Рішення

від 16.04.2018 по справі 804/570/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року Справа № 804/570/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укріндустрія

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

17.01.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укріндустрія до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування винесених Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень від 08.12.2017 року №0022561419 по нарахуванню податку на прибуток приватних підприємств у сумі 444 566,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 51 924,25 грн., №0022571419 по нарахуванню податку на додану вартість у сумі 175 766,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 43 941,50 грн. та №0022581419 по зменшенню від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість в сумі 136 678,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 6 256,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Укріндустрія , за результатами якої складено акт №23505/04-36-14-19/31223849 від 15.11.2017 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.12.2017 року №0022561419 по нарахуванню податку на прибуток приватних підприємств у сумі 444 566,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 51 924,25 грн., №0022571419 по нарахуванню податку на додану вартість у сумі 175 766,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 43 941,50 грн. та №0022581419 по зменшенню від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість в сумі 136 678,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 6 256,40 грн. Позивач вказав, що податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

22.01.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху, через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

На виконання ухвали суду від 22.01.2018 року, позивач виправив вказані недоліки у зазначений судом строк.

06.02.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження.

На виконання вимог ухвали від 06.02.2018 року представником відповідача було надано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення - рішення правомірними, та такими, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

Позивачем було надано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої було зазначено, що позивач заперечує всі доводи зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву та вважає їх безпідставними та винесеними через невірне тлумачення законодавства.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначено, що відповідач заперечує, щодо пояснень позивача викладених у відповіді на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Укріндустрія з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Контакт Плюс (код ЄДРПОУ 37376458) за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року, ПП ОЛІМП (код ЄДРПОУ 31414089) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, ПП Альфа Груп (код ЄДРПОУ 35101167) за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року, з 01.12.2014 року по 30.06.2015 року, з 01.08.2015 року по 31.11.2015 року, ТОВ КУББЕРА (код ЄДРПОУ 38600123) за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року, ТОВ ЛЕО ПРИНТ (код ЄДРПОУ 37496188) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, ТОВ ПРАЙД СОЮЗ (код ЄДРПОУ 38900239) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЦ ШЕЛТЕР (код ЄДРПОУ 36596896) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39405574) за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року.

Згідно висновків акту №23505/04-36-14-19/31223849 від 15.11.2017 року перевіркою було встановлено такі порушення :

1) пп.14.1.27 і 14.1.228 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України ТОВ УКРІНДУСТРІЯ занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 230 052 грн.;

2) пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України ТОВ УКРІНДУСТРІЯ занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 236 869 грн.;

3) п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України ТОВ УКРІНДУСТРІЯ занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 373 608 грн.;

4) абз.в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ УКРІНДУСТРІЯ в результаті чого завищено значення податкового кредиту, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 136 678,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки №23505/04-36-14-19/31223849 від 15.11.2017 року були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.12.2017 року №0022561419 по нарахуванню податку на прибуток приватних підприємств у сумі 444 566,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 51 924,25 грн., №0022571419 по нарахуванню податку на додану вартість у сумі 175 766,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 43 941,50 грн. та №0022581419 по зменшенню від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість в сумі 136 678,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 6 256,40 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що здійснення документальної перевірки проводиться на підставі бухгалтерських документів та документів первинного обліку, ведення яких передбачено законом, та які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено перелік обставин за наявності однієї з яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

З огляду на абз.2 п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин(, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем не надано відповіді на письмовий запит перевіряючого від 05.09.2017 року №2888/10/04-36-14-09 та не пред'явлено витребуваних документів.

Відповідно до ч. 1 п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом (п.85.1 ст.85 ПК України).

Згідно п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Водночас, забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (п. 85.5 ст. 85 ПК України).

Пунктом 85.8 ст. 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності)

Відповідно до п.85.9 ст.85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Отже, у разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, мають бути перенесені до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали слідчого судді від 25.02.2015 року Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська по справі №201/2854/15-к та протоколу обшуку від 04.03.2015 р. прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області було вилучено первинно-господарські документи ТОВ Укріндустрія за перевіряємий період.

05.09.2017 року податковим органом було направлено позивачу запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтвердженя) із витребуванням первинних документів із контрагентами за перевіряємий період.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом №26/09 від 26.09.2017 року повідомив податковий орган про те, що запитувані документи вилучені під час обшуку 04.03.2015 року, долучивши копію протоколу обшуку, при цьому позивачу або уповноваженій ним особі первинні документи повернуті не були.

Не дивлячись на вказані обставини, посадові особи відповідача, без дослідження первинних бухгалтерських документів, провели перевірку та склали акт №23505/04-36-14-19/31223849 від 15.11.2017 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки.

Розглянувши матеріали ОСОБА_2 судом встановлено, що викладені в акті доводи податкового органу про вчинення платником податків порушення закону стосуються діяльності контрагентів платника, тобто третіх осіб та допущених ними правопорушень у сфері податкового, цивільного чи іншого законодавства.

