Рішення

від 18.04.2018 по справі 803/409/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 803/409/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Іванчук М. І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Світязької сільської ради Шацького району Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 В.) звернулася в суд з позовом до Світязької сільської ради Шацького району Волинської області (далі - відповідач, Світязька сільська рада) про визнання дій протиправними, що виразились у непогодженні поданого 06.12.2017 року проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Миру, 36 А в с. Світязь Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, та зобов'язання погодити поданий проект.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача у погодженні поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства є протиправною, оскільки згідно рішення Світязької сільської ради від 24.03.2017 року № 20/41 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність загальною площею 0,0600 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по вул. Миру, 36 А с. Світязь Шацького району Волинської області, на землях Світязької сільської ради не наданих у власність чи користування. Будь-яких відомостей про реєстрацію речових прав на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідачем не надано, отже на даний час відведена позивачу земельна ділянка є власністю територіальної громади с. Світязь, а тому вимоги частини п'ятої статті 116 Земельного кодексу України щодо припинення права власності чи користування на неї не поширюються.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача подав заяву, в якій повідомив, Світязька сільська рада позов ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії визнає повністю (а.с. 50-51).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що рішенням Світязької сільської ради від 24.03.2017 року № 20/41 Про дозвіл на розробку проекту землеустрою гр. ОСОБА_3 В. надано дозвіл гр. ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0600 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по вул. Миру, 36 А с. Світязь Шацького району Волинської області, на землях Світязької сільської ради не наданих у власність чи користування, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подати на розгляд та затвердження у встановленому законодавством порядку (а.с. 8).

На замовлення позивача ФОП ОСОБА_4 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Миру, 36 А, с. Світязь Світязької сільської ради Шацького району Волинської області (а.с. 9, 16-33).

23.10.2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Миру, 36 А, с. Світязь, площею 0,0600 га (а.с. 10).

Листом від 23.11.2017 року № В-443 Світязька сільська рада повідомила ОСОБА_3 про те, що в ході розгляду її звернення було встановлено, що гр. ОСОБА_5 (спадкоємець гр. ОСОБА_6 В.) рішенням сільської ради від 28.10.2004 року № 23/11 була передана безоплатно у власність земельна ділянка за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,790 га з них: 0,2700 га (по вул. ОСОБА_5); 0,1600 га (урочище Скіцьке ); 0,1000 га (урочище Рапа ); 0,0800 га (урочище За маркелом ); 0,1800 га (урочище Застінки ). Відповідно до частин 1, 5 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Виходячи із вищевикладеного та з підстав зазначених вище, виконавчим комітетом Світязької сільської ради не може бути погоджено поданий проект землеустрою (а.с. 11).

Вважаючи зазначену вище відмову у погодженні поданого проекту землеустрою протиправною позивач 06.12.2017 року звернулася до відповідача із зверненням, в якому просила погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Миру, 36 А, с. Світязь Світязької сільської ради Шацького району Волинської області(а.с. 12-13).

Листом від 15.12.2017 року №В-489 відповідач повторно відмовив позивачу у погодженні вказаного проекту землеустрою з тих самих підстав, що зазначені у листі від 23.11.2017 року № В-443 (а.с. 14).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом б статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, з питань регулювання земельних відносин.

Як зазначалось вище, 24.03.2017 року Світязькою сільською радою було прийнято рішення № 20/41, відповідно до якого гр. ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0600 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по вул. Миру, 36 А с. Світязь Шацького району Волинської області, на землях Світязької сільської ради не наданих у власність чи користування (а.с. 8).

На виконання вказаного рішення за замовленням позивача ФОП ОСОБА_4 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Миру, 36 А, с. Світязь Світязької сільської ради Шацького району Волинської області (а.с. 9, 16-33).

Частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до підпункту 9 пункту б частини першої статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

З наданих у судовому засіданні пояснень представників сторін слідує, що з метою дотримання вказаної процедури позивач неодноразово зверталася до голови Світязької сільської ради із заявами про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Миру, 36 А, с. Світязь, площею 0,0600 га (а.с. 10, 12-13).

Як встановлено судом, фактичною підставою для відмови позивачу у погодженні поданого проекту землеустрою стало те, що гр. ОСОБА_5 (спадкоємець гр. ОСОБА_6 В.) рішенням сільської ради від 28.10.2004 року № 23/11 була передана безоплатно у власність земельна ділянка за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,7900 га з них: 0,2700 га по вул. ОСОБА_5 (а.с. 11, 14).

