося в суд з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС України від 05.01.2018 за №540102/39896763 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 за №29 та зобов'язання зареєструвати податкову накладну №29 від 13.11.2017.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12.03.2018.

12.03.2018 на адресу суду надійшло клопотання представника Державної фіскальної служби України про продовження строку для надання відзиву та доказів по справі, у зв'язку з чим просив відкласти розгляд справи (а.с.80). Підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 23.03.2018 у зв'язку з повторним автоматизованим розподілом справи її прийнято в провадження судді Друзенко Н.В. та призначено підготовче судове засідання на 06.04.2018.

Ухвалою суду від 06.04.2018 закрито підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 13.04.2018.

В обґрунтування своїх вимог позивачем у позові зазначено, що відповідач безпідставно не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних подану товариством податкову накладну №29 від 13.11.2017 з поставки ВРХ для Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська переробна компанія", оскільки господарська операція, оформлена даною податковою накладною, носила реальний характер, що підтверджується належними документами, наданими позивачем контролюючому органу разом з відповідними поясненнями, однак залишеними поза увагою відповідача. Так як рішенням комісії ДФС позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №29 від 13.11.2017 року без зазначення конкретних підстав для відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач відзив у встановлений ухвалою суду від 14.02.2018 строк без поважних причин не подав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами в порядку ч.6 ст.162 КАС України.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. В матеріалах справи наявне клопотання від 11.04.2018 позивача про розгляд справи без участі його представника (а.с.102).

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. Отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та у відповідності до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

З 15.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, серед видів діяльності, зокрема, 01.42 розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів (а.с.14-16).

З 01.09.2015 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом №1717094500002 від 05.01.2017 (а.с.17).

Для здійснення господарської діяльності позивач на підставі укладених з власниками земельних часток (паїв) договорів оренди землі використовує 163,8500 га земель, в т.ч. ріллі - 69,8400 га, сіножатей - 27,8700 га, пасовищ - 66,1400 га, що підтверджується довідкою Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області у Костопільському районі за №266/02-13 від 25.05.2016 (а.с.18).

Матеріали справи, а саме: копії свідоцтв про реєстрацію машин, бухгалтерської довідки про наявність та склад основних засобів на балансі підприємства свідчать, що у власності у позивача також є будинки та споруди (зерносклад, тваринники, корівники, телятники тощо), транспортні засоби (тракторний колісний марки ЮМЗ-6 д.р.н.37901ВК, комбайн зернозбиральний марки СК-5 "Нива" д.р.н.37904ВК, причіп марки 1ПТС-9 д.р.н.37906 тощо), машини та обладнання (сівалки, культиватор, поливальні, розсіювач добрив тощо) (а.с.25-32, 34-35).

Загальна балансова вартість основних засобів позивача станом на 30.03.2017 складає 3295300 грн., а середньорічна чисельність працівників становить 10, про що свідчать копії фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва від 01.10.2017 та довідка про середню спискову чисельність за 2017 рік (а.с.33,36).

Судом встановлено, що 30.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" (покупець) укладено договір поставки №45, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (велику рогату худобу, поголів'я свиней та коней), визначений у п.2.1 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с.37-39).

Згідно з п.2.1 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість кожної партії товару, що є предметом за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, кількість) узгоджується сторонами в момент підписання видаткових накладних. Відповідно до п.2.2 на кожну партію товару за умовами цього договору оформлюється видаткова накладна.

У відповідності до п.4.1 договору одночасно з передачею кожної партії товару постачальник передає покупцеві наступні документи: один оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної чи/або накладної на відпуск товару, один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на дану партію товару, один оригінальний екземпляр видаткової накладної, один оригінальний екземпляр ветеринарного свідоцтва форми №1, ветеринарна картка, паспорт ВРХ та відомість переміщення тварин.

Як свідчить бухгалтерська довідка №2 про наявність та склад Біологічних активів тваринництва на балансі підприємства станом на 12.11.2017 (а.с.48) на балансі у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" було в наявності бичків на підсосі - 69 голів, а бичків минулого року - 34 голови.

