Постанова

від 21.03.2018 по справі 753/341/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Київ

Справа № 22-3010 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Леонтюк Л.К.

Унікальний № 753/341/17-ц Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Левенця Б.Б.

при секретарі Телятник І.М.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

10 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В позові просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя наступне майно:

-квартиру, загальною площею 82,40 кв.м., житлова площа 52,40 кв.м. розташована за адресою АДРЕСА_1, набуту на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2000 року та зареєстровану в КМБТІ за реєстровим записом №8636 від 20.07.2000 року;

-земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),кадастровий номерНОМЕР_3, площею 0,1226 га, розташована в с.Гора, Бориспільського району, Київській області, набуту на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.07.2010року, яка зареєстрована в поземельній книзі Управління Держкомзему у Бориспільському районі 06.12.2010 року;

-незавершене будівництво житлового та гостьового будинків на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_2;

-гараж на території гаражного будівельного кооперативу Наука, за адресою АДРЕСА_3. набутого подружжяму власність у 2008 році;

-майнові права (право вимоги) до приватного підприємства Цільовий маркетинг , код ЄДРПОУ 31809741. що відповідають частці статутного фонду 100%, що в грошовому еквіваленті становить 15 000,00 грн.

-майнові права (право вимоги) до ТОВ Еспіра , код ЄДРПОУ 40072166, що відповідають частці статутного фонду 50%, що в грошовому еквіваленті становить 2 500,00 грн.;

-майнові права (право вимоги) до приватного підприємства Передові технології Дента-Люкс , код ЄДРПОУ 33546671. що відповідають частці статутного фонду 100%, що в грошовому еквіваленті становить 122 000,00 грн.

Визнати право власності ОСОБА_1 на автомобіль Пежо (Peugeot) 107. номерний знак НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_1.

Розподілити спільне сумісне майно подружжя наступним чином:

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартиру, загальною площею 82,40 кв.м., житлова площа 52,40 кв.м. розташована за адресою АДРЕСА_1;

-визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 квартиру, загальною площею 82,40 кв.м.. житлова площа 52.40 кв.м. розташована за адресою АДРЕСА_1;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,1226 га, розташована в с.Гора, Бориспільський район, Київська область;

-визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,1226 га, розташована в с.Гора, Бориспільський район, Київська область;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину об'єкту незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2;

-визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину об'єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2;

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію майнових прав як учасника господарських товариств та приватних підприємств у сумі 69 750,00 гривень.

Згідно з оригінальним текстом ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині розподілу майна, яке знаходиться в Дарницькому районі м. Києва, а саме: квартиру, загальною площею 82,40 кв.м., житлова площа 52,40 кв.м. розташована за адресою АДРЕСА_1, набуту на підставі договору купівлі - продажу від 18.07.2000 року та зареєстровану в КМБТІ за реєстровим записом №8636 від 20.07.2000 року та автомобіль Пежо (Рegeot) 107. номерний знак НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_1.

Позовні вимоги про поділ майна подружжя в частині майна, яке знаходиться в іншому районі міста Києва повернуто позивачу для звернення до належного суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалюючи судове рішення щодо роз'єднання позовних вимог, повинен був зазначити які позовні вимоги підлягають виділу, виділити їх в самостійне провадження та відповідно до ч. 6 ст. 188 ЦПК України здійснити їх подальший розгляд.

Зважаючи на той факт, що відповідно до ухвали від 26.12.2017 року фактичного роз'єднання позовних вимог не відбулося, окремі позовні вимоги не були виділені у окремі провадження, то вказана ухвала за своїм змістом не є ухвалою про роз'єднання позовних вимог.

Ухвалою від 26.12.2017 року суд першої інстанції, вирішив виключно єдине процесуальне питання - повернув без розгляду частину позовних вимог.

Апелянт зазначає, що сама по собі оскаржувана ухвала не містить посилання на підстави повернення визначенні ст. 185 ЦПК України, а суд першої інстанції посилається лише на порушення принципу територіальної підсудності, що відповідно до ст. 31 ЦПК України є підставою для передачі справи до іншого суду.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Колегією суддів встановлено, що згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.01.2017 р. головуючим по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя було визначено Набудович І.О.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2017 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Вказана ухвала не була оскаржена.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.06.2017 р., головуючого суддю Набудович І.О. було замінено на суддю Леонтюк Л.К.

Задовольняючи клопотання відповідача по справі та його представника про роз'єднання, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з вимогами ч. 5, 6 статті 188 ЦПК України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог щодо яких законом визначена виключна підсудність.

При цьому посилався також на вимоги ч. 1 ст. 30 ЦПК України згідно з якою позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Колегія суддів вважає, що роз'єднуючи позовні вимоги та повертаючи позивачу частину позову для звернення до іншого суду за місцем знаходження іншої частини спірного майна, суд першої інстанції невірно витлумачив норму процесуального права та дійшов до помилкового висновку.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України ухвала про роз'єднання позовів не оскаржується.

Згідно з ч. 1 п. 6 ст. 353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції в частині повернення заяви позивачеві підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду підлягає.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що ухвала може бути переглянута в апеляційному порядку.

Згідно з матеріалами справи, в січня 2017 р. позивач звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Провадження у справі було правомірно відкрито ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2017 р.

Відповідно доч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.

Позивач надала суду довідку про середньо-ринкову вартість майна - квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 48-51), та заявила клопотання про призначення судової експертизи для визначення, в тому числи, і вартості об'єкту незавершеного будівництва який розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2.

На час вирішення питання про роз'єднання позовних вимог даних про вартість об'єктів майна яке підлягає поділу не було.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року " Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" встановлено, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Суди повинні виходити з того, що правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом (рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 .

Згідно з п. 41 зазначеної Постанови Пленуму, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Згідно з п. 42 зазначеної Постанови Пленуму виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів вважає, що вимоги заявлені позивачем випливають з однієї одної правової підстави, до заявлених вимог застосовуються правила виключної підсудності, та таки вимоги повинні розглядатись судом разом в одному проваджені і не можуть бути роз'єднані з підстав зазначених в ухвалі яка оскаржується.

Крім того суд першої інстанції, на даній стадій судового розгляду, не мав права повертати частину позовних вимог позивачу.

Згідно зі ст. 6 Європейської Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Повернення частини позовних вимог позивачу вимагає додаткових зусиль для звернення до іншого суду, додаткових витрат та не забезпечує права на справедливий і публічний розгляд справи в продовж розумного строку.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 02 квітня 2018 року

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

Б.Б. Левенець