Так, згідно з частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення від 28.10.2004 року № 23/11) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту набуття права власності чи права користування гр. ОСОБА_5 земельною ділянкою, розташованою по вул. Миру, 36 А в с. Світязь Світязької сільської ради Шацького району Волинської області. Крім того, земельна ділянка за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,7900 га, зокрема, 0,2700 га по вул. ОСОБА_5, яка була надана гр. ОСОБА_5 немає чіткого місця розташування, визначеної конфігурації та встановлених меж в натурі (на місцевості).

У листі від 15.12.2017 року № В-489 відповідач зазначив, що відповідно до даних державного земельного кадастру (по господарських та поземельної книги) земельна ділянка загальною площею 0,0600 га, яка розташована по вул. ОСОБА_5, перебуває у користуванні спадкоємця гр. ОСОБА_6, однак жодних доказів, які підтверджують право користування (власності) спадкоємцем гр. ОСОБА_6 саме спірною земельною ділянкою, відповідачем суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Світязької сільської ради від 24.03.2017 року № 20/41 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0600 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по вул. Миру, 36 А с. Світязь Шацького району Волинської області, на землях Світязької сільської ради не наданих у власність чи користування (а.с. 8). Наведене свідчить про те, що на момент прийняття вказаного рішення спірна земельна ділянка не була надана у власність чи користування третім особам.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач не погоджуючи поданий 06.12.2017 року позивачем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Миру, 36 А, с. Світязь Світязької сільської ради Шацького району Волинської області діяв неправомірно, не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

З огляду на встановлені судом обставини, а також те, що представником відповідача подано заяву про визнання позову, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн., на підтвердження чого надав суду договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг (правничої допомоги), розрахунок наданих послуг (правничої допомоги та квитанцію про оплату позивачем послуг з надання правничої допомоги (а.с. 53-57).

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності (характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення справи, не вимагали проведення підготовчого провадження), про що було зазначено в ухвалі суду від 19.03.2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до змісту розрахунку наданих послуг (правничої допомоги) від 18.04.2018 року позивачу були надані такі послуги (правнича допомога): попереднє ознайомлення з матеріалами справи (1 год.) - 500,00 грн.; вивчення судової практики в аналогічних справах (2 год.) - 1000,00 грн.; збір документів для підготовки адміністративного позову, додаткових пояснень та клопотань (1год.) - 500,00 грн.; підготовка адміністративного позову, додаткових пояснень та клопотань (3 год.) - 1500,00 грн.; представництво клієнта у справі № 803/409/18 (1 год.) - 500,00 грн., всього надано послуг на суму 4000,00 грн. (а.с. 54).

Суд звертає увагу на те, що до розрахунку наданих послуг адвокатом включено 1000 грн. за час (2 години) на вивчення судової практики, однак, ні у позовній заяві, ні в судовому засіданні адвокат не наводить яка саме судова практика ним вивчалась. Також до розрахунку включено 1500 грн. за підготовку позову, додаткових пояснень та клопотань. Разом з тим, в матеріалах справи наявні лише адміністративний позов та клопотання про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу. Жодних інших клопотань і додаткових пояснень адвокатом не було надано суду.

Дослідивши вказаний розрахунок наданих послуг (правничої допомоги) від 18.04.2018 року та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, та значення справи для сторони, суд приходить висновку, що зазначена справа не потребувала значних затрат часу та не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, тобто вказаний розрахунок не відповідає рівню складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, суд дійшов до висновку, що обґрунтованою сумою для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу адвоката є 1000,00 грн.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1409,60 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Світязької сільської ради Шацького району Волинської області щодо непогодження поданого 06.12.2017 року ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Миру, 36 А, с. Світязь Світязької сільської ради Шацького району Волинської області.

Зобов'язати Світязьку сільську раду Шацького району Волинської області погодити поданий 06.12.2017 року ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Миру, 36 А в с. Світязь Світязької сільської ради Шацького району Волинської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Світязької сільської ради Шацького району Волинської області (44021, Волинська область, Шацький район, село Світязь, вулиця Жовтнева, будинок 68, код ЄДРПОУ 04334198) на користь ОСОБА_3 (45000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять грн. 60 коп.) та 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_7 Андрусенко

Рішення суду у повному обсязі складено 20.04.2018 року.