Постанова

від 21.06.2007 по справі 38/89

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/89

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.06.2007                                                                                           № 38/89

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Отрюха  Б.В.

 суддів:                                           

 За участю представників:

 від позивача - Коноваленко В.І. – юрист,

від відповідача 1 – Палагнюк Р.А. – юрист, Коваленко О.Д. – юрист,          

 від відповідача 2 – Стахієв О.О. – юрист,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ Комерційний банк " Надра"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.04.2007

 у справі № 38/89  

 за позовом                               ТОВ "Філкон"

 до                                                   ВАТ Комерційний банк " Надра"

                                                  ВАТ" Кіровоградпродтовари"

 про                                                  визнання кредитного договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2007 р. у справі № 38/89  позовні вимоги ТОВ "Філкон" задоволені у повному обсязі, визнано недійсним кредитний договір № 21/1/2003/980-К/35 від 27.05.2003р., укладений між ВАТ Комерційний банк " Надра" та ВАТ" Кіровоградпродтовари", та стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач-1 оскаржує його в апеляційному порядку з мотивів невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і порушення судом норм матеріального права. Зокрема він вказує, що Луценко В.В., який підписав спірний договір мав для цього всі необхідні повноваження. Крім того він зазначає, що подальшими діями відповідач-2 підтвердив дійсність договору від 27.05.2003р. укладеного з відповідачем-1. При цьому користувався кредитними коштами на протязі тривалого часу і більш того провів частковий розрахунок по одержаному кредиту. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати і постановити нове рішення яким в позові відмовити.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія встановила наступне:

27.05.2003р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений кредитний договір №21/1/2003/980-К/35, відповідно до якого Відповідач 1 відкриває Відповідачу 2 кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 1300000 грн., на строк з 27.05.2003р. по 27.05.2004р. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 21,2 % річних.

Вказаний договір був підписаний від імені Відповідача 2 Луценко В.В. на підставі довіреності від 28.03.03р. підписаної головою правління Юрловим В.Л.

До вказаного договору Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було підписано 9 додаткових угод. Всі ці угоди підписані з боку Відповідача 2 головою правління Юрловим В.Л. та директором Луценко В.В.

Повноваження  Юрлова В.Л. підтверджуються п.6 протоколу загальних зборів акціонерів Відповідача 2 від 18.09.02р. відповідно до яких було прийнято рішення про обрання головою правління Відповідача 2  Юрлова В.Л. Повноваження ж Луценко В.В. базуються на наказі по Відкритому акціонерному товариству „Кіровоградпродтовари” від 04.03.2003р. та протоколі правління відповідача-2 від 03.03.2003р.

12.05.2004р. між Відповідачем 1 та Позивачем, на підставі кредитного договору №21/1/2003/980-К/35 від 27.05.03р., був укладений договір застави, відповідно до якого Позивач з метою забезпечення виконання Відповідачем 2 зобов'язань за кредитним договором передає в заставу Відповідачу 1 належне Позивачу на праві власності майно.

Відповідно до п.4.2. договору Відповідач 1 має право задовольнити із вартості предмета застави всі фактичні вимоги після виникнення будь-якої з таких обставин, в тому числі, несплати Відповідачем 2 Відповідачу 1 будь-якої суми у такому розмірі, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, в тому числі у випадку дострокового припинення кредитного договору або дострокового стягнення суми кредиту. та відсотків за користування кредитом відповідно до кредитного договору; хоча б одноразове прострочення Відповідачем 2 повернення кредиту та (або) сплати відсотків за користування кредитом, наданим відповідно до умов, що встановлені кредитним договором; порушення Відповідачем 2 будь-якого з його зобов'язань, передбачених кредитним договором.

23.10.2006р. Кіровським районним судом міста Кіровограда було прийнято рішення, відповідно до якого протокол загальних зборів Відповідача 2 від 18.09.02р. був визнаний недійсним; рішення, прийняті на загальних зборах акціонерів Відповідача 2 від 18.09.02р. також були визнані недійсними.

У вказаному рішенні суду зазначено, що в установленому порядку реєстрація акціонерів які прибули на збори 18.09.02р. не провадилася, що підтверджується відповіддю ЗАТ "Регіональний центр ведення реєстрів", і не заперечується представником Відповідача 2, доказів в спростування позовних вимог Відповідачем 2 не подано, що вказує на недотримання встановленої процедури, а відтак на нелегітимність проведених загальних зборів акціонерів та прийнятих на них рішень. Дане рішення набрало законної сили та є чинним.

Виходячи з даного факту Позивач вважає спірний договір таким, що суперечить нормам законодавства України та порушує інтереси Позивача. В суді першої інстанції Відповідачі проти цього заперечували. При розгляді ж апеляційної скарги відповідач-2 змінив свою позицію і погодився з позивачем і рішенням місцевого суду.

В рішені суду першої інстанції вказано, що згідно з ч. 1, 2 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Вказані норми встановлюють, що правочин, який укладається юридичною особою повинен бути підписаний уповноваженою особою такої юридичної особи та скріплений печаткою. Якщо правочин підписаний від імені юридичної особи не уповноваженою особою такий правочин не відповідає вказаним нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений в письмові формі кредитний договір, який був підписаний з боку Відповідача 2 Луценко В.В. на підставі довіреності від 28.03.03р., підписаної головою правління Юрловим В.Л.

Юрлова В.Л. було обрано головою правління на загальних зборах акціонерів Відповідача 2, що відбулись 18.09.2002р.

