Постанова

від 17.04.2018 по справі 820/2864/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №820/2864/17

адміністративне провадження №К/9901/40099/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у складі судді Тітова О.М. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів Жиглій С.П., Перцової Т.С., Дюкарєвої С.В. у справі №820/2864/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Беррігуд про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - позивач у справі, скаржник у справі, податковий орган) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Беррігуд (далі - Товариство, відповідач у справі) з позовом про стягнення до бюджету коштів в рахунок погашення податкового боргу з Товариства з відкритих розрахункових рахунків в загальному розмірі 94793 гривні 00 копійок.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, позовну заяву залишено без руху на підставі статей 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з ненаданням документів, які підтверджують надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме опис вкладень.

У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача у справі не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено вимоги до позовної заяви. Зокрема частиною третьою зазначеної статті встановлено, що суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк достатній для їх усунення.

Відповідно до частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позов податкового органу без руху, зазначив про ненадання позивачем доказів, а саме опису вкладення, який би підтверджував направлення відповідачу саме копії позовної заяви з додатками.

Згідно абзацу 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, належним доказом надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом; щодо розрахункового документа, виданого поштовим відділенням, то він є лише доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.

Суд вважає, що Кодексом адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) чітко вказано про обов'язок суб'єкта владних повноважень подавати до суду доказ надіслання відповідачеві копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Окрім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що Харківський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі у зв'язку з усуненням податковим органом недоліків позовної заяви та постановою від 19 вересня 2017 року розглянув позовну заяву по суті, внаслідок чого предмет касаційного оскарження втратив сенс.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі №820/2864/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер