Ухвала

від 11.04.2018 по справі 757/5279/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 11 квітня 2018 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:265:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 120719980389 та житловий будинок, загальною площею 727,7 кв. м., відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна, житловий будинок, А, сарай, Б, навіс, В, споруда, огорожа, ворота, I, II реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 120496680389, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши ОСОБА_7 та іншим особам, у володінні чи користуванні яких перебуває вищевказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином.

Приймаючи рішення, слідчий суддя заслухавши пояснення прокурора, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання, оскільки накладення арешту лише на майно у вигляді нерухомості та земельної ділянки, що належить ОСОБА_7 сприятиме меті кримінального провадження, буде співмірним та розумним щодо обмеження права власності.

Разом з тим, на переконання слідчого судді, прокурором не доведено та не надано в судовому засіданні доказів, які б свідчили про необхідність арешту корпоративних прав, рахунків, співмірність необхідності такого арешту з метою кримінального провадження. Ступінь втручання у права вказаної особи є занадто високим і знову ж таки суперечить завданням кримінального провадження.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор та адвокат в інтересах підозрюваного, кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну та необґрунтовану і постановити нову ухвалу.

При цьому, прокурор просить накласти арешт на корпоративні права ТОВ «ВУДУ» (і.к. 40425473) у вигляді внеску до статутного фонду у розмірі 7500 грн., що складає 25 % від загального розміру статутного фонду та належать ОСОБА_7 ; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо TOB «ВУДУ», в т.ч. державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах товариства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу.

Сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, які передбачають покарання у виді конфіскації майна.

У вказаному кримінальному провадженні підозрюваний ОСОБА_9 з іншими учасниками злочинної організації незаконно заволодів грошима в сумі 3 232 169 107,08 грн., які належали державі і на теперішній час нею чи іншими учасниками злочинної організації завдані державі збитки не відшкодовані.

Однак, ці всі обставини слідчим суддею при винесенні ухвали не були враховані в достатній мірі, а тому на переконання прокурора, зазначене рішення підлягає скасуванню.

В своїй апеляційній скарзі адвокат в інтересах підозрюваного просить поновити строк на оскарження та відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строків апеляційного оскарження зазначає, що ОСОБА_9 не повідомлявся про розгляд клопотання прокурора, станом на 16 лютого 2018 копія ухвали від 07 лютого 2018 року на адресу останнього судом не направлялась. 16 лютого 2018 року представником ОСОБА_10 було подано клопотання про видачу судового рішення, яке було отримано 22 лютого 2018 року, що підтверджується матеріалами справи.

Автор апеляційної скарги вважає, що арешт на майно ОСОБА_7 накладено необґрунтовано.

Стверджує, що прокурором не надано доказів, що підозра ОСОБА_8 оголошена у межах строку досудового розслідування у відповідності до вимог ст. 219 КПК України. Із залученого до клопотання витягу з ЄРДР вбачається, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з 30 січня 2013 року, а обставини кримінального правопорушення, в яких підозрюється ОСОБА_9 мали місце у 2010 році.

На переконання адвоката, прокурором не надано конкретних доказів та не наведено будь-яких обставин, які б доводили наявність спроб або замахів з боку ОСОБА_10 , направлених на приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна тощо. Зазначене свідчить про недоведеність стороною обвинувачення існування обставин на підставі яких вона дійшла висновку про існування названих ризиків.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення і необхідності задоволення її в повному обсязі та заперечення на апеляційну скаргу сторони захисту, перевіривши та обговоривши доводи кожної апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційних скарг, доданих до них документів та матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_9 не повідомлявся про розгляд клопотання прокурора, копія ухвали від 07 лютого 2018 року на адресу останнього судом не направлялась, лише 16 лютого 2018 року представником ОСОБА_10 було подано клопотання про видачу судового рішення, яке було отримано 22 лютого 2018 року, що підтверджується матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 31 січня 2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013220540000400, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч. 4 ст.28, ч. 5 ст.191, ч. 4 ст.28, ч. 3 ст.209 КК України, а саме: в участі у злочинній організації, створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участь у злочинах, вчинених такою організацією; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією; у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні офіційних документів, вчинене у складі злочинної організації; у вчиненні фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, переміщення, використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів у складі злочинної організації в особливо великих розмірах.

01 лютого 2018 року прокурор групи прокурорів Генеральної прокуратури України прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на: корпоративні права ТОВ «ВУДУ» (і.к. 40425473) у вигляді внесення до статутного фонду у розміні 7500 грн., що складає 25% від загального розмірі статутного фонду та належать ОСОБА_7 ; земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:265:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 120719980389 та житловий будинок, загальною площею 727,7 кв. м., відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна, житловий будинок, А, сарай, Б, навіс, В, споруда, огорожа, ворота, I, II реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 120496680389, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши ОСОБА_7 та іншим особам, у володінні чи користуванні яких перебуває вищевказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року накладено арешт лише на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:265:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 120719980389 та житловий будинок, загальною площею 727,7 кв. м., відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна, житловий будинок, А, сарай, Б, навіс, В, споруда, огорожа, ворота, I, II реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 120496680389, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кобилянської Ольги, 4/1/, заборонивши ОСОБА_7 та іншим особам, у володінні чи користуванні яких перебуває вищевказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином та відмовлено в задоволенні решту вимог клопотання.

При розгляді апеляційних скарг колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132,167,170,171,172,173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленомуКПКпорядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Ч. 2ст. 173 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні низки посадових злочинів, в тому числі й передбаченого ч. 3ст. 209 КК України, санкція якого передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_7 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна. А тому доводи адвоката про необґрунтованість підозри не є безпідставними

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132, 170, 172, 173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132,170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

За таких обставин, потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_7 , та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням, а тому доводи адвоката про відсутність правових підстав для арешту майна, є непереконливими.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді з приводу того, що прокурором не доведено та не надано в судовому засіданні доказів, які б свідчили про необхідність арешту корпоративних прав ТОВ «ВУДУ» (і.к. 40425473) у вигляді внеску до статутного фонду у розмірі 7500 грн., що складає 25% від загального розміру статутного фонду, які належать ОСОБА_7 , співмірність необхідності такого арешту з метою кримінального провадження, та вважає, що існує обґрунтований ризик їх відчуження задля запобігання можливої їх конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність накладення арешту на все вказане у клопотанні прокурора майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження та задовольнити частково її апеляційну скаргу.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року, якою накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:265:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 120719980389 та житловий будинок, загальною площею 727,7 кв. м., відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна, житловий будинок, А, сарай, Б, навіс, В, споруда, огорожа, ворота, I, II реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 120496680389, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши ОСОБА_7 та іншим особам, у володінні чи користуванні яких перебуває вищевказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином, а також відмовлено в задоволенні решти вимог клопотання прокурора скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , - задовольнити.

Накласти арешт на корпоративні права ТОВ «ВУДУ» (і.к. 40425473) у вигляді внеску до статутного фонду у розмірі 7500 грн., що складає 25 % від загального розміру статутного фонду та належать ОСОБА_7 , земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:265:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 120719980389 та житловий будинок, загальною площею 727,7 кв. м., відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна, житловий будинок, А, сарай, Б, навіс, В, споруда, огорожа, ворота, I, II реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 120496680389, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши ОСОБА_7 та іншим особам, у володінні чи користуванні яких перебуває вищевказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/796/1283/2018 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1