23.10.2006р. Кіровським районним судом міста Кіровограда було прийнято рішення, відповідно до якого протокол загальних зборів Відповідача 2 від 18.09.02р. був визнаний недійсним, всі рішення, прийняті на загальних зборах акціонерів Відповідача 2 від 18.09.02р. були також визнані недійсними з підстав їх суперечності законодавству України.

З вищенаведеного зроблено висновок, що Юрлова В.Л. було незаконно обрано головою правління Відповідача 2. Отже, всі дії вчинені Юрловим В.Л., як головою правління Відповідача 2, в тому числі видача довіреності Луценко В.Л. на укладання спірного договору, являються також незаконними,  оскільки  Юрлов  В.Л.  незаконно  займав посаду голови правління  Відповідача 2. За цих обставин Луценко В.Л., який вчиняв дії на підставі незаконно виданої Юрловим В.Л. довіреності, не може вважатись уповноваженою особою Відповідача 2, відповідно не можна вважати законними вчинені ним дії по укладанню спірного кредитного договору з Відповідачем 1.

На цій підставі місцевий суд вирішив, що спірний кредитний договір від 27.05.2003р. №№21/1/2003/980-К/35 укладений з боку Відповідача 2 не уповноваженою особою, суперечить ст.203, 207 Цивільного кодексу України, та підлягає визнанню недійсним на підставі ст.215 Цивільного кодексу України, а позов Позивача відповідно належить задовольнити.

При цьому не  прийняті до уваги доводи Відповідача-1, що Позивач не є стороною спірного договору, а тому права та інтереси Позивача не порушені, оскільки між Відповідачем-1 та Позивачем, на підставі спірного кредитного договору, був укладений договір застави, відповідно до якого з метою забезпечення виконання Відповідачем-2 'зобов'язань за кредитним договором, Позивач передав у заставу Відповідачу-1 належне Позивачу на праві власності майно.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

З наведеного вбачається, що охоронюваний законом інтерес Позивача полягає у виконанні ним свого зобов'язання, яке виникло за законним договором застави та забезпечує виконання законного зобов'язання Відповідача-2 за законним кредитним договором, укладеним з Відповідачем-1. Незаконність та недійсність договору, виконання зобов'язання за яким забезпечено зобов'язанням Позивача, порушує вказаний охоронюваний законом інтерес Позивача.

З останнім висновком суду першої інстанції колегія апеляційного суду погоджується і вважає, позивач звертаючись до суду про визнання недійсним договору від 27.05.2003р. таким чином захищав свої законні права та інтереси.

Що ж стосується самого рішення то воно підлягає скасуванню виходячи з наступного:

На момент здійснення правочину Луценко В.В. мав всі передбачені чинним законодавством повноваження на підставі не тільки доручення, виданого головою правління Юрловим В.Л.,  а і рішення правління відповідача-2 від 03.03.2003р. за №2 та наказу про призначення директором від 04.03.2003р. В довідці Кіровоградського обласного управління статистики №18541 від 14.03.2003р. вказується керівником Луценко Владислав Віталійович.

Луценко В.В. підписав не тільки договір від 27.05.2003р., а підписував і додатки до нього, якими змінювались умови договору, в т.ч. продовжений строк дії кредитної лінії до 05.12.2005р.

Ні наказ ні рішення правління не були визнані недійсними у порядку передбаченому чинним законодавством України. Луценко і далі продовжував виконувати функції керівника цього підприємства з усіма відповідними повноваженнями.

До речі довіреність представника Відповідача-2 Стахєєва О.О., на підставі якої він представляє інтереси Відповідача-2 в суді, підписана саме Луценко В.В. і діє вона до 01.09.2007р.

При розгляді апеляційної скарги представник Відповідача-2 підтвердив, що кредит отриманий в повному обсязі і використаний в статутних цілях, тобто на господарські потреби. Цей факт не заперечувався також в суді першої інстанції.

Відповідач-1 подав також дані якими підтвердив факт часткового розрахунку на суму 451000грн.

Факт отримання кредиту і використання його за призначенням колегія апеляційного суду розглядає, як схвалення Відповідачем-2 дій, що здійснювались Луценко В.В. при укладанні кредитного договору №21/1/2003/980-К/35 від 27.05.2003р. Такі дії у відповідності з ст..241 Цивільного кодексу України та ст..63 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент укладання спірного кредитного договору, дають підстави вважати кредитний договір №21/1/2003/980-К/35 від 27.05.2003р. укладеним повноважною особою.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення місцевого суду скасовується. Постановляється нове рішення яким в позові відмовляється.

Що ж стосується клопотання Відповідача-2 про відкладення справи для отримання від  Кіровського районного суду міста Кіровограда роз'яснення щодо дати з якої слід вважати недійсним рішення загальних зборів Відповідача 2 від 18.09.02р., то це питання врегульовано діючим законодавством України і не потребує роз'яснення районним судом. Тому в цьому клопотанні відмовляється.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 22, 77,  ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.п.3,4 ст.104. ст.105 ГПК України, суд –  

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Клопотання ВАТ «Кіровоградпродтовари» про відкладення розгляду апеляційної скарги відхилити.

2.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задовольнити.

3.          Рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2007р. у справі №38/89 скасувати.

4.          Постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Філкон" (25014, м. Кіровоград, вул. Леніна, 10, р/р 26005420103921 в КОФ АКБ УСБ, МФО 323293, код ЄДРПОУ 31975156)  на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053,м. Київ, вул. Артема, 15, к/р 32002180102 в ГУ НБУ по м. Києву та області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 2005456) 42,50 грн. – держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

6.          Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

7.          Матеріали справи № 38/89 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 21.06.07 (відправлено)