Рішення

від 18.06.2007 по справі 14/130-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/130-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

18.06.2007                                                                Справа №  14/130-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за первісним позовом дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України", м. Київ,

до відкритого акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль",м. Херсон,   

про стягнення 10510088грн.69коп. основного боргу за договором комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р. та 392806грн.93коп. основного боргу за договором комісії № 12/06-786 від 27.09.2006 р., а також за застрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон, до дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, про тлумачення пункту 4.9. договору комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р., та пункту 4.9. договору комісії № 12/06-786 від 27.09.2006 р., за участю представників

позивача за первісним позовом: Кошарський О.В., дов. № 07/57 від 24.02.07 р., на засідання суду 18.06.07 р. не прибув,

відповідача за первісним позовом: Подрез О.О., нач. юр. відділу, дов. від 27.02.07 р.; Запорожець Д.Ю., представник, дов. від 23.03.07 р.

Позивач у первісних позовних заявах (справи № № 14/130-07 та 14/131-07) просить стягнути з відповідача 10510088грн.69коп. основного боргу за договором комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р. та 392806грн.93коп. основного боргу за договором комісії № 12/06-786 від 27.09.2006 р., посилаючись на положення ст. ст. 525, 526, 530, 625, 1011, 1016 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 229 Господарського кодексу України.

Представник позивача за первісним позовом на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за первісним позовом 11.06.07 р. звернувся із зустрічними позовними заявами до дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", у яких просить суд протлумачити пункт 4.9. договору комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р., та пункт 4.9. договору комісії № 12/06-786 від 27.09.2006 р., а також заперечує, згідно з відзивом на позовну заяву, проти первісних позовних вимог, посилаючись на відсутність у пунктах 4.9. договорів комісії, укладених з позивачем за первісним позовом, умов делькредере перед комітентом за виконання споживачами (третіми особами) зобов'язань по оплаті спожитої останніми теплової енергії.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувались перерви з 14.05.07 р. до 11.06.07 р. та з 11.06.07 р. до 18.06.07 р. (остання для підготовки повного тексту рішення по справі).

Ухвалою голови господарського суду Херсонської області від 14.05.07 р. у справі № 14/130-07 та від 15.05.07 р. у справі 14/131-07 строк вирішення спору продовжено на один місяць, до 21.06.07 р.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Враховуючи, що у господарських справах № № 14/130-07 та 14/131-07 беруть участь ті ж самі сторони і вказані справи є однорідними, суд об'єднує їх в одне провадження за № 14/130-07.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

Відповідно до умов укладених між сторонами договору комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р. та договору комісії № 12/06-786 від 27.09.2006 р. відповідач здійснював продаж теплової енергії від свого імені, в інтересах та за рахунок позивача.

В період з жовтня 2005 року по травень 2006 року, а також в жовтні 2006 року позивач передав відповідачу теплову енергію в розмірі 360821,190 гігакалорій на загальну суму 33765419грн.43коп., а також 837,000 гігакалорій на суму 953587грн., які відповідач прийняв та реалізував кінцевим споживачам (третім особам).

Внаслідок несвоєчасного розрахунку за спожиту теплову енергію кінцевими споживачами, які відповідно до умов договорів комісії та укладених з відповідачем договорів повинні перераховувати вартість спожитої ними теплової енергії на рахунок позивача, виникла заборгованість перед позивачем, як власником теплової енергії.

За п. 4.9. зазначених вище договорів комісії Комісіонер приймає на себе поруку (делькредере) перед Комітентом за невиконання споживачами своїх зобов'язань за Правочинами, укладених між Комісіонером та такими споживачами.

Таким чином, сторони декларативно обумовили можливість укладання угоди про делькредере після укладання комісіонером договорів зі споживачами.

Але зазначене обумовлення пункту 4.9. не потягло за собою у сторін виникнення прав та обов'язків. Тобто наслідки, які встановлені статтею 1016 ЦК України, не можуть бути застосовані внаслідок відсутності поруки за делькредере.

