Рішення

від 18.04.2018 по справі 312/54/18

ВЕЛИКОБІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/312/65/2018

312/54/18

18.04.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року с. Велика Білозерка

Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Рогоза А.Ю.

при секретарі Сиротюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Велика Білозерка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Великобілозерського району Запорізької області, третя особа: Енергодарська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що 09 травня 2017 року помер її батько ОСОБА_3. Останній за життя - 06 вересня 2012 року склав заповіт, яким заповів усе своє майно, зокрема домоволодіння по вул. Центральній, 57 в с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області, позивачу. 03 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Енергодарської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Постановою завідуючої нотаріальною конторою ОСОБА_4 від 15.12.2017 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на домоволодіння. У зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Центральна, 57.

У підготовче засідання позивач не з'явилася, надала заяву про проведення засідання без її участі, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та ухвалити рішення у підготовчому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Великобілозерського району Запорізької області у підготовче засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, з позовними вимогами погодився.

Представник третьої особи - Енергодарської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За ч.3 ст.211 ЦПК України , учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.ч.3,4 ст.200 ЦПК України , за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання відповідачем позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206 , 207 цього Кодексу .

Частиною 1 ст.206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України , у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в підготовчому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 помер 09.05.2017року (а.с.5,7).

За життя ОСОБА_3 06 вересня 2012 року склав заповіт, яким заповів усе своє майно доньці - ОСОБА_1 (а.с.6)

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (смерті спадкодавця) і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України ).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як вбачається з копії спадкової справи № 149/2017, вказана справа відкрита нотаріусом Енергодарської міської державної нотаріальної контори за заявою ОСОБА_1.

Позивач звернулася у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини за заповітом - 03.08.2017 року.

11.08.2013 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1850 га, кадастровий номер 2321180100:01:001:0151, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Центральна, 57.

Разом з тим, відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Енергодарської міської державної нотаріальної контори від 15.12.2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований за адресою: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Центральна, 57, після померлого ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа, як того вимагає п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України.

Згідно з довідкою ОСОБА_2 сільської ради Великобілозерського району Запорізької області від 01.11.2017 року № В-224/2 ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і був головою господарства по день смерті (а.с.9).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" має місце роз'яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз'яснень видно, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але в силу об'єктивних причин не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна в БТІ.

Роз'яснено, що належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК , якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56 , Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56 , передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Суд не піддає сумніву достовірність документів, наданих позивачем як доказів та визнає, що позивачем по справі обраний вірний спосіб захисту свого права, а тому вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4-5, 10, 12-13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Великобілозерського району Запорізької області, третя особа: Енергодарська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрована та мешкає за адресою: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Центральна, 75, право власності на житловий будинок, розташований за адресою: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Центральна, 57, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер 09.05.2017 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : А.Ю. Рогоза