Таким чином, суд доходить висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання зобов'язань на підставі інформаційних баз, які жодним чином не є доказом, що підтверджує податковий кредит.

Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Порушення контрагентом позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування податкового кредиту. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - позивача, будь-які порушення його контрагентами податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів. Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Дослідивши матеріали справи, щодо висновків відповідача про наявність у контрагентів ТОВ Контакт Плюс , ПП ОЛІМП , ПП Альфа Груп , ТОВ КУББЕРА , ТОВ ЛЕО ПРИНТ , ТОВ ПРАЙД СОЮЗ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЦ ШЕЛТЕР ознак фіктивності, зроблених на підставі вироку Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05.01.2016 року у справі №204/78/15к (1-кп/204/96/16), ухвали Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 21.07.2016 року у справі №208/2742/16-к (1-кп/208/342/16), ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 року у справі №201/8082/16-к (1-кп/201/11/2017), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до вироку Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05.01.2016 року у справі №204/78/15к (1-кп/204/96/16) визнано директора ТОВ Контакт Плюс ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205 КК України та встановлено, що він погодився за грошову допомогу стати засновником вказаного підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, які здійснювали фінансово-господарські операції від його імені.

Щодо ПП Альфа Груп суд зазначає, що відповідно до ухвали Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 21.07.2016 року у справі №208/2742/16-к (№1-кп/208/342/16) встановлено, що керівник ПП Альфа Груп ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205 КК України , а саме реєстрація та виконання фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформленні неіснуючих господарських операцій, з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток на користь суб'єктів підприємницької діяльності.

Щодо ПП ОЛІМП , ТОВ КУББЕРА , ТОВ ЛЕО ПРИНТ , ТОВ ПРАЙД СОЮЗ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЦ ШЕЛТЕР судом встановлено, що відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 року у справі №201/8082/16-к (1-кп/201/11/2017) зазначено, що певною групою осіб було створено вищевказані підприємства з метою використання їх для здійснення незаконної підприємницької діяльності.

Дослідивши вищевказані обставини, судом встановлено, що в межах вироку Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05.01.2016 року у справі №204/78/15к (1-кп/204/96/16), ухвали Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 21.07.2016 року у справі №208/2742/16-к (1-кп/208/342/16), ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 року у справі №201/8082/16-к (1-кп/201/11/2017), не досліджувалось та не надавалась оцінка господарським операціям позивача та вищевказаних контрагентів, не встановлювалась недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарських операцій, а отже відсутнє будь-яке підтвердження наявності фіктивних документів, складених за участю як позивача, так й інших контрагентів.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі створення суб'єкта підприємницької діяльності без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим підприємством не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, а відтак не може розцінюватися як імперативна ознака нікчемності укладених ним правочинів.

При цьому, негативні наслідки для реальних контрагентів фіктивних підприємств мають місце лише у разі умисної спільної участі у вчиненні злочину, зокрема, шляхом сприяння незаконному завищенню валових витрат або податкового кредиту із ПДВ.

Разом з тим, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. До того ж, встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності контрагентів, оскільки приписи чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

Така позиція підтримана Верховним Судом України у рішенні від 11.04.2017 р. по справі №826/18925/14.

Зокрема, у вказаному рішенні ВС України визначив, що оскільки вирок суду не містить відомостей про відсутність господарських операцій між позивачем і контрагентом, то таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення товариством вимог податкового законодавства, які зумовили визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням. Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом перевірялись взаємовідносини позивача з ТОВ Лео Принт та ТОВ Прайд Союз за липень 2014 року, що підтверджується актом перевірки від 21.11.2014 року №1094/22.01/31223849. Згідно висновків вказаного акту було винесено податкові повідомлення рішення, які були скасовані постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року по справі №804/3879/15. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року по справі №804/3879/15 залишено без змін.

Таким чином, вказаними рішеннями суду було підтверджено факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ Лео Принт та ТОВ Прайд Союз за липень 2014 року.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укріндустрія при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 12886,98 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №939 від 15.01.2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 12886,98 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укріндустрія (50005,Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Тбіліська, буд.11, код ЄДРПОУ 31223849) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0022561419 від 08.12.2017 року по нарахуванню податку на прибуток приватних підприємств у сумі 444 566,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 51 924,25 грн., №0022571419 від 08.12.2017 року по нарахуванню податку на додану вартість у сумі 175 766,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 43 941,50 грн. та №0022581419 від 08.12.2017 року по зменшенню від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість в сумі 136 678,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 6256,40 грн.

Присудити здійснені ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укріндустрія судові витрати з оплати судового збору у розмірі 12886,98 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень дев'яносто вісім копійок), що документально підтверджується платіжним дорученням №939 від 15.01.2018 року за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_4