На зазначені правовідносини розповсюджуються норми Цивільного кодексу України. Єдина норма, яка регулює делькредере у договорі комісії це норма статті 1016 ЦК України. Так, за частиною 3 статті 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

В частині укладення делькредере повинні застосовуватися елементи договору поруки. Це випливає зі статей 6 та 8 Цивільного кодексу України. За частиною 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України (Аналогія) якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З зазначеного випливає, що для правовідносин делькредере повинні застосовуватися елементи договору поруки, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Делькредере відрізняється від поруки (і по відносинах з делькредере не може бути застосовувана у повному обсязі порука), але у тих відносинах, які не врегульовані делькредере повинна застосовуватися порука. До того ж до делькредере повинні застосовуватися загальні положення цивільного законодавства України.

Зазначена позиція суду випливає з положень статей 553, 555, 1016 ЦК України.

Порука (делькредере) повинна укладатися окремим договором тільки після виникнення зобов'язання, яка забезпечується (тобто після укладання Комісіонером Правочину з конкретним визначеним споживачем) та у зазначеному договорі (договорі який обумовлює делькредере) повинно вказуватися третя особа за яку поручається Комісіонер. Так, виходячи з норм 553 ЦК України забезпечуватися порукою може лише дійсне зобов'язання. Як вбачається з договору № 12/06-786 від 27.09.2006 року в якому є обумовлення поруки (делькредере) він укладений до укладання комісіонером договорів (правочинів) зі споживачами теплової енергії. Але основним є те, що у договорі, який обумовлює делькредере ні де не вказано (не ідентифіковано) третю особу за яку поручається Комісіонер. Необхідність ідентифікації третьої особи випливає з норм статей 509, 511, 512 ЦК України.

Відповідно до статті 213 Цивільного Кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину відносно наявності в пункті 4.9 договорів комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 року та № 12/06-786 від 27.09.2006 року умов делькредере. Відповідно до статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав. В даному випадку спір полягає в тому, що сторони за спором внаслідок різного тлумачення правочинів (договорів комісії) не можуть дійти до згоди щодо наявності чи відсутності умов делькредере.

Щодо відсутності умов делькредере в договорі комісії свідчить також той факт, що у пункті 4.5 договору комісії передбачена умова, за якою правочини укладені Комісіонером із споживачами в обов'язковому порядку повинні передбачати розрахунок останніх за спожиту теплову енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Комітента, зазначений в п. 5.1. договорів комісії з вказівкою: призначення платежу "за теплову енергію з ПДВ". Зазначене свідчить про те, що фактично в договорі обумовлено виконання зобов'язання   на користь Комітента, а тоді як Комісіонер може бути відповідальним за несплату Споживачем грошових коштів на користь Комітента.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України  (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно приписів ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського  договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення,  зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а  також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом  за  невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Отже, Комісіонер вправі поручитися за виконання вже укладеного з третьою особою договору. Тобто предмет, як істотну умову договору про делькредере, у будь-якому випадку Комітент та Комісіонер зобов'язані узгодити. Відсутність зазначеної істотної умови договору про делькредере, свідчить про неукладеність угоди про делькредере, викладеної у пунктах 4.9. договорів комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р. та № 12/06-786 від 27.09.2006 р.

За вказаних обставин, позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а на задоволення вимог за зустрічним позовом судом надається тлумачення пункту 4.9 договорів комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 року та № 12/06-786 від 27.09.2006 року щодо відсутності умов делькредере.

Заява позивача за первісним позовом про вжиття заходів до забезпечення позову залишається судом без задоволення, оскільки позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.           В задоволенні первісного позову відмовити.

2.           Надати тлумачення щодо відсутності у пункті 4.9. договорів комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 року та № 12/06-786 від 27.09.2006 року умов делькредере.

    3.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

         Суддя                                                                                      Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

       процесуального кодексу України                                                            "18" червня 2007 р.