13.11.2017 в ході технологічного процесу вирощування ВРХ, який передбачає рух поголів'я (кількісні та якісні показники поголів'я в стаді) та оборот в стаді (переміщення в групах у зв'язку з віковим зростанням поголів'я), позивачем на підставі акту на переведення тварин з групи в групу в межах поточних біологічних активів тваринництва №21 від 13.11.2017 переведено з групи "Бички на підсосі" в групу "Бички минулого року" 24 одиниці поголів'я (а.с.49).

Цього ж дня Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" здійснило авансовий платіж у розмірі 500000 грн. згідно з платіжними дорученнями №1251 та №1252 від 13.11.2017 (а.с.50,51) на поставку позивачем ВРХ.

У зв'язку з цим позивачем було сформовано податкову накладну №29 від 13.11.2017 на загальну суму 416666,67 грн. (поставка бичків минулих років), яку направлено до Єдиного реєстру податкових накладних

14.11.2017 сторонами було підписано специфікацію за №2 до договору поставки №45, відповідно до якої позивач передавав Товариству з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" ВРХ в кількості 35 голів загальною вагою 12247 кг за ціною 40 грн. за 1 кг на загальну вартість 587888 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 97981,33 грн. (а.с.54).

На виконання умов договору позивачем була здійснена передача ВРХ, за наслідками чого оформлено видаткову накладну №28 від 14.11.2017 на загальну суму 587888 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 97981,33 грн.(а.с.42), товарно-транспортну накладну №2 від 14.11.2017 (а.с.40-41), ветеринарне свідоцтво М-17 №090991 від 14.11.2017 (а.с.43), відомість на переміщення тварин (а.с.45-47). Натомість контрагентом здійснено остаточний розрахунок за поставлену ВРХ відповідно до договору №45, що підтверджується платіжним дорученням №1256 від 14.11.2017 на загальну суму 87888,04 грн. (а.с.55).

За результатами реєстрації податкової накладної №29 від 13.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач отримав квитанцію за реєстраційним №9254430865 від 30.11.2017 року (а.с.53).

Згідно з інформацією, зазначеною в даній квитанції, реєстрація податкової накладної №29 від 13.11.2017 року була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику визначеному пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 0102. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

З огляду на це, позивач надав відповідачу пояснення та всі первинні документи здійсненої господарської операції, за результатами якої складено податкову накладну №29 від 13.11.2017, та які були також долучені в ході судового розгляду до матеріалів справи.

05.01.2018 комісією ДФС України за результатами розгляду отриманих від позивача пояснень та документів прийнято рішення №540102/39896763 про відмову в реєстрації податкової накладної №29 від 05.01.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.68-70). Зі змісту цього рішення слідує, що підставою для його прийняття є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Не погодившись з вказаним рішенням контролюючого органу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" звернулося до суду в даним позовом.

Перевіряючи дії та рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з такого.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188).

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства, позивачем сформовано податкову накладну №29 від 13.11.2017 та надіслано її до ЄРПН.

Проте, реєстрація цієї податкової накладної була зупинена з посиланням на те, що вона відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017, а в подальшому – у її реєстрації відмовлено з тих підстав, що подані платником податку копії документів, складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 74.2. статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74).

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінет Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (у редакції постанови №341 від 26.04.2017 року), податкова накладна – це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 вказаного Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України; наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінет Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (у редакції постанови №341 від 26.04.2017), за результатами перевірок, визначених пунктом 12 формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зміст квитанції від 30.11.2017 свідчить, що реєстрація податкової накладної зупинена контролюючим органом відповідно до п.201.16 ст.201 КАС України та сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017. Зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:0102.

З цього приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено норми підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки у квитанції від 30.11.2017 не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної №29 від 13.11.2017. Відповідачем у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017. Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію або критеріїв, якщо їх виявлено два.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступня достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30621 містить у собі визначення двох різних критеріїв:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у квитанції від 30.11.2017 року чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, передбачених у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який також затверджений наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30621.

Так, відповідно до пункту 1 вказаного Вичерпного переліку, документи визначені у розрізі Критеріїв оцінки ступня достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, наступним чином:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз даних норм законодавства свідчить, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН/РК прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків у квитанції №1.

Зміст квитанції від 30.11.2017 свідчить, що відповідачем запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом МФУ від 13.06.2017 року №567, та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Отже, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України відповідачем у квитанції від 30.11.2017 не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Щодо формулювання фіскальним органом у квитанції за реєстраційним №9254430865 вимоги надання "та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу" (тобто Наказу №567), суд зазначає, що таке визначення також є нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.

Так, наказ №567 містить у собі пункт 4 наступного змісту: "Державній фіскальній службі України: до 25 червня 2017 року здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки".

Натомість, Критерії оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містять пункт 4 наступного змісту: "Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою".

Разом з тим, Вичерпний перелік документів Наказу №567 взагалі не містить пункту 4.

Таким чином, наведене вище позбавляє платника можливості виконати вимогу контролюючого органу за відсутністю закріплення відповідних положень у нормативно-правовому акті, до якого покликається податковий орган.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що у порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем були надані контролюючому органу копії документів та пояснення щодо господарських операцій, за результатами яких складено податкову накладну №29 від 13.11.2017, для направлення до комісії ДФС України для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної.

Попри це, у рішенні комісії ДФС від 05.01.2018 за №540102/39896763 (а.с.68) підставами відмови зазначено "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування".

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" №190 від 29.03.2017 року встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 цієї Постанови визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Іншими словами, у даному конкретному випадку повинно було б зазначатися одне з двох варіантів рішення: або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Всупереч цьому, оскаржуване рішення позбавлене чіткості у визначенні підстав для відмови в реєстрації податкової накладної, позаяк включає обидва альтернативні варіанти. Окрім того, воно не містить конкретної інформації про причини та підстави для прийняття такого рішення, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

Щодо аналізу господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська переробна компанія", то в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відтак, вказане під час розгляду даної адміністративної справи судом не досліджується, оскільки знаходиться поза межами предмету позову.

Предметом же розгляду у даній справі є дії відповідача під час здійснення реєстрації, а саме відмови у здійсненні такої реєстрації, податкової накладної позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних, та перевірка судом їх відповідності вимогам закону під час реалізації відповідачем-суб'єктом владних повноважень власної компетенції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №29 від 13.11.2017 року.

Враховуючи ту обставину, що оскаржуване рішення комісії ДФС України є правовим актом індивідуальної дії, суд також констатує, що таке рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення відповідача від 05.01.2018 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" в реєстрації податкової накладної №29 від 13.11.2017 не відповідає встановленим у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Оскаржуване рішення порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування в судовому порядку.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №29 від 13.11.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13 січня 2011 у справі "Чуйкіна проти Україна" (заява №28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені устатті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися досуду зпозовом щодо своїх цивільних прав таобов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право насуд", в якому право надоступ до суду, тобто право ініціювати всудах провадження зцивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року усправі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп.28– 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі незадовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, якіє практичними та ефективними, а нетеоретичними або ілюзорними. Право надоступ досуду включає всебе нелише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було білюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати досуду цивільний позов без гарантії того, щосправу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було бнеможливо детально описувати процесуальні гарантії, якінадаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке єсправедливим, публічним ташвидким, негарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення усправах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та"Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

На підставі зазначеного, а також з огляду на ту обставину, що відповідачем будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправним рішення №540102/39896763 від 05.01.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №29 від 13.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати вказану податкову накладну.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов'язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі "Обермейєр проти Австрії"; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" в повному обсязі.

Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" (35036 Костопільський район, с.Олександрівка, вул.Шевченка,14-А, іденти-фікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39896763) до Державної фіскальної служби України (04053 м.Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39292197), задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Державної фіскальної України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №540102/39896763 від 05.01.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної за №29 від 13.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" податкову накладну №29 від 13.11.2017.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2018 року.

Суддя                               Друзенко Н.В.